Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/431/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв.
Надіслано судом: 30.06.2022. Зареєстровано: 01.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2022.
Дата набрання законної сили: 30.06.2022
Номер судового провадження: 11-кп/802/262/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030160000019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 164/431/20  Провадження №11-кп/802/262/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Категорія:ч.1 ст. 263 КК України Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 червня 2022 року                                 місто Луцьк
		Волинський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді       ОСОБА_2 ,
		суддів               ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участюсекретаря       ОСОБА_5 ,
		прокурора               ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого           ОСОБА_7 ,
		захисника             ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12020030160000019 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 ,
		В С Т А Н О В И В
		Вказаним вироком суду  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, неодружений, з професійно-технічною освітою, непрацюючий, раніше не судимий, 
		засуджений за:
		ч.1 ст.263 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;
		ч.1 ст.263-1 КК України  на 4 (чотири) роки позбавлення волі строком.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації..
		Вироком вирішено питання речових доказів, арештованого майна та судових витрат.
		Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 в січні 2018 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, на ринку в Республіці Польща придбав пневматичну гвинтівку, яку в подальшому перевіз до будинку за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 у січні 2018 року перебуваючи за місцем свого проживання, не маючи передбачених законом дозволів на виготовлення, ремонт та переробку вогнепальної зброї з використанням електродрилі, висверлив більший отвір патронника для патрона калібру 5,6 мм. Розточив ствол до діаметру 5,4 мм. В повітряно прохідний отвір вмонтував ударник з бойком, внаслідок чого здійснив переробку придбаної гвинтівки у вогнепальну зброю, яка згідно висновку експерта № 9 від 31 січня 2020 року є однозарядною гвинтівкою, виготовленою шляхом переробки саморобним способом пневматичної гвинтівки «KANDAR B3-3», заводський номер « НОМЕР_1 » для стрільби 5,6 мм. патронами кільцевого запалення. 
		Крім того, ОСОБА_7 влітку 2019 року перебуваючи в лісовому масиві між с. Заріччя та с. Старий Чорторийськ, Маневицького району, знайшов 7 набоїв калібру 5,6 мм., які незаконно переніс до свого житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.
		ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України, тобто в незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів та незаконному носінні та зберіганні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу; ч.1 ст.263-1 КК України тобто в незаконній переробці вогнепальної зброї.
		В поданій апеляційній скарзі зі змінами прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого, а також рішення суду в частині призначеного покарання, вважає вирок суду в частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, необґрунтованим. Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, однак неповно виклав зміст формулювання обвинувачення за інкримінованою статтею в частині опису фактичних обставин. Також вказує на те, що судом безпідставно ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він в січні 2018 року умисно, без передбаченого дозволу в Республіці Польща придбав пневматичну гвинтівку, яку перевіз за місцем свого проживання, оскільки такі дії обвинуваченого не підлягають кваліфікації за ч.1 ст.263 КК України, оскільки придбання за кордоном та перевезення в Україну пневматичної зброї за відсутності доказів належності її до вогнепальної зброї не охоплюється складом цього злочину і підлягає виключенню з обвинувачення. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати доведеним формулювання обвинувачення зазначеного в обвинувальному акті за ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, при цьому виключити обставини придбання ОСОБА_7 у Республіці Польща і перевезення пневматичної гвинтівки, а також залишити призначене судом обвинуваченому покарання, зі звільненням його від його відбування на підставі ст.75 КК України. 
		Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримував і просив скасувати вирок суду та ухвалити новий, обвинуваченого ОСОБА_7 і його захисника, які покладались на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
		Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Положеннями п. 3 ч. 1ст. 409 КПК Українивизначено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Згідно з ч. 1ст. 412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цьогоКодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		У відповідності до вимогст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з вимогамист. 91 КПК Українидо обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед інших, належатьподія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші його обставини вчинення),винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Відповідно до правових позицій, викладених в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (з подальшими змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вирок, постановлений іменем України, є важливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю.
