Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/3797/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2022. Зареєстровано: 10.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2022.

Номер судового провадження: 2-а/389/55/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		10.05.2022 Провадження №2-а/389/55/21
		ЄУН 389/3797/21
		 
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		10 травня 2022 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі
		головуючого судді Берднікової Г.В.,
		при секретарі Чукановій О.А., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
		В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача - адвокат Терехов М.С. звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №523 від 02 листопада 2021 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою її визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 255 грн. за порушення протиепідемічних правил і норм. Провадження по справі закрити. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 454 грн.00 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 12 грн. 00 коп.
		Вимоги позовної заяви обгрунтовані тим, що 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримала лист від Знам`янського управління ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, в якому знаходилася копія протоколу про адміністратвине правопорушення №110/22.1 від 15 жовтня 2021 року. З протоколу позивачу стало відомо, що на неї складено протокол про адміністратвине правопорушення нібито за те, що 15 жовтня 2021 року о 09:35 вона перебувала на робочому місці в магазині « Килим » по вулиці В.Голого, 81в, у місті Знам`янка , без захисної маски. 02 листопада 2021 року позивач отримала лист від ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, в якому її в цей же день запросили на 14:00 до ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області за адресою: кабінет №416, вул.Тараса Карпи, б.84, м.Кропивницький. 02 грудня 2021 року позивач отримала постанову про накладення адміністравтиного стягнення від 02 листопада 2021 року №523 відповідно до якої її визнанно винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладено адміністратвине стягнення в сумі 255 грн. Як вказано у постанові: при провденні моніторингу обстеження магазину « Килим », за місцем провадження господарської діяльності - вулиця В.Голого, б.81В, місто Знам`янка, Кропивницький район Кіровоградська область , 15 жовтня 2021 року о 09:35 були виявлені порушення протиепідемічних правил і норм, а саме ОСОБА_1 перебувала на робочому місці без захисної маски, що закриває ніс та рот, чим порушила ст.29 ЗУ «Про зазист населення від інфекційних хвороб», підпункт 1 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом «SARS- CoV-2», за що передбачена відповідальність відповідно до вимог ч.2 ст.44-3 КУпАП.
		Позивач вважає, що постанова винесена незаконно, оскільки вона є приватним підприємцем, здійснює свою господарську діяльність в магазині « Килим », у вказаний у протоколі день і час перебувала з вдягнутим засобом індивідуального захисту, зокрема захисній масці, що закриває ніс та рот. До того ж відповідно до роз`яснень, які розміщені на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України змінювала медичну маску кожні дві години та тоді, коли маска стала вологою та була забруднена. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення №110/22.1 від 15 жовтня 2021 року стосовно позивача за ч.2 ст.44-3 КУпАП не відповідає вимогам закону, так як складений не уповноважною на те посадовою особою - фельдшером санітарного відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Знам`янського Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області Іваніною О.М. Висунуте обвинувачення у протколі - пребувала на робочому місці без захисної маски, не відповідає диспозиції ч.2 ст.44-3 КУпАП (перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно). В той же час позивач стверджує, що знаходилася з вдягнутим засобом індивідуального захисту. Постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам зазначеним у протоколі. Так, відповідно до протколу: «Перебувала на робочому місці без захисної маски», а згідно постанови «Перебувала на робочому місці без захисної маски, що закриває ніс та рот». Тобто, посадова особа, яка виновила постанову додала додаткові обставини, які не були зазначені в висунутому обвинуваченні, однак і прийнятя постанова не відповідає диспозиції ч.2 ст.44-3 КУпАП. Також, під час складання протоколу розгляд справи про адміністравтипне правопорушення взагалі не відбувався, державний інспектор Іваніна О.М. не представилась, не пред`явила службове посвідчення, не надала направлення на проведення перевірки, права позивачу роз`яснені не були. Позивачу не надали можливість надати пояснення, скористатися правовою допомогою адвоката. Взагалі позивач і не знала, що відбувався розгляд адміністративної справи. Протокол складено не на місці, а за робочим місцем інспектора за адресою: вулю 1-Поперечний, 32 м.Знам`янка. Фактично розгляд справи про адміністративне правопорушення не відбувся, так як відповідач не з`ясував, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшуцють і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи. Позивача було неналежним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Взагалі відсутні будь-які докази вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, всі наведені обставини надають підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
