Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/6118/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2022. Зареєстровано: 04.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2022.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Результат оскарження 06.07.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/360/6221/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		17 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6118/21
		Луганський окружний адміністративний суд
		у складі головуючого судді Борзаниці С.В.
		при секретарі судового засідання Базалєєвій А.В.,
		розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також  позивач) до Луганської митниці (далі також - відповідач), відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати наказ Луганської митниці від 23.09.2021 № 458-о «Про припинення державної служби» ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці з 01.10.2021; стягнути з Луганської митниці на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення з 01.10.2021 по час прийняття судового рішення про поновлення на роботі. 
		Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила державну службу за контрактом в Луганській митниці на посаді старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці на підставі наказу відповідача від 01.07.2021 року № 196-о «Про призначення ОСОБА_2 » строком до 01.07.2024 року.
		За наказом відповідача від 23.09.2021 року № 458-0 «Про припинення державної служби» позивачку було звільнено 01.10.2021 року з посади шляхом розірвання контракту відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 83 та ст. 88 Закону України «Про державну службу». 
		Підставою для припинення державної служби була доповідна записка в.о. завідувача сектору внутрішньої безпеки Євгена Луганського від 23.09.2021 року № 7.15-25/7/27. 
		В наказі про звільнення підставами зазначено невиконання зазначених у пунктах 4, 10 умов контракту, а також невиконання переліку завдань, визначених на строк випробування, з посиланням на п. 3 ч. 12 ст. 31-1, п. 9 ч. 1 ст. 83, ст. 88-1 Закону України «Про державну службу», п. 20 контракту про проходження державної служби від 14.07.2021 року.
		Позивачка вважає, що зазначених у наказі про звільнення порушень не допускала, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду. 
		Представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого.
		02 липня 2021 року Луганська митниця та ОСОБА_1 уклали Контракт про проходження державної служби на посаді старшого державного інспектора відділу митного поста «Просяне» Луганської митниці.
		На підставі наказу від 01.07.2021 року № 196-0 «Про призначення ОСОБА_1 » вона призначена на цю посаду з укладанням контракту про проходження державної служби строком до 01.07.20214 року.
		Пунктами 1-3 Розділу «Загальні положення» Контракту від 02 липня 2021 року було передбачено, що на відносини сторін за цим Контрактом поширюється дія Митного кодексу України, а в частині, не врегульованій ним, Закону України «Про державну службу», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження державної служби, Кодексу законів про працю України. Цей Контракт є особливою формою строкового трудового договору та підставою для призначення особи на посаду державної служби.
		14 липня 2021 року в.о. Голови Державної митної служби України було прийнято наказ № 530 «Про здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби».
		Цим наказом було утворено Комісію з контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби, а також затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби.
		Наказом в.о. начальника Луганської митниці № 85 від 16 липня 2021 року було створено Комісію з контролю за дотриманням посадовими особами Луганської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби та затверджено її склад.
		18 липня 2021 року Позивачем було надано (підписано) Згоду посадової особи Державної митної служби України про можливість проведення щодо неї контрольних заходів.
		В цей же день ОСОБА_1 було заповнено Анкету доброчесності посадової особи Державної митної служби України.
		21 липня 2021 року за №7-10-25/7/7 в.о. завідувача сектору внутрішньої безпеки Луганський Є. звернувся до в.о. начальника Луганської митниці Кіргетова Ю.М. з доповідною запискою, в якій запропонував здійснити стосовно ОСОБА_1 контрольні заходи.
		22 вересня 2021 року відбулось засідання Комісії з контролю за дотриманням посадовими особами Луганської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби.
		23 вересня 2021 року в.о. завідувача сектору внутрішньої безпеки Луганської митниці Луганський Є. звернувся до в.о. начальника Луганської митниці ОСОБА_3 з доповідною запискою вжити управлінських заходів кадрового характеру стосовно старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці ОСОБА_1 шляхом розірвання контракту.
