Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/20490/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано судом: 17.05.2022. Зареєстровано: 18.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2022.

Номер судового провадження: П/380/20719/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/20490/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		16 травня 2022 року м.Львів
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Нафтотермінал" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області.
		Обставини справи. 
		До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Нафтотермінал", в якій просить:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00154580901 від 01.07.2021.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що основними видами діяльності ПП «Нафтотермінал», внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є, зокрема, складське господарство (основний) (52.10), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71).
		Вказує, що нафтопродукти, що надходять до ПП «Нафтотермінал», при розмитненні обов`язково сертифікуються на відповідність вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» та ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» відповідно. Додавання багатофункціональних присадок до автомобільних бензинів та палива дизельного покращує лише експлуатаційні властивості пального і не змінює його фізико-хімічних властивостей, вказаних у зазначених нормативних документах.
		Зазначає, що ПП «Нафтотермінал» проводить змішування підакцизних товарів різних УКТ ЗЕД для покращення якості пального. Змішування проводиться як безпосередньо в резервуарах акцизного складу, так й в акцизних складах пересувних. При цьому, позивач, як розпорядник акцизного складу не здійснює технологічний процес із змішування, зміни форми, властивостей та використанням сировини внаслідок чого не отримує новий підакцизний товар або товар із іншими властивостями.
		Позивач зазначає, що в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки.
		Вважає, що оскільки ПП «Нафтотермінал» отримує паливо в готовому вигляді, що підтверджується відповідними документами (декларації відповідності, сертифікати відповідності, паспорти якості та ін. (знаходяться в додатках до позовної заяви)), а саме бензин автомобільний та паливо дизельне у зовнішніх постачальників та у випадку його змішування із вище описаними додатками (присадками), відсутні правові підстави вважати такі операції виробництвом нафтопродуктів, оскільки вони не передбачають жодних технологічних процесів переробки та не призводять до суттєвих змін характеристик пального.
		Отже позивач стверджує, що змішування підакцизного пального різних УКТ ЗЕД у разі додавання до підакцизного пального підакцизних присадок, які покращують експлуатаційні властивості палив (наприклад мийні властивості, зміна кольору тощо), при цьому не змінюється марка нафтопродуктів, та не отримується в результаті новий підакцизний товар не може бути визнано виробництвом, відповідно суб`єкт господарювання для проведення таких операцій, не зобов`язаний отримувати ліцензію на право виробництва пального.
		Враховуючи неведене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
		Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує, та вказує, що при виробництві нафтопродуктів методом змішування компонента автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками) необхідно здійснювати процедуру постановки продукції на виробництво та проводити обов`язкову сертифікацію цих нафтопродуктів, що і підтверджується наданими до перевірки відповідними сертифікатами відповідності на пальне торгівельної марки PULLS (бензин марки PULLS А-95-Євро5-Е5 та дизпаливо марки PULLS ДП-Євро-5-ВО) з декларацією про відповідність щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив. Отже вважає, що виготовлення товарних бензинів та товарного дизельного пального методом змішування компонента бензину моторного або компонента дизельного палива з додатками (присадками) є виробництвом і їх оподаткування акцизним податком здійснюється на загальних підставах. З урахуванням наявних обставин справи, перевіркою встановлені факти здійснення платником податків виробництва пального без наявності відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 2 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з урахуванням змін та доповнень, (далі - Закон №481). За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесене ППР від 01.07.2021 №00154580901, згідно з яким ПП «Нафтотермінал» застосована фінансова санкція на суму 1000000 грн, за виробництво пального без наявності відповідної ліцензії.
		Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою суду від 23 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
		Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та 
		встановив:
		Приватне підприємство «Нафтотермінал» зареєстровано у Львівській області, Сколівський р-н, смт.Славське, вул. Івана Франка, 14А та здійснює свою діяльність у сфері складського господарства та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
		Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі Наказу від 11.05.2021 за №1584-ПП, проведено фактичну перевірку господарської одиниці, що належить ПП «Нафтотермінал», що знаходиться за адресою Львівська обл., м.Сколе, вул. Сколівська, 19 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, що стосується виробництва, зберігання та обігу пального.
