Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/29/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2022. Зареєстровано: 09.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2022.
Дата набрання законної сили: 27.04.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 квітня 2022 року                                                                                      Справа № 906/29/21 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого судді           Гудак А.В.
		судді                                   Олексюк Г.Є.
		судді                                   Петухов М.Г.
		секретар судового засідання Орловська Т.Й.
		за участю представників:
		прокурор: Немкевич І.І.                                        
		позивача 1: не з"вився   
		позивача 2: не з"явився
		позивача 3: не з"явився
		відповідача 1: Касянчук В.П. адвокат, Касянчук С.В. адвокат   
		відповідача 2: не з"явився
		третіх осіб на стороні позивача: не з"явився
		третіх осіб на стороні відповідача: не з"явився 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного              апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс"       на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 (суддя Давидюк В.К., м. Житомир, повний текст складено 02.12.2021 року) 
		за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій";
		2) Державного університету "Житомирська політехніка";
		3) Міністерства освіти і науки України;  
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс"
		    2) Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І.
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції  (м.Хмельницький)
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:  ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 
		про скасування державної реєстрації та витребування державного майна з чужого  незаконного володіння 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", Державного університету "Житомирська політехніка", Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс", Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І. з позовною заявою, в якій просить:
		- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101.
		- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (код ЄДРПОУ 43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська Політехніка" (код ЄДРПОУ 05407870).
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 року у справі №906/29/21 позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101. Витребувано у  Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська політехніка".
		Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Майфорс" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року по справі №906/29/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		В обгрунтування доводів апеляційної скарги, товариство зазначає, що за поданим прокурором позовом у справі №906/29/21 відсутні підстави представництва інтересів держави в особі позивачів: 1) Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"; 2) Державного університету "Житомирська Політехніка", які є державними підприємствами, а тому, відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України мав бути залишений без розгляду.
		Щодо подання прокурором позову в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України скаржник зазначає, що Міністерство освіти і науки України виступає в даних правовідносинах виключно, як адміністративно-розпорядчий вищий орган, без наявних у нього майнових прав на спірний об`єкт нерухомості, а тому порушень його прав, шляхом звернення до суду у відповідності до норм ГПК України та ЦК України прокурором не доведено.
		Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення ч.1.2 ст.76,                        ч.1,2 ст.77 ГПК України взяв до уваги неналежні та недопустимі докази, що призвело до порушення норм процесуального закону.
		Так, позивачем до позовної заяви додані наступні докази в незавірених належним чином копіях, а саме: лист Корольовського ВДВС від 09.12.2019 р. лист ДП "СЕТАМ", протоколи допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , лист до Міністерства освіти від 28.07.2020 р., відповідь Міністерства освіти від 16.10.2020 р., повідомлення ДУ "Житомирська Політехніка" від 22.12.2020 р., повідомлення Міністерства освіти від 01.10.2020 р., повідомлення ЦНТІ від 01.10.2020 р., витяг з ЄРДР.
		Всі згадані вище докази здобуті в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12018060000000026.
		Обвинувального вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні немає, а отже матеріали кримінального провадження ЕРДР № 12018060000000026 не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази в межах розгляду господарської справи №906/29/21.
		Крім того, скаржник звертає увагу на те, що прокуратурою заявлена вимога з аналогічних підстав щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомості, наявні підстави для зупинення провадження по справі №906/29/21 до ухвалення рішення Верховним Судом по справі №240/3941/19.
		З даного приводу представником ТОВ "Майфорс" заявлялося клопотання про зупинення розгляду справи, однак суд першої інстанції 18.05.2021 р. відмовив у задоволенні відповідного клопотання, не навівши мотивів, які б вказували на те, що відсутні підстави для зупинення провадження по даній справі.
		Крім цього, представником ТОВ "Майфорс" подавалося клопотання про закриття провадження по справі оскільки, предмет спору по даній справі безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичної особи - ОСОБА_5 , та такий спір не має господарського характеру, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. 18.10.2021 р. суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі. Ухвала суду не містила жодних обґрунтованих доводів, які б вказували на відсутність підстав для закриття провадження по справі.
		Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до даних правовідносин норми матеріального права, що викладені у наступних актах законодавства: наказі Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5; Законі України "Про виконавче провадження"; Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, суд у рішенні вказав на те, що нерухоме майно вибуло з володіння держави через підроблений акт про проведені прилюдні торги. Однак, як зазначалося вище, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином. При цьому, прокурор не заявляв вимогу щодо визнання недійсним або неукладеним правочину щодо купівлі-продажу майна на торгах - акту про проведені електронні торги.
		Суд першої інстанції, як зазначає скаржник, залишив поза увагою та не досліджував питання сплати грошових коштів ОСОБА_1 за придбане нерухоме майно, хоча такі обставини мають суттєве значення для повного та об`єктивного судового розгляду цієї справи. Однак, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження свого твердження про те, що акт про проведені електронні торги є підробленим, а самі торги не відбувались взагалі.
		22 листопада 2021 р. представник державного реєстратора Годзя Є.І., адвокат Давиденко І.О. прибула в судове засідання і заявила клопотання про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, так як не вона, не її клієнт ОСОБА_6 необізнаний взагалі про цю справу і не має жодного документу по ній, так як проживає останні два роки в м.Києві, про, що достовірно було відомо прокурору, для належної участі у справі і висловлення своєї позиції. Проте, у зв`язку з тим, що всі повідомлення були направлені за адресою КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області - робоче місце державного реєстратора та те, що суд перейшов до стадії судових дебатів(нерозпочатих) - представнику ОСОБА_6 було відмовлено у ознайомленні з матеріалами справи та оголошенні перерви у розгляді справи. Отже, вважаємо, що судом було грубо порушені права відповідача на належне користування своїми правами та обмежено можливість на рівну участь у розгляді справи.
		Поряд з цим, скаржник зазначає, що при прийнятті оспорюваного рішення суд першої інстанції стягнув з відповідача ТОВ "Майфорс" в дохід Державного бюджету України        131604,77 грн. судового збору. Вважає, що таке стягнення судових витрат суперечить позиції суду викладену в ухвалі від 18.05.2021 р. та також зібраним по справі доказам, так, як з моменту винесення цієї ухвали судом не здобуто інших доказів на підтвердження ринкової вартості спірного об`єкта нерухомості. На думку скаржника фактично, суд першої інстанції поставив у нерівні і упереджені умови сторони по справі, а саме надав незаконну перевагу прокурору, щодо сплати розміру судового збору і розгляду справи та також, такий судовий збір є несправедливим і непомірним, щодо його сплати відповідачем. Таким чином, відповідач-1 вважає, що вищевказані обставини вказують на неправомірність рішення суду від 22.11.2021р. по цій справі, а тому є підстави, для його скасування судом апеляційної інстанції.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс"       на рішення Господарського суду Житомирської області від   22.11.21 р. у справі №906/29/21 та розгляд апеляційної скарги призначено на                                    02 березня 2022 року.
		22 лютого 2022 року від Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 у справі № 906/29/21 без змін. 
		У судове засідання 02.03.2022 прокурор та представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 06 квітня 2022 року.
		Прокурор в судовому засіданні 06.04.2022 враховуючи введення воєнного стану в Україні не заперечив щодо задоволення клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи. Разом з тим, заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
		У судове засідання 06.04.2022 інші учасники справи не з`явились. Про час, дату та місце розгляду справи учасники процесу повідомлялися належним чином. Про причини неявки суду не повідомили.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 27 квітня 2022 року. Витребувано у заступника керівника Житомирської обласної прокуратури: 1) технічний паспорт на будинок - будівлю "А" за адресою:  АДРЕСА_1 від 11.06.2015 року; 2) відомості з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо об`єкта - будівлі "А" за адресою:  АДРЕСА_1; 3) докази належності права державної власності на будинок - будівлю "А" за адресою:  АДРЕСА_1 за Міністерством освіти і науки України і закріплення вказаної будівлі на праві господарського відання за Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та в подальшому за універсальним правонаступником Державним університетом "Житомирська політехніка" станом на момент подання позовної заяви у даній справі; 4) належним чином завірені письмові докази листування між органом ДВС та Міністерством освіти і науки України у рамках виконавчого провадження №50692640 в т.ч.: копії листа Корольовського ВДВС м.Житомир №53464 направлений 29.08.2018 на адресу Міністерства освіти і науки України;  листа Міністерства освіти і науки України №1/11-14141 від 12.12.2018 року; лист Міністерства освіти і науки України №1/11-1010 від 31.01.2019.;  у  Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції  (м. Хмельницький) - належним чином завірені письмові докази листування між органом ДВС та Міністерством освіти і науки України у рамках виконавчого провадження №50692640 в т.ч.: копії листа Корольовського ВДВС м.Житомир №53464 направлений 29.08.2018 на адресу Міністерства освіти і науки України;  листа Міністерства освіти і науки України №1/11-14141 від 12.12.2018 року; лист Міністерства освіти і науки України №1/11-1010 від 31.01.2019. 
