Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/1046/19 : не визначено.
Надіслано судом: 29.06.2022. Зареєстровано: 29.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2022.
Дата набрання законної сили: 14.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 червня 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  912/1046/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В. Я.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
		 
		розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 
		та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021
		у справі № 912/1046/19
		за позовом Спільного підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
		до Виконавчого комітету Світловодської міської ради
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Світловодської міської ради
		про визнання незаконними рішень, стягнення 2 029 594,93 грн
		 
		Учасники справи:
		позивач - Золотарьова М.К. (адв.);
		відповідач - не з`явився; 
		третя особа - не з`явився; 
		 
		1. Короткий зміст заявлених вимог
		1.1.          Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - СП ТОВ "Світловодськпобут", позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Виконавчого комітету Світловодської міської ради (далі - виконком Світловодської міськради, відповідач) про:
		- визнання незаконними рішень виконкому Світловодської міськради від 13.10.2017 №707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут", від 13.10.2017 №708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення";
		- стягнення шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 2 029 594,93 грн.
		1.2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за зверненням позивача відповідач відмовився відшкодувати різницю між встановленим розміром відповідних тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг, пов`язаних із постачанням теплової енергії за жовтень-листопад 2017 року.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		2.1.          Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021:
		- в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості з різниці   між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 у розмірі 2 029 594,93 грн в позові відмовлено;
		- в частині вимог про визнання незаконними рішень відповідача від 13.10.2017 № 707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут" та №708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення провадження у справі закрито;
		- стягнуто з позивача на користь відповідача 31 400,00 грн витрат за проведення експертизи.
		2.2.          Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
		- в частині вимог про стягнення коштів позивачем не доведена протиправність (незаконність) поведінки відповідача або його бездіяльність та причинний зв`язок такої поведінки (бездіяльності) із заподіяною шкодою та розмір самої шкоди;
		- в частині вимог про визнання незаконними рішень відповідача провадження у справі підлягає закриттю, оскільки позивач оскаржує рішення   суб`єкта владних повноважень при виконанні останнім владних управлінських функцій, відтак цей спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в силу прямої процесуальної заборони (пункт 10 частини першої статті 20 ГПК України) та на підставі пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів (у даному випадку - Кіровоградського окружного адміністративного суду).
		 
