Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-655/10/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2010. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2010.
Дата набрання законної сили: 02.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			22 червня 2010 року 09 год. 22 хв. № 2а-655/10/2670
			 
				 Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
				За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
				 
				За позовомВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 
				До1)Прокуратури міста Києва
				2)Контрольно-ревізійного управління в. м. Києві 
				ПроВизнання протиправним дій  
					 
				
				За участю представників сторін
				від позивача: Питель В.О. за дов. № 157 від 29.04.2010 р.
				від відповідача 1: Овчаренко О.З. за дов. № 05/2/2-78 вих.-09
				від відповідача 2: Гавриляк А.В. за дов. № 26-16-1717/8020 від 11.11.2009 р.
				 ВСТАНОВИВ:
				Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Прокуратури міста Києва (відповідач 1) та Контрольно-ревізійного управління в. м. Києві (відповідач 2) про визнання дій відповідачів під час здійснення перевірки достовірності собівартості послуг Товариства з водопостачання і водовідведення для споживачів (всіх категорій) міста Києва, стану заборгованості за спожиті послуги по споживачах всіх категорій м. Києва, причини зростання заборгованості Київської міської державної адміністрації перед ВАТ «АК «Київводоканал»з компенсації різниці між фактичною вартістю послуг та тарифами на послуги з водопостачання і водовідведенням незаконними; заборону відповідачам чинити перешкоди діяльності Товариства шляхом затягування перевірки та витребувань документів, інформації, викликів для надання пояснень, зявлення на територію Товариства працівників вказаних органів для надання вказівок, які не стосуються предмету перевірки.
				Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. Оскаржуючи дії відповідачів позивач виходить з того, що останніми дії здійснюються поза межами їхньої компетенції та з перевищенням повноважень, визначених Законами України «Про прокуратуру» та «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», спрямовані на незаконне втручання у фінансово-господарську діяльність субєкта господарювання.
				Представник відповідача 1 проти вимог позивача заперечував. В наданих суду запереченнях, Прокуратура міста Києва зазначила, що на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 30.01.2009 р. № 07/2/1-15 вих-41 окв-09, нею скеровувались запити про надання документів та інформації. В подальшому до проведення перевірки було залучено органи контрольно-ревізійної служби. Однак, згідно листа Контрольно-ревізійного управління в. м. Києві від 26.03.2009 р. за № 26-11-17-17/2060 ревізорів до ревізії фінансово-господарської діяльності допущено не було, про що складено акт про перешкоджання в проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «АК «Київводоканал» від 26.03.2009 р., вважає, що фактично ревізія не відбулась.
				Представник відповідача 2 вважає, позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування позиції вказує на те, що контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Зауважив, що позивачем в ході розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення його прав, свобод чи інтересів.
				 Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
				 Предявлені позовні вимоги про визнання дій відповідачів під час здійснення перевірки достовірності собівартості послуг Товариства з водопостачання і водовідведення для споживачів (всіх категорій) міста Києва, стану заборгованості за спожиті послуги по споживачах всіх категорій м. Києва, причини зростання заборгованості Київської міської державної адміністрації перед ВАТ «АК «Київводоканал»з компенсації різниці між фактичною вартістю послуг та тарифами на послуги з водопостачання і водовідведенням незаконними; заборону відповідачам чинити перешкоди діяльності Товариства шляхом затягування перевірки та витребувань документів, інформації, викликів для надання пояснень, зявлення на територію Товариства працівників вказаних органів для надання вказівок, які не стосуються предмету перевірки.
				Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. 
				Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
				Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
				Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
				Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
				Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
				Позивачем у позові зазначається, що з 17.02.2009 р. та на день звернення до суду з позовом (дата надходження позову до Відділу документального обігу та контролю 22.01.2010 р.) працівники Прокуратури міста Києва та Контрольно-ревізійного управління м. Києві проводять перевірку на підприємстві позивача щодо достовірності собівартості послуг Товариства з водопостачання і водовідведення для споживачів (всіх категорій) міста Києва, стану заборгованості за спожиті послуги по споживачам всіх категорій м. Києва, причин зростання заборгованості Київської міської державної адміністрації перед ВАТ «АК «Київводоканал»з компенсації різниці між фактичною вартістю послуг та тарифами на послуги з водопостачання і водовідведення.