		На позовну заяву представником відповідача подано відзив, в якому він не погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві та просить суд відмовити в задоволенні позову за наступного. Доказом вчинення позивачем правопорушення є фотодоказ долучений до протоколу про адміністративне правопорушення №110/22.1 від 15 жовтня 2021 року, з якого вбачається, що позивач перебувала в громадському місці (магазин «Килим») на своєму робочому місці без захисної маски, що закриває рот та ніс. Захисна маска знаходилася у неї на підборідді. Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноважною на те особою - фельдшером санітарного відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Знам`янського управління Головного управління держпродспоживслужби в Кіровоградській області Іваніною О.О., яка є посадовою особою відповідного органу. За приписами норм діючого законодавства, посадові особи органів державної санітарно-епідеміологічної служби наділені правом складати протоколи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП. Протокол про вчинення правопорушення складено відповідно ст.256 КУпАП, суть правопорушення відповідає диспозиції ч.2 ст.44-3 КУпАП. Місце вчинення правопорушення: магазин « Килим » по вулиці В.Голого, 81 В, місто Знам`янка , який є громадською спорудою де здійснюєсвою господарську діляність позивач. Місцем складення протоколу про адміністративне правопорушення є магазин «Килим», вул.В.Голого місто Знам`янка, протокол складався в присутності позивача та їй було роз`яснено права і обов`язки, запропоновано надати пояснення, проте остання відмовилася від підпису про ознайомлення з правами і обов`язками, від дачі пояснень, від підписання протоколу та його отримання. Вищезазначені відмови зафіксовані відповідними актами в присутності капітана поліції Тюпи А.В . У зв`язку з тим, що позивач відмовилася отримувати протокол, він був направлений на її адресу, поштою. Розгляд справи відбувся в порядку ст.268 КУпАП. На адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи, відповідно до якого вона запрошувалася на розгляд справи 02 листопада 2021 року. Позивач повідомлення отримала 02 листопада 2021 року та не заявила клопотання про відкладення розгляду справи. Так як позивач не заявила клопотання про відкладення розгляду справи, справа була розглянута без її участі та застосована штрафна санкція.
		Крім того, у запереченні представник відповідача вказав, що суду не надано документального підтвердження оплати позивачем витрат на правничу допомогу, тому відсутні підстави для стягнення таких витрат. 
		Позивач як і її представник у судове засідання 10.05.2022 не з`явилися, представник позивача подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності. При цьому, приймаючи участь в судовому засіданні, що відбулось за часом раніше, представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на відсутності доказів вчинення позивачем відповідного правопорушення.
		Представник відповідача до суду не зв`явився, причини неявки суду не відомі.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно зі ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Судом встановлено, що 02 листопада 2021 року начальником управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управлвіння Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, державним інспектором Черненко О.М., винесено постанову №523 про накладення адміністартивного стягнення, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що при проведенні моніторингу обстеження магазину «Килим», за місцем провадження господарської діяльності: вулиця В.Голого, будинок 81 В, місто Знам`янка, Кропивницький район Кіровоградська область , 15 жовтня 2021 року о 09:35 годин були виявлені порушення протиепідемічних правил і норм, а саме продавець ОСОБА_1 перебувала на робочому місці без захисної маски, що закриває ніс та рот, чим порушила статтю 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпункт 1 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністраів України від 09 грудн 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання проширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом «SARS- CoV-2», за що передбачена відповідальність відповідно до вимог ч.2 ст.44-3 КУпАП.
		Постанова складена на підставі зібраних у справі доказів, а саме: протоколу №110/22.1 про адміністративне правопорушення від 15 жовтня 2021 року, який складено фельдшером санітарного відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Знам`янського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області - державним інспектором Іваніною О.М. за місцем вчинення правопорушення та в якому вказано, що ОСОБА_1 15 жовтня 2021 року о 09:35 год. в магазині « Килим » по вул. В.Голого, 81 В, у місті Знам`янка Кіровоградської області, перебувала на робочому місці без захисної маски, чим порушила статтю 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпункт 1 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністраів України від 09 грудн 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання проширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом «SARS- CoV-2», відповідальність за що передбачена ч.2 ст.44-3 КУпАП; долученого до протоколу про адміністративне правопорушення фотознімку на якому зображена жінка, захисна маска у якої знаходиться на підборідді, тобто не закриває ніс та рот. Ймовірно жінка перебуває у магазині з продажу текстилю; акта відмови ОСОБА_1 від підпису протоколу від 15 жовтня 2021 року; акта про відмову ОСОБА_1 від отримання протоколу від 15 жовтня 2021 року; акта про роз`яснення останній прав та обов`язків від 15 жовтня 2021 року та акта про відмову від дачі пояснення ОСОБА_1 від 15 жовтня 2021 року. 
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 29 березня 2017 року було ліквідовано Державну санітарно-епідеміологічну службу, а функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дезиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників) покладено на Держпродспоживслужби. 
