Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/6053/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2022.
Дата набрання законної сили: 16.02.2022
Номер судового провадження: 61-1694ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                     
		 
		16 лютого 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 495/6053/19
		провадження № 61-1694св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,         
		 
		учасники справи:
		 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідачі: Мале підприємство «Аліса», Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Малого підприємства «Аліса» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2020 року, ухвалене                 у складі судді Шевчук Ю. В., та постанову Одеського апеляційного суду              від 28 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів:            Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Малого підприємства «Аліса» (далі - МП «Аліса»), Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Шабівська сільська рада) про виділ у натурі частки із майна, що                   є у спільній частковій власності, та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна. 
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 грудня 2005 року є власниками 52/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт»,  Будацька коса (біля селища Затока), у рівних частках. Право власності зареєстроване 11 грудня                  2017 року.
		ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом                   від 22 лютого 2019 року є власником 4/100 частки вказаного об`єкта нерухомості. Право власності зареєстроване 22 лютого 2019 року.
		МП «Аліса» є власником 44/100 часток зазначених нежитлових будівель.
		Згідно із нотаріально посвідченими заявами співвласників вказаного нерухомого майна, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , останні не заперечують проти виділення належних їм часток зазначених  нежитлових будівель та присвоєння їм окремих юридичних адрес.
		Вказували на те, що вони не змогли досягти згоди із МП «Аліса» щодо порядку володіння та користування спірними нежитловими будівлями, а також оформити нотаріально посвідчений договір про виділ майна зі спільної часткової власності в натурі.
		Зазначали, що виділення частки в натурі в окрему одиницю із вказаного об`єкта нерухомості, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, є доцільним для забезпечення права на вільну реалізацію їхніх прав як власників, що неможливо при спільній частковій власності, оскільки для реалізації своїх конституційних прав як власників у спільній частковій власності, за умовами частини другої статті 358 ЦК України, необхідна згода інших співвласників спірного об`єкта нерухомості, в тому числі й МП «Аліса», з яким вони не мають будь-яких контактів та домовленостей щодо визначення порядку користування та виділення в натурі спірного майна, що знаходиться в спільній частковій власності.
		 