		3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи
		3.1.          Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 742 від 15.08.2012 "Про визначення виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення та гарячого постачання" виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання призначено СП - ТОВ "Світловодськпобут". 
		3.2.           03.07.2017 за вих.№1031 СП ТОВ "Світловодськпобут" на адресу міського голови направлений запит про надання форми заяви і розрахунків тарифів на плановий період.
		3.3.           19.07.2017 супровідним листом Виконавчого комітету Світловодської міської ради за вих. № 01-12/92 направлено форму заяви щодо встановлення/коригування тарифів із зазначенням "додається" та повідомлено що у зв`язку із відсутністю   форм розрахунків, за оперативною інформацією        Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - виконується   їх розробка, розрахунки одноставкових тарифів   на теплову енергію, її виробництво, транспортування, послуги з централізованого опалення необхідно виконати згідно з Порядком формування        тарифів на теплову енергію від 01.06.2011 №869, Порядком формування        тарифів, затвердженим Постановою   НКРЕКП від 24.03.2016 №377, Процедурою встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП від 31.03.2016 №528.
		3.4.           31.08.2017 за вих.№1279 СП ТОВ "Світловодськпобут"   на адресу міського голови   Козярчука В.В. направлена заява   щодо встановлення тарифів   з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії   з посиланням на здійснення   діяльності згідно ліцензії НКРКП серії АВ № 597496 (виробництво теплової енергії), серії АВ 597497 (транспортування теплової енергії), серії АВ № 597498 (постачання теплової енергії). До заяви додано   документи на 3 аркушах, а саме:
		- структура тарифу на теплову енергію для потреб населення, згідно якої вартість теплової енергії 1185,41 грн без ПДВ;
		- структура тарифів на теплову енергію (повна собівартість/статті витрат: на природний газ, електроенергію, зарплату з відрахуваннями, амортизаційні відрахування, інші витрати + розрахунковий прибуток/виробничі інвестиції (для потреб бюджетних установ - 1830,46 грн/1Гкал; для потреб інших споживачів - 1839,96 грн /1Гкал; для потреб релігійних організацій - 792,90 грн/1Гкал);
		- структура одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню (для абонентів   житлових будинків з приладами обліку - 1449,62 грн /1Гкал;   для абонентів без приладів обліку - 242,07 грн /1 кв.м. на рік).
		Згідно з поясненнями відповідача в електронному вигляді   розрахунки підприємством не надавались.
		3.5.           01.09.2017 супровідним листом за вих. № 1279/1 СП ТОВ "Світловодськпобут" направило на адресу міського голови заповнені форми з відповідними розрахунками на підтвердження   розрахованих тарифів на 73 арк, до листа долучений перелік документів на 2 арк. Згідно з повідомленням відповідача        в електронному вигляді розрахунки не надавались.
		3.6.          Відповідач пояснив, що в результаті розгляду та опрацювання   наданих розрахунків   встановлено відсутність підтверджуючих документів, перелік яких необхідно було надати на запит виконавчого комітету.
		3.7.          Так, Виконкомом Світловодської міської ради направлені листи із зазначенням: "з метою проведення перевірки розрахунків, а саме обґрунтованості тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення по СП ТОВ "Світловодськпобут" надати додаткові документи:
		- 12.09.2017 за вих.№01-12/133/2 (розшифровку кількості працівників, копій договорів з газопостачальною та енергопостачальною організаціями та надати розрахунки в електронному вигляді відповідно до п.49 Постанови КМУ № 869 від 01.06.2011; лист відповідь від 14.09.2017 №1450;
		- 20.09.2017 за вих.№01-12/138/2 (фактичний розмір фонду оплати праці працівників за 2016 рік, фінзвітність за 2016 рік та 1 півріччя 2017 року, фактичні витрати ПММ за 2016 рік та 1 півріччя 2017 року, перелік основних транспортних засобів, які перебувають на балансі;
		- 22.09.2017 за вих.№01-12/141/2 фактичні витрати   за 2016 рік та 1 півріччя 2017 року на водопостачання, електроенергію,   газапостачання; лист-відповідь СП ТОВ "Світловодськпобут" від 22.09.2017 б/н (т.1 а.с.35);
		- 22.09.2017 за вих.№01-12/144/2   (фактичні обсяги відпущених та використаних Г/кал (теплової енергії) в розрізі по всіх споживачах за 2015, 2016 та 1 півріччя 2017, фактичне використання   (м.куб.) водопостачання, фактичне використання електроенергії (кВт), фактичне використання газу (м.куб.) за 2015, 2016 та 1 півріччя 2017 року;  загальну суму нарахованих та фактично сплачених коштів від населення за 2016 рік та 1 півріччя 2017 року; загальну суму субсидій, що надійшла на суму відшкодованих пільг; статистичну звітність; лист-відповідь СП ТОВ "Світловодськпобут" від 10.10.2017 № 1579/1.
		3.8.          Ненадання позивачем необхідних підтверджуючих документів та надання їх не в повному обсязі, спричиняло затягування з боку підприємства проведення перевірки обґрунтованості  розрахунків тарифів, в результаті чого, листом від 12.10.2017 № 01-12/156/1 позивача було запрошено на засідання постійної депутатської комісії з питань комунальної власності, місцевого господарства та інфраструктури, з метою розгляду питання з підготовки обґрунтованих   тарифів на теплову енергію.
