Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/19076/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2022. Зареєстровано: 14.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2022.

Номер судового провадження: П/380/19294/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		03 травня 2022 року                                                        справа №380/19076/21
		 
		Львівський окружний адміністративний суд в складі:
		головуючий-суддя                    Костецький Н.В.,
		секретар судового засідання                    Іваненко В.І.
		за участю:
		представника позивача                              Олійник А.Б.
		представника відповідача                              Салко О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань третя особа без самостійних вимог на предмет спору слідчий першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяк Максим Ігорович про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державного бюро розслідувань (01011, м.Київ, вул. Панаса Мирного, 28 ЄДРПОУ 41760289), в якому просить прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності Державного бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, яка полягає у відмові у проведенні службового розслідування щодо слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяка М.І. за скаргою від 29.05.2021 про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності і зобов`язати Державне бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань провести службове розслідування щодо наявності у рішеннях, діях та бездіяльності слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.05.2021 скерував до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань дисциплінарну скаргу про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові ОСОБА_2 за допущені ним умисні та грубі порушення вимог закону та його прав і законних інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні № 42021140000000019.
		Листом голови Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 01.06.2021 цю скаргу було скеровано для проведення службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю та встановлення факту наявності дисциплінарного проступку в діях чи бездіяльності названої вище посадової особи та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		У листі керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Б. Чобітка від 15.06.2021 зазначено про відсутність підстав для проведення службового розслідування з посиланням на лист від 19.05.2021. Крім цього зазначається про те, що слідчим ТУ ДБР у м.Хмельницьку позивача неодноразово викликали на допит у якості свідка, проте він не з`являвся. Також підставою для відмови зазначається про те, що у відповідності до ст. 39 КПК України, лише керівник органу досудового розслідування має право вживати заходи щодо усунення порушень слідчим.
		Позивач стверджує, що у поданій скарзі про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності від 29.05.2021 наведені факти та обставини, які підтверджені сукупністю доказів, які вказують на наявність достатніх підстав для притягнення слідчого ДБР до дисциплінарної відповідальності, а обов`язок проведення службового розслідування підтверджується положенням ч. 2 ст. 25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
		Крім цього, у рішенні керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Б. Чобітка навіть не зазначено прізвища особи, щодо якої була подана дисциплінарна скарга та повинно було здійснюватись службове розслідування.
		З цих підстав, позивач вважає, що бездіяльність Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, яка полягає у відмові у проведенні службового розслідування щодо діяльності слідчого М.Пандяка є протиправною та зумовлює необхідність покладення адміністративним судом на Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань обов`язку провести службове розслідування щодо наявності складу дисциплінарного проступку та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з наступних підстав. Позивач вважаючи окремі рішення/дії слідчих органів ТУ ДБР у м. Львові щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021140000000019 вчиненням дисциплінарного проступку, на підставі, крім іншого, статей 21, 25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", просив притягнути службових осіб ТУ ДБР у м. Львові до дисциплінарної відповідальності. При цьому звернено увагу скаржника на те, що за приписами статті 4 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, спрямовані до Державного бюро розслідувань та його працівників, що стосуються питань досудового розслідування в конкретних кримінальних провадженнях, є неправомірними і не підлягають виконанню. Також роз`яснено скаржнику, що Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань не має законодавчо визначених повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та відповідно до статті 40 КПК України не може втручатися у діяльність слідчого під час здійснення ним процесуальної діяльності. Відповідно до статті 2 Закону України "Про прокуратуру" та статті 36 КПК України нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування здійснюють органи прокуратури, а саме прокурор у формі процесуального керівництва. Згідно зі статтею 39 КПК України лише керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим.
		Зважаючи на викладене, відповідач зазначає, що за результатами розгляду скарги позивача Управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань із посиланням на відповідні норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивачу надано обґрунтовану відповідь про відсутність підстав для проведення службового розслідування через відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність порушень в діях службових осіб ТУ ДБР у м. Львові.
