Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-4456/09/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2010. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
			 Справа: № 2а-4456/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є. 
			Суддя-доповідач: ОСОБА_1 
			 
				 У Х В А Л А
				Іменем України
				"13" липня 2010 р. м. Київ 
				 
				Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
				 Головуючого-судді: Мельничука В.П.
				суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
				 
				при секретарі: Плаксі В.І.,
				 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Кабінету Міністрів України Станецької Ольги Вячеславівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Уманської міжрегіональної спілки приватних власників і приватних підприємців, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, Черкаської міської профспілкової організації Черкаської обласної профспілки «Солідарність», ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та інших до Кабінету Міністрів України, треті особи: Пенсійний фонд України, ОСОБА_23 про визнання незаконною та скасування постанови № 366 від 14 квітня 2009 року, -
				 В С Т А Н О В И Л А:
				 У період з квітня по вересень 2009 року позивачі по справі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовами, справи за якими обєднані в одне провадження для спільного розгляду та вирішення ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2009 року та 28 вересня 2009 року, до Кабінету Міністрів України, треті особи: Пенсійний фонд України, ОСОБА_23 про визнання незаконною та скасування постанови № 366 від 14 квітня 2009 року. Свої вимоги обґрунтовують тим, що спірна постанова не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме: Конституції України, Указам Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва»та «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», Законам України «Про Кабінет Міністрів України», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про систему оподаткування», а також Господарському кодексу України, у звязку з чим, на думку позивачів, є такою, що порушує їхні права та охоронювані законом інтереси.
				Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано незаконною та скасовано Постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування»з моменту її прийняття. Зупинено дію Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування»до набрання постановою суду законної сили. В постанові зазначено, що відповідно до ч. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
				Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Кабінету Міністрів України Станецька Ольга Вячеславівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за висновками суду, які не відповідають обставинам справи, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
				Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.
				Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
				Судом першої інстанції встановлено наступне.
				14 квітня 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 366 «Про сплату внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування фізичними особами субєктами підприємницької діяльності , які брали особливий спосіб оподаткування».
				Позивачами заявлено вимоги про скасування даної постанови, як такої, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів, з моменту її прийняття. 
				Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що спірною постановою Кабінет Міністрів України фактично ввів додатковий збір та збільшив податкове навантаження на субєктів господарювання у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, що є протиправним. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що згідно Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту спірної постанови питання, вирішене цією постановою, слід вирішувати шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
				З таким твердженням колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
				Правовий порядок в Україні та компетенція органів державної влади встановлено Конституцією України.
				Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				За змістом п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва.
				Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. 
				Згідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. 
				Крім цього, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»діяльність Кабінету Міністрів України грунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади. Кабінет Міністрів здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України актів Президента України, постанов Верховної Ради України. 
				У звязку з викладеним колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірна постанова відповідача прийнята останнім поза межами його компетенції та з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки даною постановою фактично внесено зміни до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», що належить до компетенції та повноважень Верховної Ради України та може бути здійснено лише шляхом прийняття Закону про внесення змін до відповідного нормативно-правового акта податкового законодавства.
				Крім цього, Указом Президента України від 21.05.98 року N 493/98 з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. 
				Відповідно до ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України. 
				Згідно п. 3 цієї Постанови на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
				Відповідно до п.4 Постанови державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України,Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації.
				Згідно з п. 4 ч. 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1577 від 14.11.2006 року, одним із основних завдань Міністерства юстиції України є здійснення правової експертизи (підготовка висновків) щодо відповідності Конституції України та Законам України, вимогам нормопроектувальної техніки проектів. Інших актів законодавства, що подаються на розгляд, зокрема, Кабінету Міністрів України.
				Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновку Міністерства юстиції України від 17.04.2009 року (а.с. 67, Т.1) Кабінетом Міністрів України було подано на правову експертизу проект спірної постанови, а не вже прийнятий у встановленому законодавством порядку нормативно-правовий акт, як передбачено ч. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".
				Крім цього, згідно зазначеного висновку питання встановлення фіксованого розміру страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, у сумі не менше мінімального розміру внеску на кожну особу та не більше розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, а також порядку і строків їх сплати слід вирішувати шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». 
				Відповідно до п. 10 вказаного Висновку (а.с. 68, Т.1) проект спірної постанови погоджено із зауваженням в частині невідповідності актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.
				Спірна постанова втратила чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 24.03.2010 року «Про внесення змін, скасування та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України». 
				Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
				У звязку з цим колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що правомірність спірної постанови підтверджується вищевказаним Висновком Міністерства юстиції України та пояснювальною запискою в.о. Міністра фінансів України.
				Та обставина, що ухвала про обєднання справ для спільного розгляду не містить імен всіх позивачів, не може мати наслідком розгляду судом першої інстанції не всіх позовних вимог, оскільки оспорювана постанова відповідача є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на всю територію України, а тому незалежно від того, хто був позивачем при розгляді даної справи, її скасування матиме однакові наслідки для всіх без винятку субєктів господарювання.
				Крім цього, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції правил забезпечення позову, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції вирішив дане питання оскаржуваною постановою, в той час як повинен був постановити з даного питання відповідну ухвалу та вважає, що таким чином апелянт був позбавлений можливості оскаржити застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову.
				З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.
				Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення дії, чи бездіяльності субєкта владних повноважень.
				Згідно ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення субєкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
				Відповідно до ч. 6 ст. 118 КАС України ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
				Згідно з положенням ч. 2 ст. 185 КАС України заперечення на ухвали суду, які не були постановлені окремим документом, можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
				З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень апелянта щодо позбавлення його можливості оскаржити застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову та порушення норм процесуального права.
				Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
				Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
				З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
				Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів 
				 У Х В А Л И Л А:
				 Апеляційну скаргу представника Кабінету Міністрів України Станецької Ольги Вячеславівни залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року без змін.
				 Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
				 Головуючий-суддя: В.П. Мельничук 
				 Судді: Е.Ю. Швед 
				 
				О.В. Попович

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...