Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/11229/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2022. Зареєстровано: 19.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2022.
Дата набрання законної сили: 05.06.2023
Номер судового провадження: 2-а/818/11366/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 Р І Ш Е Н Н Я
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 травня 2022 року Справа № 480/11229/21
		Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11229/21 за позовом  ОСОБА_1 до Державного агенства інфраструктурних проектів України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного агентства інфраструктурних проектів України, в якому просить:
		1. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. голови Державного агентства інфраструктурних проектів України № 109-к «Про увільнення ОСОБА_1 » від 14.07.2021.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. голови Державного агентства інфраструктурних проектів України № 129-к «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021.
		3. Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Державного агентства інфраструктурних проектів України з 14.09.2021.
		4. Стягнути з Державного агентства інфраструктурних проектів України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період, починаючи з 14.09.2021 до дня поновлення на роботі.
		Також позивачка просить допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць.
		Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала на посаді завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Державного агентства інфраструктурних проектів України, 05.07.2021 отримала припис № 1/162 Конотопського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про необхідність прибути до м. Конотоп Сумської області в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби в Збройних Силах України, а 09.07.2021 під час особливого періоду уклала з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. 09.07.2021 старшого сержанта ОСОБА_1 , яку наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 132-РС призначено на посаду провідного бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , наказом (по стройовій частині) № 430 від 12.07.2021 було зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, вона прийняла справи та приступила до виконання службових обов`язків за посадою.
		Наказом відповідача № 109-к від 14.07.2021 було увільнено позивачку з 09.07.2021 від роботи, а наказом №129-к «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.09.2021 у період проходження позивачкою військової служби в особливий період, відповідач її звільнив з посади - завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера за ч. 1 ст. 85 Закону України «Про державну службу», не врахувавши успішне проходження нею конкурсу на вказану посаду та всупереч вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порушивши її гарантії на збереження місця роботи, посади та середнього заробітку.
		Позивачка зазначає, що внаслідок видання відповідачем оспорюваних наказів були порушені основоположні норми Конституції України, вона фактично втратила гарантовані ч.3 ст. 119 КЗпП України місце роботи, посаду державної служби, середній заробіток за останнім місцем постійної роботи. Після завершення військової служби за контрактом, що був укладений під час дії особливого періоду, позивачка не зможе скористатися своїм конституційним правом на працю.
		На думку позивача, сума нарахувань середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2021 по 23.10.2021 складає - 39569,04 грн.
		Ухвалою суду від 08.11.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Вказує, що позивачку наказом Укрінфрапроекту від 01.03.2021 № 25-к було 02.03.2021 призначено на посаду завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера на підставі укладеного контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 від 01.03.2021 та заяви ОСОБА_1 про призначення на посаду завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера згідно з контрактом. Контракт було укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства. Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Ураховуючи зміни внесені до законодавства Законом України від 23.02.2021 №1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 237 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», що зумовили відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби і визначили граничні строки дії контрактів про проходження державної служби на період дії карантину, до контракту з позивачем були внесені відповідні зміни. Зокрема, у пункті 21 контракту було зазначено, що контракт укладено на термін до призначення на посаду державної служби, яку займає особа, переможця за результатами конкурсу, але не більше дев`яти місяців з дня набрання чинності Законом України від 23.02.2021 №1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби».
		Відповідачем проводився конкурс на зайняття посади завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера. Оскільки переможець конкурсу був відсутній, дія контракту, укладеного із ОСОБА_1 01.03.2021 не припинилася і він продовжив діяти на тих самих умовах.
