Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.002007 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано судом: 08.07.2022. Зареєстровано: 09.07.2022. Оприлюднено: 11.07.2022.
Дата набрання законної сили: 09.08.2022
Номер судового провадження: 380.02.1.380.2019.002007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		справа №1.380.2019.002007
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2022 року м. Львів
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючої судді Сидор Н.Т.,
		за участю секретаря судового засідання Гавінської М.В.,
		представника позивача Катун М.І.,
		представника відповідача Посисень І.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови про накладення штрафу,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі  ФОП, ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (надалі  Держпраця, відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018;
		- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу № ЛВ 3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018;
		- судові витрати стягнути з відповідача.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.11.2018 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення інспекційного відвідування відповідачем складено Акт інспекційного відвідування № ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 та Припис про усунення виявлених порушень № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018. 
		На підставі Акту № ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 та Припису № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018, заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Стецько А.Я. винесено Постанову про накладення штрафу № ЛВ 3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018 у розмірі 223 380 (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят) гривень.
		Позивач вважає такі рішення протиправними і просить врахувати, що інспекційне відвідування проводилось з грубим порушенням Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, оскільки відповідач за відсутності об`єкта відвідування отримав письмові пояснення в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Зазначає, що акт інспекційного відвідування № ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 позивач отримала поштовим відправленням та підписала 28.11.2018. Не погоджуючись з актом інспекційного відвідування позивачем 30.11.2018 направлено поштовим відправленням зауваження до акту, в яких позивач вказала, що згідно укладеного між сторонами 23.11.2018 Акту приймання-передачі наданих послуг: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в повній мірі виконали умови Договору підряду та отримали винагороду за виконану роботу. Через збільшення обсягів роботи у підприємницькій діяльності, за результатами відповідального ставлення Виконавців до отриманого завдання та проведеної співбесіди, позивачем в той самий день було вирішено прийняти на роботу згідно трудового законодавства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На підставі цього робітниками було подано відповідну заяву про прийняття на роботу, а позивач надіслала Повідомлення про прийняття на роботу до територіального органу ДФС, видала наказ про прийняття на роботу вказаних осіб та відповідно внесла зміни до штатного розпису. Також позивач зауважила, що її представниками під час інспекційного відвідування додано пояснення від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в яких зазначено, що вони виконують свої обов`язки на підставі договору укладеного з ФОП ОСОБА_1 та попередні пояснення просили не брати до уваги, оскільки такі були написані ними помилково, не розуміючи юридичної термінології.
		В іншій частині порушень, вказаних в п.2 та п.3 акту інспекційного відвідування, позивач не заперечувала. 
		Щодо Припису про усунення виявлених порушень №ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018, позивач зауважила, що нею виконано вимоги зазначені в ньому 06.12.2018 шляхом надсилання повідомлення про виконання припису та доданих до повідомлення матеріалів.
		Також позивач зазначає, що її не було повідомлено про розгляд постанови про накладення штрафу 11.12.2018, через що нею не було реалізовано права на захист своїх законних прав та інтересів. Стверджує, що оскаржувана Постанова винесена з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України №509 17.07.2013 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», оскільки письмового повідомлення про розгляд справи не отримувала, про прийняття та зміст рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу не була обізнана. 
		Також у своїй заяві в порядку ст. 47 КАС України, позивач просить суд взяти до уваги норми Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» від 12.12.2019 № 378-IX, якими до ст.265 КЗпП України внесено зміни, зокрема, суттєво змінено підхід притягнення до відповідальності та зменшено штрафи за порушення законодавства про працю. Зазначений закон набрав чинності з 02.02.2020. Відтак, на переконання позивача, у зв`язку із пом`якшенням відповідальності за скоєне позивачем порушення, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму ст.58 Конституції України як норму прямої дії, та визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу № ЛВ 3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018 в розмірі 223380 грн. 00 коп.
		Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що відповідно до наказу № 2763-П від 19.11.2018 та направлення № 2567 від 19.11.2018, інспектора праці Жовнерович О.І. направлено провести інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ФОП ОСОБА_1 .
		За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018. У зв`язку з виявленням порушень вимог ч. 1. ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413 внесено припис № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018. Акт інспекційного відвідування супровідним листом від 22.11.2018 скеровано на адресу позивача.
		06.12.2018 на адресу Управління надійшло повідомлення про виконання припису і усунення виявлених порушень № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018 позивача, до якого долучено документи, які свідчать про виконання вимог припису у повному обсязі зокрема, надано копію наказу про прийняття на роботу № 23/11-1 від 23.11.2018 (прийнято на роботу на посаду продавця - консультанта ОСОБА_2 ), наказу № 23/11-2 від 23.11.2018 (прийнято на роботу на посаду продавця - консультанта ОСОБА_3 ), копію повідомлення про прийняття працівника на роботу від 23.11.2018.