		Також відповідач зазначає, що оскарження позивачем у визначеному кримінальним процесуальним законом порядку процесуальних рішень, дій (бездіяльності) органів, що здійснюють досудове розслідування, свідчить про реалізацію позивачем права на оспорювання процесуальної діяльності таких органів і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій (бездіяльності) останніх.
		До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2019 у справі № 285/3475/18-ц, у постанові від 10.07.2019 у справі № 522/3429/17, у постанові від 30.01.2019 у справі № 199/1478/17, у постанові від 04.03.2020 у справі № 639/1803/18.
		Окрім цього, відповідач наголошує, що позовні вимоги позивача в частині проведення службового розслідування щодо окремих службових осіб органу досудового розслідування ТУ ДБР у м. Львові фактично стосується прийнятих/вчинених такими службовими особами рішень, дій та бездіяльності під час досудового розслідування кримінальної справи №42021140000000019  від 04.02.2020, а тому цей спір не є публічно-правовим в розумінні КАС України і має вирішуватися судами за правилами КПК України.
		Аналогічних висновків, що спір, який є предметом розгляду у цій справі не є публічно-правовим в розумінні КАС України, а тому має вирішуватися судами за правилами КПК України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 під час розгляду справи № 757/6214/19-а.
		З таких підстав відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
		Позивач подав відповідь на відзив, у якому підтримав викладене у позовній заяві. Крім цього зазначив, що безпідставним є висновок відповідача про те, що для притягнення слідчого М.Пандяка до дисциплінарної відповідальності органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням повинно бути встановлено факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків, оскільки ні прокурори, які здійснюють ці функції, ані інші прокурори чи керівники органу досудового розслідування, не наділені повноваженнями щодо притягнення названих вище службових осіб до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов`язків.
		Окрім цього позивач вказав, що предметом його позовних вимог є не прийняті/вчинені слідчим рішення, дії та бездіяльність під час досудового розслідування як такі, а наявні за їх наслідками підстави для проведення службового розслідування щодо слідчого та вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за невиконання та неналежне виконання службових обов`язків згідно з п. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань". 
		З цих підстав правові висновки Верховного Суду у відповідних постановах, на які посилається відповідач, не є релевантними до спірних правовідносин.
		Відповідачем подано заперечення у якому підтримано позицію викладену у відзиві.
		Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Третя особа у судові засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі. 
		Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
		Позивач 29.05.2021 скерував до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань дисциплінарну скаргу про вчинення дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності, в якій просив притягти до дисциплінарної відповідальності слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові ОСОБА_2 за допущені ним умисні та грубі порушення вимог закону та його прав і законних інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні №42021140000000019. Про результати розгляду скарги повідомити у встановленому законом порядку.
		Листом голови Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань від 01.06.2021 №42-ДК/21 ОСОБА_1 поінформовано, що на адресу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань надійшли скарги від 29.05.2021 щодо можливих неправомірних дій працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому. На попередню скаргу Дисциплінарною комісією Державного бюро розслідувань направлялась відповідь від 17.05.2021 № 36-ДК/21 з роз`ясненням про те, що відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Розділу І Положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань 06.01.2021 № 7, завданням Дисциплінарної комісії є розгляд питання застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань. Комісія відповідно до покладених на неї завдань складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю. Враховуючи викладене, наголошено, що Дисциплінарна комісія Державного бюро розслідувань розглядає матеріали на засіданні виключно тільки після проведення службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю та встановлення факту наявності дисциплінарного проступку в діях чи бездіяльності посадових осіб та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Додатково повідомлено, що скарги скеровані до Управління внутрішнього контролю для проведення службової перевірки в межах компетенції.
