Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/3510/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; грошового обігу та розрахунків, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано судом: 02.06.2022. Зареєстровано: 03.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2022.
Дата набрання законної сили: 02.06.2022
Номер судового провадження: 854/15822/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		02 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/3510/21Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
		          
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді - доповідачаКравця О.О.судді -Зуєвої Л.Є.судді - Коваля М.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополіна рішенняХерсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року по справі №540/3510/21, прийнятого у загальному позовному провадженні у складі судді Кисильової О.Й., за адміністративним позовом приватного підприємства "Графен" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
		 
		19 липня 2021 року ПП "Графен" звернулось до суду з позовом до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.08.2021 року, просило:
		визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30.04.2021 № 494-ж1 "Про проведення фактичних перевірок" в частині проведення фактичної перевірки ПП "Графен";
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 000530/21-22-09-02/39011376, яким до ПП "Графен" застосовані штрафні санкції в розмірі 1 664 895,58 грн;
		визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 000531/21-22-09-02/39011376, яким до ПП "Графен" застосовані штрафні санкції в розмірі 160000,00 грн;
		визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0019739-1302-2103 від 04.08.2021;
		визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна ПП "Графен" в податкову заставу № 0019739-1302-2103 від 04.08.2021.
		Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 04.08.2021 № 0019739-1302-2103 та рішення від 04.08.2021 № 0019739-1302-2103 про опис майна в податкову заставу залишені без розгляду.
		Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 року закрито провадження у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 30.04.2021 № 494-ж1 "Про проведення фактичних перевірок".
		Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року позов був задоволений.
		 
		II.          КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ  ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
		 
		Не погоджуючись з рішеннямХерсонського окружного адміністративного суду від 12листопада 2021 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалитинове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, щовиведення об`єкту з експлуатації у зв`язку з консервацією здійснюється на підставі документів, що свідчать про таку подію, та має наслідком відповідне відображення в бухгалтерському та податковому обліку таких об`єктів.Судом 1-ї інстанції залишено поза увагою, що позивачем не надано, ні під час проведення перевірки, ні до суду, акти про тимчасове виведення основних засобів із виробничого процесу та їх консервацію, акт про приймання основних засобів на консервацію, акт опломбування цистерн, складення яких передбачено Порядком консервації основних засобів та її документального оформлення, затвердженим постановою КМУ від 28.10.97 №1183, а також не надання доказів відповідного відображення в бухгалтерському та податковому обліку переведення цистерн на консервацію.
		Апелянт також зазначив, що судом 1-ї інстанції не надано належної оцінки факту здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32021230000000017 за фактом здійснення невстановленими особами упродовж 2021 року на території нафтобази ПП «Графен» (код ЄДРПОУ 39011376) незаконного виготовлення паливно-мастильних матеріалів сумнівної якості, які в подальшому транспортуються з метою збуту та збуваються на автозаправних станціях, розміщених на території Херсонської області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України.
		На думку апелянта, податковим органом надано до суду належні докази на підтвердження наявності на території акцизного складу Приватного підприємства «Графен» за адресою: м. Херсон, вул. Макарова, 44 (де підприємством здійснюється діяльність із змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, та реалізації пального), введених у експлуатацію 10 резервуарів, 8 із яких не було обладнано рівнемірами-лічильниками.
		Апелянт зазначає, що судом 1-ї інстанції не враховано, що згідно з абз. 2 пп. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 ПК України, реалізація пального це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
		Також апелянт вказує на те, що фактичною перевіркою встановлено, що паливо-мастильні матеріали (бензин та дизельне пальне) загальною вартістю 832447,79 гривень, які знаходились на акцизному складі у резервуарі та пересувному акцизному складі (автомобільна цистерна державний номер НОМЕР_1 )  не були обліковані у встановленому законодавством порядку.Вказане свідчить про належне підтвердження встановленого у ході проведення перевірки порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 29.06.2021 №000530/21-22-09-02/39011376, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1664895,58 гривень (832447,79*2 = 1664895,58).
		07.02.2022 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, арішення суду 1-ї інстанції без змін.
		 
