Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-6459/10/8/0170 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.07.2010. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ 
		 вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493 
		 
		ПОСТАНОВА 
		Іменем України 
		 
		02.07.10 Справа №2а-6459/10/8/0170 
		  
			 
				 
			
			(15:08 год.) м. Сімферополь 
		
		Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом 
		Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція» Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк 
		до Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: АКБ «Укрсоцбанк» (третя особа 1) та Приватне підприємство «ВИКС» (третя особа 2) 
		про спонукання до виконання певних дій 
		за участю представників сторін та третіх осіб:  
		від позивача: Смага Тетяна Вікторівна, довіреність № 532/11.5.2 від 23.11.09, 
		від відповідача: Шумєєва Світлана Олександрівна, довіреність № 01-2/89 від 27.01.10,  
		від третьої особи 1: Машевський Олександр Сергійович, довіреність № 02-04/595 від 30.11.09,  
		від третьої особи 2: не з'явився 
		Суть спору: Позивач  Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція» Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», в якому просить суд зобовязати Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» виключити з Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за Приватним підприємством «ВИКС» права власності на нерухоме майно  комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Феодосія, вул. Федька, буд. 54 та нежитлову будівлю, гараж, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54-а, а також зобовязати відповідача провести реєстрацію за Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк права власності на нерухоме майно  комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54 та нежитлову будівлю, гараж, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54-а, з видачею відповідних документів, що підтверджують право власності на вказані обєкти нерухомості за ВАТ ВТБ Банк. 
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок розірвання постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року по справі №2-27/8950-2008 договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р., укладеного між ВАТ ВТБ Банк (Продавець) та Приватним підприємством «ВИКС» (Покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Земцевим О.С. за реєстровим № 279, а також виселення Приватного підприємства «ВИКС» з вказаної нерухомості, перебування у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ПП «ВИКС» та відсутність запису про те, що це право належить ВАТ ВТБ Банк, суперечить фактичним обставинам справи та порушує права позивача, до якого право власності на це майно повернулося і він є єдиним законним власником цього майна. У звязку з цим вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у виключенні такого запису з Реєстру та не провів реєстрацію права власності на спірне майно за ВАТ ВТБ Банк, адже ним до заяви про реєстрацію права власності у відповідному Реєстрі права власності на вказане нерухоме майно були надані всі необхідні документи, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004р., а саме  правовстановлювальний документ, яким є договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 19.03.2003р. 
		Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.05.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6459/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 
		31.05.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від Акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк» надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, оскільки відповідно до іпотечного договору № 9159 від 08.10.2008р. нерухоме майно  комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54 та нежитлова будівля, гараж, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Феодосія, вул. Федька, буд. 54-а знаходиться в іпотеці у АКБ «Укрсоцбанк» і тому рішення у справі може вплинути на права АКБ «Укрсоцбанк» (а.с. 51). 
		Крім того, у судовому засіданні 01.06.2010р. з поданих сторонами документів судом було встановлено, що право власності на спірне майно зареєстроване за Приватним підприємством «ВИКС», у звязку з чим суд дійшов висновку про необхідність залучення вказаної юридичної особи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, з власної ініціативи. 
		Ухвалою від 01.06.2010р. суд залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, АКБ «Укрсоцбанк» та Приватне підприємство «ВИКС» (а.с. 100). 
		Відповідач  Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське Бюро реєстрації та технічної інвентаризації» проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (а.с. 106-107). 
		Зокрема, зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить зобовязати КП «ФМБРТІ» зареєструвати право власності на вищевказані обєкти нерухомого майна, але не вказує правовстановлювальний документ, обумовлений у Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна, на підставі якого повинна бути проведена така реєстрація. На думку відповідача доданий позивачем до своєї заяви про реєстрацію права власності на спірне майно договір купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р. не може бути прийнятий як правовстановлювальний документ при реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, оскільки: 1) цей договір складено у простій письмовій формі (в той час як відповідно до Додатку № 1 до Тимчасового положення договори не нотаріальної форми не можуть бути правовстановлювальними документами при реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна); 2) відповідно до положень ст. 653 Цивільного кодексу України зобовязання за договором, розірваним у судовому порядку, припиняються з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а також враховуючи, що ВАТ ВТБ Банк не є стороною договору купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р. (стороною є Акціонерний комерційний банк «Мрія»), то при розірванні постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р. у позивача на підставі цього договору не виникає право власності на перераховані у договорі обєкти нерухомого майна. 