		Щодо застосування абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, відповідач зазначив, що в ході проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 встановлено двох працівників за виконанням трудової функції - продажем кондитерських виробів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що зафіксовано засобами відеофіксації.
		ОСОБА_2 20.11.2018 в ході інспекційного відвідування надала письмові пояснення: «працюю в магазині на УПА 76 у ОСОБА_4 на підміні, по трудові угоді».
		ОСОБА_3 20.11.2018 в ході інспекційного відвідування надала письмові пояснення: «стажуюся в ОСОБА_5 на посаді пекаря з 20.11.2018».
		Натомість, під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не надано жодних документів (наказів про прийняття на роботу, трудових договорів, повідомлення про прийняття на роботу, табелів обліку робочого часу та ін.) щодо працевлаштування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ведення яких передбачено законодавством про працю при використанні найманої праці. Таким чином, працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували трудову функцію, а саме: здійснювали реалізацію кондитерських виробів покупцям, що є підставою для укладання трудового договору відповідно до ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України.
		Відповідач звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій при попередньому розгляді справи дійшли висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо допущення позивачем до роботи з продажу кондитерських виробів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Відносно повідомлення позивача про дату і час розгляду справи про накладення штрафу та складення постанови №ЛВ3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018, відповідачем зазначено, що із системного аналізу норм Порядку №509 слідує, що обов`язок органів Держпраці повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується надісланням рекомендованим листом виклику на розгляд справи. Законодавством не передбачено обов`язку відповідача вживати заходів спрямованих на встановлення факту одержання суб`єктом господарювання адресованого їм виклику. 
		05.12.2018 рекомендованим листом Головним управлінням Держпраці у Львівській області надіслано позивачу виклик на розгляд справи на юридичну адресу у строк та спосіб встановлений законодавцем, а саме рекомендованим листом, вручення якого підтверджується трекінгом відстежень Укрпошти № 7900821327667, де зазначено, що відправлення вручено за довіреністю. 
		Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16, в якій суд зазначив, що добросовісний суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів, як на підставу, що звільняє його від настання, у зв`язку з цим, негативних наслідків.
		Таким чином, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи про накладення штрафу.
		Щодо аргументів позивача про пом`якшення відповідальності відповідач зазначає, що оскільки на момент притягнення позивача до відповідальності ч.2 ст.265 КЗпП України передбачала штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, то накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 223380,00 грн (30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 2018 рік) є правомірним.
		З огляду на викладені висновки, відповідач вважає, що оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу відповідають критеріям доказування, що встановлені КАС України та винесені з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.
		Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
		Ухвалою судді Клименко О.М. від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №ЛВ3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 10.12.2021 касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Аналізуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховним Судом встановлено наступне.
		«Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2018 рекомендованим листом ГУ Держпраці у Львівській області надіслано позивачу виклик на розгляд справи про накладення штрафу на його юридичну адресу, що підтверджується квитанцією поштового відправлення за №7900821327667.
		52. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції неодноразово наголошувалось на тому, що факт отримання такого виклику підтверджується даними відстеження з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", які свідчать про те, що 06.12.2018 "відправлення вручено: за довіреністю", тобто підприємця повідомлено про час та місце розгляду справи за 5 днів до винесення оскаржуваної постанови.
		53. Разом з тим, з протоколу судового засідання Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 вбачається, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення вказаних відстежень ПАТ "Укрпошта" до матеріалів справи.
		54. Вказані докази були подані до суду апеляційної інстанції та містяться в матеріалах справи (а.с. 168), однак апеляційним судом не надано їм оцінки, натомість зазначено, що станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, поштове відправлення за №7900821327667 (яким, зі слів відповідача, було надіслано виклик) не зареєстроване в системі Укрпошти. З огляду на це апеляційним судом відхилено посилання апелянта на те, що позивачем отримано даний виклик.
		55. Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі 438/610/14-ц, відповідно до якої відсутність на офіційному вебсайті ПАТ «Укрпошта» відомостей про зазначене поштове відправлення не є безумовною підставою вважати, що відповідна кореспонденція на адресу суду не надсилалася. Термін зберігання інформації для відстеження руху рекомендованих листів - обмежений, і після спливу встановленого терміну неможливо з даних вказаного вебсайту встановити, зокрема, факт відправлення кореспонденції.
		56. Так, у розглядуваній справі повідомлення про розгляд справи відповідачем направлялось у грудні 2018, а рішення суду апеляційної інстанції винесено у листопаді 2019, тобто майже рік пройшов між відправленням повідомлення відповідачем та перевіркою цієї обставини судом апеляційної інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції лише перевірив, чи поштове відправлення зареєстроване в системі Укрпошти, однак не взяв до уваги та не дослідив докази, додані відповідачем до матеріалів справи, з яких вбачається, що 06.12.2018 відправлення №7900821327667, яким було надіслано виклик, вручено за довіреністю.
