Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/10229/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2022. Зареєстровано: 04.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2022.
Дата набрання законної сили: 15.08.2022
Результат оскарження 15.08.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/140/10251/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/10229/21 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого  судді Смокович В.І.,
		за участю секретаря судового засідання  Литвиненко І.П., 
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  Нікітюка Р.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі  ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01 вересня 2021 року №204 «Про результати службового розслідування» у частині пункту 2 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - догана та у частині пункту 3 про організацію проведення позивачу першої дози щеплення протягом 14 днів; визнання протиправними дій, пов`язаних із примушенням позивача вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та притягнення до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби та зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, пов`язаних із примушуванням вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні «капітан» та перебуває на посаді начальника групи регламенту та ремонту засобів аварійного покидання літака технічно- експлуатаційної частини авіаційної техніки ВЧ НОМЕР_1 .
		На виконання наказу командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19 липня 2021 року №188ад «Про організацію проведення щеплення особового складу управління та підпорядкованих військових частин повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від коронавірусної хвороби COVID-19» командиром ВЧ НОМЕР_1 було видано наказ від 12 серпня 2021 року №463 «Про організацію проведення щеплення особового складу частини від коронавірусної хвороби COVID-19». На виконання вказаних наказів у ВЧ НОМЕР_1 , у якій позивач проходить військову службу, було організовано роботу, спрямовану на щеплення особового складу від коронавірусної хвороби COVID-19».
		Позивач вказує, що відмовився від вакцинації, про що 13 серпня 2021 року подав у письмовій формі рапорт за підпорядкованістю.
		В подальшому позивачу стало відомо, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 19 серпня 2021 року №478 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що призвели до відмови військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 від вакцинації.
		За результатами службового розслідування командиром ВЧ НОМЕР_1 було видано наказ від 01 вересня 2021 року №204 «Про результати службового розслідування», пунктом 2 якого на військовослужбовців, в тому числі позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а пунктом 3 - доручено начальнику медичної служби повторно довести до військовослужбовців вимоги вказаних наказів та організувати проведення першої дози щеплення для військовослужбовців протягом 14 днів.
		Позивач не погоджується із вказаними діями відповідача, пункти 2, 3 наказу від 01 вересня 2021 року №204 «Про результати службового розслідування» уважає протиправними, звертає увагу, що надав відповідачу письмову відмову від вакцинації у вигляді рапорту, право на відмову від вакцинації передбачено статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних потреб», а щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19 не відноситься до категорії обов`язкових щеплень, тому відсутні підстави примушувати вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати до дисциплінарної відповідальності за відмову від такої вакцинації.
		З огляду на вказане просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
		Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву від 18 жовтня 2021 року позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що командувач повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видав наказ від 19 липня 2021 року №188ад «Про організацію проведення щеплення особового складу управління та підпорядкованих військових частин повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від коронавірусної хвороби COVID-19».
		Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12 серпня 2021 року №463 «Про організацію проведення щеплення особового складу частини від коронавірусної хвороби COVID-19»
		У відповідності до вищезазначених документів у військовій частині НОМЕР_1 було організовано заходи щодо вакцинації особового складу від коронавірусної хвороби COVID-19 вакцинами зареєстрованими та дозволеними в Україні для екстреного застосування CoronaVac (дата реєстрації 10 березня 2021 року відповідно до Державного реєстру лікарських засобів України), CoviShield (дата реєстрації 23 лютого 2021 року відповідно до Державного реєстру лікарських засобів України). Метою заходів, відповідно до керівних документів, вакцинувати увесь особовий склад військовій частині НОМЕР_1 , крім осіб, які мають медичні протипоказання, а також вироблення колективного імунітету для максимального зниження ризику захворювання та розповсюдження COVID-19, що безпосередньо напряму пов`язано з рівнем захисту здоров`я військовослужбовців, а також рівнем боєздатності військовій частині НОМЕР_1 , за що безпосередньо несе відповідальність командир частини.
		Звертає увагу, що військовослужбовцям, які мали недовіру до вищезазначених вакцин було встановлено термін для вакцинування іншими видами вакцин, яким вони довіряють, зареєстровані та дозволені в Україні, поза військовою частиною НОМЕР_1 в інших пунктах вакцинації.
		Позивач, перебуваючи на військовій службі в якості офіцера Збройних Сил України, відмовився від проведення профілактичного щеплення чим порушив вимоги статті 243 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», абзацу другого статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, абзацу чотири статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство.
		На думку позивача дана справа ніяк не стосується посягань на права і свободи позивача у вигляді примушування до вакцинації, а лише до його зобов`язального права, як військовослужбовця відповідно до статті 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» беззастережно виконувати накази командирів (начальників), статті 13 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню.