		Відповідач також зазначив, що виходячи з п. 3, 5 Тимчасового положення, забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення змін до відомостей про заявлені права, а отже встановити факт правонаступництва прав та обовязків між АКБ «Мрія» та ВАТ ВТБ Банк реєстратор БТІ не може, у звязку з чим вважає, що для реєстрації прав власності на спірні обєкти нерухомості за позивачем рішення суду повинно містити положення про визнання права власності на це майно за ВАТ ВТБ Банк. 
		Додатково відповідач зазначив, що в матеріалах інвентарної справи на обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54, існує витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2010р. з інформацією про накладення арешту на це нерухоме майно. 
		У судовому засіданні 02.07.2010р. відповідач також надав суду пояснення, в яких повідомив, що підготовка проекту рішення про оформлення права власності за ВАТ ВТБ Банк відносно спірних обєктів нерухомого майна неможлива з тієї підстави, що договір купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р. не може розглядатися як правовстановлювальний документ при реєстрації права власності на спірні обєкти нерухомості за ВАТ ВТБ Банк, оскільки за часовими параметрами вказаний договір був складений набагато раніше правових наслідків, які настали після розірвання договору купівлі-продажу від 31.01.2008р., та ВАТ ВТБ Банк не є стороною цього договору, що свідчить про відсутність у позивача передбаченого додатком № 1 до Тимчасового положення правовстановлювального документу на це майно, на підставі якого можливе проведення реєстрації прав власності в Державному реєстрі прав власності. Крім того, пояснив, що оскільки ст. 653 Цивільного кодексу України не передбачає реституції, то автоматично право власності на обєкти до АКБ «Мрія» не переходять. До того ж, вважає, що відповідно п.п.«а» п. 6 Тимчасового положення передбачена обовязковість переоформлення права власності юридичної особи на нерухоме майно на нову особу у випадку ліквідації, реорганізації або зміни назви юридичної особи (а.с. 162-163). 
		Третя особа  АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» також надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 108-111). 
		Своє непогодження з позовом третя особа обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду АР Крим від 28.09-05.10.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 в частині, не скасованій та не зміненій постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. та Вищим господарським судом України від 31.03.2010р. по цій справі, вже було відмовлено в задоволенні позовних вимог до КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про виключення з Реєстру права власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ПП «ВИКС» на вказану нерухомість. 
		Крім того, вказує, що у Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є рішення судів про визнання права власності, тоді як відповідно до постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ВАТ ВТБ Банк (Продавець) та ПП «ВИКС» (Покупець) було розірвано та ПП «ВИКС» виселене з вказаної нерухомості, тобто право власності за ВАТ ВТБ Банк згідно з рішенням суду по справі № 2-27/8950-2008 від 17.11.2009р. не визнано. 
		До того ж, третя особа - АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», посилаючись на ст.33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, вважає, що оскільки договір іпотеки спірного майна, укладений 08.10.2008р. між АКБ «Укрсоцбанк» та Приватним підприємством «ВИКС», не визнаний судом нікчемним та не розірваний, то відповідно діє обтяження, яке внесено до реєстру обтяження нерухомого майна. 
		Третя особа  Приватне підприємство «ВИКС» письмових пояснень на позов не надав, але у судовому засіданні, яке відбулось 14.06.10 представник просив в позові відмовити, вважаючи позовні вимоги ВАТ ВТБ Банк необґрунтованими. 
		Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд  
		ВСТАНОВИВ: 
		Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк має статус юридичної особи з 11.11.1992р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 452976, виданим Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією (а.с. 140-141) та Статутом ВАТ ВТБ Банк у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 23.09.2009р., номер запису 10741050060002928 (а.с. 40-47). 
		В свою чергу, Відділення «Кримська регіональна дирекція» Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Положення про Відділення «Кримська регіональна дирекція» Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, затвердженого Протоколом засідання правління ВАТ ВТБ Банк № 102 від 26.08.2009р., є структурною одиницею ВАТ ВТБ Банк, не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Банку, на підставі даного Положення, в межах наданих йому повноважень (а.с. 142-154). 
		Як свідчать матеріали справи, ВАТ ВТБ Банк 05.01.2010р. звернувся до Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» із заявою за вих. № 7/2000-13.11 від 05.01.2010р., в якій, з урахуванням того, що документ, який посвідчує право власності, а також слугував підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП «ВИКС», а саме  договір купівлі продажу від 31.01.2008р. між ВАТ ВТБ Банк та ПП «ВИКС», посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Земцевим А.С. по реєстру за № 279, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 було розірвано, просив у встановлений чинним законодавством строк провести за ним реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на цілісний майновий комплекс, окреме нерухоме майно  комплекс нерухомих будівель, розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул.Федька, 54 та нежитлову будівлю, гараж, розташований за адресою: АР Крим, м.Феодосія, вул. Федька, 54а. (а.с. 62-63). 