		За результатами проведеної перевірки складено Акт від 26.05.2021 за № 11651/13-01-09-01/37278275, за висновками якого, встановлено порушення ПП «Нафтотермінал» ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального» - виробництво пального здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального, та пп.230.1.3. п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями).
		Позивачем подано заперечення від 09.06.2021 № 225 до акту фактичної перевірки у Головне управління ДПС у Львівській області.
		За результатами засідання комісії з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області прийнято Рішення: висновки акту перевірки від 26.05.2021 в частині несвоєчасного подання «Довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» спростувати та врахувати при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Інші твердження та аргументи, наведені у запереченні ПП «Нафтотермінал» не спростовують фактів порушень.
		На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №00154580901 від 01.07.2021, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 1 000 000,00 грн.
		ПП «Нафтотермінал» подано скаргу на податкове повідомленням-рішенням до ГУ ДПС у Львівській області, та за результатами розгляду 22.10.2021 прийнято рішення про результати розгляду скарги за №23881/6/99-00-06-03-02-06, якими скаргу платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
		Позивач не погоджується з рішеннями відповідача, тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
		Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
		Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
		Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
		Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
		ГУ ДПС у Львівській області, як це відображено в Акті фактичної перевірки, встановило, що ПП «Нафтотермінал» на нафтобазі проводить змішування бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) з присадкою BASF Keropur 3786 (код УКТ ЗЕД 3811900000) та змішування палива дизельного ДП-Л-Євро-5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300), палива дизельного ДП-З-Євро-5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) з присадкою BASF Keropur DP 5634 (код УКТ ЗЕД 3811900000) відповідно до технологічних інструкцій отримання палива під торгівельною маркою PULLS (затвердженими віце-президентом ПАТ «Концерн Галнафтогаз» 25.12.2015). 
		При цьому, згідно зареєстрованих акцизних накладних в системі ЄРАН контролюючим органом встановлено, що акцизні накладні на відпуск присадок не виписувались.
		Згідно з актом фактичної перевірки, контролюючий орган покликається на те, що відповідно до п.п.14.1.28 п.14.1 ст.14 ПК України виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, у тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.
		З огляду на зазначене відповідач зробив висновки про те, що платником податків здійснюється виробництво підакцизних товарів, а саме палива під торгівельною маркою PULLS без отримання ліцензії на право виробництва пального, як того вимагає ст.2 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 481/95-ВР).
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України регулюються Законом України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями).
		З визначення термінів наведених у Законі № 481/95-ВР, а саме: виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; сировина - предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці; повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства; місце виробництва пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для виробництва та/або зберігання пального на праві власності або користування; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;. зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
		Стаття 2 Закону № 481/95-ВР визначає, що виробництво пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форми власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.
		Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. За виробництво пального без наявності ліцензії передбачено штраф - 1000000 гривень.
		Суд встановив, що ПП «Нафтотермінал» здійснює господарську діяльність у сфері складського господарства та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
		В межах своєї господарської діяльності підприємство отримує на зберігання паливо в готовому вигляді від постачальників, що підтверджується відповідними документами з підтвердження якості пального (декларації відповідності, сертифікати відповідності, паспорти якості, які знаходяться в матеріалах справи), зокрема бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) та паливо дизельне ДП-Л-Євро-5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300).
		Враховуючи пояснення позивача та матеріали справи, можна дійти висновку, що змішування готового пального із присадками здійснюється ПП «Нафтотермінал» безпосередньо в резервуарах нафтобази та в пересувних акцизних складах. Тобто, в діях позивача зі змішування пального із присадками відсутній повний технологічний цикл виробництва, що полягає у переробці сировини в продукцію готову до споживання, як того вимагає положення Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».
		Суд встановив, що діяльність позивача із змішування бензину автомобільний А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) з присадкою BASF Keropur 3786 (код УКТ ЗЕД 3811900000) та палива дизельного ДП-Л-Євро-5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) із BASF Keropur DP 5634 (код УКТ ЗЕД 3811900000), призводить до отримання пального під торговою маркою PULLS, що в розумінні Закону № 481/95-ВР не підпадає під ліцензійну діяльність з виробництва пального за відсутністю ознак виробництва пального визначених цим законом. 
		Разом з тим, діяльність позивача пов`язана із змішування підакцизних товарів знаходиться в межах визначення, яке Закон № 481/95-ВР іменує зберіганням пального.
