Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/12697/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2022. Зареєстровано: 16.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2022.
Дата набрання законної сили: 09.02.2022
Номер судового провадження: К/9901/8404/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 лютого 2022 року 
		 
		Київ
		справа №640/12697/19
		адміністративне провадження № К/9901/8404/21  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., 
		суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
		представника позивача - Олефіренка О.В.,
		представника відповідача - Рибак А.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Олефіренка Олександра Володимировича, який діє в інтересах Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» міста Києва, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року (головуюча суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Оксененко О.М., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» міста Києва до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		установив:
		У липні 2019 року Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» міста Києва (далі - КП ШЕУ Деснянського району, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №00005461402 та №00005451402.
		Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, наполягав на тому, що у нього наявні всі первинні документи, які підтверджують факт реальності господарських операцій з контрагентами, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством та які є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку, а також формування витрат, які контролюючим органом не взято до уваги під час проведення спірної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити. 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, а саме: постанови КАС ВС від 26 лютого 2021 року у справі №826/13445/15, від 18 лютого 2021 року у справі №804/3044/17, від 7 листопада 2019 року у справі №2а-5959/12/1470. Посилаючись на означені правові висновки суду касаційної інстанції, позивач вказує, що у нього відсутній обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності зі стягнення боргу по отриманим та неоплаченим товарам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ., оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів, а норми ПК України не встановлюють обов`язку коригувати податкові зобов`язання і податковий кредит з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості. 
		Наполягаючи на порушенні судами норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) позивач посилається на те, що суди встановили обставини, які мають значення для вирішення справи, на основі припущень, не дослідивши при цьому надані позивачем договори та первинні документи.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. На противагу доводам касаційної скарги зазначає, що підприємством у вересні 2016 року до складу доходів включено кредиторську заборгованість, яка утворилась за договорами з контрагентами ТОВ «ДІКСІ БУД» та ТОВ «ГРАДІЄНТ ТЕК», однак не відкориговано податковий кредит на суму ПДВ. При цьому вказані контрагенти не звертались в судовому порядку щодо примусового стягнення заборгованості, яка виникла, та не надсилали претензій щодо її погашення.
		Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ними в судах попередніх інстанцій, та, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення.
		Представник позивача в судовому засіданні також підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку КП ШЕУ Деснянського району міста Києва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за наслідками якої 2 квітня 2019 року складено акт.
		Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог: підпункту    14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 805' 364 грн; підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43' 931 грн.
		На підставі встановлених перевіркою порушень 19 квітня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №00005461402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1' 006' 705,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням нараховано 805' 364 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 201' 341 грн; №00005451402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 54' 914 грн, з яких за податковим зобов`язанням нараховано 43' 931 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10' 983 грн.
		Вважаючи означені податкові повідомлення-рішення протиправними, підприємство звернулось до суду з цим позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із правомірності прийнятих контролюючим органом рішень, оскільки позивачем не надано доказів віднесення до «інших доходів» безоплатно отриманих матеріалів на загальну суму 4' 474' 243,00 грн, що призвело до заниження доходів, а також у зв`язку з некоригуванням позивачем суми податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг, на суму 43' 931,00 грн.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №00005461402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.
		Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатно надані товари, роботи, послуги -це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;
		Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
		Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		Згідно з пунктом 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
		Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
		Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
		До складу «інших доходів», зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
		Так, перевіркою повноти визначених КП ШЕУ Деснянського району показників у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» встановлено заниження такого доходу на загальну суму 4' 474' 243,00 грн за 1 кв. 2016 року. До перевірки не надано первинних документів та інших документів щодо формування витрат. 
		Як з`ясували суди попередніх інстанцій з акта перевірки на порушення вимог пунктів 5 та 7 П(С) 15 «Дохід» КП ШЕУ Деснянського району не віднесено до «інших доходів» безоплатно отримані матеріали у сумі 4' 474' 243,00 грн, що призвело до заниження доходів підприємства, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на загальну суму 4' 474' 243,00 грн. 
		При цьому, суди виходили з того, що жодних доказів на спростування встановлених перевіркою обставин щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства при веденні бухгалтерського обліку, - позивачем до суду не надано.
