Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/1755/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 07.07.2022. Зареєстровано: 08.07.2022. Оприлюднено: 11.07.2022.
Дата набрання законної сили: 27.10.2022
Результат оскарження 28.03.2024 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: П/620/1771/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 червня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/1755/22
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
		за участі секретаря - Грищенко Н.С.,
		представника позивача - Коверзнева Д.В.,
		представника відповідача - Паншиної І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		Дочірнє підприємство «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (далі  ДП «Профіт Хаб», позивач) 31.01.2022 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі  ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2021 №6445/25010700, №6446/25010700, №6447/25010700, №6448/25010700.
		Свої позовні вимоги мотивує тим, що перевірка позивача призначена з порушенням законодавчо визначеної процедури (порушенням мораторію), а отже дії відповідача суперечать приписам Конституції України та Податкового кодексу України. За наведених обставин, складений відповідачем акт перевірки є недопустимим доказом та не може бути покладений в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
		По суті виявлених порушень позивач зазначив, що право на включення сум до податкового кредиту підприємства підтверджується не лише формальними підставами (зареєстровані податкові накладні), а й первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують види та обсяги виконаних робіт, ділову мету взаємовідносин. Так, роботи виконані та прийняті позивачем за якістю та кількістю, по ціні, погодженій договорами. При цьому, висновок контролюючого органу про невідповідність трудових та матеріально-технічних ресурсів контрагента є лише суб`єктивною думкою, яка нічим не підкріплена. ГУДПС у Чернігівській області не залучало судового експерта для перевірки обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва. Щодо наявного кримінального провадження ДП «Профіт Хаб» зазначило, що на дату взаємовідносин із позивачем контрагент не фігурував у жодному кримінальному провадженні, а ухвала, на яку посилається відповідач, не стосується ПП «Буд-Арвест». За наведених обставин, позивач вважає протиправним донарахування йому відповідачем зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Буд-Арвест».
		Щодо правомірності нарахування амортизації на будинок позивач зазначив, що він використовується у виробничих цілях, тому в діях підприємства відсутній склад порушення податкового законодавства в частині неправомірного нарахування амортизації на невиробничий основний засіб.
		Ухвалою судді від 17.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
		Ухвалою суду від 14.06.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем до протоколу судового засідання №692582, представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про проведення експертизи; закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 скорочено строк дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволено проведення перевірок юридичних осіб, з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.
		В ході проведеної перевірки встановлено, що ДП «Профіт Хаб» документально оформлено взаємовідносини із ПП «Буд-Арвест» щодо виконаних будівельних робіт. Однак, згідно наданих актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в встановлено, що кількість витрат людино-годин на проведення робіт, які зазначені в графі 10 актів, не відповідає наявним трудовим ресурсам ПП «Буд-Арвест». Також у вказаних актах графа «Субпідрядник» відсутня, а вони самі посвідчені лише підписами представників замовника та підрядника, що, на думку контролюючого органу, свідчить про незалучення субпідрядників для виконання ремонтних робіт за адресою: м. Чернігів, вул. П`ятницька, 33. Під час перевірки не було надано документів, що підтверджують залучення до виконання робіт третіх осіб. Враховуючи вищевикладене, ГУДПС у Чернігівській області зазначило, що ПП «Буд-Арвест» в грудні 2018 року не мало достатньої кількості технічних (матеріальних) ресурсів для надання послуг позивачеві. Крім того, при проведенні перевірки встановлено, що акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), оформлені ПП «Буд-Арвест», не відповідають вимогам первинного документа, а саме: не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (виконавця та замовника). 
		Щодо обставин нарахування позивачеві амортизації на основний засіб ГУДПС у Чернігівській області зазначило, що приміщеннями, які використовуються для виробничих потреб, є спеціально призначені будинки та споруди, тому виробниче використання житлових будинків зумовлює переведення їх до нежитлових фондів. Враховуючи наведене, на переконання відповідача, придбаний ДП «Профіт Хаб» житловий будинок, що знаходиться в місті Чернігові, по вулиці П`ятницька, 33, підпадає під визначення «невиробничого основного засобу» згідно із пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, тому амортизація на такий основний засіб у податковому обліку відповідно до п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України не нараховується.
		Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він підтримав свою правову позицію та просив позов задовольнити.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, враховуючи такі обставини.
		ДП «Профіт Хаб» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебуває на обліку в ГУДПС у Чернігівській області (а.с. 163, 164 т.2).
		На підставі направлень від 20.08.2021 №2646, №2648, №2649, №2647, №2817, №2832 виданих ГУДПС у Чернігівській області відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу від 11.08.2021 №1382-п, наказу від 18.08.2021 №1421-п, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Профіт Хаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2017 по 30.06.2017, іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (а.с. 41-42 т.1). 
		Перевірка проведена у період з 25.08.2021 по 13.09.2021 з відома директора підприємства та в присутності головного бухгалтера. 
		За результатами перевірки посадовими особами ГУДПС у Чернігівській області складено акт від 20.09.2021 №5949/07/41697846 (а.с. 45-71 т.1), у висновках якого зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема:
		-пунктів 4, 6, 7, 18 П(С)БО 16 «Витрати», пунктів 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пунктів 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 138.3.3. п. 138.3 ст. 138, пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим було занижено суму податку на прибуток на загальну суму 260907 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 204046 грн., за І квартал 2019 року на суму 13570 грн., за І півріччя 2019 року на суму 27140 грн., за 9 місяців 2019 року на суму 41490 грн., за 2019 рік на суму 56860 грн., а також завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 672355 грн., в тому числі за 2020 рік на 432604 грн., за І квартал 2021 року на 552479 грн., за І півріччя 2021 року на 672355 грн.;
		-пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 653979 грн., в тому числі: за грудень 2018 року на 216667 грн., за травень 2019 року на 63333 грн., за червень 2019 року на 196322 грн., за липень 2019 р. на 16667 грн., за вересень 2019 року на 10000 грн., за січень 2020 року на 66667 грн., за лютий 2020 року на 41667 грн., за квітень 2020 року на 21120 грн., за травень 2020 року на 4362 грн., за червень 2020 року на 4167 грн., за липень 2020 року на 4673 грн., за вересень 2020 року на 4167 грн., за жовтень 2020 року на 4167 грн., та завищено податок, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у сумі 67809 грн., в тому числі за березень 2020 року на 67809 грн.
		Будучи не згодним із вказаними висновками, позивач подав до ГУДПС у Чернігівській області заперечення на акт перевірки, які відповідачем визнані непереконливими, про що ДП «Профіт Хаб» повідомлено листом від 18.10.2021 (а.с. 74-80 т.1).
		На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ГУДПС у Чернігівській області винесло ДП «Профіт Хаб» податкові повідомлення-рішення від 23.10.2021:
		- форми «Р» №6445/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 326134,00 грн.(260907,00 грн. за основним зобов`язанням та 65227,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 81-82 т.1);
		-форми «П» №6446/25010700, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за І півріччя 2021 року на суму 672355,00 грн. (а.с. 83-84 т.1);
		-форми «Р» №6447/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) на суму 817474,00 грн. (653979,00 грн. за основним зобов`язанням та 163 495,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 85-86 т.1);
		-форми «В1» №6448/25010700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) на суму 67 809 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 16952,00 грн. (а.с. 87-88 т.1).
		Вказані податкові повідомлення-рішення відповідача оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 21.12.2021 залишені без змін (а.с. 89-97 т.1).
		Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, ДП «Профіт Хаб» звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом. 
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Відповідно до матеріалів справи, 05.10.2018 позивач придбав будинок №33 по вул. П`ятницькій в м. Чернігові, загальною площею 412 кв. м., який відноситься до категорії житлових, про що сторонами укладено відповідний договір купівлі-продажу. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу. Інформація про право власності ДП «Профіт Хаб» на об`єкт нерухомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 9-11 т.1).
		Наказом директора ДП «Профіт Хаб» від 31.10.2018 №69 зазначений будинок введено в експлуатацію як основний засіб, з метою використання  офісне приміщення для здійснення господарської діяльності підприємства (а.с. 12-14 т.1).