		З урахуванням зазначеного  та уточнених позовних вимог позивачі просили:
		- виділити в натурі 52/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), загальною площею 717,7 кв. м, що складаються в цілому із спального корпусу літ. «А», загальною площею 375,1 кв. м, будівлі їдальні       літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, вбиральні літ. «Ц», № 1, 2 - ємкості для води, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках на праві приватної (спільної часткової) власності на підставі договору купівлі-продажу                     від 15 грудня 2005 року серії ВСК № 051733, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4248,          з припиненням права спільної часткової власності;
		- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, а саме по 1/2 частини кожному, право власності на будівлю їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці орієнтовною площею 0,70 га;
		- виділити в натурі 4/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), загальною площею 717,7 кв. м, що складаються в цілому із спального корпусу літ. «А», загальною площею 375,1 кв. м, будівлі їдальні      літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, вбиральні літ. «Ц», № 1, 2 - ємкості для води, які належать               ОСОБА_3 на праві приватної (спільної часткової) власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2005 року серії ВСК № 051733, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І. В. та зареєстрованого       в реєстрі за № 4248, з припиненням права спільної часткової власності;
		- визнати за ОСОБА_3 право власності на будівлю їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці орієнтовною площею 0,20 га.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області     від 06 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
		Виділено в натурі 52/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), загальною площею 717,7 кв. м, що складається в цілому із спального корпусу літ. «А», загальною площею 375,1 кв. м, будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, вбиральні літ. «Ц», № 1, 2 - ємкості для води, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках на праві приватної (спільної часткової) власності на підставі договору купівлі-продажу                    від 15 грудня 2005 року серії ВСК № 051733, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4248.
		Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках, а саме по 1/2 частини кожному, право власності на будівлю їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці орієнтовною площею 0,70 га.
		Виділено в натурі 4/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), загальною площею 717,7 кв. м, що складаються у цілому із спального корпусу літ. «А», загальною площею 375,1 кв. м, будівлі їдальні      літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, вбиральні літ. «Ц», № 1, 2 - ємкості для води, які належать             ОСОБА_3 на праві приватної (спільної часткової) власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2005 року серії ВСК № 051733, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І. В. та зареєстрованого      в реєстрі за № 4248, з припиненням права спільної часткової власності.
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівлю їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці орієнтовною площею 0,20 га.
		Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 ,       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , МП «Аліса» на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право власності позивачів зареєстроване у встановленому законом порядку, правовстановлюючі документи на нерухоме майно позивачів є чинними, неоспорюваними та нескасованими, виділ в натурі об`єктів нерухомого майна можливий, а також враховуючи відсутність згоди МП «Аліса» на виділ в натурі об`єктів нерухомого майна в позасудовому порядку, яке належить кожному зі сторін у справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для виділення в натурі часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), у самостійні об`єкти нерухомого майна та визнання права власності за позивачами на виділені в натурі частки нежитлових будівель з одночасним припиненням права спільної часткової власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу МП «Аліса» залишено без задоволення, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2020 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виділення в натурі часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), у самостійні об`єкти нерухомого майна та визнання права власності за позивачами на виділені в натурі частки нежитлових будівель з одночасним припиненням права спільної часткової власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У січні 2021 року МП «Аліса» подало до Верховного Суду касаційну скаргу,            в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що МП «Аліса» на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2009 року є власником 44/100 частки спірного комплексу будівель і споруд. Частка складається із спального корпусу            літ. «А», загальною площею 471,00 кв. м, та вбиральні літ. «Е», загальною площею 41,9 кв. м.
		Власником 52/100 частки комплексу будівель та споруд є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня                 2005 року. Частка складається з будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м
		Власником 4/100 частки комплексу будівель та споруд є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 лютого                2019 року. Частка складається з будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м.
		Земельна ділянка, на якій знаходяться вказані об`єкти нерухомості, не сформована та не виділена, перебуває у користуванні відповідно до договору про поділ земельної ділянки від 05 липня 2006 року та нотаріально засвідченої заяви від 13 березня 2013 року.
		Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області    від 19 вересня 2008 року у справі № 2-5950/08 визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудовану вбиральну-душову літ. «Ц» за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку МП «Аліса».
		Отже, справа щодо майна, яке є предметом поділу у цій справі, перебуває          у провадженні Одеського апеляційного суду, у зв`язку з чим до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання.
		Суди не звернули уваги на те, що позивачі заявили вимоги стосовно земельної ділянки, користування якою було встановлено сторонами нотаріально засвідченою заявою про згоду на розподіл земельних ділянок між співвласниками (за адресою: АДРЕСА_1 ) на окремі земельні ділянки з визначенням окремих кадастрових номерів від 13 березня 2013 року № 865, 866, 867, 868 з додатком (планом меж земельних ділянок, складеним ТОВ «Константа Юг -Сервіс», м. Білгород-Дністровський).
		Земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, належить Шабівський сільській раді, з якою будь-які договори щодо користування земельною ділянкою не укладались.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, фактично виділив у користування позивачів земельні ділянки без технічної документації та розподілу.
		Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнав право користування земельною ділянкою, яка не сформована.
		Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки висновку комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеному судовим експертом 20 квітня 2020 року за замовленням                   МП «Аліса», який неможливо було подати до суду першої інстанції у зв`язку        з тим, що він складений після ухвалення судом першої інстанції рішення.
		Крім того, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки належним чином не повідомив МП «Аліса» про судове засідання, яке було призначене на 06 квітня 2020 року, та розглянув справу за відсутності МП «Аліса», не забезпечив можливість надати до суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції                                         в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі          № 2-4112/2007 (провадження № 61-9883св18); справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені        з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		 
		У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та МП «Аліса»                                          є співвласниками нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт»,  Будацька коса (біля селища Затока). 
		 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу        від 15 грудня 2005 року серії ВСК № 051733, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4248, належить 52/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), в рівних частках. Право власності зареєстроване 11 грудня 2017 року.
		 
		ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом                     від 22 лютого 2019 року серії ННТ № 595816, виданого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сминтиною І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 155, належить                    4/100 частки вказаного об`єкта нерухомості. Право власності зареєстроване 22 лютого 2019 року. 
		 
		МП «Аліса» належить 44/100 частки спірного нерухомого майна.
		 
		Згідно із нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_1 ,           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 останні не заперечують проти виділення належних їм часток зазначених нежитлових будівель та присвоєння їм окремих юридичних адрес.
		 
		Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки            з об`єкта нерухомого майна від 16 квітня 2019 року № 39, складеного ФОП          ОСОБА_4 та виданого ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , за технічними показниками 52/100 частки нежитлових будівель, які складаються з будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,                                         є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі.
		 
		Згідно з висновком щодо технічної можливості виділу в натурі частки                  з об`єкта нерухомого майна від 16 квітня 2019 року № 38, складеного              ФОП ОСОБА_4 та виданого ОСОБА_3 , за технічними показниками 4/100 частки нежитлових будівель, які складаються з будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі.
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району від 23 травня 2019 року № 177/2019 об`єкту нерухомого майна, що складається з будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розташованому на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів,               в комплексі будівель та споруд НОМЕР_1, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород- Дністровського району від 23 травня 2019 року № 176/2019 об`єкту нерухомого майна, що складається з будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, який належить ОСОБА_3 , розташованому на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, в комплексі будівель та споруд НОМЕР_1, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права                      у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                 і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
		 
		Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою             у порядку, визначеному законом.
		 
		Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
		 
		Частинами першою, третьою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		 
		Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		 
		Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна                 в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки          є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи                      у дрібному виразі.
		 
		Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна              в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
		 
		Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
		 
		Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому                            у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		 
		При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна має враховуватись правова природа такої власності, адже співвласникам належать ідеальні частки у праві власності на спільне майно, які                                є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частку майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
		 
		При вирішенні спору щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності кількох осіб, необхідно виходити з розміру часток кожного зі співвласників нерухомого майна, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо між сторонами немає погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою, порядок користування встановлюється з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
		 
		Частиною третьою статті 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно,                     і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
		 
		У справі, яка переглядається, установлено, що нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), загальною площею 717,7 кв. м, складаються із спального корпусу літ. «А», загальною площею 375,1 кв. м, будівлі їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, будівлі їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, вбиральні літ. «Ц», № 1, 2 - ємкості для води.
		 
		Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, у серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю - вбиральню-душову літ. «Ц», площею 44,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено технічним паспортом від 04 серпня 2008 року.
		 
		Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області    від 19 вересня 2008 року у справі № 2-5950/08 позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудовану вбиральню-душову літ. «Ц» за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі     № 2-5950/08 апеляційну скаргу МП «Аліса» задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня             2008 року скасовано.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю відмовлено.
		 
		Відповідно до положень статей 186, 381 ЦК України самочинне будівництво є приналежністю до основної речі - нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока).
		 
		Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).
		 
		Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.
		 
		Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
		 
		Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		 
		Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним,       а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;               3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		 
		Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
		 
		Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
		 
		Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові          від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.
		 
		Оскільки до складу нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), загальною площею 717,7 кв. м, входить самочинно збудований об`єкт - вбиральня-душова літ. «Ц», питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після введення самочинного будівництва до експлуатації та визнання права власності на нього відповідно до закону.
		 
		Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13                              і від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15 та Верховним Судом                            у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 630/491/17.
		 
		За таких обставин нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, база відпочинку «Розквіт», Будацька коса (біля селища Затока), загальною площею 717,7 кв. м, до складу яких входить самочинно збудований об`єкт - вбиральня-душова літ. «Ц», не можуть бути предметом виділу згідно                             з положеннями статей 364, 367 ЦК України.
		 
		Крім того, визнаючи за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно у порядку, передбаченому статтями 364, 367 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно зазначив площі земельних ділянок та фактично вирішив питання щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: визнав за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках, а саме по    1/2 частини кожному, право власності на будівлю їдальні літ. «Б», загальною площею 300,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці орієнтовною площею 0,70 га, та за ОСОБА_3 - на будівлю їдальні літ. «С», загальною площею 42,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці орієнтовною площею 0,20 га, хоча питання щодо користування земельною ділянкою судами не досліджувалось.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Перевіривши в межах доводів касаційних скарг правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу                МП «Аліса» задовольнити частково, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено, з позивачів на користь МП «Аліса» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі  1 800,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 363,20 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Малого підприємства «Аліса» задовольнити частково.
		 
		Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області        від 06 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду                        від 28 грудня 2020 року скасувати,ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Малого підприємства «Аліса», Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Малого підприємства «Аліса» судовий збір у розмірі 5 163,20 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   І. А. Воробйова     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...