		14 квітня 2022 року від Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції                        (м. Хмельницький) на виконання ухвали суду від 06.04.2022 надійшов лист до якого додано лист Корольовського відділу державної виконавчої служби й. Житомир ГТУЮ у Житомирській області від 29.08.2018 №53464; лист Міністерства освіти і науки України №1/11-14141 від 12.12.2018; лист Міністерства освіти і науки України №1/11-1010 від 31.01.2019.
		21 квітня 2022 року від Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 06.04.2022 засобами електронного зв`язку надійшли наступні документи: копія реєстраційної справи № 690136318101 у т.ч: копія технічного паспорту будинку-будівлі "А" за адресою: АДРЕСА_1 на 52 аркушах; відомості з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо об`єкта - будівлі "А" за адресою: АДРЕСА_1 на 3-х аркушах; копія наказу Міністерства освіти і науки України від    15.09.2015 року № 933 "Про реорганізацію Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" на       6 арк.; копія постанови Верховного Суду України від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16 на 14 аркушах.
		В судовому засіданні 27.04.2022 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення. Просили суд рішення Господарського суду Житомирської області від                    22 листопада 2021 року по справі № 906/29/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Прокурор в судовому засіданні 27.04.2022 року заперечив доводи апеляційної скарги з урахуванням поданого відзиву та просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 у справі №906/29/21 без змін. 
		В судове засідання 27.04.2022 Державне підприємство "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", Державне університет "Житомирська політехніка", Міністерство освіти і науки України, Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І., Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції  (м.Хмельницький), ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами надсилання ухвал суду від 14.02.2022, 02.03.2022, 06.04.2022 вказаним учасникам справи засобами електронного та поштового зв`язку, причини неявки представників суду не повідомили. 
		Стаття 43 ГПК України       зобов`язує учасників судового процесу та їх представників  добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Застосовуючи згідно з частиною 1       статті 3 ГПК України,       статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"       при розгляді справи частину 1       статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", Державного університету "Житомирська політехніка", Міністерства освіти і науки України, Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І., Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир          Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції  (м.Хмельницький), ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 .
		Відповідно до       статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Заслухавши пояснення, прокурора в судових засіданнях 06.04.2022, 27.04.2022 та адвокатів Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" у судовому засіданні 27.04.2022, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 скасувати, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Корольовському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)  перебувало зведене виконавче провадження №50894355 про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Житомирський державний  центр науково-технічної інформації та інновацій". До складу зведеного виконавчого провадження входить 52 виконавчих проваджень (а.с. 44-95, 124-176 т.4)
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію  права власності,  державний реєстратор Реєстраційної служби Житомирського міського управління  юстиції Житомирської області  22.07.2015 здійснив державну реєстрацію права власності за  Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (форма власності - державна) будинку - будівлі "А" за адресою:                 АДРЕСА_1 (а.с. 232 т.1) на підставі свідоцтва про право власності  від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області (а.с. 233 т. 1).
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,         Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за пошуковими параметрами: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  - 690136318101,  за номером запису про право власності 10581114  на будинок - літера "А" загальною площею 1185,6 кв.м. за адресою:   АДРЕСА_1 зареєстровано за Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій",  державна форма власності. В розділі  "Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень" за номером запису 14257594 від 21.04.2016 зареєстровано обтяження  у вигляді арешту нерухомого майна  з  характеристикою та описом предмета обтяження - заборона відчужувати  усе нерухоме майно, на підставі постанови державного виконавця Корольовського відділу ДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області ВП50692640 від 21.04.2016 (а.с. 29-32 т.1).
		Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.09.2015 №933 "Про реорганізацію Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" припинено  Державне підприємство "Житомирський державний центр                 науково-технічної інформації та інновацій (код ЄДРПОУ 02736484) шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Житомирського державного технологічного університету для утворення на його базі структурного підрозділу -  бізнес-інноваційний центр Житомирського державного  технологічного університету (а.с. 78-82 т. 1).
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц за позовом ОСОБА_7 до Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку встановив, що Житомирський державний технологічний університет  є універсальним правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (а.с. 84-96 т. 1).
		Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.03.2019  №397, Житомирський державний технологічний університет (ЖДТУ) перейменовано у Державний університет "Житомирська політехніка" (а.с.107 т.3).
		15 лютого 2019 року до   Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права власності Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" на  будинок - літера "А" загальною площею 1185,6 кв.м  за адресою:   АДРЕСА_1 (індексний номер рішення 45543073, Годзь Євген Іванович, Комунальне підприємство "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради).
		15 лютого 2019 року за №30308090 державний реєстратор Годзь Євген Іванович, Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 . Підставою державної реєстрації вказано  акт про проведені електронні торги у ВП №50692640 від 30.08.2018, виданий Корольовським ВДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області. 
		З матеріалів справи вбачається, що акт про проведені електронні торги від 30.08.2018, затверджений в.о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області Зірченко Л.В. 30.08.2018, за яким головний державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Журавель О. В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №50692640 від 15.09.2016 року про стягнення з Державного підприємства "Житомирський державний центр науково - технічної інформації та інновацій", код ЄДРПОУ 02736484 на користь фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму: 7458125,50 грн, склав цей акт про проведені електронні торги: Лот №282321, а саме: будівля - літерою "А", загальною площею            1185,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690136318101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності Державному підприємству "Житомирський державний центр науково - технічної інформації та інновацій" код ЄДРПОУ 02736484 на підставі свідоцтва про право власності на будинок    № б/н від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2015 року за номером 10581114 державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції Гладишевою С. Д. (індексний номер: 23200195 від 28.07.2015), яке було реалізовано в системі електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ) 25.06.2018  Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України код 39958500, згідно протоколу №341109 від 25.06.2018 року, переможцем визнано ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Участь в електронних торгах брали 7 учасників. Переможцем торгів став учасник за №6, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.12.2010, РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Стартова ціна нерухомого майна становила 3455680,45 грн. Нерухоме майно придбано покупцем за       3850720,50 грн. За придбане майно переможцем електронних торгів на рахунок Корольовського відділу ДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області: 37311035021396 в Державній казначейській службі м.        Київ, МФО 820172, 03.07.2018  були перераховані кошти за вирахуванням суми винагороди організатору за лот №282321 в сумі 3568999,17 грн. Акт видано на підставі протоколу №341109 про проведення електронних торгів від 25.06.2018. Акт про проведені електронні торги є документом, на підставі якого нотаріус видає свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке підтверджує виникнення права власності на придбане майно.
		Акт про проведені електронні торги від 30.08.2018 підписав головний державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир                      Журавель О. В. (а.с.37 т.1).
		В матеріалах справи також наявні копія листа за підписом генерального директора         ДП        "Сетам", в якому зазначено, що станом на 14.01.2020  інформації  про  електронні торги нерухомого майна - будинку загальною площею 1185,6 кв.м, літ "А" за адресою: АДРЕСА_1 не знайдено (а.с. 36 т.1), копія протоколів допиту  старшого державного виконавця Корольовського ВДВС у м.     Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)  Журавель О.В. та заступника начальника Корольовського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)  Зірченко Л.В.                       (а.с. 55-62, 63- 71 т.1).
		06 травня 2020 року приватний нотаріус Горай Олег Станіславович здійснив державну реєстрацію припинення права власності за ОСОБА_1 (індексний номер рішення 52189323).
		Цього ж дня право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею   1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 18.12.2019 та судовим рішенням у справі №296/1802/19 (номер запису про право власності: 36453384).
		Так, за договором купівлі-продажу будинку від 18.02.2019 продавець - ОСОБА_1 - продав та передав   покупцю -   ОСОБА_2 , а покупець купив та прийняв від продавця будинок під АДРЕСА_1 загальною площею 1185,6 кв.м. За домовленістю сторін продаж будинку вчинено  за 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) грн, які продавець отримав в повному обсязі від покупця в момент підписання цього договору             (а.с. 41-42 т.1).   
		Заочним рішенням Корольовського районного суду  м. Житомира від 28.05.2019 у справі №296/1802/19  позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , що укладений 18.02.2019  між   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (а.с. 39-40 т.1).  
