Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/15828/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 08.06.2022. Зареєстровано: 09.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2022.
Дата набрання законної сили: 07.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А 
		 
		07 червня 2022 року м. Житомир справа № 240/15828/20
		категорія 112030300
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнати протиправними дії,
		 
		встановив:
		 
		До суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2021, в якій позивач просить:
		визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не як визначено в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2021;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 про зобов"язання нарахування та виплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
		В обґрунтування заяви зазначено, щоГоловним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області при виконанні рішення суду у справі неправомірно нарахувало підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), як це було визначено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду. Вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправним та таким, що суперечить рішенню суду, а тому вона звернулась до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до суду відповідь на подану позивачем заяву, в якій просило відмовити в задоволенні вказаної заяви.
		Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, вчинених на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що на виконання вказаного судового рішення управлінням здійснено з 17.07.2018 нарахування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат. Сума доплати буде здійснена після надходження фінансування. Головне управління у межах повноважень здійснило комплекс заходів для належного виконання судового рішення.
		Відповідно до норм частини 5 статті 383 КАС України розгляд заяви здійснюється судом в порядку письмового провадження.
		Надаючи оцінку діям відповідача при виконанні рішення суду, суд враховує наступне.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 позов задоволено.
		Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
		На виконання рішення видано виконавчий лист.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
		Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
		З системного аналізу вище зазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
		Так, згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
		Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
		Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
		У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України.
		Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Як вбачається з матеріалів заяви, позивачем не надано доказів звернення виконавчого листа до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження.
		У зв`язку із вказаним, суд наголошує, що позивачем не надано суду доказів відкриття виконавчого провадження, що державним виконавцем не буде використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
		В той же час, суд звертає увагу, що відповідач стверджує про добровільне виконання рішення.
		Відповідно до наданого відповідачем розрахунку суми, що підлягає виплаті на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду відповідачем здійснено розрахунок пенсії з врахуванням підвищення з 17.07.2018, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, тобто з 17.07.2018 року 7446,00 грн. (3723,00 грн. х 2), з 01.01.2019 8346,00 грн. (4173,00 грн. х 2), з 01.01.2020 року 9446,00 грн. (4723,00 грн. х 2), з 01.09.2020 року 10000,00 грн. (5000,00 грн. х 2)., з 01.01.2021 року 12000,00 грн. (6000,00 грн. х 2), 01.12.2021 року 13000,00 грн. (6500,00 грн. х 2).
		З розрахунку вбачається, що сума доплати нарахована у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат на відповідний рік, як було визначено судовим рішенням.
		Сума донарахованих коштів за період з 17.07.2018 по 31.05.2022 складає 414578,90грн.
		Інформацію про виконання даного рішення та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) за період з 17.07.2018 по 31.05.2022 надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі від 26.02.2021 було включено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду .
		Відповідач у відповіді на заяву зазначив, що з 01.06.2022 виплата пенсії буде здійснюватись з урахуванням призначеної надбавки згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду. Обраховано суму доплати до пенсії, яка буде здійснена після надходження фінансування на виконання зазначеного рішення суду.
		Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Статтею 63 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
		З 1 квітня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" (далі - Постанова), якою вносяться зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок).
		Пунктом 3 Постанови закріплено, що Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
		Постановою також внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, відповідно до якого Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.
		Отже, з 1 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює притягнення до відповідальності шляхом накладення штрафів.
		Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що підтверджується судовою практикою, а саме: Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71834551), від 07.11.2018 року у справі №818/159/18 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77763071), від 07.11.2019 у справі № 560/523/19 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 85450386), від 23.04.2020 року у справі № 560/523/19 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88886054) зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
		Тобто виплата пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
		Окрім того, суд також зазначає, що стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
		Приписи статті 117 Конституції України визначають, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
		Механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком 649.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 та визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
		Однак, скасування Порядку №649 створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 постанови КМ України №649.
		Водночас, пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
		Пенсійний фонд України є органом виконавчої влади, реалізація нормативних приписів та програм якого здійснюється шляхом фінансування виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України.
		Статтею 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів.
		Тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
		Отже, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. При цьому виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
		Таким чином , суд вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення.
		Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.08.2021 у справі 560/1445/20.
		При цьому, суд відмічає, що здійснення перерахунку пенсії та нездійснення її виплати не є доказом невиконання судового рішення, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В той же час, як зазначалося вище, відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду.
		За таких обставин, суд вважає, що підстави для визнання протиправними дій вчинених на виконання судового рішення та постановлення, у зв"язку з цим окремої ухвали, відсутні.
		Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача в порядку ст.383 КАС України.
		Керуючись статтями 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ухвалив:
		 
		Заяву позивача в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України залишити без задоволення. 
		Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
		 
		 
		Суддя О.В. Капинос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...