		III.          ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: 
		 
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2022 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року призначено розгляд справи у режимі відеоконференції.
		Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України але до судового засідання 01.06.2022 року сторони не з`явилися , про причини неявки суду не повідомили, а  тому апеляційний суд вважає причини неявки неповажними та в порядку ст.311 КАС України продовжує розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав: 
		 
		IV.          ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		Судом першої інстанції було встановлено, що Приватне підприємство "Графен" (ЄДРПОУ 39011376) взяте на облік як платник податків 09.12.2013, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 10000000074965 (а/с 36-37, т.1).
		Видами господарської діяльності позивача є: 4671 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
		Приватне підприємство "Графен" з 01.03.2016 є платником акцизного податку, за номером запису в реєстрі 728.
		Приватному підприємству "Графен" видані ліцензії за адресами: м. Херсон, вул. Макарова, 44 за реєстраційним № 990514201900391 на здійснення оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі терміном дії з 18.09.2019 до 18.09.2024 та за №990614201901118 на здійснення оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі терміном з 03.07.2019 до 03.07.2024.
		30.04.2021 ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі прийнятий наказ № 494-ж1 "Про проведення фактичних перевірок", яким затверджений перелік суб`єктів (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податків, який перевіряється) та/або об`єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, до якого включене ПП "Графен" (ЄДРПОУ 39011376), Херсонська область, м. Херсон, вул. Макарова, 44 (оптова торгівля пальним, за наявності місць оптової торгівлі) (а/с 50, т1.).
		Відповідно до змісту наказу, метою перевірки є контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального; підстава: ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України; тривалість перевірки: відповідно до п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України (не повинна перевищувати 10 діб, із правом продовження на строк до 5 діб).
		06.05.2021 відповідачем видані направлення за № 154 та № 155 щодо проведення фактичної перевірки ПП "Графен" з метою здійснення податкового контролю дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, виробництва та обігу підакцізних товарів - головним державним ревізорам-інспекторам Бевзюку О. та Мартиненку В. Дані направлення вручені 06.05.2021 керівнику ПП "Графен" під розписку (а/с 52-53, т.1).
		06.05.2021 у присутності керівника ПП "Графен" проведена фактична перевірка ПП "Графен" за місцем здійснення господарської діяльності - оптової торгівлі пальним, за адресою м. Херсон, вул. Макарова, 44, за результатами якої складений акт № 63/09/39011376 (далі-Акт № 63) (а/с 38-44, т.1).
		Перевіркою встановлено:
		- необладнання пристроями обліку пального (витратомірами-лічильниками) 8-ми резервуарів, розташованих на акцизному складі (п. 230.1.2 ст. 230 ПК України);
		- реалізація підакцізних товарів без забезпечення в порядку, встановленому законодавством, ведення обліку товарних запасів (п. 12 ст. 3 Закону від 06.07.1995 №265/95-ВР).
		У зв`язку з виявленими порушеннями податковим органом сформовані податкові повідомлення-рішення від 29.06.2021: 
		№ 000530/21-22-09-02/39011376, яким до ПП "Графен" застосовані штрафні санкції в розмірі 1 664 895,58 грн відповідно до п. 12 ст. 3 Закону від 06.07.1995 № 265/95-ВР (а/с 48, т.1);
		№ 000531/21-22-09-02/39011376, яким до ПП "Графен" застосовані штрафні санкції в розмірі 160000,00 грн відповідно до п. 128-1.1 ст. 128 ПК України (а/с 49, т.1).
