Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/18361/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2022. Зареєстровано: 19.03.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2022.
Дата набрання законної сили: 18.03.2022
Номер судового провадження: 854/15939/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/18361/21
		Головуючий в І інстанції: Бойко О.Я.
		Дата та місце ухвалення рішення: 07.12.2021 р. м. Одеса
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідача  Шеметенко Л.П.
		 судді  Стас Л.В.
		 судді  Турецької І.О.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання управління з питань надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу з питань реєстрації місця проживання управління з питань надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, в якій просив суд: визнати протиправною відмову Відділу з питань реєстрації управління з питань надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 30.09.2021 року у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ; зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання управління з питань надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Одеської області здійснити реєстрацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2/5 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. 
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 13.11.1982 року.
		ОСОБА_2 , на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом 16 квітня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2057, на праві власності належать 2/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		Вказані 2/5 частини житлового будинку складаються в цілому з літ. «А» житловий будинок житловою площею 36,8 кв.м., загальною площею 53,5 кв.м., літньої кухні літ. «Ж», підвалу літ. «З», вбиральні літ. «Г».
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.12.2021 року власниками будинку по АДРЕСА_1 , площею, 108,5 кв.м., є ОСОБА_3 , частка власності 2/5, ОСОБА_2 з часткою власності 2/5, ОСОБА_4 , частка власності 1/5.
		04 березня 2021 року ОСОБА_2 зареєстровано за місцем реєстрації у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою про реєстрацію у домовій книжці та у її паспорті.
		30 вересня 2021 року позивач звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання управління з питань надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Одеської області із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		До заяви позивач надав такі документи: паспорт громадянина України; довідку РНОКПП; посвідчення військовозобов`язаного; документ на частину домоволодіння ОСОБА_5 ; домову книгу; пенсійне посвідчення; квитанцію про сплату адміністративного збору.
		У заяві про реєстрацію місця проживання у графі «Підстава для реєстрації місця проживання особи  документи, що підтверджують» в п. 2 «Згода власників/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право особи на поживання в житлі» інформація про документи, що підтверджують право проживання та згоду власника/співвласника житла відсутня. 
		Відповідач відмовив у реєстрації місця проживання через неподання необхідної документації (згода співвласників). 
		Позивач, не погоджуючись з такою відмовою, звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлену форму заяви про реєстрацію місця проживання у Додатку 6 до Правил реєстрації місця проживання, у заяві необхідно вказати документи, що підтверджують згоду власника (співвласників) житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі, із зазначенням прізвища, власного імені та по батькові, підпису особи/осіб, що надає/надають згоду, вид документа, що засвідчує особу, серія та/або номер, дата видачі, найменування органу, який його видав.
		Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що у поданій позивачем заяві, у вказаній графі відсутня будь-яка інформація. 
		При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на те, що у вказаній заяві наявний запис за підписом його матері, який є належним підтвердженням її згоди, оскільки у п. 1 графи заяви, що вимагає зазначення підстав реєстрації-документів, що підтверджують право на проживання в житлі вказано: « ОСОБА_6 », а також стоїть підпис. 
		Суд першої інстанції звернув увагу, що форма заяви вимагає посилання на документи, що підтверджують згоду власника/співвласників, а також зазначення виду документу, що засвідчує особу, його серії та номеру, органу, який його видав. 
		Оскільки будь-які відомості та посилання у поданій позивачем заяві на документи ОСОБА_5 відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний запис не є належним посвідченням згоди власника/співвласника.
		Крім того, вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про реєстрацію місця проживання позивач просить зареєструвати його у будинку АДРЕСА_1 , а його мати володіє лише 2/5 частин вказаного будинку, інша частка будинку належить на праві власності іншим особам, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про це зазначає і сам позивач у позові. 
		Суд першої інстанції зазначив, що впродовж розгляду даної справи позивач жодним чином не вказав та відповідно не довів, що він намагався отримати згоду на реєстрацію від інших співвласників, а так само позивач не довів існування умов, які унеможливлюють отримати йому згоду на реєстрацію від інших співвласників. 