		3.9.          Після проведення комісії, позивачу надіслано листом від 13.10.2017 № 65 протокол № 23 від 12.10.2017, в якому зазначено про тимчасове до встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію та на послугу з централізованого опалення застосування тарифів, встановлених постановами НКРЕ №№ 1101, 2439.
		3.10.          Виконком Світловодської міської ради прийняв рішення від 13.10.2017 № 707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію по тарифу з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут" (далі - рішення 707), за змістом якого вирішено СП ТОВ "Світловодськпобут" тимчасово, до встановлення економічно-обґрунтованих        тарифів на   теплову енергію   та на послуги з централізованого опалення   і постачання гарячої води, застосовувати тарифи встановлені Постановами НКРЕ 101, 2439, а саме:
		- на послуги з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків   з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1251,08 грн/Гкал (з ПДВ); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 34,94 грн за 1 кв.м. за місяць протягом періоду надання послуги        з централізованого опалення (з ПДВ);
		- на послуги з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 75,75 грн за 1 куб.м. (з ПДВ); За відсутності рушникосушильників - 70,02 грн за 1 куб.м. (з ПДВ).
		3.11.          Згідно З пунктом 2 вищезгадане рішення набуває чинності з дня його офіційного оприлюднення. Рішення було опубліковано в газеті "Світловодськ вечірній" 19.10.2017.
		Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено, що в рішенні   є помилка, і правильним є посилання на постанову НКРЕКП 1101.
		3.12.           13.10.2017 Виконком Світловодської міської ради прийняв рішення №708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення", згідно з яким вирішено:
		1) встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ 1989,28 грн/Гкал (з урахуванням ПДВ); 1657,73 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими:
		- тариф на виробництво теплової енергії 1609,40 грн/Гкал (без ПДВ);
		- тариф на транспортування теплової енергії 42,53 грн/Гкал (без ПДВ);
		- тариф на постачання теплової енергії   5,80 грн/Гкал (без ПДВ).
		Встановити   СП ТОВ "Світловодськпобут" структуру одноставкових тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ згідно з додатком 1.
		2) встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб інших споживачів 2000,68 грн/Гкал (з урахуванням ПДВ); 1667,23 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими:
		- тариф на виробництво теплової енергії 1618,90 грн/Гкал (без ПВ);
		- тариф на транспортування теплової енергії 42,53 грн/Гкал (без ПДВ);
		- тариф на постачання теплової енергії 5,80 грн/Гкал (без ПДВ).
		Встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" структуру одноставкових тарифів на теплову енергію для потреб інших споживачів згідно з додатком 1.
		3) встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб релігійних організацій 943,58 грн/Гкал (з урахуванням ПДВ); 786,32 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими:
		- тариф на   виробництво теплової енергії 737,99 грн/Гкал (без ПДВ);
		- тариф на транспортування теплової енергії 42,53 грн/Гкал (без ПДВ);
		- тариф на постачання теплової енергії 5,80 грн/Гкал (без ПДВ).
		Встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" структуру одноставкових тарифів на теплову енергію для   потреб релігійних організацій згідно з додатком 1.
		5) Дане рішення набуває чинності через 15 днів після оприлюднення   в газеті "Світловодськ вечірній".
		Рішення опубліковано в газеті "Світловодськ вечірній" 19.10.2017, відповідно набуло чинності 04.11.2017.
		3.13.           17.10.2017 за вих.№01-12/164/1 відповідач направив СП ТОВ "Світловодськпобут" лист, за змістом якого на виконання   протокольного доручення просив терміново надати розрахунки та відповідне роз`яснення        щодо підстав збільшення норми   споживання теплової   енергії з 2012 року на СП ТОВ "Світловодськпобут" з метою перевірки та подальшого затвердження на черговому засіданні виконавчого комітету   Світловодської міської ради нової норми споживання теплової енергії.
		3.14.          У відповідь,   листом від 17.10.2017 за вих.№1621/1 позивач інформував, що в розрахунках тарифу на послугу з централізованого опалення задіяні питомі норми споживання теплової енергії на потреби опалення в житлових будинках з будинковими приладами обліку 0,117 Гкал/кв.м. на рік, в житлових будинках без будинкових приладів обліку 0,167 Гкал/кв.м. на рік. Річна кількість теплоти на опалення житлових будинків без будинкових приладів становить 52062,47 Гкал. При цьому звертає увагу позивач, що розрахунок виконаний на підставі загальних площ, реєстр яких наданий до розрахунків встановлення тарифів від 01.09.2017 №1279/1, і вважає, що затверджувати необхідно саме норму питомого споживання теплової енергії на потреби опалення житлових будинків без будинкових приладів обліку на рівні 0,167 Гкал/кв.м. на рік та 0,02842 Г/кал кв.м. в місяць протягом опалювального періоду, оскільки саме вона буде застосовуватися при подальшому нарахуванні субсидії споживачам. Зазначив про необхідність перегляду рішення №707 від 13.10.2017, встановити економічно обґрунтовані тарифи та затвердити норму   питомого споживання теплової енергії на потреби опалення   житлових будинків без будинкових приладів обліку на рівні 0,167 Гкал/м.кв. на рік та 0,02842 Гкал/м.кв. протягом опалювального періоду.