		12.07.2021 Укрінфрапроектом отримано заяву ОСОБА_1 від 06.07.2021, в якій вона просила увільнити її від виконання посадових обов`язків на час проходження військової служби в особливий період, на період від 07.07.2021 із збереженням посади та середньої заробітної плати. На підставі заяви ОСОБА_1 від 06.07.2021, повідомлення Конотопського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 05.07.2021 № 1/163, копії припису Конотопського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 05.07.2021 № 1/164 про направлення для проходження військової служби, контракту (із змінами), наказом Укрінфрапроекту від 14.07.2021 № 109-к ОСОБА_1 увільнено з 09.07.2021 від роботи за посадою завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера у зв`язку із прийняттям на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 , із збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати до призначення на посаду державної служби, яку займає особа, переможця за результатами конкурсу, але не більше дев`яти місяців з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби». Отже, на підставі наказу від 14.07.2021 № 109-к «Про увільнення ОСОБА_1 », що оспорюється позивачем, за ОСОБА_1 було збережено посаду завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера, а також у період з 09.07.2021 (з дня увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера) по 13.09.2021 (день закінчення строку дії контракту і звільнення з роботи) позивачу виплачувалася середня заробітна плата.
		Наказом Укрінфрапроекту від 13.09.2021 № 129-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку звільнено з посади завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера у зв`язку із закінченням строку дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про державну службу». Відповідач вказує, що зазначений наказ було видано на підставі ч. 1 ст. 85 Закону України «Про державну службу», п.п. 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», п. 21 контракту, наказу Державного агентства інфраструктурних проектів України від 13.09.2021 № 128-к «Про призначення ОСОБА_2 », а тому з дотриманням всіх вимог законодавства. При цьому, як наполягає відповідач, після спливу строку, на який був укладений з позивачем строковий трудовий договір (контракт), передбачені статтею 119 КЗпП України гарантії шляхом продовження строку дії такого трудового договору збережені бути не можуть, виходячи із особливостей призначення на посаду державної служби, що встановлені Законом України «Про державну службу».
		На думку відповідача, оспорювані позивачем накази про увільнення та звільнення ОСОБА_1 прийняті Укрінфрапроектом на підставі і в спосіб визначений чинним законодавством, що визначає порядок зайняття посади державної служби та проходження служби в державному органі.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задовольнню, виходячи із наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021 між ОСОБА_1 та Державним агентством інфраструктурних проектів України було укладено контракт про проходження служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (а.с. 12). 
		Наказом відповідача № 25-к від 01.03.2021 на підставі контракту та заяви позивачки від 01.03.2021 (а.с. 103) ОСОБА_1 з 02.03.2021 було призначено на посаду завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера на період дії карантину та до дня визначення переможця конкурсу (а.с.11).
		05.07.2021 приписом № 1/162 Конотопським об`єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було запропоновано ОСОБА_1 07.07.2021 вибути до м. Конотоп Сумської області в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби (а.с. 19).
		09.07.2021 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років (а.с.20).
		Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2021 № 430 позивачка з 09.07.2021 приступила до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 22) та, як вбачається з довідки № 2/7/46 від 04.10.2021 позивачка в період з 09.07.2021 по дату видачі довідки перебувала на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 27).
		Наказом № 109-к від 14.07.2021 було наказано вважати ОСОБА_1 увільненою з 09.07.2021 від роботи за посадою завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера, у зв`язку із прийняттям на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 , із збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати до призначення на посаду державної служби, яку займає особа, переможця за результатами конкурсу, але не більше дев`яти місяців з дня набрання чинності Законом України від 23.02.2021 № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (а.с. 30).
		Наказом № 129-к від 13.09.2021 позивача було звільнено 13.09.2021 із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 01.03.2021 (із змінами), відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про державну службу» (а.с. 25).
		Не погодившись з наказами про увільнення від роботи та звільнення з посади, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі  Закон № 889-VIII).
		Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (ч.1 ст. 3 Закону №889-VIII).
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Так, позивачка з 02.03.2021 перебувала на посаді державної служби на підставі контракту про проходження державної служби на період дії карантину. З 09.07.2021 ОСОБА_1 приступила до виконання службових обов`язків у Збройних Силах України. У зв`язку з чим відповідачем було увільнено позивачку від роботи за посадою завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера. 