		24 червня 2020 року здійснено державну реєстрацію припинення права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2  (індексний номер рішення 52823160, приватний нотаріус Горай Олег Станіславович) з одночасним внесенням запису про право власності за ТОВ "Майфорс" на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна №845, 846 від 16.06.2020 (номер запису про право власності  37036353).
		За матеріалами справи, 16.06.2020 ОСОБА_2 (учасник ТОВ "Майфорс") передав до статутного капіталу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс"  об`єкт нерухомого майна: будинок АДРЕСА_3 ,  реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна  - 690136318101, набуте ОСОБА_2  на підставі договору  купівлі-продажу від 18.12.2019 та судовим рішенням у справі №296/1802/19. Вказане підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна - вкладу, що становить частку учасника до статутного капіталу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс.  У  акті зазначено, що право власності на майно переходить  до ТОВ "Майфорс" з моменту підписання цього акта сторонами та проведення державної реєстрації переходу права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Цим актом сторони підтверджують що учасник повністю вніс свій вклад в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Майфорс". Акт приймання-передачі нерухомого майна підписав ОСОБА_2 як учасник ТОВ  "Майфорс"  та як т.в.о. директора ТОВ  "Майфорс"               (а.с. 87-88 т.3).
		Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_8 - дружина ОСОБА_2 надала згоду на передачу  будинку загальною площею 1185,6 кв.м за адресою:   АДРЕСА_1 до статутного капіталу ТОВ  "Майфорс" (а.с. 86 т. 3).
		За договором купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Майфорс"  від 01.07.2020, ОСОБА_2 (продавець) передав покупцям: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частках по 50  (п`ятдесят) відсотків кожному належну частку в розмірі 100 (сто) відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс", що еквівалентно 3000000,00 (трьом мільйонам) гривень (а.с. 89-92 т.3). Актом приймання передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Майфорс" від 01.07.2020 засвідчено факт про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийняли від    ОСОБА_2 кожен  окремо по 50 (п`ятдесят) відсотків  частки в статутному капіталі  Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" в розмірі 1500000,00  (один мільйон п`ятсот тисяч) грн, що в сумі становить  3000000,00  (три мільйона) грн - 100 (сто) відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (а.с. 85 т.3).
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Майфорс" від 01.07.2020  звільнено з посади директора   товариства ОСОБА_2 (а.с.84 т. 3).
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.10.2020  заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.05.2019 у справі №296/1802/19  скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/92240310). Ухвалою Верховного Суду  від 01.04.2021 у справі №296/1802/19 касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15.10.2020 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, повернуто заявнику (http://www.reestr.court.gov.ua/ Review/95982967).
		Прокуратура Житомирської області направила Державному підприємству "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (лист від 01.10.2020),         Державному університету "Житомирська Політехніка" (лист від 22.12.2020), Міністерству освіти і науки України (лист від 28.07.2020) повідомлення в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" з детальним описом порушень та інформацією про протиправне вибуття державного майна, пропозицією щодо звернення із позовом до суду та повідомленням про те, що у разі бездіяльності вказаних органів, прокурор  самостійно може  вжити заходи представницького характеру на захист інтересів держави                                    (а.с. 72-75, 97-101, 108-112 т.1).
		Міністерство освіти і науки України листом від 16.10.2020 вих.№1/11-7228 повідомило прокуратуру Житомирської області про фактичне припинення функціонування Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та висловило прохання виступити на захист інтересів держави за фактом втрати державою спірного об`єкту нерухомості (а.с. 76-77 т. 1).
		Державний університет "Житомирська політехніка" у листі від 23.12.2020                    вих.№44-01.00/2501 зазначив  про відсутність наміру самостійного звернення до суду та звернувся з проханням до прокуратури подати позов  про витребування спірного нерухомого майна, яке протиправно вибуло із державної власності (а.с. 113 т. 1).
		Враховуючи вищевикладене, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури вважаючи, що державний реєстратор КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Є.І. за відсутності  передбачених законом документів  та наявної заборони на відчуження майна, протиправно здійснив державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1185,6 кв.м., що призвело до його незаконного вибуття з державної власності поза волею власника  -  Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", Державного університету "Житомирська політехніка", Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс", Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції  (м.Хмельницький), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:  ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101; витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (код ЄДРПОУ 43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська Політехніка" (код ЄДРПОУ 05407870).
		 
		Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається з суб`єктного складу учасників справи, зокрема сторін в судовому процесі, прокурором в даній справі подано позов в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"; Державного університету "Житомирська політехніка"; Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс", Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції  (м.Хмельницький), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:  ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (код ЄДРПОУ 43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська Політехніка" (код ЄДРПОУ 05407870).
		Оскільки в даному випадку представництво інтересів держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"; Державного університету "Житомирська політехніка"       здійснюється прокурором, перш ніж здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2002 року Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Житомирської міської ради від 04.03.2002 року на будинок розташованого в АДРЕСА_1, зареєстровано право державної власності за Житомирським державним центром науково-технічної і економічної інформації за №15434 (а.с. 233-234 т.1).
		Зі Статуту Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" затвердженого наказом заступника міністра освіти і науки України від 07.05.2015 р. №516 вбачається, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 №376 Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної і економічної інформації" передано до сфери управління Державного комітету України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку                                  (а.с. 224, 244-246 т.5).  
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №675 Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної і економічної інформації" переданий до сфери управління Державного комітету з питань науки, інновацій та інформатизації (а.с. 245 т.5).
		Наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації від 27.09.2010 №31 „Про затвердження примірного статуту та перейменування державних підприємств" прийнято рішення перейменувати Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної і економічної інформації" у Державне підприємство „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (а.с. 245 т.5).
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №641 "Деякі питання управління об`єктами державної власності" цілісний майновий комплекс Державне підприємство „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" згідно переліку (додаток 1) зі сфери управління Державного агентства з питань електронного урядування передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України (а.с. 245 т.5).
		На виконання вказаної постанови, Міністерством освіти і науки України видано наказ №1485 від 18.12.2014 згідно, якого прийнято від Державного агентства з питань електронного урядування до сфери управління Міністерства освіти і науки цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій, згідно з додатком 1 (а.с. 222-223 т.5).  
		Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.05.2015 р. №516 Державне підприємство „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" перейменоване у Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (а.с. 245 т.5). 
		Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" є правонаступником Державного підприємства „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації".
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію  права власності,  державний реєстратор Реєстраційної служби Житомирського міського управління  юстиції Житомирської області  22.07.2015 здійснив державну реєстрацію права власності за  Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (форма власності - державна) будинку - будівлі "А" за адресою:   АДРЕСА_1 (а.с. 232 т.1) на підставі свідоцтва про право власності  від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області (а.с. 233 т. 1).
		Відповідно до п.1.1 вказаного Статуту, Державне підприємство "Житомирський державний центр науково- технічної інформації та інновацій" (далі - Центр) є юридичною особою, засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
		За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань  Державне підприємство "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", код ЄДРПОУ 02736484  є Державним підприємством, яке перебуває в стані припинення з 2015 року (а.с. 33 т.1).
		Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що юридична особа яка ліквідується в період здійснення ліквідаційної процедури не втрачає статусу юридичної особи та своєї дієздатності. Припинення юридичної особи (втрата дієздатності) відбувається вже після внесення відповідного запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №909/371/20.
		Відповідно до ч.2     ст. 19 Конституції України       органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені       Конституцією       та законами України.
		Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
		Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року        №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади       Конституції  та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
		Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до       Конституції України       внесені зміни, а саме       Конституцію       доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно зі       ст. 1 Закону України "Про прокуратуру"       прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені       Конституцією України       функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).
		Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятий 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
		Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії").
		Відповідно до ч. 3  ст. 3 Господарського процесуального кодексу України  до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Згідно із ч. 3  ст. 41 Господарського процесуального кодексу України   у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України       встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до ч. 4  ст. 53 Господарського процесуального кодексу України       прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду знаходить своє відображення в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
		Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені       Конституцією  та законами України (частина друга  статті 19 Конституції України).
		Пунктом 3 ч. 1  ст. 131-1 Конституції України  передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у     ст.23 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Абзац 3 ч. 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
		Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних підприємств, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
		Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 року у справі №911/2169/20.
		Так, у вказаній постанові Велика Палата звернула увагу на положення ч.2  ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
		Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в  постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		Також, у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, оскільки, позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
		З урахуванням вищенаведеного та останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду  у справі №911/2169/20 колегія суддів дійшла висновку, що позивач Державне підприємство "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є суб`єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі вказаного державного підприємства підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
		Наказом Міністерства освіти і науки України №933 від 15.09.2015  "Про реорганізацію Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" припинено Державне підприємство "Житомирський центр науково-технічної інформації та інновацій" (код ЄДРПОУ 02736484) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Житомирського державного технологічного університету  для подальшого утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету (а.с 78-82 т.1).