		При цьому, як слідує з даної заяви, до неї було додано копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року по справі №2-27/8950-2008 та в якості правовстановлювального документу  копію договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р. з актом приймання-передачі та витягами з Реєстру права власності на нерухомість на 18 аркушах. 
		За результатами розгляду вказаної заяви листом за вих. № 01-2/83 від 25.01.2010р. відповідач повідомив, що для розгляду питання про реєстрацію прав власності на обєкти нерухомого майна, зазначені в листі, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна необхідно відповідно до п. 2.3 та 7.1 Тимчасового положення оформити та оплатити замовлення у приймальні КП «ФМБРТІ», а також повідомив, що в інвентарних справах на обєкти нерухомого майна, розташовані в м.Феодосії за адресами: вул. Федька, 54 та вул. Федька, 54-а зроблений запис про розірвання договору купівлі-продажу вказаного майна, посвідченого приватним нотаріусом Земцевим А.С. 31.01.2008р., відповідно до рішення Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 17.11.2009р. (а.с. 38). 
		Крім того, додатково до вказаної відповіді, листом за вих. № 01-2/83 від 02.02.2010р. КП «ФМБРТІ» повідомило, що при розгляді документів, доданих позивачем до заяви, та матеріалів інвентарних справ, виявлені наступні обставини: 1) відповідно до п. 10 додатку №1 до Тимчасового положення реєстрації підлягають тільки рішення судів про визнання прав власності, а рішення Господарського суду АРК від 17.11.2009 року по справі №2-27/8950-2008 не містить положень про визнання прав власності на вказані обєкти нерухомого майна за ВАТ ВТБ Банк; 2) рішення Господарського суду АРК від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2009 не містить положень про вилучення з Державного реєстру прав власності запису про реєстрацію прав власності за ПП «ВИКС»; 3) ВАТ ВТБ Банк не є стороною за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 19.03.2003р., у звязку з чим виконати замовлення по суті є неможливим. Додатково відповідач повідомив, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2010р., 08.10.2008р. на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54, накладено арешт (а.с. 39). 
		З цього слідує, що відповідач відмовив позивачу у виконанні його замовлення щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірне майно за Приватним підприємством «ВИКС» та внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нього за позивачем по справі - ВАТ ВТБ Банк з наступних підстав: 
		1) відсутнє рішення суду про визнання права власності на спірні обєкти нерухомого майна за ВАТ ВТБ Банк, яке відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення відноситься до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності; 
		2) відсутнє рішення суду про вилучення з Державного реєстру прав власності запису про реєстрацію прав власності за ПП «ВИКС»; 
		3) якщо в якості правовстановлювального документу розцінювати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 19.03.2003р., то ВАТ ВТБ Банк не є стороною вказаного договору; 
		4) відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2010р., 08.10.2008р. на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54, накладено арешт. 
		Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ВАТ ВТБ Банк є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав. 
		Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України). 
		П. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. 
		Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. 
		“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами. 
		“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень. 
		Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.  
		Щодо правомірності дій відповідача по відмові у виключенні запису з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо ПП «ВИКС» та у реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, без урахування всіх обставин справи, повязаних зі спірним обєктом нерухомості, з перевищенням своїх повноважень, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.  
		Стаття 182 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. 
		Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. 
		Відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. №1952-IV із змінами та доповненнями (далі  Закон №1952-IV), що визначено статтею 1 цього Закону. 
		Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.1 Закону №1952-IV). 
		Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно. 
		Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону №1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. 
		Також п.7 Прикінцевих положень Закону №1952-IV зазначено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 
		Враховуючи ту обставину, що єдина система органів державної реєстрації прав, створення якої передбачено саме Законом №1952-IV, в тому числі до створення місцевих органів державної реєстрації - відділень державної гозпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (ст.7 цього Закону), ще не створена, суд встановив, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами реєстрації та технічної інвентаризації, яким делеговані такі повноваження. 
		Повноваження комунальних підприємств бюро реєстрації та технічної інвентаризації як узагальнюючого поняття системи органів, спрямованих на виконання делегованих повноважень щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення за ним реєстрації права власності також визначені п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445), відповідно до якого державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. 