		23 вересня 2021 року в.о. начальника Луганської митниці було підписано наказ № 458-о про припинення з 01 жовтня 2021 року державної служби ОСОБА_1 , звільнивши її з посади старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці, шляхом розірвання контракту, відповідно до п. 9 ч.1.ст. 83 та ст. 88-1 Закону України «Про державну службу».
		Підставою для видання наказу від 23.09.2021 року № 458-о «Про припинення державної служби» стало підтвердження недотримання ОСОБА_1 принципу доброчесності, що потягло за собою невиконання переліку завдань, визначених на строк випробування.
		30.09.2020 Уряд прийняв постанову № 916, якою затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності (далі - Порядок).
		Тестування посадових осіб Східної митниці Держмитслужби відбувалося за 3-ма етапами:
		1) тестування рівня знань митного та антикорупційного законодавства;
		2) тестування на загальні здібності (зокрема, абстрактне, числове, вербальне мислення);
		3) тестування на благонадійність, яке є психологічним тестом, призначеним виявити посадових осіб із ризиками схильності до порушення встановлених правил та непродуктивної поведінки на робочому місці.
		Всі посадові особи Луганської митниці, в тому числі і Позивач, проходили тестування перед початком процесу формування особового складу Луганської митниці.
		Після складання тестування на благонадійність результат ОСОБА_1 був негативний. А саме, згідно рекомендацій щодо тлумачення протоколів про проходження тестування на благонадійність: Категорія - Червоні  Низький рівень - НЕ РЕКОМЕНДОВАНИЙ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ТЕСТУВАННЯ.
		Тому, при проведенні контрольних заходів комісією переглядалися результати тестування на благонадійність.
		Вважають, що ОСОБА_1 не виконано додаткові завдання до контракту щодо проходження перевірки на доброчесність.
		25.10.2016 року, перебуваючи на посаді головного державного інспектора сектору складського обліку майна та розпорядження ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Луганської митниці ДФС, ОСОБА_1 було вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
		Станом на 25.11.2021 року справа № 431/2459/17 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, знаходиться на розгляді в Старобільському районному суді Луганської області.
		Згідно наказу Луганської митниці ДФС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 23.05.2017 року № 3, де ОСОБА_1 має дисциплінарне стягнення у вигляді догани. 
		Луганська митниця вважає, що звільнення Позивача було проведено з дотриманням встановленої діючим законодавством процедури, тому наказ від 23.11.2021 року № 458-0 «Про припинення державної служби» є правомірними та такими, що прийнятий з додержанням чинного законодавства України.
		Просить у задоволенні заявлених вимог відмовити в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю.
		По справі вчинені такі процесуальні дії.
		Ухвалою суду від 25.10.2021 залишено позовну заяву без руху.
		Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою суду від 23.12.2021 зупинено провадження у справі.
		Ухвалою суду від 17.02.2022 поновлено провадження у справі.
		Дослідивши пояснення сторін, подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до положень статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно оскаржуваного наказу від 23.09.2021 року № 458-0 відповідач як на нормативне обґрунтування посилається на п. 3 ч. 12 ст. 31-1, пункт 9 ч. 1 ст. 83 та ст. 88-1 Закону України «Про державну службу», пункт 20 контракту про проходження державної служби від 14.07.2021 року, невиконанням позивачкою умов, визначених у пунктах 4, 10 контракту, а також невиконанням переліку завдань, визначених на строк випробування. 
		Підставою для прийняття оскаржуваного наказу зазначена доповідна записка в.о. завідувача сектору ВБ Євгена Луганського від 23.09.2021 року № 7.15-25/7/27.
		Згідно ч. 12 п. 3 ст. 31-1 Закону України «Про державну службу» дія контракту про проходження державної служби припиняється, зокрема: 3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту.
		Пункт 9 частини 1 статті 83 та стаття 88-1 Закону України «Про державну службу» визначають перелік підстав для припинення державної служби, зокрема з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) - п. 9 ч. 1 ст. 83 Закону, яка відсилає до статті 88-1 цього ж Закону, яка передбачає, що контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби.
		Пунктом 20 контракту про проходження державної служби від 14.07.2021 року, передбачено, що зміни до цього контракту вносяться за згодою сторін або з підстав, передбачених законодавством, шляхом підписання сторонами додаткових угод у письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких передається особі, а другий зберігається в її особовій справі.