		Надаючи оцінку правомірності рішення відповідача про увільнення позивачки від роботи у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, суд зазначає наступне.
		Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами, які застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію мирного часу.
		Положеннями статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Частинами 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
		Згідно зі ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
		В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 119 КЗпП України встановлено, що працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», надаються гарантії та пільги відповідно до цього закону.
		В силу вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, зокрема, прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток в установі незалежно від підпорядкування та форми власності. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Враховуючи вказане вище, чинне законодавство пов`язує виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, з дією особливого періоду. Разом з цим, встановлені нормами ч. 3 ст. 119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх осіб прийнятих на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду незалежно від попереднього місця роботи.
		Суд зауважує, що часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема: Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014 - починаючи з 18.03.2014 по 01.05.2014; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 № 454/2014 - починаючи з 07.05.2014 по 20.06.2014; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 № 607/2014 - починаючи з 24.07.2014 по 06.09.2014; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 №15/2015 - починаючи з 20.01.2015 у три черги протягом 210 діб по 17.08.2015.
		Верховний Суд в постанові від 23.12.2020 у справі № 824/876/18-а наголосив, що з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
		Разом з цим, зазначені Укази Президента України мали мету - звільнення у запас військовослужбовців за призовом під час попередніх хвиль мобілізації. Тобто, вказані Укази не можуть розглядатися як такі, що завершують дію особливого періоду.
		Зі змісту ч. 3 ст. 119 КЗпП України вбачається, що гарантії надаються особі під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
		Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
		Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 812/204/18, від 19.11.2019 у справі № 812/452/17, від 05.02.2020 у справі №808/369/17 .
		Відтак особливий період в Україні, зберігається, а тому, гарантії передбачені ч. 3 ст.119 КЗпП України, діють у повній мірі та стосуються будь-яких осіб, які призвані на військову службу протягом особливого періоду.
		Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тобто, під час дії особливого періоду, суд вважає, що на неї на час прийняття на військову службу, у повній мірі поширвались гарантії, передбачені статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 119 КЗпП України, а саме, щодо збереження за нею основного місця роботи, посади і середнього заробітку в установі в якій вона працювала, оскільки обов`язок щодо забезпечення збереження місця роботи, посади і середнього заробітку працівників, прийнятих на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, покладений без виключення на всі підприємства, установи та організації, незалежно від підпорядкування та форми власності.
		Позивачка, оскаржуючи наказ Державного агентства інфраструктурних проектів України № 109-к від 14.07.2021, не вказує, у чому саме полягає його протиправність, зазначє лише, що відповідач обмежив її права на доступ до державної служби.
		Проте, як вбачається з самого наказу, позивачку було увільнено від роботи за посадою завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтерау зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом на підставі заяви позивачки від 06.07.2021 (а.с. 104) про увільнення, із збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
		При цьому, суд зазначає, що увільнення працівника від роботи не є тотожним із звільненням з роботи, оскільки увільнення є тим механізмом оформлення трудових відносин, що дозволяє захистити права як працівника так і роботодавця, а також найбільш відповідає змісту правовідносин, коли за працівником, за неможливості сумісництва, зберігається місце роботи, посада, середній заробіток, і при цьому особа не виконує посадові та функціональні обов`язки в силу законодавчо визначених обставин. 
		З огляду на викладене, суд вважає, що наказ Державного агентства інфраструктурних проектів України № 109-к від 14.07.2021 про увільнення позивачки від роботи було видано відповідачем на підставі та в межах повноважень та не порушує прав позивача, гарантованих, зокрема, ч. 3 ст. 119 КЗпП України. А тому суд не знаходить підстав для визнання його протиправним та скасування.
		Надаючи правову оцінку наказу № 129-к від 13.09.2021, яким позивачку було звльнено 13.09.2021 із займаної посади, суд зазначає наступне.
		Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 21 Закону №889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби, метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, визначає Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 246 (далі  Порядок № 246).
