Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/1506/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 10.03.2022. Зареєстровано: 11.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2022.
Дата набрання законної сили: 10.03.2022
Номер судового провадження: 11-кп/802/352/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030110001840

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 159/1506/20  Провадження № 11-кп/802/352/22 Головуючий у 1 інстанції:  ОСОБА_1  Категорія: в порядку КПК України Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 березня 2022 року                                 місто Луцьк
		 
		Волинський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 , 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря  ОСОБА_5 ,
		розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вприміщенні судуапеляційну скаргузахисника ОСОБА_6  в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7  на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2022 року щодо  ОСОБА_7 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2022 задоволене клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою строкомна 60(шістдесят)днів,до 03квітня 2022року включно,щодо  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.162,ч.1ст.115,ч.2ст.15,п.п.1,13ч.2ст.115 КК України.
		У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовлено.
		Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник оскаржує її з мотивів незаконності. Посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. З огляду на наведене, відсутня необхідність у продовженні її підзахисному виняткового запобіжного заходу. Зауважує, що  ОСОБА_7  є особою молодого віку, раніше не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, допомагає батькам у веденні господарства, до моменту затримання навчався у 9 класі закладу загальноосвітньої середньої освіти «Ліцей № 1 м. Ковеля». Тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
		Вимогами ч.4 ст.422-1 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
		Захисник ОСОБА_6 подала до апеляційного суду клопотання про розгляд її апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого, його захисника та законного представника. 
		Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Положення ст.177 КПК України регламентують, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід  тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
		На думку апеляційного суду, місцевий суд відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану  ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв`язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
		У кримінальному провадженні № 12019030110001840 ОСОБА_7 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.162,ч.1ст.115,ч.2ст.15,п.п.1,13ч.2ст.115 КК України.
		Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Місцевим судом у достатній мірі встановлені підстави для продовження  ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу,з чимпогоджується ісуд апеляційної інстанції.
		Так,  ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів та кримінального проступку.
		Під часапеляційногорозглядупровадження встановлено,що ранішезаявлені ризикине зменшилися,оскільки обвинуваченийможе переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків і вчиняти інші кримінальні правопорушення. При цьому також враховується і та обставина, що розгляд по суті даного кримінального провадження місцевим судом ще не завершений.
		Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
		Європейський судзправлюдининеодноразово,втомучисліу рішенні від10лютого2011рокуусправі«ХарченкопротиУкраїни»,рішеннівід29вересня2011рокуусправі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинно мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
		Апеляційний суд вважає, що продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
		Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що  ОСОБА_7  є особою молодого віку, раніше не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, допомагає батькам у веденні господарства, до моменту затримання навчався у 9 класі закладу загальноосвітньої середньої освіти «Ліцей № 1 м. Ковеля»,вони хоч і мають місце, однак жодним чином не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків та не є підставою для скасування рішення місцевого суду і відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому виняткового запобіжного заходу та застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, як про це прохає сторона захисту, оскільки вони існували і на момент вчинення обвинуваченим особливо тяжких злочинів, які спричинили загибель людини, та не змогли запобігти їх вчинення.
		Істотних порушеньвимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, суд апеляційної інстанції не вбачає.
		Таким чином, підстави для скасування ухвали місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_6  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7  залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2022 року щодо  ОСОБА_7   без змін. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий  
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...