		В подальшому наказом Міністерства освіти і науки України від 26.03.2019 №397 "Щодо перейменування Житомирського державного технологічного університету" перейменовано Житомирський державний технологічний університет у Державний університет "Житомирська політехніка" (а.с. 107 т.3).
		Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі        №296/443/16-ц за позовом ОСОБА_7 до Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку встановив, що Житомирський державний технологічний університет в порядку універсального правонаступництва є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків                                 ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"                                 (а.с. 84-96 т. 1).
		Згідно п.1.4 Статуту Державного університету "Житомирська політехніка" затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.12.2019 р. №1509, університет є юридичною особою публічного права, права і обов`язки якої він набув з дня його державної реєстрації та є закладом вищої освіти державної форми власності. Університет належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та здійснює цивільну правоздатність у повному обсязі для виконання функцій та завдань, передбачених цим Статутом. Університет має самостійний баланс, розрахунковий, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.   
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач 2 у даній справі Державний університет "Житомирська політехніка", код ЄДРПОУ 05407870, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державною організацією (установа, заклад) (а.с. 114 т.1).
		Державний класифікатор України ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (далі - КОПФГ), затверджений       наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97, містить визначення поняття "державна організація (установа, заклад)": утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
		У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №204/6292/18 та від 17.06.2020 у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис.
		Зважаючи на те, згідно з відомостями, вміщеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно до положень Статуту Державного університету "Житомирська політехніка" позивач-2 на момент подання прокурором позову у даній справі є державним закладом (закладом вищої освіти державної форми власності), має самостійний баланс, розрахунковий, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді,  тобто не має статусу суб`єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, апеляційна інстанція дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно розглянув позов прокурора в інтересах держави в особі університету по суті заявлених позовних вимог, оскільки у силу імперативних положень пункту 2 частини 1       статті 226 ГПК України       і абзацу 3 частини 3       статті 23 Закону України "Про прокуратуру"       мав би залишити відповідний позов без розгляду.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2021 року у справі №925/312/19.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права помилково не залишив без розгляду позов заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та Державного університету "Житомирська політехніка", які не є суб`єктами владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" шляхом скасування оскаржуваного рішення в частині розгляду по суті позову прокурора поданого в інтересах Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та Державного університету "Житомирська політехніка" із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
		 
		Щодо позовних вимог  Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І. про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги прокурора обґрунтовані тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування №12018060000000026 від 24.01.2018 за фактом готування службових осіб одного з територіальних підрозділів державної виконавчої служби з метою одержання неправомірної вигоди до вчинення дій, спрямованих на реалізацію арештованого державного майна, а саме об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, який належав ДП "Житомирський центр науково-технічної інформації та інновацій", за ознаками  ч.1 ст. 14 ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 40 т.3).       
		Прокурор в позовній заяві зазначає, що як встановлено під час досудового розслідування у провадженні Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир       Головного територіального управління юстиції у Житомирській області     перебуває зведене виконавче провадження №50894355 про стягнення заборгованості з   Державного підприємства "Житомирський центр науково-технічної інформації та інновацій"   на загальну суму 1041140,89 грн.
		Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за боржником -   Державним підприємством "Житомирський центр науково-технічної інформації та інновацій", зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: будівлю літерою "А", загальною площею 1185,6 кв.м, що знаходиться за адресою:       АДРЕСА_1.
		В Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 21.04.2016 на підставі постанови державного виконавця Бобер М.О. Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції ВП50692640 зареєстровано обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно вищезазначеного Державного підприємства, а саме: будівлю літерою "А", загальною площею 1185,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зміст та характеристика обтяження - заборонено відчужувати усе нерухоме майно.
		Проте, головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Журавель О. В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №50692640 від 15.09.2016 року про стягнення з Державного підприємства "Житомирський державний центр науково - технічної інформації та інновацій", код ЄДРПОУ 02736484 на користь фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму: 7 458 125,50 грн. складено акт про проведені електронні торги від 30.08.2018, який затверджений в.о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області Л.В.     Зірченко 30.08.2018 (а.с. 37 т.1). 
		Згідно вказаного акту вбачається, що були проведені електронні торги: Лот №282321, а саме: будівля - літерою "А", загальною площею 1185,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690136318101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності Державному підприємству "Житомирський державний центр науково - технічної інформації та інновацій" код ЄДРПОУ 02736484 на підставі свідоцтва про право власності на будинок № б/н від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2015 року за номером 10581114 державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції Гладишевою С. Д. (індексний номер: 23200195 від 28.07.2015), яке було реалізовано в системі електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ) 25.06.2018  Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України код 39958500, згідно протоколу №341109 від 25.06.2018 року, переможцем визнано ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 (а. с. 37 т.1).
		В подальшому, державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгеном Івановичем 15.02.2019 прийнято рішення за індексним номером 45543073 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю літерою "А", загальною площею 1185,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та підставою виникнення права власності зазначено акт про проведені електронні торги, серія та номер: 50692640, виданий 30.08.2018 Корольовським ВДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області. 
		Звертаючись з позовом до суду, прокурор вказав на те, що жодних електронних торгів щодо відчуження названого об`єкту нерухомого майна не проводилось та акт про проведені електронні торги Корольовським відділом державної виконавчої служби міста Житомир       Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, який зазначений у Державному реєстрі видавником такого акту, ніколи не видавався.
		Крім того, прокурор в обґрунтування вказаної позовної вимоги також посилається на порушення державним реєстратором  Комунального підприємства "Центр державної реєстрації"  Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгеном Івановичем при здійсненні реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю літерою "А", загальною площею 1185,6 кв. м, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 за   ОСОБА_1 приписів  п. 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна  затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, підпункту 1.1 пункту 1 глави 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, пункту 4 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи з урахуванням норми частини третьої       статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"     (у редакції чинній   із 16.01.2020) є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)"
		Крім того, Верховний Суд у постанові Великої Палати від 06.11.2019 року у справі №826/305/18 зазначив, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою.
		Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач уважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.
		Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею аналогічного права на це ж майно, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
		Таким чином, у вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування дій та рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
		Проте, виходячи з предмету та підстави позову в частині про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 , поза увагою суду першої інстанції залишилися питання щодо обраного способу захисту порушеного права, а також складу учасників справи.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказана позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки вказана особа набула право власності на спірне нерухоме майно.
		Разом з тим, фізична особа ОСОБА_1 за вказаною позовною вимогою не є відповідачем у даній справі, а залучена в якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Майфорс" зверталося до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження у справі за вказаною позовою вимогою з посиланням на п. 1 ч. 1     ст. 231 ГПК України, проте ухвалою суду першої інстанції від 18.10.2021 року було відмовлено у задоволенні  вказаного клопотання з підстав того, що скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 не порушує її право на майно, враховуючи факт його добровільного продажу іншій особі, яка надалі відчужила приміщення       ТОВ "Майфорс".
		Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки приписи ст.50 ГПК України передбачають відповідний процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за яким є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.
		Згідно частин 1,2 вказаної статті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. 
		Зі змісту наведених норм вбачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
		Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
		Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.
		Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №910/17792/17 
		Як вбачається зі змісту ухвали суду першої інстанції від 15.06.2021 року, якою залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, судом першої інстанції під час з`ясування обставин та дослідження доказів встановлено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки інших осіб, які не були залучені до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, а саме, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 260-261 т.2).
		В свою чергу, згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21  суд першої інстанції розглянув позовну вимогу про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, та дійшов висновку про її задоволення.
		Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи вказані позовні вимоги, прийняв тим самим рішення про права  ОСОБА_1   за відсутності в останньої необхідного процесуального статусу відповідача (співвідповідача).
		В той же час, колегія суддів відзначає, що відповідно до частини першої     статті                       19 Цивільного процесуального кодексу України       та пункту 13 частини першої     статті                          20 Господарського процесуального кодексу України, вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу) якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.
		Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, 02 квітня 2019 року у справі №137/1842/16-а.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи ОСОБА_1 , що у даній справі залучена третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. 