		Пунктом 5-1 Порядку (станом на час прийняття позивача на державну службу) визначено, що у разі неможливості проведення окремих етапів оцінювання у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, перебуванням на самоізоляції під медичним наглядом з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, членів Комісії, конкурсної комісії або адміністраторів Центру оцінювання, зупиненням перевезень пасажирів у міському та міжміському транспорті, іншими встановленими Кабінетом Міністрів України обмеженнями у зв`язку із карантином, які унеможливлюють проведення окремих етапів оцінювання, та запровадженням посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право зупинити проведення конкурсу.
		Механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було визначено Порядком призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 290 (далі - Порядок № 290).
		Пунктами 11, 12, 20, 21 Порядку № 290 було передбачено, що у разі відсутності або відхилення суб`єктом призначення або керівником державної служби в державному органі кандидатур, запропонованих Комісією або конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, у порядку, передбаченому пунктами 3-10 цього Порядку, суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі може призначити на посаду державної служби особу шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби в державному органі переможця конкурсу.
		Призначення на такі посади здійснюється шляхом проведення співбесіди з визначеними суб`єктом призначення або керівником державної служби у державному органі посадовими особами.
		Після проведення співбесіди уповноваженою особою з визначеними нею кандидатурами вноситься обґрунтоване подання суб`єкту призначення або керівнику державної служби в державному органі про призначення на вакантну посаду державної служби кандидата шляхом укладення з ним контракту.
		Суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі розглядає таке подання та приймає рішення про укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину (далі - контракт), який укладається на підставі Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 290, або про відхилення поданої кандидатури.
		Строк дії контракту встановлюється на період дії карантину та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства.
		Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Так, між ОСОБА_1 та Державним агентством інфраструктурних проектів України 01.03.2021 було укладено контракт про проходження служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (а.с. 12-13). Пунктами 3, 4 цього контракту було визначено, що він є особливою формою строкового трудового договору та є підставою для призначення особи на посаду державної служби. Пунктом 21 контракту було визначено, що його укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства.
		Згідно із п.п. 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285-IX від 23.02.2021 (далі Закон № 1285-IX), який набрав чинності 06.03.2021, конкурси на посади, що обіймають особи, з якими до набрання чинності цим Законом укладені контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оголошуються протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом відповідно до черговості укладення контрактів про проходження державної служби на відповідні посади.
		Контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.
		11.03.2021 між Державним агентством інфраструктурних проектів України та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до контракту про проходження служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з завідувачем сектору бухгалтерського обліку та звітності  головним бухгалтером від 01.03.2021. Зокрема п. 21 викладено у новій редакції, а саме, визначено, що контракт укладено на термін до призначення на посаду державної служби, яку займає особа, переможця за результатами конкурсу, але не більше дев`яти місяців з дня набрання чинності Законом України від 23.02.2021 № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби (а.с. 14).
		Отже, укладаючи контракт про проходження служби на період дії карантину та додаткову угоду, позивачка погодилась з умовами строкового трудового договору та не заперечувала проти призначення на посаду державної служби на визначений термін, зокрема, до призначення на посаду державної служби, яку займає особа, переможця за результатами конкурсу.
		Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із відновленням проведення конкурсів на зайняття посад державної служби, 26.05.2021 наказом Державного агентства інфраструктурних проектів України № 60-к було оголошено конкурс на зайняття, крім іншого, посади завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера (а.с. 80-81). 
		Суд зазначає, що п. 6 Порядку № 246 визначено, що конкурс проводиться такими етапами:
		1) прийняття рішення про оголошення конкурсу;
		2) оприлюднення оголошення про проведення конкурсу;
		3) прийняття та розгляд інформації від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі;
		4) проведення тестування та визначення його результатів;
		5) розв`язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (у разі визначення Комісією або конкурсною комісією необхідності розв`язання ситуаційних завдань);
		6) проведення співбесіди та визначення її результатів;
		7) складення загального рейтингу кандидатів;
		8) визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця (переможців) конкурсу;
		9) оприлюднення результатів конкурсу.