		При дослідженні юридичного статусу відповідача по справі, судом встановлено, що Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське Бюро реєстрації та технічної інвентаризації» має статус юридичної особи з 09.12.2003р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 440976, виданим виконавчим комітетом Феодосійської міської ради (а.с. 164) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою відділом статистики у м.Феодосія №051499 від 04.07.2008р. (а.с.165,зворотній бік а.с.164). 
		Згідно Статуту Комунального підприємства «Феодосійське міжміське Бюро реєстрації та технічної інвентаризації», затвердженого рішенням 48 сесії міської ради 5 скликання від 30.04.2009р. №2119 у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 02.06.2009р., номер запису 11451050009000660 відповідач є самостійним підприємством, яке входить до складу майна, що належить Феодосійській міській територіальній громаді. Засновником підприємства є Феодосійська міська рада (а.с. 166-174). 
		Відповідно до п.2 Статуту Комунального підприємства «Феодосійське міжміське Бюро реєстрації та технічної інвентаризації» предметом діяльності підприємства є виконання робіт з реєстрації, технічної інвентаризації та оцінки обєктів нерухомого майна в населених пунктах, адміністративно підлеглих Феодосійській міській раді та Кіровській районній раді, які входять до зони обслуговування КП «ФМБРТІ».  
		Отже, відповідач в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць АР Крим виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином відповідач при виконанні делегованих повноважень владного субєкта здійснює владні управлінські функції, тобто передбачені законом дії у сфері діяльності публічної влади і у розумінні п. 1 ст. 3 КАС України лише на основі норм діючого законодавства України. 
		Частина 4 ст. 15 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” визначає, що не може бути відмовлено в реєстрації заяви і запиту до Державного реєстру прав на нерухоме майно, якщо заявником додержано вимоги, установлені цією статтею та статтями 19 і 20 цього Закону. 
		Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. 
		Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (ч. 4 ст. 18 Закону). 
		Відповідно до ч. 4 ст. 8 вказаного Закону державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду. 
		Як слідує із заяви позивача за вих. № 7/2000-13.11 від 05.01.2010р., а також його пояснень у судовому засіданні, підставою для виключення з Реєстру прав власності запису про право власності на спірне майно за ПП «ВИКС» позивач наводить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року по справі № 2-27/8950-2008 про розірвання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р., укладеного між ВАТ ВТБ Банк (Продавець) та Приватним підприємством «ВИКС» (Покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Земцевим О.С. за реєстровим № 279, який був підставою для реєстрації цього права, а підставою для проведення реєстрації за Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк права власності на спірне нерухоме майно  договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 12.03.2003р. між АКБ «Мрія» та АКАБ «Україна». 
		Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 12.03.2003р. Акціонерний комерційний банк «Мрія» (Покупець) придбало у Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» (Продавець) у власність цілісний майновий комплекс, який включає в себе всі активи і пасиви, обладнання, інвентар та інше майно відповідно до технічної документації, протоколу інвентаризації та складається з наступних обєктів: будівлі гуртожитку, яка розташована за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54, загальною площею 2986,6кв.м., що складається з приміщень: Літ. А  основне, літ. а  прибудова, літ. а1  тамбур, літ. А1  основне, літ. А2  ліфт шахта, будівлі гаражів, розташованої за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54а, а також інших обєктів, розташованих на земельній ділянці 0,26га, право користування якою закріплено актом на постійне користування землею № 98 від 15.09.1997р., виданим Феодосійською міською Радою народних депутатів (а.с. 30-32). 
		Даний договір укладено у простій письмовій формі, що відповідало вимогам чинного на момент його укладання Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.), згідно з яким нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вимагалося лише щодо договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ст. 227 ЦК України). 
		Пунктом 1.4 вказаного договору було обумовлено, що право власності на майновий комплекс переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. Така умова договору відповідала вимогам ст. 128 чинного на момент укладання даного договору Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.), якою було передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. 
		Як свідчать матеріали справи, перехід права власності на спірне майно до Акціонерного комерційного банку «Мрія» підтверджується двостороннє підписаним Актом приймання-передачі від 04.04.2003р. (а.с. 34-35). 
		Відповідно до відмітки на договорі, вказаний договір було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.07.2003 року (а.с. 33). 
		Крім того, як слідує з витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1076740 та № 1078050 від 24.07.2003р., право власності на комплекс нежитлових будівель та на нежитлову будівлю  гараж зареєстровано КП «Феодосійським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації» за Акціонерним комерційним банком «Мрія» та внесено в електронний Реєстр прав власності на нерухоме майно за реєстраційними номерами відповідно 1988603, 1949750 (а.с. 65-66). 
		Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів учасників (акціонерів) АКБ «Мрія» № 42 від 25.01.2007р., на вказаних загальних зборах було прийнято рішення змінити назву «Акціонерний комерційний банк «Мрія» на Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк та доручити Правлінню АКБ «Мрія» у встановленому законодавством України порядку зареєструвати зміну назви банку (а.с. 48). 
		У п. 1 Статуту ВАТ ВТБ Банк в новій редакції зазначено, що ВАТ ВТБ Банк є правонаступником усіх прав та обовязків Акціонерного комерційного банку «Мрія», створеного рішенням установчих зборів учасників банку і перейменованого у Відрите акціонерне товариство ВТБ Банк згідно з рішенням загальних зборів учасників банку від 25.01.2007р., а також правонаступником всіх прав і обовязків Закритого акціонерного товариства «Внєшторгбанк (Україна)», приєднаного до Банку на умовах філії відповідно до Угоди про приєднання ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)» до ВАТ ВТБ Банк, затвердженої рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)» від 17.08.2007р. і рішенням позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) ВАТ ВТБ Банк від 17.08.2007р. 
		Дослідивши зазначені в матеріалах справи ідентифікаційні коди АКБ «Мрія» та ВАТ ВТБ Банк, судом встановлено, що вони мають один і той самий код  14359319, що дозволяє зробити висновок про те, що це є одна і та сама юридична особа. 
		В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу (реєстровий № 279), ВАТ ВТБ Банк (Продавець) продало, а Приватне підприємство «ВИКС» (Покупець) купило комплекс нежитлових будівель, що складається із: літ. «А», «А1», «А2», «а», «а1» - нежитлова будівля з прибудовами, тамбуром та ліфтовою шахтою (камінь), загальною площею 3038,7кв.м., літ. «Б» - гараж (камінь), загальною площею 65,3кв.м., літ. «В» - котельна (камінь), загальною площею 40,6кв.м., та нежитлова будівля, гараж, яка відчужується за цим договором, складається у цілому із: літ. «А» - гараж (камінь), загальною площею 67,0кв.м. (а.с. 90-91). 
		У п. 5.11 вказаного договору зазначено, що відповідно до п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на комплекс за цим договором переходить до Покупця з моменту державної реєстрації договору. 
		Як свідчать матеріали справи, даний договір купівлі-продажу було зареєстровано Комунальним підприємством «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 08.02.2008 року під № 430, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно  08.02.2008р. під № 1988603. 
		Згідно з п. 2.1 договору продаж комплексу нежитлових будівель за домовленістю сторін вчинено за 4249864,01грн., в тому числі ПДВ, та нежитлової будівлі гаражу за 90549,16грн., в тому числі ПДВ, що разом складає 4340413,17грн., в тому числі ПДВ, котрі Покупець зобовязується сплатити Продавцеві протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору на підставі рахунку, виданого Продавцем. 
		Проте, у звязку з несвоєчасним та неповним виконанням ПП «ВИКС» своїх зобовязань за договором щодо оплати майна, ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція» Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «ВИКС» та Комунального підприємства «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу, виселення ПП «ВИКС» з вищевказаного комплексу нежитлових будівель та зобовязання КП «ФМБРТІ» виключити з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за ПП «ВИКС» права власності на нерухоме майно  комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54 та нежитлову будівлю, гараж, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54а, а також стягнення з ПП «ВИКС» пені в розмірі 336558,75грн. та збитків у розмірі 86800,00грн. 
		Рішенням Господарського суду АР Крим від 28.09-05.10.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 в задоволенні позову ВАТ ВТБ Банк було відмовлено, за виключенням позовних вимог про стягнення з ПП «ВИКС» пені в розмірі 336558,75грн. та збитків у розмірі 86800,00грн., оскільки в цій частині суд припинив провадження по справі на підставі п. 4 ст.80 ГПК України (а.с. 9-14). 
		Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по даній справі, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010р., вищевказане рішення Господарського суду АР Крим скасовано частково. Постановлено позовні вимоги ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція» Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити частково. Розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2008р., який посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Земцевим О.С. за реєстровим №279, згідно якому ВАТ ВТБ Банк продало, а приватне підприємство «ВИКС» купило у приватну власність окреме нерухоме майно  комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54 та нежитлову будівлю, гараж, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул.Федька, буд. 54а. Крім того, постановлено виселити приватне підприємство «ВИКС» з комплексу нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул.Федька, б. 54 та нежитлової будівлі, гаражу, який розташований за адресою: АР Крим, м.Феодосія, вул. Федька, б. 54а. В іншій частині рішення залишено без змін. (а.с. 15-26, 27-29). 