		На підставі пункту 1 частини першої  статті 231 ГПК України  господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.12.2019 у справі №240/3941/19, розглядаючи справу за адміністративним позовом Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області до Державного реєстратора комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзь Євгена Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", за участю третіх осіб на стороні відповідача: Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області та ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації встановив, що вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 здійснену 15.02.2019 за №45543073. Тобто, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав            публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію, стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Позивач, посилаючись на доводи про наявність арешту на майно, фактично обґрунтував позовні вимоги відсутністю права власності на нерухоме майно у третьої особи і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, між позивачем та відповідачем (суб`єктами владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. З огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин,  обставин, встановлених судом першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що в даному випадку наявний спір, що виникає при врегулюванні питання права власності, а саме реалізацією права на об`єкт нерухомого майна  за адресою: АДРЕСА_1 , які підлягають врегулюванню на підставі норм Цивільного кодексу України, тому  спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі - закриттю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101  і закриття провадження у даній справі у зазначеній частині на підставі п.1 ч. 1  ст. 231 ГПК України, оскільки спір в даній частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Відповідно до частини 2  статті 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
		 
		Щодо позовних вимог Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (код ЄДРПОУ 43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська Політехніка" (код ЄДРПОУ 05407870), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
		В обґрунтування підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, прокурор посилається на порушення права вказаного міністерства як засновника Державного підприємства "Житомирський ЦНТІ" та його універсального правонаступника  Державного університету "Житомирська Політехніка" (на час виникнення правонаступництва - Житомирський державний технологічний університет).          
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).
		За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1     статті 316 ЦК України     правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із частиною 1     статті 317 ЦК України       власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
		Статтею 387 ЦК України       передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		За обставин порушення таких прав, власник не обмежений можливістю захистити свої права в спосіб, визначений законодавством, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикації.
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1       статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
		При цьому наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
		Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1       статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
		Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
		Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
		Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
		Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі слід врахувати, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення права і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.
		Досліджуючи дане питання судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
		Згідно ч.1 ст.33 Закону України "Про власність"     (тут і далі за текстом - в редакції чинній на момент реєстрації права та видачі свідоцтва) управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.
		За змістом частини 1       статті 34 Закону України "Про власність"       загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, майно державних підприємств.
		Статтею 49 Закону України "Про власність"       передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.
		Відповідно до частини 5       статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"       (в редакції Закону від 01.07.2004) право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього       Закону  реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
		Відповідно до пункту 1  постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 №311       "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
		20 червня 2007 року вступив в дію       Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України", відповідно до якого втратив чинність  Закон України "Про власність".
		Згідно з  п. 5 ст. 116 Конституції України  саме  Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.
		Конституційний суд України в рішенні від 01.07.98 №9-рп у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої статті 3, частини другої статті 5, частин другої та сьомої статті 7 і частини п`ятої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19 лютого 1997 року) (справа щодо приватизації державного майна) зазначив, що аналіз положень       Конституції       і законів України, інших нормативних актів свідчить, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника в межах, визначених       Основним Законом України, а Кабінет Міністрів України конституційно визнаний тим органом, на який покладено управління державним майном відповідно до закону.
		З вступом в силу  Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України"  від 27.04.2007 року №997-V управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.
		Правові засади управління об`єктами державної власності в Україні встановлено       Законом України "Про управління об`єктами державної власності".
		Згідно зі  статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"       управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Пунктом 6 ч.1 статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України, зокрема належать здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону.        
		Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"      суб`єктами управління об`єктами державної власності є зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
		З приписів ст.5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" вбачається, що       головним суб`єктом, який здійснює       від імені держави       управління державними об`єктами,       є Кабінет Міністрів України, який       визначає об`єкти управління держвласності, стосовно яких виконує       самостійно функції з управління, а також       об`єкти управління, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, у тому числі   установлює порядок безоплатної передачі об`єктів державної власності визначеним ним суб`єктам управління       тощо.
		Такими юридичними особами публічного права - органами виконавчої влади є       міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації       та відповідні суб`єкти господарювання, які також набувають лише окремих повноважень, притаманних лише їм згідно зі  ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", зокрема:
		- приймають рішення       про       створення, реорганізацію і ліквідацію       підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності;
		- передають функції з управління       об`єктами державної власності господарським структурам та здійснюють контроль за їх діяльністю;
		- затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням;
		- ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів;
		- виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та       вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання;
		- погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну,       до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну; у випадках, передбачених законодавством,       приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти       об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;
		- забезпечують надання розпоряднику Єдиного реєстру об`єктів державної власності відомостей про об`єкти державної власності для формування і ведення зазначеного реєстру;
		-        виконують інші передбачені законодавством функції з управління об`єктами державної власності.
		Статтею 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено ряд основних повноважень Кабінету Міністрів України, зокрема абз. 4 п.1 ч.1 вказаної статті визначено, що останній, здійснює відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання.
		Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про вищу освіту" державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
		Відповідно до приписів ст. 12 Закону України "Про вищу освіту" управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема Кабінетом Міністрів України; центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти державної форми власності.
		В свою чергу центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки відповідно до п.13 ч.1 ст.13 Закону України "Про вищу освіту" за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти. Пунктом 6 ч.2 вказаної статті, встановлено, що державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти безпосередньо або через уповноважений ними орган реалізують права та обов`язки засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. №630 Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. 
		МОН у своїй діяльності керується       Конституцією       та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.2 вказаного Положення).
		Відповідно до п.п. 59 п.4 Положення про Міністерство освіти і науки України, за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти. 
		Згідно  ст. 141 Господарського кодексу України       (в редакції чинній станом на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №641) до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.       
		Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, який       затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (тут і далі за текстом в редакції чинної станом на 30.10.2014) визначено порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.
		Згідно п.п. а) п.2 вказаного Положення  об`єктами передачі згідно з цим Положенням є цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об`єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об`єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, крім об`єктів, зазначених в   абзаці другому  пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення), яке входить до складу цілісних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації, або використовується для розміщення органів державної влади, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) та за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території.
		Залежно від виду майна  відповідно до     п.4 Положення про передачу об`єктів державної власності,       передача       об`єктів права державної власності       здійснюється за рішенням, зокрема Кабінету Міністрів України  -  щодо об`єктів, визначених  підпунктами: "а" (цілісні майнові  комплекси). 
		Наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації від 27.09.2010 №31 „Про затвердження примірного статуту та перейменування державних підприємств" прийнято рішення перейменувати Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної і економічної інформації" у Державне підприємство „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (а.с. 245 т.5).
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №641 "Деякі питання управління об`єктами державної власності" цілісний майновий комплекс Державне підприємство „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" згідно переліку (додаток 1) зі сфери управління Державного агентства з питань електронного урядування передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України (а.с. 245 т.5).
		На виконання вказаної постанови, Міністерством освіти і науки України видано наказ №1485 від 18.12.2014, згідно якого прийнято від Державного агентства з питань електронного урядування до сфери управління Міністерства освіти і науки цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій, згідно з додатком 1 в переліку якого був цілісний майновий комплекс Державне підприємство „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (а.с. 222-223 т.5).  
		Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.05.2015 р. №516 Державне підприємство „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" перейменоване у Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій". Державне підприємство „Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" є правонаступником Державного підприємства „Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації".
		Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2002 року Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Житомирської міської ради від 04.03.2002 року на будинок розташованого в АДРЕСА_1, зареєстровано право державної власності за Житомирським державним центром науково-технічної і економічної інформації за №15434 (а.с. 233-234 т. 1).
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію  права власності,  державний реєстратор Реєстраційної служби Житомирського міського управління  юстиції Житомирської області  22.07.2015 здійснив державну реєстрацію права власності за  Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (форма власності - державна) будинку - будівлі "А" за адресою:  АДРЕСА_1 (а.с. 232 т.1) на підставі свідоцтва про право власності від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області (а.с. 233 т. 1).
		За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Міністерство освіти і науки України є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Житомирської області звернувся до  Міністерства освіти і науки України з листом від 28.07.2020 №05/1-321вих-20, відповідно до якого повідомляв про обставини протиправного вибуття державного майна та відповідне порушення інтересів держави. Просив повідомити прокуратуру чи будуть вжиті Міністерством освіти і науки України заходи представницького характеру (звернення до суду із позовом) щодо скасування державної реєстрації та витребування майна з метою його повернення до державної власності. У разі вжиття заходів Міністерством, просив повідомити строки звернення до суду. За умови неможливості вжиття Міністерством відповідних заходів прокурор просив невідкладно повідомити прокуратуру Житомирської області (а.с. 72-75 т.1).
