Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/5508/20 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2022. Зареєстровано: 08.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2022.
Дата набрання законної сили: 20.09.2022
Номер судового провадження: 4-с/216/23/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Єдиний унікальний номер (справа №) 216/5508/20
		Номер провадження у суді 4-с/216/23/22
		УХВАЛА 
		іменем України 
		01 липня 2022 року місто Кривий Ріг
		 
		Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Піц А.М., Бакуменко Р.С.,
		представника заявника  Мироненко С.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка Олексія Степановича, -
		ВСТАНОВИВ:
		Заявник ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою, в якій просить:
		визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка Олексія Степановича стосовно неналежного виконання покладених на нього законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні № 66004114, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої Російською Федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном; 
		зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка О.С. вжити заходів із примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20 у спосіб передбачений статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження»;
		стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ 1300000,00 грн. за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № 66004114, відкритому з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй Російською Федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року було відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка Олексія Степановича, державного виконавця зобов`язано надати матеріали виконавчого провадження № 66004114.
		14 червня 2022 року судове засідання відкладено за клопотанням державного виконавця та у зв`язку з ненадходженням до суду матеріалів виконавчого провадження №66004114.
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року було продовжено строк для надання відзиву на скаргу за клопотанням відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ.
		20 червня 2022 року на електронну адресу суду надійшли, засвідчені електронно-цифровим підписом, заперечення Департаменту державної виконавчої служби МЮУ з яких серед іншого з`ясовано, що матеріали виконавчого провадження № 66004114 приєднані до зведеного виконавчого провадження ВП № 59036926 як вимоги п`ятої черги задоволення вимог стягувачів.
		20 червня 2022 року ухвалою суду витребувано у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином завірені копії зведеного виконавчого провадження ВП № 59036926 для огляду в судовому засіданні.
		24 червня 2022 року на електронну адресу суду надійшло, засвідчене електронно-цифровим підписом, клопотання Департаменту державної виконавчої служби МЮУ про доручення доказів до матеріалів справи, а саме копій матеріалів виконавчого провадження у двох томах та облікової картки на зведене виконавче провадження №59036926 до клопотання додані документи, що підтверджують направлення доказів засобами поштового зв`язку.
		27 червня 2022 року судове засідання відкладено у зв`язку з ненадходженням матеріалів зведеного виконавчого провадження. Як з`ясовано шляхом моніторингу поштового відправлення на офіційного сайті АТ «Укрпошта» на час проведення судового засідання поштове відправлення перебувало на сортувальному центрі в м. Кривому Розі, але ще не встигло надійти до точки видачі.
		29 червня 2022 року судом від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримані копії матеріалів зведеного виконавчого провадження та облікова картка на зведене виконавче провадження №59036926.
		У судовому засіданні представник заявника  ОСОБА_2 скаргу підтримав та просив її задовольнити, обгрунтовуючи її доводами викладеними в скарзі. Окремо наполягав на тому, що бездіяльність державного виконавця, яка оскаржується в поданій скарзі полягає виключно у не розгляді в розумний строк заяви стягувача від 07 квітня 2022 року та не наданні відповіді, отже не стосується здійснення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні.
		Представник заявника та адвокат Зайка П.К. в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, зі слів представника заявника ОСОБА_2  зайнятий в іншому судовому засіданні. Адвокат Зайка П.К. 20 червня 2022 року в судовому засіданні подав письмові пояснення в яких просив скаргу задовольнити, посилався на аргументи та обставини аналогічні тим, що викладені у скарзі.
		Державний виконавець у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання не з`явився, що згідно ч.2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає її розгляду по суті. В поданих 20 червня 2022 року запереченнях Департамент державної виконавчої служби МЮУ посилався на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження ВП № 59036926 про стягнення заборгованості із боржника  Російської Федерації, у тому числі виконавче провадження № 66004114. Вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 59036926 як вимоги п`ятої черги задоволення вимог стягувачів. В рамках виконання зведеного виконавчого провадження, відділом проводяться заходи щодо виявлення майна боржника на підконтрольній території України, на яке можливо звернути стягнення для примусового виконання виконавчих документів. При примусовому виконанні виконавчих документів, що входять до складу виконавчого провадження 29.05.2019 державним виконавцем описано й арештовано майно боржника. Зауважили, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що відділ відповідно до визначених законодавством повноважень має нести відповідальність за невиконання судових рішень винесених на його користь. Просив відмовити у задоволенні скарги.
		В судовому засіданні встановлено.