		Як зазначав у судовому засіданні представник позивача, оскільки стан придбаного будинку не дозволяв одразу використовувати його як офіс, між ДП «Профіт Хаб» (замовник) та ПП «Буд-Арвест» (підрядник) було укладено ряд договорів генерального підряду, а саме: від 03.12.2018 №01-12, від 01.05.2019 №01-02-19, від 03.06.2019 №03-06-19 та від 03.01.2020 №05/01, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, якими передбачався обов`язок підрядника на свій ризик виконати поточний ремонт приміщення по вул. П`ятницька, 33 в м. Чернігові за завданням замовника, з використанням своїх матеріалів та устаткування (а.с. 98-112 т.1).
		Умовами договору передбачено, що підрядник має право проводити роботи силами субпідрядника. 
		Договірна ціна є динамічною і включає вартість матеріалів. Сторони можуть змінити вартість робіт за цими договорами, шляхом укладання відповідних додаткових угод до договорів. Оплата проводиться у безготівковій формі в національній валюті України поетапно, згідно наданих розрахунків.
		Після виконання поточного ремонту приміщення по вул. П`ятницька, 33 в м. Чернігові підрядник надає замовнику акт здачі-прийняття робіт згідно виставлених рахунків.
		На виконання умов договору ПП «Буд-Арвест» надано позивачу послуги з ремонту вищевказаного приміщення офісу, про що сторонами складено: довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форми КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), локальні кошториси на будівельні роботи, підсумкові відомості ресурсів, договірні ціни, відомості витрачених ресурсів витрат замовника та підрядника, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні (а.с. 113-190 т.1; 55-133 т.2). 
		Загалом, за період, що перевірявся, ПП «Буд-Арвест» виконало будівельних робіт на загальну суму 4 330716,00 грн., в т.ч. ПДВ  721786,00 грн.
		За надані послуги ДП «Профіт Хаб» перераховано контрагенту оплату, на підтвердження чого надано платіжні доручення (а.с. 16-54 т.2).
		Операція щодо наданих контрагентом послуг з ремонту приміщення належним чином відображена підприємством у бухгалтерському та податковому обліку (а.с. 137-145 т.2).
		При цьому, в акті перевірки від 20.09.2021 №5949/07/41697846 відображено, що ПП «Буд-Арвест» зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені на наслідками здійсненої із позивачем господарської операції. 
		На підтвердження факту реальності наданих контрагентом послуг з ремонту будівлі позивачем надано фотокопії приміщення (а.с. 169-175 т.2).
		Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. 
		Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
		Щодо порушень вимог податкового законодавства в частині обрахунку податку на прибуток суд зазначає, що згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення господарських операцій) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Також відповідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
		Відповідно до статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
		Згідно із п. 5 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Відповідно до п. 5 П(с)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		Пунктами 5, 6, 11 та 18 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. 
		Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. 
		До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
		До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
		Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).
		Судом встановлено, та підтверджено належними і допустимими доказами, що у перевіряємий період ДП «Профіт Хаб» мало господарські взаємовідносини із ПП «Буд-Арвест». Суть господарських операцій полягала у придбанні позивачем послуг з ремонту належного йому житлового будинку, який введено в експлуатацію як основний засіб, з метою використання  офісне приміщення для здійснення господарської діяльності підприємства, які були використані для здійснення товариством безпосередньої господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку. 
		З огляду на встановлені фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно відображено достовірні дані, що стосуються податку на прибуток за перевіряємий період.
		Щодо правомірності формування ДП «Профіт Хаб» податкового кредиту, суд зазначає таке.
		Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
		В силу положень п.198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
		При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
		Так, згідно із ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі  Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
		Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі  Наказ №88).
		Відповідно до п. 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
		Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу №88).
		Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
		Як встановлено абзацом 5 ст. 1 Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
		Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
		Зокрема, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.
		Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
		Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним само по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
		Як вбачається з матеріалів справи, на відображення позивачем зобов`язань зі сплати податку на додану вартість вплинуло формування зазначених показників за рахунок взаємовідносин з ПП «Буд-Арвест».
		У свою чергу, суд звертає увагу, що надані ПП «Профіт Хаб» документи, складені за результатами здійснення вище наведеної господарської операції, містять необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
		Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.