		Виходячи із змісту ст.14 ПК України визначені у даній нормі значення понять вживаються саме в цілях застосування норм Податкового кодексу.
		Суд зазначає, що з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
		Так, зокрема, підпунктом 14.1.28-1 п.14.1 ст.14 ПК України, визначено, що виробництво підакцизних товарів (продукції) технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, ніпівфабрикатів або готової продукції призводить до тримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сирговини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.
		Разом з тим, норми Закону № 481/95-ВР, щодо визначення діяльності, що вважається виробництвом пального не стосуються питання оподаткування, а ст.18 Закону № 481/95-ВР визначає, що всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Відтак, суд вважає, що до спірних правовідносин в частині визначення, яка діяльність вважається виробництвом пального та підлягає ліцензуванню повинні бути застосовані норми Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», як спеціального закону, який здійснює регулювання правовідносин пов`язаних із виробництвом та обігом пального.
		Однією з основних засад податкового законодавства України відповідно до п.4.1.4 ст. 4 ПК України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		Правовий порядок в Україні відповідно до ст. 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Європейський суд з прав людини у справах „Ґавенда проти Польщі" від 14 березня 2002 року, „Броньовський проти Польщі" від 22 червня 2004 року, „Ґавенда проти Польщі" від 14 березня 2002 року, „Аманн проти Швейцарії" від 16 лютого 2000 року, „Круслена" від 24 квітня 1990 року, „Волохи проти України" від 2 листопада 2006 року „Фельдек проти Словаччини" від 12 липня 2001 року, „Реквеньї проти Угорщини" від 20 травня 1999 року „Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року „Фадєєва проти Росії" від 9 червня 2005 року характеризує якість закону так:
		1) правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи;
		2) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні;
		3) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право;
		4) закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання;
		5) якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи ;
		6) жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики;
		7) ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах;
		8) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.
		Суд погоджується з доводами позивача, що поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.
		Відповідно, ототожнення однакових термінів чи понять, визначених нормативними актами, породжує для суб`єкта господарювання несприятливі наслідки у вигляді застосування штрафів до такого суб`єкта.
		Вказаний принцип кореспондується із приписами п.56.21 ст.56 ПК України, якими задекларовано, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
		З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 15000,00 грн такий згідно ст. 139 КАС України слід стягнути на користь Приватного підприємства "Нафтотермінал" з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.
		Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат.
		Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Ловвейлс» на підставі договору про надання правничої допомоги №АО/C-20/66 від 18.11.2020 та Додатку до Договору №5 від 01.11.2021.
		Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку судових витрат, позивачу надано наступні послуги: підготовка позовної заяви (із завірянням копій додатків, виготовлення таких копій та формування додатків до позовної заяви) - 3 год.  14191,20 грн, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції 10 000 грн.
		Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, виходячи з вартості 1 години 4 730, 40 грн.
		Враховуючи той факт, що дана справа розглядається відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) загальний розмір понесених позивачем витрат професійну правничу допомогу становить 14 191,20 грн (- 10000 грн за відсутності участі у судових засіданнях).
		Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		Разом з тим, на переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 14191,20 грн по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. 
		Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
		Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки дана справа незначної складності та не потребує значної затрати часу на вказані роботи.
		Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. 
		Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.
		Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
		З огляду на вказані обставини справи, суд вважає, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову та вартістю таких послуг у розмірі 14191,20 грн за 3 години та за наявності не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
		Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову про скасування податкового повідомлення рішення на суму виставленого штрафу 1000000 грн, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 10000,00 грн.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд  
		у х в а л и в :
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00154580901 від 01.07.2021.
		3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Нафтотермінал" (вул. Івана Франка, 14А, смт. Славське, Сколівський район, Львівська область, 82660; код ЄДРПОУ- 37278275) з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ ВП : 43968090), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок).
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ ВП : 43968090) на користь Приватного підприємства "Нафтотермінал" (вул. Івана Франка, 14А, смт. Славське, Сколівський район, Львівська область, 82660; код ЄДРПОУ- 37278275) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 10000,00 грн (десять тисяч гривень).
		5. У решті вимог про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4191,20 грн - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складений 16.05.2022.
		 
		Суддя Коморний О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...