		Пунктом 4 контракту про проходження державної служби від 14.07.2021 визначено, що спеціальними вимогами до особи Митниці є: знання Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про запобігання корупції», основ митного законодавства.
		Відповідно до пункту 10 контракту про проходження державної служби від 14.07.2021 року особа Митниці зобов`язана:
		особисто виконувати завдання, визначені цим контрактом, та щоквартально звітувати про їх виконання безпосередньому керівнику протягом трьох робочих днів після завершення звітного періоду;
		виконувати обов`язки, визначені у Законі України «Про держану службу», відповідного положення про структурний підрозділ Митниці, посадовій інструкції та умови цього контракту;
		не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків та завдань;
		дотримуватися службової дисципліни, обмежень та заборон, пов`язаних з проходженням державної служби, інформувати безпосереднього керівника (у разі відсутності - керівника вищого рівня) про обставини, що унеможливлюють подальше проходження служби, перебування на займаній посаді або виконання умов цього контракту.
		Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не зазначив та не надав суду доказів на підтвердження наявності фактів невиконання або неналежного виконання позивачкою умов, передбачених пунктами 4 та 10 контракту про проходження державної служби від 14.07.2021.
		В свою чергу, зміст невиконання або неналежного виконання контракту як підстава для його розірвання зазначені у пункті 22 контракту, але відповідач в оскаржуваному наказі зовсім не посилався на вказаний пункт, обґрунтовуючи прийняття оскаржуваного рішення.
		Згідно пункту 22 контракту визначено, що неналежним виконанням або невиконанням особою цього контракту вважається: недосягнення особою Митниці ключових показників завдання (завдань); невиконання додаткових умов цього контракту. 
		В свою чергу, додатковими умовами контракту згідно п. 17 контракту є: випробування з метою визначення її відповідності займаній посаді строком від одного до шести місяців; покладення за згодою особи виконання обов`язків за іншою посадою державної служби; переведення строком до одного місяця без згоди особи на іншу роботу за умов та обставин, передбачених статтею 33 Кодексу законів про працю України, або переміщення в інший структурний підрозділ без її згоди за умови дотримання вимог статті 32 Кодексу законів про працю України; направлення у службове відрядження у порядку, визначеному законодавством; згода на проходження періодичної перевірки рівня професійної підготовки (професійного розвитку), практичного застосування положень законодавства під час виконання своїх посадових обов`язків, благонадійності; згода на проходження в установленому порядку перевірки доброчесності та опитування з використанням поліграфа з метою отримання уточнюючої інформації для з`ясування ступеня її достовірності та повноти, отримання додаткових відомостей, які можуть використовуватися в службовій діяльності Держмитслужби; зобов`язання виконувати та звітувати про стан виконання завдань та ключових показників щоквартально безпосередньо керівнику (за його відсутності - керівнику вищого рівня).
		Підставою для прийняття оскаржуваного наказу в самому наказі зазначена доповідна записка в.о. завідувача сектору ВБ від 23.09.2021 року № 7.15-25/7/27, яка має такий зміст: 
		«23.09.2021 року відбулося засідання Комісії з контролю за дотриманням посадовими особами Луганської митниці...
		На підставі доповідної записки від 21.07.2021 року № 7.15-25/7/7 в.о. завідувача сектору внутрішньої безпеки Луганської митниці розглянуто матеріали контрольних заходів стосовно старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці ОСОБА_1 за фактом повідомлення їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, внесеному до ЄРДР 25.10.2016 за № 42916130000000201. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 , підозрюється у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам. 