		3.15.          СП ТОВ "Світловодськпобут", провівши обрахунки, 19.12.2017 подало до відповідача листа № 2064 на виконання п.4 ст. 31 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", в якому визначено, що з метою своєчасних розрахунків за енергоносії товариство просить невідкладно відшкодувати різницю між нарахуванням та встановленим розміром тарифів на теплову енергію, послугу з централізованого опалення та фактичними витратами на їх виробництво, транспортування, постачання та послугу у жовтні 2017 року   з додатками - документами бухгалтерського обліку, що підтверджують обґрунтованість нарахування даної різниці, що згідно розрахунку склало 1 559 129,20 грн. 
		3.16.          У листі-відповіді від 11.01.2018 № 01-12/5/1 відповідач  повідомив про те, що позивачем не підтверджено фактичні витрати підприємства під час вироблення, транспортування та постачання теплової енергії у жовтні 2017 року, зокрема основні складові собівартості та їх об`єми, підтверджуючими документами, відповідно у виконавчого комітету немає законних підстав для розгляду питання щодо відшкодування різниці в тарифі.
		3.17.          СП ТОВ "Світловодськпобут" 10.01.2018 також направило відповідачу лист про необхідність відшкодування різниці між нарахуваннями за встановленим розміром тарифів та фактичними витратами у жовтні   та листопаді 2017 року з прикладенням розрахунку на суму 470 465,73 грн за листопад місяць 2017 року.
		Листом від 22.01.2018 №01-12/7/1 через не підтвердження фактичних витрат підприємства, відповідач відмовив   у розгляді питання. 
		3.18. Відмова відповідача відшкодувати різницю між встановленим розміром відповідних тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг, пов`язаних із постачанням теплової енергії, за жовтень-листопад 2017 року в сумі 2029594,93 грн стало підставою для подання позову у цій справі. 
		3.19.          Згідно з поясненнями відповідача, в зв`язку з виявленими недоліками в наданих розрахунках СП ТОВ "Світловодськпобут", ним прийнято рішення 13.10.2017 №707 та застосовано тарифи, які були встановлені Постановами НКРЕКП від 09.06.2016 №1101, №2439. Свою позицію щодо встановлення        таких тарифів, відповідач пояснює тим, що підприємство в період діючих тарифів, встановлених Постановою   від 09.06.2016 №1101 надавало послуги без включення   розрахункового прибутку, вважаючи їх економічно обґрунтованими. Виконавчий комітет при застосуванні тимчасового тарифу рішенням № 707, врахував поданий від 31.08.2017 розрахунковий тариф підприємства, в якому не було передбачено розрахунковий прибуток. Тобто, тимчасово застосований тариф НКРЕКП був вимушеною мірою, оскільки виконавчий комітет не мав змоги встановити економічно обґрунтований тариф без відповідних даних розрахунків саме з вини позивача, а питання опалення   необхідно було вирішувати терміново щоб уникнути надзвичайної ситуації у місті. Також відповідач звертав увагу на те, що оскаржуваним рішенням №707 не встановлювався новий тариф на теплову енергію для позивача, а був застосований діючий на той час, який був встановлений НКРЕКП, до встановлення економічно обґрунтованого тарифу, оскільки, позивачем не надавались офіційні документи, зокрема статистична звітність, підтверджуючі надані розрахунки, у тому числі витрати палива та інші документи, які були необхідні для проведення економічно обґрунтованих витрат у плановому тарифі на 2017 рік, що в свою чергу унеможливлювало встановлення економічно обґрунтованого тарифу.
		3.20.          Відносно рішення № 708 відповідач зазначав про те, що воно прийнято        із зменшенням тарифу в зв`язку з урахуванням зменшення виявлених недоліків по теплових лічильниках та зменшенням витрат на оплату праці з відрахуваннями, з урахуванням інших показників в розрахунках підприємства. Підприємством не були надані до виконавчого комітету підтверджуючі документи фактичних витрат під час вироблення, транспортування та постачання теплової енергії у жовтні та листопаді 2017 року, зокрема основних складових собівартості та їх об`єми, а також не було надано порівняльний аналіз втрат по структурі тарифу, зокрема фактичної реалізації Гкал по тарифним категоріям споживачів, фактичний фонд оплати праці та фактичну кількість працівників СП ТОВ "Світловодськпобут" за вказаний період. Також не затверджено інвестиційну програму, на виконання якої в розрахунках тарифів передбачено плановий прибуток. Тому, за твердженням відповідача, у нього були відсутні законодавчі підстави для розгляду питання щодо погодження відшкодування   між встановленим тарифом та економічно обґрунтованими витратами без підтверджуючих документів.
		 