		Враховуючи те, що станом на 24.09.2020 Житомирською обласною прокуратурою відповідь на вказану вище інформацію не отримано, керівник Житомирської обласної прокуратури звернувся до Міністерство освіти і науки України з повідомленням в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повторно просило повідомити чи буде Міністерство освіти і науки України звертатися до суду з позовом щодо скасування державної реєстрації та витребування майна з метою його повернення до державної власності. Поряд з цим прокурор повідомив, що за умови неможливості вжиття Міністерством відповідних заходів, а також подальшої бездіяльності, Житомирською обласною прокуратурою буде самостійно скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі державного підприємства та Міністерства освіти і науки України до Господарського суду Житомирської області          (а.с.103-107 т.1). 
		Міністерство освіти і науки України листом від 16.10.2020 вих.№1/11-7228 повідомило прокуратуру Житомирської області про фактичне припинення функціонування Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та висловило прохання виступити на захист інтересів держави за фактом втрати державою спірного об`єкту нерухомості (а.с. 76-77 т. 1).
		Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з Міністерством освіти і науки України з приводу, зокрема, протиправного вибуття державного майна -  об`єкту нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, тривало із липня 2020 року, однак Міністерство освіти і науки України не вживало дій щодо витребування вказаного нерухомого майна.
		Згідно зі  статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"     міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений     Конституцією     та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до     статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"     наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
		Частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що держава реалізує право державної власності  у державному секторі економіки  через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність       на основі права господарського відання або права оперативного управління.
		Колегія суддів з огляду на встановлені обставини та докази у справі з урахуванням вказаних нормативно-правових актів, правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Міністерством освіти і науки України з дотриманням процедури встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення Міністерством освіти і науки України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, дійшла висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.
		Згідно з п.п. 54, 59, 72, 89 п.4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. №630, Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкільної освіти, що перебувають у сфері його управління, за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти, подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення та реорганізації державних наукових установ, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету, а також пропозиції щодо віднесення наукових об`єктів до таких, що становлять національне надбання, здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.   
		Наказом Міністерства освіти і науки України №933 від 15.09.2015  "Про реорганізацію Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" припинено Державне підприємство "Житомирський центр науково-технічної інформації та інновацій" (код ЄДРПОУ 02736484) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Житомирського державного технологічного університету для подальшого утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету (а.с 78-82 т.3).
		Розпорядженням  Кабінету Міністрів України  17.03..2003 р. №149-р Житомирський інженерно-технологічний інститут реорганізовано шляхом перетворення в Житомирський державний технологічний університет з віднесенням його до  сфери управління  Міністерства освіти і науки України (а.с. 104-106 т.3).
		Відповідно до ст.63 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній станом на 15.09.2015) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.  
		Статутом Житомирського державного технологічного університету затвердженого Міністерством освіти і науки України  12.05.2003 (тут і далі за текстом в редакції, яка діяла на момент прийняття наказу Міністерства освіти і науки України №933 від 15.09.2015)                     (а.с. 203-227 т.3) передбачено, що Житомирський державний технологічний університет є бюджетною, неприбутковою установою (п.1.4 Статуту). Житомирський державний технологічний університет  є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і мати обов`язки (п.1.9 Статуту). Структурні підрозділи Житомирського державного технологічного університету створюються відповідно до законодавства та головних завдань діяльності університету і функціонують згідно з окремими положеннями, що розробляються Житомирським державним технологічним університетом. Структурні підрозділи Житомирського державного технологічного університету можуть мати окремі права юридичної особи (п. 1.11. Статуту). Університет заснований на державній власності та підпорядкований Міністерству освіти і науки України (п.2.1 Статуту). Міністерством освіти і науки України з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом, закріпляються за Житомирським державним технологічним університетом на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше майно, яке знаходиться на балансі Житомирського державного технологічного університету (п.4.1 Статуту). Майно, що закріплене за Житомирським державним технологічним університетом, а також доходи від використання цього майна належать університету на правах оперативного управління (п. 7.2 Статуту). Майно, що знаходиться у державній власності і передане в оперативне управління Житомирському державному технологічному університету, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям та громадянам, крім випадків, передбачених законодавством (п.7.3 Статуту).
		Наказом Міністерства освіти і науки України від 26.03.2019 №397 "Щодо перейменування Житомирського державного технологічного університету" перейменовано Житомирський державний технологічний університет у Державний університет "Житомирська політехніка" (а.с. 107 т.3).
		Наказом Міністерства освіти і науки України від 22.05.2019 року №704 затверджено Статут Державного університету "Житомирська політехніка" (нова редакція)                           (а.с. 156-202 т.3).
		Згідно п.1.4 вказаного Статуту, університет є юридичною особою публічного права, права і обов`язки якої він набув з дня його державної реєстрації та є закладом вищої освіти державної форми власності.
		Університет належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та здійснює цивільну правоздатність у повному обсязі для виконання функцій та завдань, передбачених цим Статутом. Університет має самостійний баланс, розрахунковий , поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
		Відповідно до розділу 3 Статуту, Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет, тощо. 
		Згідно пункту 17.1 розділу 17 Статуту Державного університету "Житомирська політехніка" затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 22.05.2019 р. №704, встановлено, що матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми Університету з метою забезпечення його статутної діяльності Міністерством освіти і науки України закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси та комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються Університетом відповідно до Земельного кодексу України. Майно закріплюється за Університетом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та Конференції трудового колективу Університету, крім випадків, передбачених законодавством.
		З прийняттям наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2015 №933 "Про реорганізацію Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (а.с. 78-82 т. 1) 27.11.2015 р. №1252 затверджено Міністерством освіти і науки України та зареєстровано 15.12.2015 р. Статут Житомирського державного технологічного університету (а.с. 228- 254 т.3).
		Наказом Міністерства освіти і науки України №1509  від 03.12.2019 року затверджено Статут Державного університету "Житомирська політехніка (нова редакція), погоджений Конференцією трудового колективу 30 серпня 2019 року (а.с. 108 т.3).
		Згідно п.1.4 Статуту Державного університету "Житомирська політехніка" затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.12.2019 р. №1509 (тут і далі за текстом в редакції діючій на момент звернення прокурора з позовом у даній справі), університет є юридичною особою публічного права, права і обов`язки якої він набув з дня його державної реєстрації та є закладом вищої освіти державної форми власності. Університет належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та здійснює цивільну правоздатність у повному обсязі для виконання функцій та завдань, передбачених цим Статутом. Університет має самостійний баланс, розрахунковий, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки.   
		Відповідно до розділу 3 вказаного Статуту, Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет, тощо.  (а.с. 119-102 т.3).
		Пунктами 4.2, 17.1 Статуту Державного університету "Житомирська політехніка" затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.12.2019 р. №1509, встановлено, що університет є юридичною особою публічного права - державною установою, яка здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості. Матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми Університету з метою забезпечення його статутної діяльності Міністерством освіти і науки України закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси та комунікації. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються Університетом відповідно до Земельного кодексу України. Майно закріплюється за Університетом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та Конференції трудового колективу Університету, крім випадків, передбачених законодавством (а.с. 120, 150 т.3).
		Згідно приписів ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент прийняття наказу №933 від 15.09.2015) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові  права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам,  державі в  особі  органів, уповноважених управляти державним майном,  іноземцям та особам без громадянства,    іноземним    юридичним    особам,     міжнародним організаціям,  іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право  володіння;  право  користування  (сервітут);  право користування  земельною  ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського   відання;  право  оперативного  управління;  право постійного користування та право оренди земельної  ділянки;  право користування  (найму,  оренди)  будівлею  або  іншими капітальними спорудами,  їх окремими  частинами;  іпотека;  довірче  управління майном. Речові права на нерухоме майно,  зазначені в пунктах 2 і 3 частини  першої  цієї  статті,  є  похідними  і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону. 
		Відповідно до п.37 Порядку державної реєстрації права  на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 (в чинній редакції на момент реєстрації речових прав) документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.  
		З матеріалів справи вбачається, що Міністерство освіти і науки України на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. №641 "Деякі питання управління об`єктами державної власності" відповідно до наказу від 18.12.2014 р. №1485 "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Міністерства освіти і науки" прийнято від Державного агенства з питань елктронного урядування до сфери управління Міністерства освіти і науки цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій, згідно з додатком 1 в переліку якого було Державне підприємство "Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (а.с. 222-223 т.5).
		07 березня 2002 року Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Житомирської міської ради від 04.03.2002 року спірний будинок, який розташований в АДРЕСА_1, зареєстровано на праві державної власності за Житомирським державним центром науково-технічної і економічної інформації                      (а.с. 233-234 т.1).