		Також під час проведення контрольних заходів було встановлено що, ОСОБА_1 має дисциплінарне стягнення у виді догани, занесеного до особової справи згідно наказу Луганської митниці ДФС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 23.05.2017року № 3-дс (Акт 19 службового розслідування від 19 травня 2017 року). У висновку, викладеному в Акті 19 службового розслідування, зазначено про те, що головний державний інспектор сектору складського обліку вилученого майна та розпорядженням ним управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Луганської митниці ДФС ОСОБА_1 , будучи матеріально відповідальною особою Луганської митниці ДФС, порушила вимоги п. 4.3 та п. 5.1.10 Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 627 «Про затвердження порядку роботи складу митниці ДФС»... Пропозиції:
		Враховуючи вищевикладене та з метою здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Луганської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби, пропоную відповідно до п. 13.4.2 Розділу І Порядку вжити управлінських заходів кадрового характеру стосовно старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці ОСОБА_1 шляхом розірвання Контракту».
		За змістом протоколу засідання комісії № 5 від 22.09.2021 року наявні ті ж самі посилання та обставини, що й у доповідній записці в.о. завідувача сектору ВБ від 23.09.2021 року № 7.15-25/7/27, а саме: проведення контрольних заходів відносно позивачки, наявність підозри за фактом, яке мало місце у 2016 році, дисциплінарне стягнення у 2017 році. За результатами засідання комісії, остання пропонує відповідачу підтвердити недотримання позивачкою принципу доброчесності та вжити управлінських заходів кадрового характеру.
		Таким чином, підставами, які визначив відповідач для розірвання контракту, були наявність повідомлення позивачці підозри у 2017 році та притягнення її до дисциплінарної відповідальності, яке мало місце також у 2017 році.
		Посилання відповідача на наявність пред`явлення позивачці підозри за фактом, яке мало місце у 2016 році, та притягнення її у 2017 році до дисциплінарної відповідальності як на підставу для відмови у задоволенні вимог та як на законні підстави для звільнення позивачки є незмістовними з огляду на таке. 
		Сам факт порушення відносно працівника митниці кримінальної справи за фактом службової недбалості та пред`явлення йому обвинувачення не може бути розцінений як дискредитація авторитету державного органу з наступних підстав.
		Як Відповідач, так і суд при вирішенні даних спірних правовідносин повинні дотримуватися закріпленого у частині 1 статті 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Оскільки відносно позивачки як станом на момент їх звільнення, так і станом на момент розгляду адміністративної справи відсутній обвинувальний вирок суду стосовно дій, які зазначені у доповідній записці від 21.07.2021 року № 7.15-25/7/7 та кваліфікуються за ч.2 ст. 367 КК України, відсутні законодавчо передбачені підстави стверджувати, що позивачка ці винні дії вчиняла.
		Статтею 83 Закону України «Про державну службу» визначені дві самостійні підстави для припинення державної служби: 
		1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону)
		9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
		Згідно статті 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, серед іншого, набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного кримінального правопорушення та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави.
		Тобто, законодавець розрізняє припинення державної служби з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби, а також припинення державної служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
		Також у відповідача відсутні правові підстави для врахування стосовно позивачки обставин притягнення її у 2017 році до дисциплінарної відповідальності, оскільки на час прийняття оскаржуваного наказу позивачка в силу положень ч. 1 ст. 79 Закону України «Про державну службу» вважається такою, що не має дисциплінарних стягнень (Якщо протягом року після накладення дисциплінарного стягнення до державного службовця не буде застосоване нове дисциплінарне стягнення, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення).
		Посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні заявлених вимог на результати тестування на благонадійність є незмістовним з таких підстав. 
		Саме тестування проводилося на підставі Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 916 (даті також  Порядок № 916). 
		Згідно пункту 1 Порядку № 916 цей Порядок визначає процедуру реалізації експериментального проекту щодо тестування з питань кваліфікації та благонадійності посадових осіб територіальних органів Держмитслужби, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби реорганізуються шляхом приєднання до Держмитслужби (далі - посадові особи), а також тестування на благонадійність посадових осіб митних органів, що включаються до складу комісій з проведення тестування з питань кваліфікації та благонадійності (далі - комісія).
		Пунктом 2 Порядку № 916 визначено, що тестування посадових осіб з питань кваліфікації та благонадійності (далі - тестування) проводиться з метою підвищення ефективності діяльності митних органів, запровадження моніторингу та контролю кваліфікації та благонадійності та відповідного інформування суб`єкта призначення.