		Також контролюючим органом не спростовано того факту, що вказаний контрагент позивача у спірний період був платником податку на додану вартість та сплачував його. У матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.
		Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати послуг.
		Крім того, відповідно до наданих позивачем доказів, ПП «Буд-Арвест» може виконувати роботи з монтажу, демонтажу та капітального ремонту будинків, споруд, а також зміцнення їх аварійних частин (а.с. 165-168 т.2). 
		Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на надані послуги, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.
		З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що ДП «Профіт Хаб» доведено використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності наданих ПП «Буд-Арвест» послуг, оскільки вони використані підприємством в межах господарської діяльності.
		Фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом відображено у податковій звітності ДП «Профіт Хаб» за відповідні податкові періоди, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що не заперечувалось ГУДПС у Чернігівській області.
		При цьому, щодо посилання відповідача на невідповідності трудових та матеріально-технічних ресурсів ПП «Буд-Арвест» для надання послуг позивачеві суд звертає увагу, що ГУДПС у Чернігівській області жодними належними та допустимими доказами не спростувало факту можливого залучення контрагентом субпідрядників до виконання робіт.
		Так, відповідно до п. 1.2. Договорів підряду, підряднику надано право залучати субпідрядників, але не передбачено обов`язку погоджувати це із замовником.
		Отже, ПП «Буд-Арвест» мало право самостійно, на власний розсуд приймати рішення щодо залучення субпідрядників і нести за них відповідальність, як за свої власні дії.
		Таким чином, позивач не мав обов`язку надавати контролюючому органу інформацію про залучення субпідрядників, оскільки він безпосередньо цього не робив.
		Відповідач зазначає, що згідно АІС «Податковий блок» та ЄРПН у ПП «Буд-Арвест» були відсутні машини і механізми. Разом з тим, наведене не спростовує того, що контрагент міг залучати субпідрядників - неплатників ПДВ. У такому разі, інформація про такі операції буде відсутня у ЄРПН, що не виключає самого факту виконання робіт.
		Крім того, в актах виконаних будівельних робіт форми КБ-2в вказують не кількість робочих днів та годин, а нормативно-розрахунковий показник для певного виду робіт. Усі значення є чітко визначені та беруться зі збірників - Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи, затверджених наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 №668 та від 05.05.2014 №128.
		Верховний Суд у справі №804/16538/15 дійшов висновку, що ненадання позивачем до перевірки документів, які б свідчили про залучення підрядником сторонніх організацій для виконання підрядних робіт, є закономірним, враховуючи те, що позивач у даному випадку, як замовник, є споживачем робіт (послуг), а не їх виконавцем, і напряму договорів з субпідрядником згідно чинного законодавства не укладає.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.11.2020 у справі №816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредит/, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №804/490/18 зазначив про помилковість посилань судів попередніх інстанцій на те, що контрагент постачальника позивача не мав можливостей надавати відповідні послуги, оскільки, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку.
		Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №804/887/17
		Суд звертає увагу, що відповідач піддав сумніву акти КБ-2в лише в частині трудозатрат, однак вартість використаних будівельних матеріалів ним сумніву не піддається. Разом з тим, ГУДПС у Чернігівській області зняло позивачеві всю суму податкового кредиту.
		Щодо невідповідності актів КБ-2в та КБ-3 вимогам первинного документа слід врахувати, що встановлена в акті перевірки невідповідність змісту цих документів є несуттєвим порушенням, і жодним чином не впливає на наслідки для податкового обліку. Так, акти КБ-2в містять усі необхідні відомості, що вимагаються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як от: обсяг та вартість робіт і матеріалів, сторони господарської операції та відповідальних осіб. За підписом та відбитком печатки можна ідентифікувати осіб, які підписали акти від імені замовника та виконавця. Відсутність зазначення посад відповідальних осіб не впливає на правомірність та повноту самої господарської операції.
		Факт надання послуг підтверджується платіжними дорученнями, відомостями бухгалтерського та податкового обліку, фотографіями.