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №41344933 від 28.07.2015 (а.с. 233 т.5) власником будинку загальною площею 1185,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є Державне підприємство "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій". Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на будинок, серія та номер: б/н, виданий 04.03.2002, видане Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області (а.с. 217-218 т.5). Підставою внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23200195 від 28.07.2015 (а.с. 233 т.5).
		21 квітня 2022 року від Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 06.04.2022 надійшли зокрема відомості з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності щодо об`єкта - будівлі "А" за адресою: АДРЕСА_1.
		Листом від 14.04.2022 за №10-15-4356 Фонд державного майна України повідомив, що відповідно до положень Законів України "Про управління об`єктами державної власності", "Про Фонд державного майна України", постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності" та від   30 листопада 2005 року № 1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності" Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) формується та ведеться Фондом згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності. Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління (а.с. 247 т.5). 
		З відомостей щодо нерухомого державного майна за місцезнаходженням: АДРЕСА_1, яке перебувало/перебуває на балансі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (код за ЄДРПОУ: 02736484; суб`єкт управління - Міністерство освіти і науки України) за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності вбачається наявність майна - будівля ЖЦНТЕІ, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1, площа забудови 722 кв.м.        (а.с. 248 т.5). 
		Поряд з цим, Фонд державного майна України звернув увагу на те, що відомості стосовно зазначеного майна суб`єктом управління до Фонду надані не в повному обсязі форми № 26, затвердженої наказом Фонду державного майна України від                                    03 лютого 2006 року№ 197 "Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2006 року за № 380/12254, зокрема не надавалися відомості стосовно розміру/площі майна, а також з          2013 року не оновлювалися відомості щодо дати проведення інвентаризації/розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників. Згідно з вимогами пунктів 10 та 11 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об`єктів може проводитись один раз на три роки (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об`єктів державної власності).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, у наведених випадках, власником майна, що закріплюється за юридичними особами залишається держава в особі уповноваженого органу Міністерства освіти і науки України.
		Однак, матеріали справи доказів реєстрації права господарського відання об`єкта нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1   за Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та в подальшому за універсальним правонаступником Державним університетом "Житомирська політехніка" не містять.
		Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц за позовом ОСОБА_7 до Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку встановив, що Житомирський державний технологічний університет в порядку універсального правонаступництва є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"                                 (а.с. 84-96 т. 1).
		Згідно приписів ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент винесення постанови Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.
		З огляду на вказане, при здійснені державної реєстрації речових прав, які підтверджують виникнення права господарського відання чи права оперативного управління в державному секторі економіки, є рішення розпорядчого характеру про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання суб`єктів управління об`єктами державної власності, перелік яких визначено статтею 4       Закон України "Про управління об`єктами державної власності".
		Згідно статутних документів майно закріплюється на основі права господарського відання за Державним університетом "Житомирська політехніка", однак згідно реєстраційних документів вказане майно зареєстроване на праві державної власності за Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", а не передано згідно рішення уповноваженого органу - Міністерства освіти і науки України в господарське відання.
		Судова колегія звертає увагу на те, що основоположними принципами виконання органами виконавчої влади покладених на них обов`язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого, в свою чергу, є принцип правової визначеності, за змістом якого обмеження основних прав людини та громадянина, втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями, тобто обмеження будь-якого права має ґрунтуватися на критеріях, які дадуть особі змогу розмежувати правомірну і протиправну поведінку, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості принципу "належного урядування". Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права як майнові, державні органі повинні діяти вчасно та у належний і якомога більш послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і поліпшать якість їх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Колегія суддів відзначає, що     принцип jura novit curia "суд знає закони" викладений у     постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19      полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору, однак судова колегія не вправі змінювати позовні вимоги, зокрема щодо витребування майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (код ЄДРПОУ 43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська Політехніка" (код ЄДРПОУ 05407870), а не Міністерства освіти і науки України.
		Відповідно до частин першої та другої  статті 321 ЦК України  право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
		Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в       Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
		Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
		При цьому  стаття 400 ЦК України  вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
		Разом з тим,  стаття 330 ЦК України  передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів  статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до  статті 388 ЦК України  майно не може бути витребуване в нього.
		Стаття 388 ЦК України   містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
		Наявні в матеріалах справи докази та з`ясовані судом першої інстанції на їх підставі обставини свідчать про таке:
		- спірне нерухоме майно було предметом продажу на електронних торгах з продажу арештованого майна, проведених за ініціативою Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в межах зведеного виконавчого провадження №50692640 від 15.09.2016 року про стягнення з Державного підприємства "Житомирський державний центр науково - технічної інформації та інновацій", код ЄДРПОУ 02736484 на користь фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму: 7458125,50 грн. (а.с.37 т.1, а.с. 44-95, 124-176 т.4);
		- ОСОБА_1 була учасником торгів та відповідно до акту про проведені електронні торги від 30.08.2018 стала переможцем торгів щодо спірного нерухомого майна (а.с. 37 т.1).
		- 06 травня 2020 року приватний нотаріус Горай Олег Станіславович здійснив державну реєстрацію припинення права власності за ОСОБА_1 (індексний номер рішення 52189323). Цього ж дня право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 18.12.2019 та судовим рішенням у справі №296/1802/19 (номер запису про право власності: 36453384) (а.с.83-92 т.3).
		- 24 червня 2020 року здійснено державну реєстрацію припинення права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2  (індексний номер рішення 52823160, приватний нотаріус Горай Олег Станіславович) з одночасним внесенням запису про право власності за ТОВ "Майфорс" на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна №845, 846 від 16.06.2020 (номер запису про право власності  37036353) (а.с.144 т.1).
		Узагальнені висновки суду першої інстанції за результатами розгляду справи та застосування приписів       статті 388 ЦК України       зводяться до того, що:
		Підставою позовних вимог зазначено щодо     незаконного вибуття з державної власності об`єкта нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі         підробленого акта про проведенні електронні торги, особою,   яка не мала законного права його відчужувати. Державна реєстрація речового права здійснена без подання будь-яких документів, які підтверджують перехід права власності на об`єкт. Державний реєстратор за відсутності передбачених законодавством документів протиправно здійснив державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 , яка відчужила приміщення ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу. На момент звернення з позовом до суду набувачем вказаного приміщення є ТОВ "Майфорс" до якого пред`явлено віндикаційний позов. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
		Проте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу щодо порядку вчинення правочину з реалізації спірного майна у даній справі.
		Порядок відчуження та умови набуття права власності на підставі договорів, укладених за результатами торгів, має окрему специфіку залежно від предмета торгів і сфери їх проведення, у зв`язку з чим у кожному конкретному випадку необхідно ураховувати правила, установлені спеціальним законодавством.
		Станом на момент проведення торгів щодо спірного нерухомого майна, правила проведення прилюдних торгів визначались Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим       наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 року №2831/5 (тут і далі за текстом в редакції на момент проведення електронних торгів)     (далі - Порядок), за яким електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 1 Порядку).
		Розділом Х Порядку, унормовано перехід права власності за придбане на електронних торгах майно, за яким після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем. В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація:
		ким, коли і де проводилися електронні торги;
		стисла характеристика реалізованого майна;
		прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ);
		сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно;
		прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження);
		дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно.
		номер лота реалізованого майна.
		Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.
		Копія акта надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) Організатору.
		Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
		У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.
		Згідно акту про проведені електронні торги від 30.08.2018, затверджений                       в.о. начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області Зірченко Л.В. 30.08.2018, вбачається, що головний державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Журавель О. В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №50692640 від 15.09.2016 року про стягнення з Державного підприємства "Житомирський державний центр науково - технічної інформації та інновацій", код ЄДРПОУ 02736484 на користь фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму: 7458125,50 грн, склав цей акт про проведені електронні торги: Лот №282321, а саме: будівля - літерою "А", загальною площею              1185,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690136318101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності Державному підприємству "Житомирський державний центр науково - технічної інформації та інновацій" код ЄДРПОУ 02736484 на підставі свідоцтва про право власності на будинок №б/н від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2015 року за номером 10581114 державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції Гладишевою С. Д. (індексний номер: 23200195 від 28.07.2015), яке було реалізовано в системі електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ) 25.06.2018  Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України код 39958500, згідно протоколу №341109 від 25.06.2018 року, переможцем визнано ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Участь в електронних торгах брали 7 учасників. Переможцем торгів став учасник за №6, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.12.2010, РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Стартова ціна нерухомого майна становила 3455680,45 грн. Нерухоме майно придбано покупцем за 3850720,50 грн. За придбане майно переможцем електронних торгів на рахунок Корольовського відділу ДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області: 37311035021396 в Державній казначейській службі м.Київ, МФО 820172, 03.07.2018  були перераховані кошти за вирахуванням суми винагороди організатору за лот №282321 в сумі 3568999,17 грн. Акт видано на підставі протоколу №341109 про проведення електронних торгів від 25.06.2018. Акт про проведені електронні торги є документом, на підставі якого нотаріус видає свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке підтверджує виникнення права власності на придбане майно.