		Крім того, судом 1-ї інстанції встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду від 16.04.2021 року по справі №766/4805/21 про надання дозволу на проведення обшуку з метою вилучення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ПП "Графен", 06.05.2021 за участю співробітників ГУ ДФС в Херсонській області, старшого слідчого з ОВС СУ, УСБУ в Херсонській області, директора ПП "Графен" ОСОБА_1 , адвоката Проценка К.С., спеціаліста АТ "Укртанснафта" проведений обшук території земельних ділянок, будівель та споруд за адресою м. Херсон, вул. Макарова, 44 , за наслідками якого складений протокол обшуку від 06.05.2021 на 6-ти аркушах та Схема розташування об`єктів на території м. Херсон, вул. Макарова, 44 (а/с 7-11, т.3).
		Як зазначено у протоколі обшуку від 06.05.2021, обшук проведений у період з 14:37 год 06.05.2021 до 01:40 год 07.05.2021. Під час обшуку, серед іншого, слідчим вилучені документи фінансово-господарської діяльності ПП "Графен" (а/с 12-18, т.3).
		Допитаний у судовому засіданні у суді 1-ї інстанції в якості свідка директор ПП "Графен" ОСОБА_1 суду пояснив, що 06.05.2021 на територію, де Підприємство здійснює господарську діяльність, зайшли близько 12-15 чоловік, розпочали обшук і вилучення всіх знайдених ними документів щодо діяльності ПП "Графен" та складали документи в пакети. ОСОБА_1 підписував якісь документи, але пригадати з достовірністю не може, які саме. Питання директору в основному ставили особи, одягнуті в жилети з написом "СБУ". Хто саме з осіб, які були на території, були ревізорами, що проводили фактичну перевірку, ОСОБА_1 не зрозумів, оскільки вони не представились. Тільки через декілька днів ОСОБА_1 дізнався, що паралельно з обшуком проводилася фактична перевірка.
		Судом 1-ї інстанції також встановлено, що у 2019 році ПП "Графен" отримало у Головного управління Держпраці у Херсонській області дозволи на експлуатацію резервуарів для нафтопродуктів, проте, у зв`язку зі змінами у податковому законодавстві щодо необхідності обладнання резервуарів витратомірами-лічильниками, директор ПП "Графен" 27.03.2020 прийняв наказ № 27/03 (а/с 66, т.1), яким припинив використання 8 цистерн для ПММ. Тобто, Підприємство не здійснює відпуск пального із 8 резервуарів, оскільки вони виведені із експлуатації. Первинні документи ПП "Графен" вилучені під час обшуку, то позивач надав суду тільки ті документи, які на сьогодні наявні у Підприємства.
		31.07.2019 між ТОВ "Управління механізації будівництва" та ПП "Графен" укладений договір оренди нерухомого майна № 12/19, предметом якого є нерухоме майно загальною площею 105,1 кв. м, що розташоване за адресою м. Херсон, вул. Макарова, 44 з усіма системами та комунікаціями. Згідно із додатковою угодою № 1 від 10.10.2019 до договору 31.07.2019 № 12/19 та Актом приймання-передачі нерухомого майна від 10.10.2019 додаток 2 до договору від 31.07.2019 № 12/19 ТОВ "Управління механізації будівництва" передало ПП "Графен" резервуари та цистерни для зберігання нафтопродуктів у кількості 9 одиниць (а/с 54-65, т.1).
		27.03.2020 директор ПП "Графен" прийняв наказ № 27/03 про припинення використання цистерн для ПММ (резервуарів) на базі за адресою м. Херсон, вул. Макарова, буд. 44. Згідно із п. 4 цього наказу весь обсяг оптової торгівлі по підприємству проводити за допомогою пересувних акцихних складів з реєстрацією у ЄРАН. Після встановлення обладнання на цистерни, вводити в експлуатацію ті резервуари, що пройшли перевірку обладнання витратомірів (а/с 66, т.1).
		06.08.2021 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Херсонській області із запитом про надання копій письмових доказів, що містяться в кримінальному провадженні № 32021230000000017, на підтвердження факту використання ПП "Графен" в господарській діяльності резервуарів не обладнаних пристроями обліку пального та не здійснення в установленому законодавством порядку обліку ПММ, які знаходились на акцизному складі ПП "Графен" за адресою м. Херсон, вул. Макарова, буд. 44 станом на 06.05.2021. У даному запиті позивач посилається на обставини того, що у ході фактичної перевірки були використані результати проведення спеціалістом "АТ Укртанснафта", залученому у кримінальному провадженні № 32021230000000017, зняття залишків пального на акцизному складі( т.2 а/с 171-172).
		 