		Згідно з положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, затвердженого наказом Держпродспоживчлужби від 24 лютого 2020 року №155 Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства шляхом реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		Відповідно до ст.236 КУпАП органи державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням санітарних норм (стаття 42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною п`ятою статті 41, частиною другою статті 44-3, статтями 78, 80 - 83, 90-1, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм), та статтею 188-11 цього Кодексу.
		Згідно з ч.2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
		Отже, виходячи з приписів зазначених норм діючого законодавства, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення та протокол про адміністративне правопорушення складені повноважними на те особами.
		Положенням ч.2 ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
		Відповідно до п.п.1 п.2-2 Постанови КМ України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236, зі  змінами та доповненнями, з 17 червня 2021 року на території України встановлюється "зелений" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
		Громадське місце - частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під`їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше).
		Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
		Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого.2 ст.44-3 КУпАП.
		Згідно з положенням ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
		Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Під час розгляду даної справи відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій, всупереч вимогам ст. 251 КУпАП не доведено належними та допустимими засобами доказування вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.
		Так, позивач стверджує, що адмінстратвине правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП не вчиняла, у вказаний у постанові час та місці перебувала з вдягнутим засобом індивідуального захисту, закрема захисній масці, що закриває ніс та рот.
		Відповідачем не надано суду належних доказів на доведення вини позивача в скоєні адміністративного правопорушення, оскільки на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, суду надано лише фотознімок, на якому зображена жінка, яка знаходиться ймовірно у магазині з продажу текстилю, та захисна маска у якої знаходиться на підборідді, тобто не закриває ніс та рот. Проте, вказаний фотознімок не підтверджує особи жінки, а саме, що вона є ОСОБА_1 , та що фотознімок зроблено в громадському місці - магазині « Килим ». Разом з цим, представник позивача категорично заперечив, що на фотознімкузображено позивача. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний беззаперечним доказом вини особи, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом. У свою чергу обставини, що викладені в ньому, повинні бути перевірені із залученням інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Інші докази відсутні, свідки не залучалися, відеофіксація не проводилася. 
		Крім того, відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		Розгляд справи про адміністративне правоопрушення відбувся за відсутності ОСОБА_1 , доказів того, що на час розгляду справи про адміністравтине правопорушення у посадової особи, яка винесла оскаржувану постанову було підтвердження про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, розписка, тощо) матеріали справи не містять. З протоколом про адміністратвине правопорушення, у якому поміж іншого містяться відомості про дату, час та місце розгляду справи (21 жовтня 2022 року) ОСОБА_1 не ознайомлювалася та його копії не отримала. До того, ж зазначена у протоколі дата розгляду справи, дата винесення постанови (02 листопада 2021 року) та зазначена у постанові дата розгляду справи (28 жовтня 2021 року) не співпадають, відомостей про те, що розгляд справи відкладався, матеріали справи не містять. 
		Таким чином, доказів, які б могли бути визнані судом належними та допустимими на підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.44-3 КУпАП суду не надано та таких не містить оскаржувана постанова.
		Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
		Згідно зі ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Оскільки належних доказів відповідачами не надано, то суд, враховуючи презумцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, виходить з того, що показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності.
		Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
		У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		З огляду на те, що в судовому засіданні не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.44-3 КупАП, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю. 
		Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу
		Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.2397797319.1 від 28 грудня 2021 року. Відтак, сплачений позивачем судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області.
		Щодо витрат на правничу допомогу суд приходить до наступного.
		Відповідно до положень ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:  розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);  обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18.
		Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до суду було надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10 грудня 2021 року. Розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого, попередня сума розрахунку судових витрат становила 20000 грн. Акт виконаних робіт щодо надання правової допомоги, відповідно до якого виконавцем юридичних послуг - адвокатом Тереховим М.С. замовнику ОСОБА_1 , були надані наступні юридичні послуги: вивчення та правовий аналіз наданих замовником документів на загальну суму 2000 грн. (кількість годин - 1 год. х 2000 грн.); складання адмінітсратвиного позову, в тому числі виготовлення самого позову та копій документів, що додаються, їх належне оформлення та направлення позову з додатками до суду становить 8000 грн. (кількість годин - 4 год. х 2000 грн.); участь у судовому засіданні 26 квітня 2022 року - 2000 грн. (1 год.х2000 грн.). Всього 12000 грн.
		Оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, а тому вважає, що співмірною до обсягу цих послуг є сума відшкодування в розмірі 3000 грн. Відтак саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_1 , задовольнити.
		Постанову начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, державного інспектора Черненко Олени Михайлівни, за №523 від 02 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, в сумі 3454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
		Відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, місце знаходження: вул.Тараса Карпи, 84, м.Кропивницький, код ЄДРПОУ 40342220.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Г.В. Берднікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...