				Позивач стверджує, що дії зазначених правоохоронного та контролюючого органів під час здійснення перевірки супроводжуються безпідставним втручанням у фінансово-господарську діяльність підприємства, створюють перешкоди для її здійснення.
				В свою чергу під час розгляду справи, представник прокуратури зауважив, що ревізорів КРУ у м. Києві до ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «АК «Київводоканал»допущено не було, про що складено відповідний акт від 26.03.2009 р., на підтвердження чого надав лист Контрольно-ревізійного управління в м. Києві за № 26-11-17/17/2060 від 26.03.2009 р. «Про недопущення до ревізії».
				Позивач не погоджуючись з таким станом речей, оскаржив дії відповідачів до суду задля відновлення його прав та охоронюваних законом інтересів.
				Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.
				Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (даліпідконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
				Одним із видів державного фінансового контролю, згідно Закону, є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
				Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ України, МВС України, СБУ, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 р. № 346/1025/685/53 (далі - Порядок), працівники органів державної контрольно-ревізійної служби за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах та на інших об'єктах контролю, - як спеціалісти.
				У звязку з виконанням завдання Генеральної прокуратури України, Прокуратурою міста Києва з посиланням на ст. ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру»та п. 3 вищевказаного Порядку було направлено на адресу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві звернення від 17.02.2009 р. № 07/1-362вих-09 та від 02.03.2009 р. № 07/1-362вих-09 щодо виділення для участі у перевірці спеціалістів для надання відповідей ряд питань (повний перелік зазначено у зверненнях).
				За результатами перевірки КРУ відповідно до підпункту 6 пункту 3.1 Порядку, складено довідку перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача (далі Довідка) від 16.03.2009 р.
				Відповідно до Довідки перевірку розпочато 02.03.2009 р. та закінчено 16.03.2009 р.
				Згідно ч. 5 п.п. 3.1 Порядку, у ході участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки).
				Відповідно до п. 16 Порядку проведення інспектування державною контрольно - ревізійною службою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 (далі Порядок № 550), документальна перевірка передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності.
				З наданої Довідки вбачається, що посадовими особами ВАТ «АК «Київводоканал»не було надано відомостей аналітичного та синтетичного обліку (в тому числі оборотно-сальдові відомості, картки рахунку, аналіз рахунку) по рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загально виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 74 «Інші доходи», 48 «Цільове фінансування»та Головну книгу ВАТ «АК «Київводоканал».
				До матеріалів справи додано лист Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 26.03.2009 р. за № 26-11-17-17/2060, з якого вбачається, що при вході на обєкт ревізорів не було допущено до проведення ревізії, хоча ВАТ «АК «Київводоканал»було повідомлено про поновлення ревізії фінансово-господарської діяльності листом від 24.03.2009 р. за № 26-11-14-14/1944.
				Згідно до п. 23 Порядку № 550, у разі недопущення посадових осіб служби до проведення ревізії, така ревізія не вважається проведеною. Оскільки фактично ревізію не було проведено, то для позивача не виникли права та обовязки, а тому порушення з боку відповідачів прав та інтересів ВАТ «АК Київводоканал»не було.
				Так, звернення до суду за захистом своїх прав зумовлене наявністю факту їх порушення. Враховуючи, що позивачем не було допущено ревізорів після поновлення ревізії, остання не вважається проведеною, а тому права позивача порушені не були.
				Крім того, позивач постійно стверджує, що у Прокуратури відсутні повноваження для проведення всієї фінансово-господарської діяльності підприємства та у наданих суду поясненнях № 432 від 08.04.2010 р. зазначає, що такі повноваження покладено, зокрема на Контрольно-ревізійну службу (ст. ст. 2, 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
				В свою чергу, суд звертає увагу позивача на те, що Прокуратурою для проведення перевірки було залучено працівників КРУ.
				Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
				Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
				Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідачів.
				Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, адже відповідачі як субєкти владних повноважень, при вчиненні оскаржуваних дій, діяли на виконання покладених на них завдань та обовязків, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
				Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва 
				 
				ПостановиВ:
				 В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»відмовити повністю.
				 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
				Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
				 
					 
					СуддяО.Є. Пилипенко 
						 
							 
						
						Дата підписання повного тексту постанови: 09.07.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...