		57. Вказані обставини залишені судами без належної перевірки та відповідної оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому підлягали з`ясуванню у ході судового розгляду справи.
		58. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що виходячи зі змісту спірних у цій справі правовідносин та ураховуючи вищенаведені законодавчі приписи, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, оскільки не перевірено ці обставини належними та допустимими доказами.».
		За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №1.380.2019.002007 передано для розгляду судді Сидор Н.Т.
		Ухвалою судді Сидор Н.Т. від 10.02.2022 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 1.380.2019.002007 за фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови про накладення штрафу та призначено підготовче судове засідання у справі.
		В підготовчому судовому засіданні 16.06.2022 без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено про прийняття заяви позивача в порядку ст. 47 КАС України.
		Ухвалою суду від 16.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та заяві в порядку ст. 47 КАС України. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.
		Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі  КАС України) у відкритому судовому засіданні 07.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши вступне слово сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
		Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ від 19.11.2018 № 2763-П на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ФОП ОСОБА_1 : юридична адреса: АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_1 .
		19.11.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі наказу від 19.11.2018 №2763-П видано направлення №2567 для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в період з 20.11.2018 по 21.11.2018.
		21.11.2018 відповідач склав акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ3116/451/АВ, в якому зафіксовані порушення:
		- пункт 1 (ч. 1, ч. 3. ст. 24 КЗпП України, Постанова КМУ №413): «З метою проведення інспекційного відвідування 20.11.2018 здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (кіоск з випічкою), у ході якого встановлено, що на робочому місці при виконанні трудових функцій, а саме продаж кондитерських виробів, знаходилось два працівники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Головним державним інспектором здійснено відеозйомку вказаних працівників на їх робочих місцях при виконанні ними трудової функції - продажу кондитерських виробів. 
		20.11.2018 працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали письмові пояснення з приводу їх працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 .
		З пояснення ОСОБА_3 , наданих головному державному інспектору встановлено, що вона «стажується в ФОП ОСОБА_1 на посаді кухаря з 20.11.2018»; з пояснення ОСОБА_2 встановлено, що вона «працює в магазині на УПА,76 у ОСОБА_4 на підміні по трудовій угоді».
		Довіреною особою (довіреність від 19.11.2018) ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , у ході інспекційного відвідування надано договір підряду № б/н від 30.10.2018, укладений між ФО-П ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець). Предметом даного договору є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 250 осіб.
		Згідно п.2.2 зазначеного договору «Виконавець зобов`язується виконати роботи по вивченню кон`юктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів та інших продовольчих товарів».
		Також, представником ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , у ході інспекційного відвідування надано договір підряду № б/н від 01.11.2018 року, укладений між ФО-П ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець). Предметом даного договору є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 250 осіб.
		Згідно п.2.2 зазначеного договору «Виконавець зобов`язується виконати роботи по вивченню кон`юктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів та інших продовольчих товарів».
		Однак, вказаними договорами не передбачено та не врегульовано обов`язків Виконавців щодо здійснення продажу кондитерських виробів у магазині, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
		Таким чином, в порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом, розпорядженням власника та уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
		-пункт 2 (ч.4 ст.79 КЗпП України): «Черговість надання відпусток визначена графіком, затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), але не доведений до відома всіх працівників. Станом на день проведення інспекційного відвідування (21.11.2018), не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про ознайомлення з графіком щорічних відпусток працівниками підприємця»;
		-пункт 3 (ч.4 ст.96 КЗпП та ч.4 ст.6 ЗУ «Про оплату праці»): «Тарифна сітка Підприємця сформована без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, розмірів тарифних ставок (посадових окладів), а саме: згідно штатного розкладу введеного в дію з листопада 2018 року у адміністратора, бухгалтера та продавця посадовий оклад встановлено в однаковому розмірі  3800 грн.».
		Акт інспекційного відвідування №ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 супровідним листом №11473/4/04.3-09 від 22.11.2018 скеровано на адресу позивача. Зазначений акт підписано ФОП ОСОБА_1 28.11.2018. Також позивач засвідчила своїм підписом отримання примірника акту на 11 аркушах.
		Не погоджуючись з актом інспекційного відвідування позивачем 30.11.2018 було направлено поштовим відправленням зауваження до акту.
		29.11.2018 відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3116/451/АВ/П, який також підписано ФОП ОСОБА_1 30.11.2018, та отримано примірник, що підтверджується підписом позивача.
		Згодом, 06.12.2018 на адресу відповідача направлено повідомлення про виконання припису і усунення виявлених порушень № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018 позивача, до якого долучено документи, які свідчать про виконання вимог припису у повному обсязі.
		05.12.2018 на адресу позивача відповідач направив виклик на розгляд справи про накладення штрафу.