		4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		4.1.          Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 скасовано рішення   Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021 та закрито провадження у справі з підстав, передбачених ст. 231 ГПК України.
		4.2.          Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо закриття провадження у справі в частині вимог позивача про оскарження рішень відповідача. Разом з цим, суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення коштів, вказавши про те, що вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями суб`єкта владних повноважень заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому вони підлягають розгляду адміністративним судом.
		 
		5. Короткий зміст касаційної скарги
		5.1.          10.01.2022 СП ТОВ "Світловодськпобут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021, 
		 
		6. Узагальнені доводи касаційної скарги 
		6.1.          Позивач вбачає порушення своїх прав у наслідках, спричинених встановленням оскаржуваними рішеннями відповідача від 13.10.2017 №707 та від 13.10.2017 №708 відповідних тарифів на теплову енергію, послуги ЦО та ПГВ, що призвело до виникнення різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво відповідних послуг у жовтні-листопаді 2017 року, у зв`язку з чим позивач вважав вказані рішення відповідача незаконними. Водночас, вимога про стягнення заборгованості з такої різниці пов`язана із реалізацією позивачем своїх майнових інтересів отримувати плату за відповідні житлово-комунальні послуги, що має враховувати економічно обґрунтовані тарифи. Відтак, визнання незаконними рішень відповідача є способом захисту цивільних прав та інтересів в порядку господарського судочинства, що кореспондує способам захисту цивільних прав, визначених у статті 16 ЦК України.
		6.2.          Предметом розгляду справи є не стільки рішення відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки питання наявності різниці між встановленими тарифами на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво відповідних послуг, що підлягають стягненню з місцевого бюджету, що в свою чергу свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.   
		 