		V.  РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :
		 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
		Види та порядок проведення перевірок врегульовано Главою 8 «Перевірки» Податкового кодексу України.
		Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		В силу підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, як зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
		Згідно приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Суд зазначає, що суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями.
		Відповідно до п. 81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
		Як зазначено у п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
		Згідно з підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
		Відповідно до п. 230.1. ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
		За правилами пп. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі… на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
		Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
		Пунктом 85.9 статті 85 ПК України передбачено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
		За правилами 128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.
		Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - № 265/95-ВР).
		Згідно з преамбулою цього Закону його дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
		За правилами ст. 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу;
		розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
		місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
		При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
		Реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо) (п. 12 ст. 9 Закону № 265/95-ВР).
		Згідно із п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, серед іншого, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
		Відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
		Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
		Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthers v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
		Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
		Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд» (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
		Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
		Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).
		У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; SabinPopescu v. Romania (SabinPopescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).
		Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
		Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
		У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
		 
		(1)          Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.05.2021 на території, де здійснює діяльність ПП "Графен" адресою м. Херсон, вул. Макарова, 44, одночасно проведений обшук та вилучення документів фінансово-господарської діяльності позивача та фактична перевірка щодо дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва і обігу пального.
		Відповідно до вимог пп. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України  платник податку зобов`язаний обладнати витратомірами-лічильниками кожне місце відпуску пального на акцизному складі та рівнемірами-лічильниками рівня пального кожен введений в експлуатацію стаціонарний резервуар.
		Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неналежного оформлення ПП "Графен" у бухгалтерському обліку переведення цистерн на консервацію, оскільки, як зазначалось вище, директор ПП "Графен" 27.03.2020 прийняв наказ № 27/03, яким припинив використання 8 цистерн для ПММ. Позивач під час проведення перевірки не міг надати ревізорам будь-які фінансові документи, в тому числі і ті, що підтверджують виведення 8 резервуарів із експлуатації, оскільки фактична перевірка проведена одночасно із обшуком та вилученням первинних бухгалтерських документів на території Підприємства.
		Таким чином, відсутність у позивача необхідних первинних документів під час проведення перевірки була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами, що підтверджується протоколом обшуку, копії якого містяться у матеріалах даної справи, тому підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів як підстави для того, щоб перевірка була проведена виходячи з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року по справі № 640/1419/19.
		Крім того, стосовно доводів апелянта про знаходження у 8 резервуарах пального, що надало контролюючому органу підстави для висновку про експлуатацію Підприємством цих ємностей, апеляційний суд зазначає, що Акт фактичної перевірки № 63 не містить інформації про те, яким чином та у який спосіб відбувалося зняття залишків (інвентаризація) ПММ, за допомогою яких вимірювальних пристроїв. Натомість, із дослідженого судом додатку "Результати проведення зняття залишків пального на акцизному складі" встановлено, що у графі 7 "висота наповнення нафтопродукту" у 8 резервуарах, які без рівнемірів, знаходилось від 66 до 784 мм ПММ, тобто від 6,6 см до 78,4 см. У назві графи "зняття залишків" додатку зазначено, що заміри проведені метроштоком/рулеткою.
		Апеляційний суд також зауважує, що зняття залишків ПММ за адресою м. Херсон, вул. Макарова, 44 були проведені 06.05.2021 спеціалістом АТ "Укртранснафта" у ході проведення обшуку, про що зазначено в протоколі обшуку від 06.05.2021, дані якого про залишки ПММ співпадають із наведеним додатком. При цьому, в межах фактичної перевірки ревізорами-перевіряючими не здійснювалось зняття залишків (інвентаризація) ПММ, а дані про залишки ПММ відповідачем фактично взяті з протоколу обшуку від 06.05.2021 року та не були безпосередньо встановлені під час перевірки.