		Акт про проведені електронні торги від 30.08.2018 підписав головний державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир                      Журавель О. В. (а.с.37 т.1).
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 15 лютого 2019 року за №30308090 державний реєстратор Годзь Євген Іванович, Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1. Підставою державної реєстрації вказано  акт про проведені електронні торги у ВП №50692640 від 30.08.2018, виданий Корольовським ВДВС міста Житомир ГТУЮ у Житомирській області (а.с. 236 т.5). 
		Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.
		Такий висновок узгоджується й з нормами статей       650,       655       та частини четвертої статті     656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		За встановленими судом першої інстанції обставинами справи щодо спірного майна відбулася спеціальна процедура його продажу державним виконавцем на електронних (прилюдних) торгах і висновків щодо неналежного виконання продавцем та покупцем своїх взаємних зобов`язань у правовідносинах купівлі-продажу чи неналежного оформлення державним виконавцем результатів проведеної процедури прилюдних торгів як способу вчинення правочину всупереч вимогам Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим  наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 року №2831/5,     Закону України "Про виконавче провадження"  чи положенням цивільного законодавства оскаржуване рішення суду першої інстанції не містять.
		Колегія суддів відзначає, що нікчемність правочину з купівлі-продажу спірного майна в силу відсутності його нотаріального посвідчення не ґрунтуються на приписах законодавства, які б передбачали подальше нотаріальне посвідчення результатів здійснення процедури електронних (прилюдних) торгів в межах виконавчого провадження, зафіксованих складеним державним виконавцем актом про проведені електронні торги.
		Що ж до отримання покупцем свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, то видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є окремою нотаріальною дією, передбаченою   статтею 34 Закону України "Про нотаріат", спрямованою на посвідчення відповідного права покупця, тобто, юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.
		Як вбачається зі змісту пунктів 35, 36, 245 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого       наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5  (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин), на відміну від дій з нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання арештованого майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно саме цим набувачем та підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів на підставі акту про проведення електронних торгів, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби або приватним виконавцем.
		Відповідно до  статті 655 ЦК України  зміст зобов`язань сторін за договором купівлі-продажу полягає в тому, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Виконавши обов`язок оплатити майно, покупець за договором купівлі-продажу в силу приписів  статті 665 ЦК України  отримує право пред`явити продавцеві, який відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, вимоги відповідно до  статті 620 ЦК України, тобто, може витребувати це майно як управнена щодо продавця особа (за відсутності у покупця оформленого та зареєстрованого права власності на придбане майно).
		Натомість продавець набуває право вимагати повернення майна покупцем у разі відмови від договору купівлі-продажу у випадках, визначених договором чи законом.
		Тобто, права та обов`язки за договором купівлі-продажу виникають та виконуються щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створює відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором. Питання ж оформлення свого права покупцем не охоплюється змістом зобов`язальних правовідносин сторін купівлі-продажу.
		Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що нікчемність правочину з купівлі-продажу спірного майна в межах процедури прилюдних торгів (аукціону), не ґрунтується на нормах матеріального права та суперечить наведеному вище законодавству.
		Отже, враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.12.2020 року у справі №639/7253/18 позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними в т.ч. акт про проведення електронних торгів, оскільки відповідно до частини першої  статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача. 
		Однак, прокурор звернувся у даній справі з позовом в інтересах держави в особі 1) Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"; 2) Державного університету "Житомирська політехніка"; 3) Міністерства освіти і науки України  про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (код ЄДРПОУ 43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська Політехніка" (код ЄДРПОУ 05407870), а не Міністерства освіти інауки України.
		Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів  статті 388 ЦК України  слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої  статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у       постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17       (провадження №12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).
		У цій справі суд першої інстанції не встановлював обставин, які могли би свідчити про недобросовісність відповідача, а натомість його добросовісність не поставив під сумнів.
		Скасоване заочне рішення Корольовського районного суду  м. Житомира від 28.05.2019 у справі №296/1802/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дійсним укладеного 18.02.2019 між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 , на підставі якого вказане майно було зареєстроване за ОСОБА_2 (постановою Житомирського апеляційного суду від 15.10.2020  скасовано заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.05.2019 у справі №296/1802/19), не ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ТОВ "Майфорс" під час набуття спірного нерухомого майна у власність, оскільки ТОВ "Майфорс" не був учасником справи №296/1802/19, і суд першої інстанції не встановив, що йому було відомо про наявність спору, який розглядався у зазначеній справі, та про результати розгляду справи.
		Крім того, на час укладення акта приймання-передачі нерухомого майна №845, 846 від 16.06.2020, на підставі якого зареєстровано право власності за ТОВ "Майфорс" було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож відповідач 1 не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
		Задовольняючи позов про витребування спірного нерухомого майна з підстав, передбачених     статтею 388 ЦК України, суд першої інстанції наведеного не врахував, розраховуючи на обов`язок відповідача 1, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача.
		Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаною позицією суду першої інстанції та звертає увагу, що за встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу на електронних торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що електронні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб.
		Щодо належності та допустимості доказів, які отримані та додані прокурором до позовної заяви з матеріалів кримінального провадження № 12018060000000026, колегія суддів відзначає наступне.
		Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 
		В свою чергу, обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні ЕРДР №12018060000000026 не винесений, а подані прокурором докази судом оцінюються сукупно з іншими доказами та обставинами справи згідно приписів статтей 76-78 ГПК України.
		Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 в частині задоволення позову заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про витребування у  Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (10008,        АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код  43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею          1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська політехніка" (10005, м. Житомир, вул. Чуднівська,  103, ідентифікаційний код  05407870) слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.  
		Згідно із   ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються пропорційно на Державне підприємство "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", Державний університет "Житомирська політехніка" та Міністерство освіти і науки України, враховуючи наступне.
		Відповідно до   ст. 123 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 4   ст.129 ГПК України    судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
		Частинами 1, 3   ст. 4 ГПК України  визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до  ст. 53 ГПК України   у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		У даному спорі заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"; Державного університету "Житомирська політехніка"; Міністерства освіти і науки України, тобто позивачем є не прокурор, а тому і відповідний розподіл судових витрат, відповідно до положень   ст. 129 ГПК України, повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача/позивачів.
		Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.01.2019 у справі       №908/799/17, від 12.01.2021 у справі №908/730/19.
		 
		 
		 
		 
		 
		Керуючись статтями       129,       269, 270, 273,       275,       277,       281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс"     на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 задовольнити частково.
		2.  Рішення  Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 скасувати в частині задоволення позову заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та Державного університету "Житомирська політехніка".
		Позов заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та Державного університету "Житомирська політехніка" залишити без розгляду.
		3. Рішення  Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 в частині задоволення позову заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Закрити провадження у справі №906/29/21 в частині позову заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101.
		4. Рішення  Господарського суду Житомирської області від 22.11.21 р. у справі №906/29/21 в частині задоволення позову заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про витребування у  Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (10008, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код  43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська політехніка" (10005, м. Житомир, вул. Чуднівська,  103, ідентифікаційний код  05407870) скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		В задоволенні позову заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України  про витребування у  Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (10008, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код  43662993) об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Державного університету "Житомирська політехніка" (10005, м. Житомир, вул. Чуднівська,  103, ідентифікаційний код  05407870), відмовити.
		5. Роз`яснити заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури про його право протягом десяти днів з дня отримання нею даної постанови, звернутися до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи  в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101  до суду загальної юрисдикцією в порядку цивільного судочинства.
		6. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський Державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (10014, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 02736484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (10008, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 43662993) - 68203,38 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		7. Стягнути з Державного університету "Житомирська Політехніка" (10005, м.Житомир, вул. Чуднівська, 103, код ЄДРПОУ 05407870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (10008, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 43662993) - 68203,38 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		8. Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (10008, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 43662993) - 68203,38 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		9. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідні судові накази.
		10. Справу №906/29/21 повернути  Господарському суду Житомирської області.
		11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складений "06" травня 2022 р.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                                      Гудак А.В. 
		 
		        
		Суддя                                                                                              Олексюк Г.Є.
		 
		 
		Суддя                                                                                              Петухов М.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...