		Листом Державного бюро розслідувань від 15.06.2021 за підписом Керівника Управління внутрішнього контролю позивачу надано відповідь, де зазначено, що управлінням внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) розглянуто скарги від 29.05.2021, які надійшли від Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань щодо можливих, на думку позивача, порушень законодавства з боку слідчих Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Хмельницькому (далі - ТУ ДБР у м. Хмельницькому). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час роз`яснюємо, що відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру» та статті 36 КПК України нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування здійснюють органи прокуратури, а саме прокурор у формі процесуального керівництва. Крім цього, відповідно до статті 39 КПК України лише керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим. Статтею 4 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, спрямовані до Державного бюро розслідувань та його працівників, що стосуються питань досудового розслідування в конкретних кримінальних провадженнях, є неправомірними і не підлягають виконанню. Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, не має законодавчо визначених повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та відповідно до статті 40 КПК України не може втручатись у діяльність слідчого під час здійснення ним процесуальної діяльності. При цьому, наголошено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються в порядку, передбаченому статтями 303-307 КПК України. Відмічено, що слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому позивача неодноразово викликали на допити в статусі свідка, проте він з невідомих причин не з`являлись до слідчого. Крім того, Управлінням внутрішнього контролю листом від 19.05.2021 № 12583-21/10-10-01-8451/21 надано позивачу відповідь на скаргу від 16.04.2021 з аналогічних питань (додається). 
		Листом від 19.05.2021 № 12583-21/10-10-01-8451/21 позивача повідомлено, що до Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) надійшла скарга від 16.04.2021 (зареєстрована 20.04.2021 вх. № 12583-21) щодо можливих, порушень законодавства з боку слідчих Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Хмельницькому (далі - ТУ ДБР у м. Хмельницькому) та прокурорами. За результатами розгляду звернення повідомлено, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Статтею 4 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, спрямовані до Державного бюро розслідувань та його працівників, що стосуються питань досудового розслідування в конкретних кримінальних провадженнях, є неправомірними і не підлягають виконанню. Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань не має законодавчо визначених повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та відповідно до статті 40 КПК України не може втручатись у діяльність слідчого під час здійснення ним процесуальної діяльності. Слідчий, будучи незалежним у своїй процесуальній діяльності, самостійно визначає комплекс слідчих дій, необхідних для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення. У той же час роз`яснено, що відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру» та статті 36 КПК України нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування здійснюють органи прокуратури, а саме прокурор у формі процесуального керівництва. Крім цього, відповідно до статті 39 КПК України лише керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим. Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» стягнення на працівника Державного бюро розслідувань накладається на підставі рішення Дисциплінарної комісії, яке приймається за результатами службового розслідування. Але, на теперішній час відсутні підстави для проведення службового розслідування, визначені розділом II Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої Наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 № 9, у зв`язку з тим, що органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях №№ 62019240000001057 та 62020240000000007, не встановлено фактів порушення слідчими ТУ ДБР у м. Хмельницькому вимог кримінального процесуального законодавства України внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язків. Разом з тим, за попередньою перевіркою інформації, зазначеної у зверненні щодо ухилення від виконання своїх обов`язків, відсутні об`єктивні дані, які б вказували на наявність порушень в діях слідчих ТУ ДБР у м. Хмельницькому. Відмічено, що відповідно до частини першої статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Крім того, повідомлено, що станом на 01.05.2021 слідчих ТУ ДБР у м. Хмельницькому Шкраба А.К. та Гурняка В.Ф. було звільнено. Роз`яснено, що статтею 16 Закон України «Про звернення громадян» визначено право громадян на оскарження дії чи рішення органу державної влади до суду в установленому законом порядку.
		При вирішенні спору суд керувався наступним.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
		Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директору Державного бюро розслідувань. Підрозділи внутрішнього контролю діють у складі центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.
		Підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов`язки, зокрема, проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань.
		Згідно з ст. 25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідувань утворюється Дисциплінарна комісія у складі п`яти осіб. До складу Дисциплінарної комісії входять три особи, визначені Радою громадського контролю при Державному бюро розслідувань.
		Склад та положення про Дисциплінарну комісію Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
		Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
		Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймає Дисциплінарна комісія. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.
		Інструкція про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР затверджена наказом ДБР від 20.01.2020 № 9 (далі - Інструкція № 9).
		Пунктом 1, 2 розділу ІІ Інструкції № 9 визначено перелік підстав для проведення службового розслідування.