		Щодо виконання ПП «Буд-Арвест» інших будівельних робіт у зазначені періоди суд звертає увагу, що інформація про виконання робіт у той самий період на інших об`єктах взята ГУДПС у Чернігівській області в ході аналізу податкових накладних в ЄРПН.
		Разом з тим, відповідно до наданих позивачем копій відгуків про ПП «Буд-Арвест» від кардіологічного відділення №1 для хворих після малоінвазивних операцій на серці Чернігівської міської лікарні №2, Остерської КЕЧ, Чернігівського колегіуму №11, КУ «ОЦКРДІ «Відродження» контрагент міг виконувати роботи й у інші періоди (а.с. 12-15 т.2).
		Щодо доводів ГУДПС у Чернігівській області, що ПП «Буд-Арвест» фігурує у кримінальному провадженні від 06.10.2017 за №42017270010000205 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (в подальшому кримінальне провадження шляхом виділення 18.05.2018 отримало №12018270010003274), суд звертає увагу, що ухвала, на яку посилається відповідач в акті перевірки (а.с. 53, 72-73 т.1) не стосується ПП «Буд-Арвест». Так, з фабули справи вбачається, що розслідується факт незаконного заволодіння коштами зі сторони Управління капітального будівництва. Дана ухвала не має приюдиції для позивача та не може визнаватись податковою інформацією.
		Крім того, Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію щодо неприпустимості визнання господарських операцій нереальними у разі відсутності вироку суду, які викладені у постановах від 02.10.2018 у справі №808/2524/17, від 02.10.2018 у справі № 826/6146/16, від 18.09.2018 у справі №802/2231/17-а.
		Варто врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 Цивільного кодексу України).
		Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції позивача з контрагентом щодо наданих послуг цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійсненої операції, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчиненої операції, а також про те, що здійснення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії ДП «Профт Хаб»» та ПП «Буд-Арвест» були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, встановлено рух активів, встановлено зв`язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю позивача.
		Згідно із ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).
		Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
		Так, у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.
		З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
		А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту у порядку, визначеному податковим законодавством.
		Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції позивача з наведеним контрагентом-постачальником, а також право на формування податкового кредиту.
		Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального здійснення господарської операції з придбання у спірного контрагенту послуг, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. 
		Щодо правомірності нарахування позивачем амортизації на будинок за адресою: вул. П`ятницька, 33 в місті Чернігові, суд зазначає таке.
		Відповідно до пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів. Термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку».
		Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6.000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6.000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
		Крім того, відповідно до п. 6 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» основні засоби - це матеріальні об`єкти, що їх:
		а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;
		б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.
		Отже, Податковий кодекс України не пов`язує приналежність будинків до житлового фонду із правом платника податків нараховувати амортизацію на них; це право виникає виключно із призначення об`єкту. 
		Судом встановлено, що 05.10.2018 підприємство придбало будинок №33 по вул. П`ятницькій в м. Чернігові, який відноситься до категорії житлових (а.с. 9-11 т.1).
		Наказом директора від 31.10.2018 №69 будинок введено в експлуатацію як основний засіб, з метою використання  офісне приміщення для здійснення господарської діяльності підприємства. Також вказаним наказом передбачено нарахування амортизації в бухгалтерському і податковому обліку прямолінійним методом, в податковому обліку віднесення об`єкту до 3 групи (а.с. 12-14 т.1).
		Факт використання вказаного будинку як офісу, для розміщення персоналу підтверджується договором про надання послуг охорони за адресою будинку (а.с. 30-40 т.1), фотографіями приміщення (а.с. 169-178 т.2). За адресою будинку присвоєно статичну ІР-адресу згідно договору надання телекомунікаційних послуг (а.с. 15-16 т.1), з якої здійснювався вхід до систем «Клієнт-Банк» (а.с. 17-29 т.1).
		Крім того, суд звертає увагу, що використання позивачем спірного будинку як офісу підтверджується і актом обстеження приміщень та обладнання від 09.09.2021, складеним посадовою особою ГУДПС у Чернігівській області спільно із головним бухгалтером ДП «Профіт Хаб» (а.с. 43-44 т.1).