		Надаючи оцінку доводам позивача про те, що контролюючим органом не було досліджено первинних документів, які підтверджують реальність вчинення господарських операцій, суди виходили з їх безпідставності, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00005461402 прийняте не з підстав нереальності спірних господарських операцій, а з огляду на заниження позивачем доходів з огляду на невіднесення до «інших доходів» безоплатно отриманих матеріалів у сумі 4' 474' 243,00 грн.
		У доводах касаційної скарги у вимірі означеного епізоду позивач наполягає на безпідставності висновків акта перевірки про те, що матеріальні цінності, про які йде мова (залишки виробничих запасів), є такими, що отримані ним безоплатно, та вказує, що до суду першої інстанції надано необхідні первинні та інші документи, які підтверджують зворотне.
		Втім, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Як достовірно з`ясували суди попередніх інстанцій на запити контролюючого органу до перевірки позивачем не надано відповідних первинних та інших документів за період діяльності з 1 січня по 31 грудня 2015 року, що унеможливило підтвердження залишків по бухгалтерському рахунку 20 «Виробничі запаси» станом на 1 січня 2016 року у сумі 4'474' 243,00 грн. Доказів того, що такі документи надавались до моменту винесення податкових повідомлень-рішень, матеріали справи також не містять. 
		Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що в ході проведення перевірки позивачем не надано первинних та інших документів, які б спростували чи усунули сумнів податкового органу у правомірності формування підприємством витрат.
		На переконання колегії суддів КАС ВС, перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №00005461402 суди в цій справі належним чином з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, й надали правову оцінку усім вагомим аргументам позивача, а тому доводи касаційної скарги про те, що у вимірі означеного епізоду суди допустили процесуальну неповноту при встановленні обставин справи, - не відповідають дійсності.
		Втім, колегія суддів вважає слушними доводи позивача про те, що висновок судів попередніх інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення №00005451402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 54' 914 грн (з яких за податковим зобов`язанням нараховано 43' 931 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10' 983 грн), зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного. 
		Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
		Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.
		База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
		Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Як визначено у пункті 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Тобто вказаною нормою визначені випадки, коли платник податку, який під час придбання або виготовлення товарів/послуг включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання.
		У справі, яка розглядається, судами встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та карток по постачальникам рахунку 631 на момент перевірки позивача станом на 1 січня 2016 року існувала кредиторська заборгованість перед постачальниками: TOB «ДІКСІ БУД» (239' 494,00 грн відповідно до договору від 3 грудня 2012 року №ДГЗО/12) та TOB «ГРАДІЄНТ ТЕК» (50' 004,00 грн відповідно до договору від 3 грудня 2012 року №ДГЗО/12). Як зазначено в акті перевірки, підприємством у вересні 2016 року до складу доходів включено кредиторську заборгованість, яка утворилась за договорами з TOB «ДІКСІ БУД» та TOB «ГРАДІЄНТ ТЕК», разом із тим, як переконує відповідач, підприємством безпідставно не було відкориговано (зменшено) податковий кредит на суму 43' 931 грн. 
		Тобто, фактично висновки податкового органу, які покладені в основу акта перевірки та стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на тому, що позивачем здійснено списання кредиторської заборгованості без коригування суми податкового кредиту по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит.
		Надаючи оцінку вказаним обставинами, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі, коли платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг, відтак, вказаний податковий кредит підлягає зменшенню.
		Поряд із тим, поза увагою судів залишилось те, що особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) передбачені статтею 192 ПК України, за змістом пункту 192.1 якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (підпункти 192.1.1, 192.1.2).
		Тобто обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.
		Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 43' 931 грн, у позивача відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по корегуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.
		Верховний Суд вже робив висновок щодо такого застосування норми статті 192 ПК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 7 листопада 2019 року у справі №2а-5959/12/1470, та від 18 лютого 2021 року у справах №815/5277/16 та №804/3044/17, й від означеного висновку КАС ВС у встановленому процесуальним законом порядку не відступав.
		Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування судами згаданих норм матеріального права.
		Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №00005451402 підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. 
		В решті вимог означені судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, є законними й обґрунтованими, а тому, відповідно до приписів статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.
		Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Олефіренка Олександра Володимировича, який діє в інтересах Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» міста Києва, задовольнити частково.
		Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №00005451402, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №00005451402.
		В решті судові рішення залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча суддя                                                                            І.Л. Желтобрюх 
		 
		Судді                                                                                                  І.В. Дашутін
		 
		                                                                                                           М.М. Яковенко
		 
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення виготовлено 14 лютого 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...