		23 грудня 2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №66004114 з примусового виконання виконавчого листа від 23.06.2021 № 216/5508/20 про стягнення з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України в розмірі 13238000,00 грн., моральної шкоди в розмірі 1300000 грн., та судові витрати в розмірі 5000 грн., а всього: 14534000 грн. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам.
		07 квітня 2022 року стягувач ОСОБА_1 звернулася із заявою до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка О.С. про накладення арешту на майно боржника. 
		Вказана заява отримана адресатом 27 квітня 2022 року.
		Крім того, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ перебуває зведене виконавче провадження № 59036926, боржником у якому є Російська Фередація.
		З заперечень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ вбачається, що після приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926 17 червня 2022 року, загальна сума заборгованості склала 42652164358,87 грн., що підтверджується обліковою карткою на зведене виконавче провадження №59036926.
		Як вбачається з облікової картки на зведене виконавче провадження №59036926 виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20 на теперішній час здійснюється в рамках вищевказаного зведеного виконавчого провадження. У зведеному виконавчому провадженні відсутні на виконанні рішення судів інших юрисдикцій.
		Надані до суду копії матеріалів зведеного виконавчого провадження не містять відомостей про розгляд заяви ОСОБА_1 від 07.04.2022. та відомостей про направлення стягувачу відповіді.
		Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
		До спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України №1404VIII «Про виконавче провадження».
		Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Повноваження Державної виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень та вчинення певних дій, за своєю правовою природою є дискреційними з урахуванням окремих особливостей, визначених Законом.
		Так, системне тлумачення Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про наявність імперативних вимог до дій державного виконавця, як от розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, та перелік повноважень виконавця, які він має право здійснювати з метою примусового виконання судового рішення.
		Таким чином, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 26.05.2021 у справі №873/31/20, від 17.04.2019 у справі №342/158/170.
		Аналізуючи сукупність дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка О.С. під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20, дослідивши матеріали скарги та копії матеріалів зведеного виконавчого провадження, суд вважає, що у даному випадку вбачаються ознаки протиправної бездіяльності державного виконавця, що полягали у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 07.04.2022 та ненаданні останній відповіді про розгляд заяви під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20, тобто невиконанні державним виконавцям свого обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 18 Закону №1404VIII, відповідно до яких виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Інститут судового контролю (Розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження. Про що свідчить аналіз ч. 2 ст. 451 ЦПК України, згідно якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		При цьому зобов`язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка О.С. усунути порушення на час постановлення ухвали не можливо, оскільки як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження № 59036926 останній не здійснює виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20.
		Разом з тим, суд має вжити ефективні заходи в рамках судового контролю за виконанням рішень для поновлення порушених прав заявника. Таким ефективним заходом суд вважає зобов`язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ, на виконанні якого перебуває рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20, розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2022, про розгляд якої повідомити останню.
		Щодо вимоги заявника про відшкодування моральної шкоди, то суд закриваючи провадження у цій частині, виходить з наступного.
		Цивільним процесуальнимзаконодавством визначеноспеціальний порядокрозгляду скарг предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано розділом 7 ЦПК України.
		Статтею 450ЦПК Українипередбачено розгляд скарг пов`язаних з рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
		Таким чином нормою статті 450 ЦПК України чітко визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження, і вимога про відшкодування моральної шкоди цією нормою не охоплюється.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		При цьому законодавець не наділив суд повноваженнями стягувати моральну шкоду або інші збитки ухвалою постановленною за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця. 
		Крім того, згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
		Таким чином,суд приходитьдо висновку,що заявник ОСОБА_1 має правона зверненнядо суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, однак у встановленому порядку, тобто в межах позовного провадження.
		Окремо, суд звертає увагу на те, що цивільним процесуальним законодавством передбачено десятиденний строк розгляду скарги.
		При цьому, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення(частина3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
		Відповідно до частини 2 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
		З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання цивільного судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
		Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
		Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderost-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
		Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Surmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
		Керуючись ст.ст. 258-260, 450, 451 ЦПК України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка Олексія Степановича задовольнити частково.
		Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Кузьменка Олексія Степановича, що полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 07.04.2022 та ненаданні останній відповіді про розгляд заяви під час виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20.
		Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ, на виконанні якого перебуває рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2021 по справі № 216/5508/20, вжити заходів у спосіб передбачений статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2022, про розгляд якої повідомити останню.
		Провадження в частині відшкодування моральної шкоди - закрити, роз`яснивши заявнику ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст ухвали складено та підписано 06 липня 2022 року.
		Суддя                                    О.В. Цимбалістенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...