		Окрім цього, суд першої інстанції наголосив, що згода Косiвцової Н.В. оформлена неналежним чином, що не давало відповідачу достатніх законних підстав здійснити реєстрацію місця проживання позивача в будинку, частина якого належить їй на праві власності. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у проведенні реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою є обґрунтованою.
		Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене. 
		Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року № 1382-IV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі  Закон № 1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
		Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Згідно ст. 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
		У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
		Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
		У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
		Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
		За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.
		Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.
		Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
		Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про реєстрацію місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання.
		Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов`язаний на підставі поданих особою або її представником достовірних відомостей у день звернення внести необхідні зміни до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування, реєстру відповідної територіальної громади із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		У разі прийняття рішення про зміну нумерації будинків, перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, зміни в адміністративно-територіальному устрої на підставі відповідних актів вносяться зміни до реєстру територіальної громади, із збереженням попередніх даних, із подальшим внесенням цієї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		У випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, зазначені відомості за бажанням особи вносяться до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування. Такі відомості вносяться безоплатно.
		Орган реєстрації у разі виявлення в реєстрі територіальних громад помилкових відомостей про особу повідомляє її про це у тридцятиденний строк з дня виявлення таких відомостей, а також звертається до особи з проханням надати достовірні відомості для внесення змін до відповідного реєстру та/або документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування. Орган реєстрації передає відповідну інформацію в установленому Кабінетом Міністрів України порядку для внесення змін до Єдиного державного демографічного реєстру.
		Надання органами реєстрації та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, відомостей про місце проживання особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи.
		Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
		Реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
		Відповідно до вимог ст. 9-1 Закону № 1382-IV орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
		Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
		При цьому, згідно ст. 10 Закону № 1382-IV правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» затверджені правила реєстрації місця проживання (далі  Правила № 207). 
		Правила № 207 визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
		Відповідно до п. 18 Правил № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
		У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
		Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
		У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
		У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
		Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
		Форма заяви про реєстрацію місця проживання, наведена у додатку 6 до Правил № 207, передбачає заповнення, зокрема, наступних граф:
		- підстави для реєстрації місця проживання особи - документи, що підтверджують (необхідне заповнити):
		1) право на проживання в житлі (заповнюється у разі реєстрації за адресою житла) (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи);
		2) згода власника (співвласників) житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі (згоден/не згоден) (прізвище, власне ім`я та по батькові, підпис особи/осіб, що надає/надають згоду, вид документа, що засвідчує особу, серія та/або номер, дата видачі, найменування органу, який його видав). 
		У відповідно до п.п. 11, 19 Правил № 207 працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.
		Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.
		Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
		Згідно обставин даної справи, позивач звернувся із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем, у заяві про реєстрацію місця проживання останнім не наведено жодного документу, що підтверджує його право на проживання в житлі (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи).
		Позивач не заперечує, що у нього відсутні документи, що підтверджують його право на проживання в житлі за наведеною адресою, однак, позивач вважає, що він має право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки його мати є власником 2/5 частини житлового будинку за цією адресою.
		Водночас, як вже зазначалось колегією суддів, форма заяви про реєстрацію місця проживання, наведена у додатку 6 до Правил № 207, передбачає заповнення, зокрема, наступних граф: підстави для реєстрації місця проживання особи - документи, що підтверджують: 1) право на проживання в житлі (заповнюється у разі реєстрації за адресою житла) (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи); 2) згода власника (співвласників) житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі (згоден/не згоден) (прізвище, власне ім`я та по батькові, підпис особи/осіб, що надає/надають згоду, вид документа, що засвідчує особу, серія та/або номер, дата видачі, найменування органу, який його видав).
		Таким чином, за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі, в якому заявник бажає зареєструвати місце проживання, така особа має зазначити документи, що підтверджують згоду власника (співвласників) житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання (згоден/не згоден) (прізвище, власне ім`я та по батькові, підпис особи/осіб, що надає/надають згоду, вид документа, що засвідчує особу, серія та/або номер, дата видачі, найменування органу, який його видав).