		Вимогами п. 2 ч. 3ст. 374 КПК Українипередбачено, що у мотивувальній частині вироку мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Наведені обставини, а саме подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого правопорушення, у відповідності до положеньст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають бути встановлені та зазначені у вироку суду. Висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.
		Також, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.03.2018 року (справа № 521/11693/16-к), якщо чіткість та конкретність викладення фактичних обставин вчинення злочину викликає сумнів, то вирок місцевого суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону. При цьому суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
		Однак, як вбачається з оскарженого вироку, при розгляді суд першої інстанції в повній мірі вказаних вимог закону не виконав, а тому ухвалений ним вирок не може бути визнаний законним та обґрунтованим.
		Так,із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 при дачі показань, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 263-1 КК України, визнав повністю, у зв`язку з чим дане провадження було розглянуто відповідно до положень ч. 3ст. 349 КПК України. При цьому судом належним чином роз`яснено учасникам кримінального провадження наслідки такого розгляду справи, з чим останні погодились, так як не оспорювали обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_7 , зазначені в обвинувальному акті.
		У такому випадку, суд з огляду на приписи ст. 349 КПК України, визнає доведеним обвинувачення в обсязі викладеному у обвинувальному акті та не вправі, за відсутності заперечень сторін, без дослідження інших доказів, відкинути обвинувачення без будь-яких мотивів такого рішення.
		Всупереч вищенаведеним нормам, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного доведеним в обсязі, пред`явленому органом досудового розслідування
		З обвинувального акту вбачається, що органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_7 , у числі іншого, кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, як незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів та незаконне носіння і зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
		Формулюючи фабулу обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України, визнаного судом доведеним, суд хоч і вказав про визнання винним ОСОБА_7 у тому, що він вчинив незаконне носіння і зберігання вогнепальної зброї, а також незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, проте при зазначенні фактичних обставин та формулюванні обвинувачення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не зазначив про те, що ОСОБА_7 без передбаченого законом дозволу з січня 2018 року за місцем свого проживання незаконно зберігав виготовлену шляхом переробки саморобним способом пневматичної гвинтівки «KANDAR B3-3», заводський номер « НОМЕР_1 » для стрільби 5,6 мм. патронами кільцевого запалення, яка згідно висновку експерта від 31.01.2020 №9 є вогнепальною зброєю, і яку було вилучено в нього 17.01.2020 під час проведення обшуку.
		Таким чином суд, без дослідження інших доказів, розглянувши матеріали кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, фактично змінив формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_7 , відкинувши частину обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України без будь-яких мотивів такого рішення, чим, на думку апеляційного суду, допустив істотне порушення вимог КПК України.
		Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
		Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаютьсяу разі визнання особи винуватою, серед іншого також, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		Відповідно до журналу судового засідання від 05.08.2020, суд проводив допит обвинуваченого (а.к.п.61).
		При цьому, відповідно до мотивувальної частини оскарженого вироку, суд першої інстанції не навів показання обвинуваченого ОСОБА_7 , лише зазначив про те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, що також свідчить про допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог КПК України та позбавляє апеляційний суд можливості перевірити достовірність висновків районного суду, викладених у вироку.
		Поміж тим, зважаючи на те, що матеріали кримінального провадження розглянуті в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити інші доводи прокурора, які стосуються необхідності виключення з обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст. 263 КК України «незаконного, без передбаченого законом дозволу носіння вогнепальної зброї».
		Отже, зазначені обставини свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вказані обставини перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є підставою для скасування вироку суду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, п. 3 ч. 1 ст.409, ч. 1 ст.412, ч. 1 ст. 415 КПК України, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржений вирок  скасуванню, з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути порушеннявимог КПК України, яківказані в ухвалі апеляційного суду, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин кримінального провадження і в залежності від встановленого ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, відповідно до вимог процесуального та матеріального закону.
		Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 412, 419 КПК України, апеляційний суд
		                       У Х В А Л И В
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...