		Пункт 23 Порядку № 916 передбачено, що про результати тестування комісія інформує суб`єкта призначення, який в установленому законом порядку приймає рішення щодо переведення посадової особи до територіального органу Держмитслужби, утвореного відповідно до статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади.
		Тобто, Порядок № 916 застосовується виключно у двох випадках:
		1)тестування з питань кваліфікації та благонадійності посадових осіб територіальних органів Держмитслужби, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби реорганізуються шляхом приєднання до Держмитслужби (далі - посадові особи), 
		2)тестування на благонадійність посадових осіб митних органів, що включаються до складу комісій з проведення тестування з питань кваліфікації та благонадійності.
		Стосовно позивачки вказані випадки не застосовувалися. 
		А про самі результати тестування комісія інформує суб`єкта призначення, який в установленому законом порядку приймає рішення щодо переведення посадової особи до територіального органу Держмитслужби, утвореного відповідно до статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади.
		Іншої процедури використання результатів тестування Порядком № 916 не передбачено.
		Тобто, за спірних правовідносин результати тестування не можуть бути враховані та застосовані відносно позивачки як підстава для припинення державної служби. 
		Посилання відповідача на обставини, що ОСОБА_1 не виконано додаткові завдання до контракту щодо проходження перевірки на доброчесність, як на підставу для припинення державної служби, є незмістовним з таких підстав. 
		Пунктом 17.6 контракту як додаткова умова визначено таке: 
		«особа Митниці погоджується на проходження в установленому порядку перевірки доброчесності та опитування з використанням поліграфа з метою отримання уточнюючої інформації для з`ясування ступеня її достовірності та повноти, отримання додаткових відомостей, які можуть використовуватися в службовій діяльності Держмитслужби».
		Як встановлено судом, відносно позивачки перевірка на доброчесність проводилася «не в установленому порядку», оскільки згідно Порядку № 916 позивачка не відносилася до суб`єктів такої перевірки. 
		Однак при цьому позивачка погодилася на проходження перевірки доброчесності, тобто за встановлених обставин зовсім відсутні порушення додаткових умов контракту. 
		Як наслідок, судом перевірені обставини, які були зазначені відповідачем в якості підстав для звільнення, та встановлена безпідставність їх застосування для прийняття наказу від 23.09.2021 № 458-о «Про припинення державної служби» стосовно позивачки. 
		Таким чином, судом встановлено, що відповідач не мав правових підстав для прийняття відносно позивачки оскаржуваного наказу від 23.09.2021.
		Щодо вимог позивачки про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Так, підпунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
		Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
		Відповідно до довідки відповідача від 17.11.2021 № 4 середньоденна заробітна плата позивача складає 1090,00 грн.
		Оскільки день звільнення (01.10.2021) є останнім робочим днем позивача, то період вимушеного прогулу розпочинається з наступної дати, що слідує за днем звільнення, - 02.10.2021.
		Отже, вимушений прогул позивача слід обраховувати з 02.10.2021 по день ухвалення судового рішення  17.02.2022, що складає 96 робочих днів.
		Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 104640,00 грн (1090,00 грн х 96 робочих днів), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
		Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
		Таким чином, відповідач 2 як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
		Таким чином, рішення суду в частині виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 16350,00 грн підлягає негайному виконанню.
		Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оцінка яких має безпосередній вплив на прийняття судом рішення в цій справі.
		За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
		За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладений обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення про звільнення позивача з посади, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
		При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.
		З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Луганської митниці від 23.09.2021 № 458-о «Про припинення державної служби» ОСОБА_1 .
		Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці з 02.10.2021.
		Стягнути з Луганської митниці (вул. Лангемака, буд. 76, м. Старобільськ, Старобільський район, Луганська обл., 92704) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення з 02.10.2021 по час прийняття судового рішення про поновлення на роботі по 17.02.2022 всього у сумі 104640,00 грн. (сто чотири тисячі шістсот сорок гривень 00 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста «Просяне» Луганської митниці з 02.10.2021.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 16350,00 грн (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення складено та підписано у повному обсязі 03 червня 2022 року. 
		 
		Суддя С.В. Борзаниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...