		Як вбачається з рішення Господарського суду АР Крим від 28.09-05.10.2009р. по справі № 2-27/8950-2008, з чим погодились і суди наступних інстанції, відмова ВАТ ВТБ Банк у задоволенні позовних вимог в частині зобовязання КП «ФМБРТІ» виключити з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за ПП «ВИКС» права власності на спірне нерухоме майно мотивована тим, що ці вимоги заявлені передчасно, оскільки на момент їх заявлення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2008р. ще не був розірваним чи визнаним недійсним у встановленому законом порядку. 
		Враховуючи, що по даній справі позивачем такі вимоги заявлені після розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2008р., суд не погоджується з доводами третьої особи  АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» про те, що ці вимоги позивача вже були розглянуті по суті та у їх задоволенні було відмовлено. 
		Як свідчать матеріали справи, на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 05.01.2010р., а також на момент вирішення даної справи, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ПП «ВИКС». 
		Судом встановлено, що в розумінні ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		При цьому, підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень наведені у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004р., а вичерпний перелік підстав до відмови у реєстрації об'єктів нерухомого майна  у ст. 24 вказаного Закону. 
		Зокрема, у ст. 19 вказаного Закону зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. 
		Ст. 24 зазначеного Закону передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. 
		Частина 3 ст.24 Закону №1952-IV встановлює, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. 
		Проаналізувавши зміст ст. 19 вищевказаного Закону, суд доходить висновку про те, що для державної реєстрації прав достатньо надання заявником одного з наведених у ст. 19 Закону документу, а не двох і більше, що і було здійснено позивачем, а саме  на підтвердження припинення права власності ПП «ВИКС» на спірне майно надано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі №2-27/8950-2008, яка набрала законної сили, про розірвання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р., укладеного між ВАТ ВТБ Банк та Приватним підприємством «ВИКС», та посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Земцевим О.С. за реєстровим № 279, а на підтвердження виникнення права власності на нього за позивачем - надано договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 12.03.2003р., оскільки, як було встановлено вище, АКБ «Мрія» та ВАТ ВТБ Банк є однією і тією самою юридичною особою, а не новою (створеною внаслідок реорганізації), а відтак оформлення нового правовстановлювального документу чинним законодавством не вимагається. 
		Суд вважає, що вказані документи, виходячи зі змісту ст. 19 Закону №1952-IV, були достатніми для проведення відповідачем відповідних дій з державної реєстрації припинення права власності за ПП «ВИКС» та реєстрації права власності за ВАТ ВТБ Банк. Підстав їх не приймати на державну реєстрацію, зазначених у ст. 20 Закону №1952-IV, у відповідача також не було. 
		У звязку з цим суд доходить висновку про те, що відмова відповідача у реєстрації прав з підстав відсутності рішення суду про вилучення з Державного реєстру прав власності запису про реєстрацію прав власності за ПП «ВИКС», а також ненадання рішення суду про визнання права власності на спірні обєкти нерухомого майна за ВАТ ВТБ Банк, не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною. 
		Відносно зазначеної відповідачем підстави відмови у реєстрації прав про те, що ВАТ ВТБ Банк не є стороною договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 19.03.2003р., суд зазначає, що, як було встановлено раніше, АКБ «Мрія» було перейменовано у ВАТ ВТБ Банк, а наявність у цих юридичних осіб одного і того ж самого ідентифікаційного коду  14359319 дозволяє зробити висновок про те, що це є одна і та сама особа. 
		Питання, повязані із найменуванням юридичної особи визначені статтею 90 Цивільного кодексу України. 
		Зокрема, частиною 1 ст.90 ЦК України встановлено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. 
		Частиною 4 ст.90 ЦК України передбачено, що у разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах. 
		Суд також не приймає до уваги твердження представника відповідача в судових засіданнях по справі про те, що відбулась реорганізація Акціонерного комерційного банку «Мрія» в ВАТ ВТБ Банк, що є підставою для переоформлення позивачем права власності на спірне майно, виходячи з наступного. 
		Згідно з частиною 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. 
		Суд зазначає, що Цивільний кодекс України (2003р.) не містять правового поняття «реорганізація», тому твердження відповідача в цій частині є неспроможними. 