		Командиром було прийнято рішення про проведення службової перевірки за фактом відмови ОСОБА_1 від щеплення проти COVID-19 під час якої було встановлено безпідставність відмови, результатом чого був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2021 року №204 «Про результати службового розслідування», яким було визначено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме накласти стягнення у вигляді оголошення догани за порушення військової дисципліни, вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» та Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».
		З наведених підстав відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (арк. спр. 30-34).
		Позивачем 20 жовтня 2021 року було подано до суду відповідь на відзив, в якій щодо твердження відповідача з приводу наявності груп пріоритетності для вакцинації, визначених Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 грудня 2020 року №3018 зазначає, що цією ж Дорожньою картою визначено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. 
		Також звертає увагу, що на сьогодні жодних санкцій за відмову військовослужбовців Збройних Сил України від вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні чинним законодавством України не встановлено, більше того - така вакцинація є добровільною, а перетворення її на примусово-добровільну вакцинацію нівелює всі зусилля, спрямовані на реалізацію плану імунізації населення від COVID-19 (арк. спр. 51-54).
		Представник відповідача у письмових поясненнях від 12 січня 2022 року наголошує, що для організації проведення та порядку забезпечення вакцинації особового складу для військовослужбовців військової частини не є обов`язковим рішення головного державного санітарного лікаря України, тому що був виданий наказ старшого командира (начальника), а саме Командувача Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №188ад від 19.07.2021 року «Про організацію проведення щеплення особового складу управління та підпорядкованих військових частин повітряного командування Захід проти корона вірусної хвороби COVID-19» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №463 від 12.08.2021 року «Про організацію проведення щеплення особового складу частини від корона вірусної хвороби COVID-19» (арк. спр. 79-80).
		Позивач 17 січня 2022 року подав відповідь на додаткові пояснення, в яких вказує, що прийняттю відповідного наказу командувачем повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має передувати відповідне рішення начальника санітарно-епідеміологічного управління Командування Медичних сил Збройних Сил України (Головного державного санітарного лікаря Міністерства оборони України), яке відповідачем надано (арк. спр. 81-88).
		Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі  КАС України) до суду не надходило.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в даній адміністративній справі повернуто заявнику без розгляду.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 25).
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів в даній адміністративній справі (арк. спр. 61-62).
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року судовий розгляд даної справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (арк. спр. 68).
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 21 лютого 2022 року (арк. спр. 94).
		В судовому засіданні 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у заявах по суті справи.
		Представник Військової частини НОМЕР_1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
		ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні «капітан» та перебуває на посаді начальника групи регламенту та ремонту засобів аварійного покидання літака технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки ВЧ НОМЕР_1 .
		На виконання наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 19 липня 2021 року № 188ад «Про організацію проведення щеплення особового складу управління та підпорядкованих військових частин повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від коронавірусної хвороби COVID-19» (арк. спр. 36-38), командир ВЧ НОМЕР_1 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 12 серпня 2021 року №463 «Про організацію проведення щеплення особового складу частини від коронавірусної хвороби COVID-19», відповідно до пункту 1 якого, з метою збереження життя і здоров`я особового складу в умовах поширення мутованого варіанту «Дельта» коронавірусу SARS-CoV-2, забезпечення санітарного благополуччя у місцях дислокації військових частин, командирам та начальникам служб наказано організувати роботу щодо продовження проведення вакцинації особового складу в термін до 22.08.2021 першою дозою до 100%, окрім тих, які мають медичні протипоказання до її проведення (арк. спр. 39-40).
		Позивач подав командиру ВЧ НОМЕР_1 рапорт від 13 серпня 2021 року про відмову вакцинуватися вакциною від COVID-19 (арк. спр. 15).
		Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19 серпня 2021 року №478 «Про призначення службового розслідування», з метою визначення причин та умов, що призвели до відмов особового складу від вакцинації, наказано провести службове розслідування (арк. спр. 41-42), за результатами проведення якого складено акт службового розслідування (арк. спр. 46-50).
		Відповідно до пункту 2 наказу командир ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01 вересня 2021 року №204 «Про результати службового розслідування» за порушення вимог пункту 2 статті 243 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказів командувача Повітряного командування «Захід» від 19 липня 2021 року №188ад, командира ВЧ НОМЕР_1 від 12 серпня 2021 року №463 військовослужбовців, в тому числі капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, а пунктом 3 - доручено начальнику медичної служби повторно довести до військовослужбовців вимоги вказаних наказів та організувати проведення першої дози щеплення для військовослужбовців протягом 14 днів (арк. спр. 17-18, 43-45).