		Згідно з п. 59 Порядку № 246 у разі коли суб`єкт призначення або керівник державної служби не прийняв рішення про визначення переможця (переможців) конкурсу або про його (їх) відсутність протягом 44 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, вважається, що переможець (переможці) конкурсу відсутній (і).
		Як зазначає відповідач, позивачка брала участь у конкурсі на зайняття посади завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера. 
		Проте, як вбачається з інформації про остаточні результати конкурсу на зайняття посади категорії «Б» у Державному агентстві інфраструктурних проектів України, згідно наказу № 60-к від 26.05.2021, переможець конкурсу відсутній, оскільки суб`єкт призначення або керівник державної служби не прийняв рішення про визначення переможця конкурсу або про його відсутність протягом 44 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурсу (а.с. 98).
		Позивач наголошує, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не було враховано успішне проходження нею конкурсу на вказану посаду. Водночас позивачем доказів вказаної обставини - успішного проходження конкурсу, суду не надано. Суд зазначає, що позитивне складання одного з етапів конкурсу, зокрема, тестування, не свідчить про успішне проходження конкурсу на зайняття посади державної служби.
		Варто зазначити, що позивачка продовжувала працювати на посаді завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера згідно умов контракту і після завершення конкурсу. При цьому доказів оскарження позивачкою результатів конкурсу також суду не надано.
		Згідно із п.п. 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1285-IX у разі відсутності переможця конкурсу на посаду, зазначену в абзаці першому цього підпункту, суб`єкт призначення приймає рішення про проведення повторного конкурсу протягом 10 календарних днів з дня оприлюднення результатів конкурсу на Єдиному порталі вакансій державної служби.
		14.07.2021 відповідачем наказом № 105-к було оголошено конкурс на зайняття посади завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера (а.с. 86). За результатами цього конкурсу переможцем було оголошено ОСОБА_2 (а.с. 102).
		Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про державну службу» у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.
		Як вбачається з оскаржуваного наказу № 129-к від 13.09.2021, підставою звільнення ОСОБА_1 визначено наказ Державного агентства інфраструктурних проектів України «Про призначення ОСОБА_2 » від 13.09.2021 № 128-к. 
		Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки контракт з позивачем було укладено на термін до призначення на посаду державної служби, яку займала позивачка, переможця за результатами конкурсу, відповідачем було правомірно звільнено ОСОБА_1 в день призначення на посаду особи-переможця конкурсу, оскільки підставою звільнення є визначений законом та контрактом юридичний факт щодо призначення на зазначену посаду, у даному випадку, іншої особи.
		При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем було порушено гарантії на збереження місця роботи, посади та середнього заробітку з огляду на наступне.
		Частиною третьою статті 119 КЗпП України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. 
		Зазначені гарантії поширюються на всіх працівників, незалежно від того працюють вони за строковим або безстроковим трудовим договором. Позивачкою 09.07.2021 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. При цьому на період дії строкового трудового договору вищевказані гарантії за нею були збережені, що нею не заперечується. Після спливу строку, на який був із позивачем укладений строковий трудовий договір, передбачені статтею 119 КЗпП України гарантії шляхом продовження строку дії такого строкового договору збережені бути не можуть.
		З огляду на викладене, суд вважає, що посилання позивача на незаконність її звільнення всупереч вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України є помилковим, оскільки робота позивача на посаді завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера мала строковий характер та визначений термін - до призначення на посаду державної служби, яку займала позивачка, переможця за результатами конкурсу.
		А тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору бухгалтерського обліку та звітності  головного бухгалтера, як немає підстав і щодо зобов`язання відповідача для нарахування та виплати їй середнього заробітку.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 у справі №392/528/16-а. 
		Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню. 
		Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
		 В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1 до Державного агенства інфраструктурних проектів України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку  відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя А.Б. Діска

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...