Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/10153/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2022. Зареєстровано: 09.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Результат оскарження 27.09.2022 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 240/10153/19/8711/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А 
		 
		 
		09 червня 2022 року м. Житомир справа № 240/10153/19
		категорія 112030500
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Шуляк Л.А., суддів Горовенко А.В., Шимоновича Р.М.,
		за участю секретаря: Грушак Я.О.,
		представника заявника - Лаврентьєва Д.О.,
		представника відповідача - Ільчика О.В.,
		представника третьої особи - Молота Д.А.,
		розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції заяву  ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просив:
		- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням мені з 17 травня 2019 року інвалідності 2 групи, внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання № 90 від 12 липня 2019 року комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
		- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити мені одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням мені інвалідності війни 2 групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконанням мною обов`язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців.
		В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з тих підстав, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі №240/10153/19 відмовлено у задоволенні позову.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства Оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 17 травня 2019 року інвалідності 2 групи, внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання № 90 від 12 липня 2019 року комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
		Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві , з урахуванням раніше виплачених сум.
		Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 року скасовано, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року залишено в силі.
		11.05.2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у цій справі за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України.
		Заява мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, тоді як саме вказану норму було засновано судами першої та касаційної інстанцій як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, що у відповідності до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України є підставою для перегляду рішення від 26.12.2019 року за виключними обставинами. Просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у цій справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		У встановлений судом строк відповідачем надано до суду заперечення на заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами, в яких в обґрунтування позиції зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022 не може поширюватись на правовідносини, які виникли і закінчилися до його ухвалення. Крім того, враховуючи, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову, таке судове рішення не може вважатися невиконаним у розумінні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки не передбачає примусового виконання, а тому просить відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 залишити в силі.
		Третьою особою подано пояснення щодо заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в яких вважає, що відсутні підстави для її задоволення.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 відкрито провадження за виключними обставинами.
		Ухвалою суду від 06.06.2022 задоволено клопотання представників заявника та відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та призначено її проведення на 09.06.2022.
		В судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції, представник заявника підтримав подану заяву, представник відповідача щодо її задоволення заперечував.
		Представник третьої особи вважав заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, суд дійшов наступних висновків. 
		Судом встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України до 22 червня 2015.
		19.06.2015 під час первинного огляду ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено 3 групу інвалідності з 19.0.2015 , яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з чим була виплачена допомога в розмірі 182700 грн.
		01.07.2016 під час повторного огляду ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено також 3 групу інвалідності з 01.07.2016, яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.
		21.05.2019 під час повторного огляду ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено 2 групу інвалідності з 17.05.2019, яка пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.
		Позивач звернувся із заявою (рапортом) про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.
		Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №90 від 12 липня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплачених раніше сум, оскільки встановлення 2 групи інвалідності відбулось у понад 2 річний термін з первинного встановлення інвалідності, а тому він не має право на отримання доплати страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням при зміні групи інвалідності.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі №240/10153/19 відмовлено у задоволенні позову.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 17 травня 2019 року інвалідності 2 групи, внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання № 90 від 12 липня 2019 року комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
		Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві , з урахуванням раніше виплачених сум.
		Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 року скасовано, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року залишено в силі.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що оскільки дворічний строк позивачем з часу первинного встановлення інвалідності до встановлення 2 групи інвалідності, передбачений п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не було додержано, тому спірне рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, прийняте у відповідності до вимог вказаного Закону.
		Надаючи правову оцінку обставинам заяви позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно із п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, який передбачає, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
		Отже, станом на день прийняття оспорюваного рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, п.4 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачав обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
		При цьому суд вважав, що невиправданим законодавчо обмежувати часовими рамками (строком у два роки) настання причиново-наслідкового зв`язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, та динамікою стану здоров`я. Такий правоприпиняльний (преклюзивний) строк має бути об`єктивно оцінений, обумовлений індивідуальним станом здоров`я кожної особи, яка отримала поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, в межах розумного строку.
		Таким чином, оспорювані приписиЗакону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджуються з засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3,8,17,46Конституції України).
		Колегія суддів враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення №1-р(II)/2022 визначено, що пункт 4статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. 
		Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
		Окрім цього у ст.97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
		Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ( Конституційний Суд України ) та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
		Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
		Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18).
		Даний правовий висновок наведено у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 4819/49/19.
		Таким чином, пункт 4статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII не підлягає застосуванню з 06.04.2022 року, що прямо встановлено Рішенням №1-р(II)/2022. 
		Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Отже, наявність Рішення №1-р(II)/2022 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
		Також колегія суддів враховує, що положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
		Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
		Відповідно до частин першої та другої статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
		Відповідно до частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
		Колегія суддів зазначає, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
		Слід звернути увагу, що словосполучення ще не виконане, яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також розширеного тлумачення. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
		Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року (набрало законної сили після прийняття Верховним Судом постанови від 15.07.2020), про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернувся ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
		Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 805/550/16-а, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі №240/10153/19.
		Разом з тим, суд звертає увагу, що після втрати чинності пунктом 4статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, повторно звернувшись до відповідача із відповідною заявою. 
		Керуючись статтями 243, 248, 256, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ухвалив:
		 
		Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року за виключними обставинами в адміністративній справі 240/10153/19. 
		Залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі №240/10153/19.
		Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання колегією суддів.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
		 
		Головуючий суддя Л.А.Шуляк
		 
		Судді А.В. Горовенко
		 
		Р.М.Шимонович
		Повний текст складено 09.06.2022

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...