		Крім того, суд зазначає, що не відбувалось і припинення юридичної особи - Акціонерного комерційного банку «Мрія» шляхом передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у формах, передбачених ч.1 ст.104 ЦК України (злиття, приєднання, поділу, перетворення). 
		Натомість матеріали справи, зокрема, виписка з протоколу загальних зборів учасників (акціонерів) АКБ «Мрія» № 42 від 25.01.2007р. та п. 1 Статуту ВАТ ВТБ Банк в новій редакції свідчать про те, що змінилось найменування АКБ «Мрія» на ВАТ ВТБ Банк, отже відбулось перейменування юридичної особи, яке не є ані формою реорганізації юридичної особи, ані формою її припинення. 
		Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. 
		А відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону №1952-IV правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону. 
		Суд вважає, що про визнання відповідачем ВАТ ВТБ Банк, після перейменування АКБ «Мрія», власником спірного майна, свідчить видача КП «ФМБРТІ» позивачу по справі витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно №№ 17531328, 17531248 від 20.01.2008р., на підставі яких ВАТ ВТБ Банк було укладено з Приватним підприємством «ВИКС» та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р., відомості про дані витяги містяться в п.1.3 договору (а.с.90). 
		Крім того, дослідивши приписи п.п. «а» п. 6 Тимчасового положення, судом встановлено, що вказаною нормою передбачено переоформлення органами місцевого самоврядування права власності юридичної особи на нерухоме майно на нову особу у випадку ліквідації (реорганізації) юридичної особи. Зміна найменування юридичної особи у даній нормі не зазначена. 
		У п. 1 Статуту ВАТ ВТБ Банк в новій редакції зазначено, що ВАТ ВТБ Банк є правонаступником, зокрема, усіх прав та обовязків Акціонерного комерційного банку «Мрія», створеного рішенням установчих зборів учасників банку і перейменованого у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк згідно з рішенням загальних зборів учасників банку від 25.01.2007р. 
		В свою чергу, посилання відповідача на ст. 653 Цивільного кодексу України в обґрунтування того, що договір купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р. не може розглядатися як правовстановлювальний документ при реєстрації права власності на спірні обєкти нерухомості за ВАТ ВТБ Банк, оскільки за часовими параметрами вказаний договір був складений набагато раніше настання правових наслідків після розірвання договору купівлі-продажу від 31.01.2008р., суд вважає безпідставними. 
		Так, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначає, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. 
		Таким чином, вказаною нормою передбачені, зокрема, правові наслідки розірвання договору  припинення зобовязань у сторін договору. 
		В розумінні ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		З цього слідує, що розірвання договору купівлі-продажу від 31.01.2008р. між ВАТ ВТБ Банк та ПП «ВИКС» спричинило припинення зобовязань сторін договору, які ще не були виконані. 
		Щодо правових наслідків розірвання договору в частині вже виконаних зобовязань (у даному випадку це передача права власності від Продавця - ВАТ ВТБ Банк Покупцю  ПП «ВИКС», адже відповідно до п. 5.11 вказаного договору право власності на комплекс за цим договором переходить до Покупця з моменту державної реєстрації договору), то суд зазначає наступне. 
		Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 
		Розірвання договору купівлі-продажу від 31.01.2008р. між ВАТ ВТБ Банк та ПП «ВИКС», як підстави набуття останнім права власності на нерухоме майно, тягне правові наслідки, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		Суд вважає, що вищенаведене спростовує доводи відповідача та третьої особи 1 про те, що у ВАТ ВТБ Банк на підставі договору № 63/03 від 19.03.2003р. не виникає право власності на перераховані у договорі обєкти нерухомого майна. 
		І стосовно такої підстави відмови у реєстрації прав як наявність арешту, суд зазначає наступне. 
		Як свідчать матеріали справи, 08.10.2008р. між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 було укладено Договір кредиту № 440/264303-КR (а.с. 117-123). 
		В забезпечення виконання зобовязань за Договором кредиту, 08.10.2008р. між АКБСР «Укрсоцбанк» та ПП «ВИКС» було укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 9159, відповідно до умов якого ПП «ВИКС» передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 144,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54 (а.с. 53-58). 
		У звязку з укладенням даного договору, в Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна було внесено запис № 8043024 від 08.10.2008 р. про встановлення на користь АКБСР «Укрсоцбанк» заборони на вказане майно, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2010р. (а.с.94-95). 
		Дослідивши приписи ст. 24 Закону №1952-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, судом встановлено, що наявність арештів, накладених на спірне нерухоме майно, у вказаному переліку підстав для відмови відповідачем в державній реєстрації прав не передбачена. 