		7. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
		7.1.          Виконавчий комітет Світловодської міської ради Кіровоградської області у відзиві просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалена з повним і всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. 
		7.2.          Зокрема, у відзиві зазначено про те, що:
		- виконавчий комітет, ухвалюючи оспорені позивачем рішення, здійснював свої владні управлінські функції у сфері, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду;
		- оскільки вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями суб`єкта владних повноважень заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то вказані вимоги підлягають розгляду адміністративним судом.
		 
		8. Касаційне провадження
		8.1.          Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2022 касаційну скаргу СП ТОВ "Світловодськпобут" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021 у справі № 912/1046/19 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме надати суду оригінал платіжного доручення на підтвердження доплати судового збору у розмірі 68 571,85 грн.
		8.2.           07.02.2022 до Верховного Суду поштовою кореспонденцією направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучені платіжні доручення про сплату судового збору. 
		8.3.          Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі у справі № 912/1046/19 за касаційною скаргою СП ТОВ "Світловодськпобут" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.03.2022 о 16:00.
		8.4.          Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з чим 15.03.2022 розгляд касаційної скарги у справі №912/1046/19 не відбувся.
		8.5.          В подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, дію воєнного стану продовжено, а саме: Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 - з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, від 18.04.2022 № 259/2022 - з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, від 17.05.2022 № 341/2022 - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		8.6.          З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
		8.7.          З метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, здійснення всебічного, повного, об`єктивного розгляду касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про призначення касаційної скарги до розгляду на іншу дату у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, а саме на 14.06.2022 о 15:30, про що Верховним Судом постановлено ухвалу від 05.04.2022.
		8.8.          В судовому засіданні 14.06.2022 представник позивача підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.
		8.9.          Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання 14.06.2022 не забезпечили.
		8.10.          До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 14.06.2022.
		8.11.          Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників відповідача та третьої особи. 
		 