		За встановлених обставин, суд погоджується із позицією позивача, що оскільки належний йому будинок за адресою: вул. П`ятницька, 33 в місті Чернігові напряму пов`язаний із господарською діяльністю підприємства та використовується у виробничих цілях, в діях ДП «Профіт Хаб» відсутній склад порушення податкового законодавства в частині неправомірного нарахування амортизації на невиробничий основний засіб.
		При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено обов`язкове переведення будинків із житлового фонду у нежитловий для їх подальшого використання як офісу, а інформація, розміщена на порталі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» не має статусу нормативно-правового акта.
		Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими висновки ГУДПС у Чернігівській області, викладені в акті перевірки від 20.09.2021, про порушення ДП «Профіт Хаб» вимог податкового законодавства, в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні господарської діяльності протягом перевіряємого періоду.
		За наведених обставин, нарахування ГУДПС у Чернігівській області позивачу штрафних (фінансових) санкцій є також протиправним.
		Крім того, в ході розгляду справи судом було встановлено, що ГУДПС у Чернігівській області проведено перевірку підприємства з порушенням законодавчо встановленої процедури. 
		Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу «витягнутої руки», крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Підстави призначення та порядок проведення документальної планової перевірки визначено статтею 77 Податкового кодексу України.
		Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.
		Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено, серед іншого, пунктом 52-2 такого змісту:
		«Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
		Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.
		Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
		На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу».
		Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (із змінами) внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме у розділі XX «Перехідні положення»: підрозділ 10 доповнити пунктом 11 такого змісту: абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту:
		Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:
		1) документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
		2) фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
		- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
		- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
		- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
		- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
		У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами восьмим - десятим;
		доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:
		«Камеральна перевірка податкової декларації (крім податкової декларації з податку на додану вартість) за звітні (податкові) періоди березень - травень 2020 року, або уточнюючих розрахунків (крім уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість), що були подані платниками податків протягом березня - травня 2020 року, може бути проведена лише протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання».
		Законом України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме у розділі XX «Перехідні положення» підрозділі 10 у пункті 52-2:
		- в абзаці першому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінити цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»;
		- в абзаці восьмому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінити цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»;
		- в абзаці дев`ятому слова та цифри «до 31 травня 2020 року» замінити словами та цифрами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»;
		- в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінити цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
		Вказаним Законом внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме додано абзац восьмий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», в якому зазначається, що «Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		Законом України від 17.09.2020 №909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» надано право Кабінету Міністрів України у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 1 жовтня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» вирішено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:
		- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;
		- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;
		- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ);
		- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
		- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
		З вищевикладеного вбачається, що в законі, яким є Податковий кодекс України, та в підзаконному нормативно-правовому акті, яким є постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89, містяться різні умови в частині дії мораторію на проведення документальних перевірок на період карантину.
		Так, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
		1) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
		2) документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
		3) фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
		- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
		- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
		- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
		- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
		Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу (тобто планових документальних перевірок).
		Виходячи з аналізу викладеного вище, суд вважає, що в даному випадку підзаконний нормативно-правовий акт суперечить положенням закону щодо проведення документальних перевірок в період дії карантину.
		Враховуючи те, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», яка є підзаконним нормативно-правовим актом, суперечать нармам Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення документальних перевірок на період карантину, застосуванню підлягають саме положення Податкового кодексу України.
		Таким чином, оскільки мораторій на проведення документальних перевірок, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, діє з 18.03.2020 і по теперішній час, суд погоджується з твердженням позивача, що у ГУДПС у Чернігівській області були відсутні правові підстави приймати наказ від 11.08.2021 №1382-п про проведення документальної планової перевірки ДП «Профіт Хаб».
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 23.10.2021 №6445/25010700, №6446/25010700, №6447/25010700 та №6448/25010700.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Дочірнього підприємства "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати судові витрати на сплату судового збору в сумі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2022 року.
		 
		Позивач: Дочірнє підприємство "Профіт Хаб" Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (код ЄДРПОУ 41697846, вул. Ринкова, буд. 7, м. Чернігів, 14000).
		Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).
		 
		 
		Суддя С.В. Бородавкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...