		Пункт 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 до підстав, коли у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, відносить випадок, коли право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 
		Проте, вказана норма застосуванню до спірних правовідносин не підлягає, оскільки: 1) у позивача право власності виникло не на підставі договору відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 2) вказаний пункт суперечить ст. 24 Закону №1952-IV, у звязку з чим на підставі ст. 9 КАС України підлягають застосуванню норми Закону; 3) в розумінні ст. 2 Закону №1952-IV в редакції, чинній на момент вчинення відповідачем відмови у реєстрації прав, обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна)  це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, у звязку з чим суд доходить висновку про те, що наявність зареєстрованих обмежень речових прав, як-то іпотечного договору та накладення заборони приватним нотаріусом Литвиненко Т.В. на підставі повідомлення банку від 17.11.2009р. вих. № 233/2000-13, не є перешкодою чи підставою для відмови у реєстрації прав (виключення з Реєстру запису про право власності на спірне майно за ПП «ВИКС» та реєстрація права власності на нього за ВАТ ВТБ Банк), а є прямою перешкодою для відчуження такого майна, однак у спірних правовідносинах відчуження нерухомого майна не здійснювалось. 
		Жодна з підстав, передбачених статтею 24 Закону №1952-IV, прямо чи опосередковано не дозволяє суду застосувати зареєстровані обмеження речового права на спірне майно, згідно ухвал судів про накладення арешту на нерухоме майно в якості заходів забезпечення адміністративного позову як підставу для відмови у реєстрації права власності позивача. 
		В свою чергу, ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV визначає, що відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. 
		Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом (ч.1 ст.3 цього Закону). 
		Враховуючи викладене, суд вважає, що безпідставна відмова відповідача у державній реєстрації прав порушує законні права позивача, передбачені законом та повязані із здійсненням та реалізацією повноважень власника нерухомого майна. 
		Так, ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України визначають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своєї відмови у реєстрації прав суду не доведено. 
		За таких обставин, враховуючи положення п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем при відмові позивачу у проведенні державної реєстрації прав власності на обєкти нерухомості були порушені вимоги діючого законодавства, у звязку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. 
		Разом з тим, виходячи з положень ч. 2 ст. 11 КАС України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» щодо відмови у виключенні з Реєстру прав власності на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності за Приватним підприємством «ВИКС» на нерухоме майно  комплекс, що складається літ. А адміністративне з гуртожитком та прибудівлями площею 2986,6кв.м., Б гараж площею 65,3кв.м., В котельна площею 40,6кв.м., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул.. Федька, 54 (реєстраційний номер 1988603) та нежитлову будівлю гараж літ. А загальною площею 67кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54а (реєстраційний номер 1949750). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. 
		Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн. 
		У звязку зі складністю справи судом 02.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 07.07.2010р. постанова складена у повному обсязі. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  
		ПОСТАНОВИВ: 
		1. Позовні вимоги задовольнити. 
		2. Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» щодо відмови у виключенні з Реєстру прав власності на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності за Приватним підприємством «ВИКС» на нерухоме майно  комплекс, що складається літ. А адміністративне з гуртожитком та прибудівлями площею 2986,6 кв.м., Б гараж площею 65,3 кв.м., В котельна площею 40,6 кв.м., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54 (реєстраційний номер 1988603) та нежитлову будівлю, гараж літ. А загальною площею 67 кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54-а (реєстраційний номер 1949750). 
		3. Зобовязати Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» виключити з Реєстру прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за Приватним підприємством «ВИКС» на нерухоме майно  комплекс, що складається літ. А адміністративне з гуртожитком та прибудівлями площею 2986,6 кв.м., Б гараж площею 65,3 кв.м., В котельна площею 40,6 кв.м., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54 (реєстраційний номер 1988603) та нежитлову будівлю, гараж літ. А загальною площею 67 кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54-а (реєстраційний номер 1949750). 
		4. Зобовязати Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати за Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк право власності на нерухоме майно - комплекс, що складається літ. А адміністративне з гуртожитком та прибудівлями площею 2986,6 кв.м., Б гараж площею 65,3 кв.м., В котельна площею 40,6 кв.м., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54 (реєстраційний номер 1988603) та нежитлову будівлю, гараж літ. А загальною площею 67 кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54-а (реєстраційний номер 1949750). 
		5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко/вул.Пушкінська, 8/26) 3,40грн. судового збору. 
		У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. 
		Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження. 
		Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  
		Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
			 Суддя  Кушнова А.О.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...