		9. Позиція Верховного Суду
		9.1.          Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання незаконними рішень відповідача від 13.10.2017 №707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут" та від 13.10.2017 №708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення", а також стягнення шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 2 029 594,93 грн.
		9.2.          На переконання позивача, оспорюваними рішеннями відповідачем було затверджено економічно необґрунтовані тарифи, у зв`язку з чим саме на відповідача має бути покладено обов`язок компенсувати позивачу різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг. При цьому, нормативно вимоги позивача про стягнення відшкодування  обґрунтовані, зокрема з посиланням на положення статей 22, 1173 Цивільного кодексу України та статтю 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		9.3.          Місцевий господарський суд в частині позовних вимог про визнання незаконними рішень відповідача закрив провадження у справі, зазначивши про те, що позивач оскаржує рішення, ухвалені відповідачем як суб`єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій, а тому вказані вимоги не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки цей спір є публічно-правовим і на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. В частині вимог про відшкодування 2 029 594,93 грн в позові відмовлено, з огляду на не доведення позивачем всіх складових, з якими законодавство пов`язує настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
		9.4.          Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в частині вимог щодо оскарження рішень відповідача № 707, № 708 від 13.10.2017. Водночас зазначив про те, що решта вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями відповідача, як суб`єкта владних повноважень, заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, також підлягають розгляду адміністративним судом. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та закрив провадження у справі.
		9.5.          Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
		9.6.          Надаючи оцінку аргументам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
		9.7.          В частині другій статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		9.8.          Тобто, наведене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
		9.9.          Згідно зі статтями 124, 125 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		9.10.          За змістом частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
		9.11.          Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		9.12.          Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
		9.13.          Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		9.14.          Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		9.15.          При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		9.16.          Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		9.17.          Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання незаконними рішень відповідача від 13.10.2017 №707 та № 708, а також відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 року.
		9.18.          Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами оспорюваними рішеннями відповідача для різних категорій споживачів були встановлені тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається позивачем, а також послуги з централізованого опалення.
		9.19.          Не погоджуючись з встановленими тарифами, позивач звернувся до відповідача щодо відшкодування різниці між встановленим розміром відповідних тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг, пов`язаних із постачанням теплової енергії, за жовтень-листопад 2017 року, що за розрахунками позивача становить 2 029 594,93 грн. Відмова відповідача у проведенні такого відшкодування слугувала підставою для подання позову, який розглядається у цій справі.
		9.20.          Положення пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на час звернення позивача до суду) визначають комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), як один із видів житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням.
		9.21. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (стаття 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення").
		9.22.          Згідно зі статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
		9.23.          Вказана норма кореспондується з положеннями частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.
		9.23.          Згідно з пунктом 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди, серед іншого, розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		9.24.          В статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		9.25.          Враховуючи, що до повноважень органів місцевого самоврядування    належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач (Виконавчий комітет Світловодської міської ради), приймаючи оспорювані позивачем рішення    № № 707, 708 від 13.10.2017    виконував владні управлінські функції, і у спірних правовідносинах реалізував свої адміністративні функції у сфері, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Дійшовши вказаного висновку, суд касаційної інстанції відхиляє протилежні доводи касаційної скарги.
		9.26.          Відносно вимог позивача про відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованості з різниці між встановленим оспорюваними рішеннями відповідача розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг, колегія суддів зазначає наступне.
		9.27.          Згідно з частиною четвертою статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у випадку затвердження економічно необґрунтованих тарифів, відповідні органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.
		9.28.          Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		9.29.          В статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		9.30.          До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
		9.31.          Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		9.32.          Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. 
		9.33.          Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
		9.34.          Отже, положення статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. 
		9.35.          Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
		Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17,  від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18,  постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19. 
		9.36.          Вимога позивача про відшкодування заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг по суті є вимогою про стягнення збитків, яких зазнав позивач внаслідок затвердження відповідних тарифів оспорюваними рішеннями відповідача. 
		9.37.          Відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		9.38.          Таким чином, єдиним винятком у вказаній нормі Кодексу адміністративного судочинства України, що визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є об`єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору. 
		9.39.          Разом з тим господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №915/1842/19, від 09.09.2021 у справі № 915/1853/19, від 09.09.2021 у справі №915/640/20).
		9.40.          Враховуючи, що позивачем у цій справі об`єднано вимогу вирішити публічно-правовий спір в одному провадженні з вимогою про стягнення збитків, завданих протиправним рішеннями відповідача, як суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані вимоги підлягають розгляду адміністративним судом, у зв`язку з чим провадження у справі має бути закрито відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
		9.41.          Доводи касаційної скарги про те, що предметом розгляду у цій справі є не стільки рішення відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки питання наявності різниці між встановленими тарифами на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво відповідних послуг, відхиляється колегією суддів з огляду на те, що позивачем заявлено вимоги як про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради №707, №708 від 13.10.2017, так і про стягнення заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг у спірному періоді. 
		9.42. Відмова від позову в частині оскарження вищезгаданих рішень відповідача позивачем не заявлялася, тому вищенаведений аргумент касаційної скарги не впливає та не змінює висновок суду про те, що спір у цій справі має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. 
		9.43.          Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
		9.44.           Крім того, незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим процесуальним наслідком.
		9.45.          Відносно вимог касаційної скарги в частині скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021 у цій справі, колегія суддів зазначає, що заявляючи такі вимоги, скаржник не врахував факт скасування цього рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції. Тобто фактично скаржник просить скасувати вже скасоване рішення суду, що не узгоджується з положеннями ГПК України.
		9.46.          З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційного господарського суду, оскільки аргументи касаційної скарги не доводять порушення або неправильне застосування під час розгляду справи норм матеріального та/або процесуального права.
		 
		10. Висновки за результатами касаційного розгляду
		10.1.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		10.2.          Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		10.3.          Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, отже у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
		 
		11. Щодо судових витрат
		11.1.          Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Спільного підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" залишити без задоволення.
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі  № 912/1046/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                            О. В. Васьковський
		 
		Судді                                                                                В. В. Білоус
		 
		                                                                                В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...