		Зокрема, підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про, зокрема, невиконання чи неналежне виконання обов`язків (пп. 1 п. 1), а також отримання інформації про скоєння інших дій, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення, а щодо осіб рядового та начальницького складу Бюро також з підстав, визначених Дисциплінарним статутом Національної поліції України (пп. 26 п. 1).
		Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника Бюро.
		Законом України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VІІІ України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
		Статтею 14 Статуту визначено поняття та порядок призначення службового розслідування.
		Так, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частини перша-четверта статті 14 Статуту).
		Судом встановлено, що саме з підстав невиконання чи неналежного виконання обов`язків слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяка М.І., за допущені ним, на думку позивача, умисні та грубі порушення вимог закону та прав і законних інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні №42021140000000019 позивач звернувся до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань із скаргою.
		Однак, зміст листа-відповіді Державного бюро розслідувань від 15.06.2021 №10-10-01-14268 з посиланням на лист від 19.05.2021 № 12583-21/10-10-01-8451/21  не містить жодних обґрунтованих та змістовних доводів щодо наявності або відсутності підстав для проведення службового розслідування відносно саме слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяка М.І. за допущені ним, на думку позивача, умисні та грубі порушення вимог закону та прав і законних інтересів як потерпілого у кримінальному провадженні №42021140000000019. Натомість відповідач повідомляє позивача щодо наявності чи відсутності порушень законодавства з боку слідчих Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Хмельницькому за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях № 62019240000001057 та №62020240000000007.
		Враховуючи наведене суд встановив протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду його скарги від 29.05.2021
		Суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
		З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині у спосіб - визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 29 травня 2021 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяка Максима Ігоровича
		Згідно положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		При вирішенні даної справи, суд керується принципами адміністративного судочинства, в тому числі і принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Щодо вимоги про зобов`язання відповідача провести службове розслідування, суд зазначає, що така є передчасною, оскільки питання щодо наявності чи відсутності підстав для проведення службового розслідування відповідачем не вирішено. 
		Тому з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Державне бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань розглянути скаргу ОСОБА_1 від 29 травня 2021 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяка Максима Ігоровича.
		Щодо зазначених відповідачем доводів з приводу підсудності.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Судом встановлено, що предметом позовних вимог позивача є не прийняті/вчинені відповідними службовими особами рішення, дії та бездіяльність під час досудового розслідування кримінальних справ, а оцінка дій Державного бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю щодо розгляду скарги відносно встановлення наявності підстав для проведення службового розслідування щодо посадових осіб ДБР за невиконання та неналежне виконання службових обов`язків. 
		Тому доводи відповідача, що позовні вимоги позивача в частині проведення службового розслідування щодо окремих службових осіб органу досудового розслідування ТУ ДБР у м. Львові фактично стосується прийнятих/вчинених такими службовими особами рішень, дій та бездіяльності під час досудового розслідування кримінальних справ та мають контролюватися органами прокуратури, які здійснюють нагляд у формі процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, а тому спір має вирішуватися судами за правилами КПК України, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 757/6214/19-а, не знаходять свого підтвердження.
		Також суд не враховує покликання відповідача на Постанови Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 285/3475/18-ц, від 10.07.2019 у справі № 522/3429/17, від 30.01.2019 у справі № 199/1478/17, від 04.03.2020 у справі № 639/1803/18, оскільки такі не є релевантними до спірних правовідносин.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
		Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Оскільки протиправна бездіяльність відповідача зумовила звернення позивача із даним позовом до суду, стягненню з відповідача підлягає вся сума сплаченого судового збору.
		Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		вирішив:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, третя особа без самостійних вимог на предмет спору слідчий першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяк Максим Ігорович про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 29 травня 2021 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові Пандяка Максима Ігоровича.
		Зобов`язати Державне бюро розслідувань в особі Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань розглянути скаргу ОСОБА_1 від 29 травня 2021 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого першого відділу (з дислокацією у м.Львові) ТУ ДБР розташованого в м.Львові ОСОБА_2 . 
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Судовий збір в розмір 908 грн 00 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Повний текст рішення складено 13.05.2022.
		 
		Суддя                                                                                         Костецький Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...