		Зазначені обставини також підтверджуються листом в. о. начальника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.08.2021 року №6895/5/21-22-20-02-07 (т.2 а.с. 171 зворотній бік), в якому зокрема зазначено, що в ході перевірки було використано результати проведення спеціалістом АТ «Укрнафта» начальником приймально-здавальної дільниці «Одеса» НПС «Августівка», залученому у кримінальному провадженні №32021230000000017, зняття залишків пального на акцизному складі.
		Таким чином, обставини використання позивачем 8 резервуарів без витратомірів лічильників, які покладені в основу фактичної перевірки, ґрунтуються лише на обставинах, встановлених у межах слідчих дій, проведених уповноваженими на те особами 06.05.2021, які не мали повноважень на здійснення фактичної перевірки відповідно до наказу ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі № 494-ж1  від 30.04.2021 року та направлень від  06.05.2021 р. за № 154 та № 155.
		При цьому,апеляційний суд зазначає, що відсутні правові підстави застосування інформації отриманої під час обшуку для визначення результатів фактичної перевірки , у разі , якщо, як в цьому випадку , обшук та перевірку здійснюють різні посадові особи, а  протоколи обшуку, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх дослідження та оцінки  під час розгляду кримінальної справи в суді.
		Відповідно до частини 6     статті 78 КАС України     вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Отже, апеляційний суд вважає, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол обшуку, здійсненого під час досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18 щодо протоколу допиту свідка під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
		Отже, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідачем не доведено у визначений законодавством спосіб та належними, достатніми ,достовірними та допустимими доказами факту знаходження у 8 резервуарах пального та їх експлуатації у спосіб відпуску пального, що б покладало на платника податку обов`язок обладнати їх витратомірами-лічильниками чи рівнемірами-лічильниками.
		Стосовно порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", апеляційний суд вказує на наступне:
		Зі змісту Акту перевірки № 63 слідує, що дані про обсяг та залишки пального ПП "Графен", що знаходилися на акцизному складі, надані позивачем та підтверджені архівом електронної звітності "Єдине вікно подання електронної звітності"- пересувні акцизні склади.Також Акт перевірки № 63 не містить посилань на встановлення під час фактичної перевірки факту здійснення позивачем розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо).
		Згідно наданих позивачем платіжних доручень, розрахунки за придбане пальне здійснювались у безготівковій формі.
		При цьому, податковим органом не заперечується та обставина, що на території акцизного складу м. Херсон, вул. Макарова, 44 ПП "Графен" здійснює саме оптову торгівлю нафтопродуктами.
		З системного аналізу вищенаведених положень Закону № 265/95-ВР слідує, що його дія поширюється на суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій при здійсненні таких операцій в готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), а, отже, відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР покладається саме на таких суб`єктів господарювання.
		Враховуючи, що ПП "Графен" провадить оптову торгівлю нафтопродуктами, не здійснюючи при цьому розрахункових операцій за місцем реалізації товару із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а здійснює лише безготівкові розрахунки шляхом здійснення банківського переказу, суд дійшов висновку про те, що вимоги Закону №265/95-ВР на позивача не поширюються, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій на підставі статті 20  цього Закону.
		Аналогічнаправова позиція викладена у постановах Верховного Судувід 04.08.2021 у справі № 140/2233/19, від 08.09.2020 у справі № 140/2131/19.
		Разом з тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими посиланняподаткового органу на ненадання позивачем під час перевірки та після неї прибуткові/акцизні/товарно-транспортні накладні, акти прийому/передачі, журналів обліку, оскільки, як зазначалось вище, всі первинні документи були вилучені у Підприємства саме 06.05.2021 під час проведення обшуку одночасно з проведенням фактичної перевірки.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду 1-ї інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення, які були складені на підставі Акта фактичної перевірки № 63 від 06.05.2021, прийняті у зв`язку із порушенням позивачем вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України та п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, оскільки фактична перевірка проведена із порушеннями вимог законодавства, що регулює дані правовідносини.
		Нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства становило свавільне порушення вимог ст.19 Конституції України та права на мирне володіння майном, гарантованого ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист  прав людини та основоположних  свобод  , та доводить протиправність прийнятих рішень податкового органу, який  не дотримується своїх власних процедур, та  не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Крім того,  "ефективним" засобом правового захисту ,як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню має бути скасування вказаних рішень податкового органу.
		Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
		 
		(2) Висновки апеляційного суду:
		 
		Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.
		Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а  також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
		Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом 30-ти днів.  
		 
		          Повне судове рішення складене та підписане 02 червня  2022 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя  Кравець О.О.Судді    Коваль М.П.   Зуєва Л.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...