		Позивач, уважаючи вказаний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 у частині пункту 2 про накладення дисциплінарного стягнення - «догана» та у частині пункту 3 про організацію проведення позивачу першої дози щеплення протягом 14 днів, а також дії відповідача, пов`язані із примушуванням вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та притягненням до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби протиправними, звернувся із даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
		За приписами статті 6 розділу «Загальні положення» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
		Згідно із статтями 11, 13 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини. Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.
		Відповідно до статей 233, 234 розділу 6 «Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ збереження і зміцнення здоров`я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід`ємна частина їх підготовки до виконання військового обов`язку. Піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
		Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців досягається шляхом:
		проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту;
		систематичного загартовування і фізичного розвитку;
		виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів.
		Статтею 241 розділу 6 «Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
		Згідно із статтею 243 розділу 6 «Збереження і зміцнення здоров`я військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути плановими і проводитися за епідемічними показаннями. Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними показаннями - за наказом старшого командира (начальника). Від проведення щеплень військовослужбовці звільняються тільки за висновком лікаря. Відмітки про щеплення заносяться у військові квитки і засвідчуються печаткою військової частини, а до медичних книжок додатково заносяться відмітки про звільнення від щеплень.
		Преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) передбачено, що цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
		Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
		Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
		Частинами третьою, шостою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
		Згідно із частиною першою статті 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
		За приписами частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
		Пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана.
		Згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
		Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
		За приписами частини першої статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
		За правилами частин першої, другої статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
		Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
		За приписами статті 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
		Згідно із пунктом 1 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 (далі - Порядок №608), цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
		Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають такі значення: службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
		Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
		За приписами пункту 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
		Згідно із пунктом 1 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Крім того, при вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти у сфері охорони здоров`я та захисту населення від інфекційних хвороб.
		Пунктом «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ (далі - Закон №2801-ХІІ) передбачено, що громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
		інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення;
		календар профілактичних щеплень (далі - календар щеплень) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення;
		профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.
		За приписами частин першої - третьої, шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
		Згідно із статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року №4004-ХІІ (далі - Закон №4004-ХІІ) громадяни зобов`язані:
		піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян;
		брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
		проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;
		виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
		виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 27 Закону № 4004-ХІІ профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Пунктами 1, 2 розділу І Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897 (зі змінами), передбачено, що Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.
		Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що громадяни України (в т. ч. військовослужбовці) зобов`язані у передбачених законодавством випадках робити щеплення, та у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями, при цьому, планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними показаннями - за наказом старшого командира (начальника).
		В той же час, профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб (як планові, так і за епідемічними показаннями) проводяться виключно за добровільної згоди особи (в т. ч. військовослужбовця), а чинним законодавством України передбачено лише єдиний правовий наслідок необґрунтованої відмови (ухилення) від щеплення, а саме не допуск до роботи (відсторонення) у встановленому порядку, та жодними нормативно-правовими актами не передбачено, що відмова від щеплення утворює склад саме дисциплінарного проступку.
		Суд погоджується із доводами відповідача про те, що командир військової частини має повноваження видавати наказ про проведення щеплення особового складу за епідемічними показниками, проте вважає, що невиконання наказу військовослужбовцем у вигляді відмови (ухилення) від вакцинації (незалежно від причин) не є підставою для притягнення такого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, та суд погоджується із доводами позивача про відсутність правових підстав для накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани у даному випадку.
		Окремо суд констатує, що присутній в судому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що за весь період проходження військової служби раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався та накладених дисциплінарних стягнень не мав.
		З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за відмову від вакцинації, у зв`язку із чим, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 01 вересня 2021 року № 204в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани.
		Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу від 01 вересня 2021 року № 204 (про організацію проведення позивачу першої дози щеплення протягом 14 днів), визнання протиправними дій, пов`язаних із примушуванням вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та притягненням до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби, належить відмовити з огляду на те, що судом не встановлено вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусову вакцинацію позивача, та командир військової частини має повноваження видавати наказ про проведення щеплення особового складу за епідемічними показниками, а належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу від 01 вересня 2021 року № 204 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани, що не потребує визнання судом протиправними дій, пов`язаних із притягненням до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися. Крім того, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій, пов`язаних із примушуванням вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19, також належить відмовити з тих підстав, що такі вимоги заявлені на майбутнє, тоді як судовому захисту підлягають порушені права.
		Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
		Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно із до квитанції від 15 вересня 2021 року №84637 позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) (арк. спр. 10), який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 24).
		Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) пропорційно до задоволених позовних вимог.
		Керуючись статями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01 вересня 2021 року №204 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні 00 копійок (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя В.І. Смокович
		 
		Повний текст судового рішення складено 02 березня 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...