		Проте, у спірному випадку позивачем взагалі не заповнено графу заяви про реєстрацію місця проживання «згода власника (співвласників) житла», що вірно встановлено судом першої інстанції.
		Посилання позивача у позовній заяві та поданій апеляційній скарзі на те, що його мати надала згоду на реєстрацію місця проживання, про що здійснена відповідна відмітка у заяві, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визнані безпідставними, оскільки, як вже зазначалось судом, графа заяви «згода власника (співвласників) житла» взагалі не заповнена. 
		В свою чергу, у графі документи, що підтверджують право на проживання в житлі зазначено « ОСОБА_6 ». 
		Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний запис не відповідає вимогам затвердженої форми заяви про реєстрацію місця проживання, оскільки у вказаній графі мали бути зазначені дані щодо документів, що підтверджують право на проживання в житлі, а не щодо згоди власника (співвласників) житла.
		Більш того, зазначення у заяві про реєстрацію « ОСОБА_6 » не відповідає даним, які мають бути вказані щодо згоди власника (співвласників) житла, оскільки у відповідності до затвердженої форми заяви про реєстрацію місця проживання у такій заяві зазначаються документи, що підтверджують згоду власника (співвласників) житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі (згоден/не згоден) (прізвище, власне ім`я та по батькові, підпис особи/осіб, що надає/надають згоду, вид документа, що засвідчує особу, серія та/або номер, дата видачі, найменування органу, який його видав).
		Крім того, як встановлено судом першої інстанції, у заяві про реєстрацію місця проживання позивач просить зареєструвати його у будинку АДРЕСА_1 , при цьому, його мати володіє лише 2/5 частин вказаного будинку. 
		Той факт, що інша частка будинку належить на праві власності іншим особам, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про це зазначає і сам позивач у позові та апеляційній скарзі. 
		Однак, позивач не оспорює, що згоду інших співвласників ним не отримано. 
		Що стосується доводів позивача в апеляційній скарзі про можливість здійснення реєстрації місця проживання без отримання згоди всіх співвласників житла, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Основні засади здійснення права спільної часткової власності визначені у статті 358 Цивільного кодексу України.
		Так, частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
		Відповідно до частини 2 статті 358 Цивільного кодексу України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
		Отже, закріплена у пункті 18 Правил реєстрації місця проживання вимога про необхідність надання згоди на реєстрацію місця проживання особи співвласниками житла обумовлена особливостями реалізації правомочності володіння, користування та розпорядження майном (житлом), що перебуває у спільній частковій власності, суть яких полягає у тому, що здійснення будь-яких юридично значимих дій, пов`язаних із здійсненням права власності, вимагає отримання згоди інших осіб, яким належить це майно.
		Отже, при реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов`язковою, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги позивача. 
		Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується, в тому числі, з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 27.02.2020 року по справі № 522/8166/17.
		Посилання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, приведені у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 334/4896/16-а(2-а/334/37/17) колегія суддів розцінює критично, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, у вказаній справі один з двох співвласників будинку, в якому позивач бажав зареєструвати місце проживання, надав окрему письмову згоду на здійснення реєстрації, інший співвласник помер, право власності на спадкове майно на момент звернення з заявою про реєстрацію було не зареєстроване. Таким чином, на відміну від обставин даної адміністративної справи, у справі № 334/4896/16-а інший співвласник помер, що об`єктивно унеможливлювало отримати від нього згоду.
		Окрім викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено, що згода Косiвцової Н.В. (мати позивача) оформлена неналежним чином, що не давало відповідачу достатніх законних підстав здійснити реєстрацію місця проживання позивача в будинку, частина якого належить їй на праві власності. 
		На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. 
		Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
		Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,  
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Судове рішення складено у повному обсязі 18.03.2022 р.
		 
		 
		Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
		 
		 
		Суддя: Л.В. Стас 
		 
		 
		Суддя: І.О. Турецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...