		11.12.2018 Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3116/451/АВ/ФС у розмірі 223380 грн.
		Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями Головного управління Держпраці у Львівській області, вважає їх протиправними, тому звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. 
		Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
		Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п.8 Порядку №295).
		Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування (п.11 Порядку №295).
		За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункти 19, 20 Порядку №295).
		Припис є обов`язковим для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (пункти 23, 24 Порядку №295).
		Пунктами 27-29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		Щодо процедурних порушень допущених в ході інспекційного відвідування відповідачем, суд зазначає.
		Доводи позивача, що відповідач за відсутності об`єкта відвідування отримав письмові пояснення в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд не враховує, оскільки в акті №ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 відображено присутність довіреної особи позивача, яким у ході інспекційного відвідування надано договори підряду.
		Твердження позивача, що відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018 до підписання позивачем акта інспекційного відвідування №ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 та до розгляду зауважень, які позивачем були надіслані листом від 30.11.2018, суд вважає необґрунтованими.
		Як встановлено судом, акт інспекційного відвідування №ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 супровідним листом 22.11.2018 скеровано на адресу позивача. Зазначений акт підписано ФОП ОСОБА_1 28.11.2018. Слід зазначити, що Порядком №295 не встановлено заборони щодо надсилання акту інспекційного відвідування поштовим зв`язком.
		В той же час, відповідно до п.24 Порядку №295, припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
		Отже, із урахуванням наведених норм, 29.11.2018, тобто не пізніше наступного робочого дня після підписання акта (28.11.2019) відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3116/451/АВ/П, який підписано ФОП ОСОБА_1 30.11.2018. Одночасно, 30.11.2018 позивачем було направлено поштовим відправленням зауваження до акту, які фізично не могли бути предметом розгляду відповідачем до винесення припису від 29.11.2019.
		З цього слідує, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного припису № ЛВ 3116/451/АВ/П від 29.11.2018 було дотримано порядок прийняття рішення, передбаченого Порядком №295. 
		Щодо наявності порушень позивачем ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, які описані в Акті інспекційного відвідування від 21.12.2018, як підстави для прийняття Припису №ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018, суд звертає увагу на наступне.
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України. Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. 
		За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Тобто, забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство (чи ФОП) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів.
		Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення інспекційного відвідування відповідач встановив порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України про працю, що описані в Акті від 21.11.2018. Зокрема, встановлено, що на робочому місці знаходились працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Головним державним інспектором здійснено відеозйомку вказаних працівників на їх робочих місцях при виконанні ними трудової функції - продажу кондитерських виробів. 
		20.11.2018 працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали письмові пояснення з приводу їх працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 . З пояснення ОСОБА_3 , наданих головному державному інспектору встановлено, що вона «стажується в ФОП ОСОБА_1 на посаді кухаря з 20.11.2018»; з пояснення ОСОБА_2 встановлено, що вона «працює в магазині на УПА,76 у ОСОБА_4 на підміні по трудовій угоді».
		Судом досліджено в якості доказу матеріали відеофікасації, які були здійснені відповідачем під час інспекційного відвідування, які повністю підтверджують надані пояснення працівників  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зафіксовано факт їх перебування на робочих місцях при виконанні трудової функції - продажу кондитерських виробів, тому, суд відхиляє доводи позивача, що такі пояснення не слід брати до уваги.
		Із системного аналізу наведених вище норм КЗпП України та ЦК України слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно - правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Довіреною особою позивача в ході інспекційного відвідування надано договір підряду № б/н від 30.10.2018, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець). Предметом даного договору є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 250 осіб.
		Згідно п.2.2 зазначеного договору «Виконавець зобов`язується виконати роботи по вивченню кон`юктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів та інших продовольчих товарів».
		Також, представником ФОП ОСОБА_1 в ході інспекційного відвідування надано договір підряду № б/н від 01.11.2018, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець). Предметом даного договору є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 250 осіб.
		Згідно п.2.2 зазначеного договору «Виконавець зобов`язується виконати роботи по вивченню кон`юктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів та інших продовольчих товарів».
		З даного приводу, суд зазначає, що умовами вказаних договорів не передбачено та не врегульовано обов`язків Виконавців щодо здійснення продажу кондитерських виробів у магазині, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
		Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо допущення позивачем до роботи з продажу кондитерських виробів  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Слід зазначити, що зауваження до акту надіслані позивачем 30.11.2018, жодним чином не спростовують виявлені відповідачем порушення ч.1, ч.3. ст.24 КЗпП України.
		Більше того, не можна залишити поза увагою той факт, що позивачем 06.12.2018 направлено на адресу відповідача повідомлення про виконання припису і усунення виявлених порушень № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018, до якого долучено документи, які свідчать про виконання вимог припису у повному обсязі, що свідчить про згоду позивача із виявленими порушеннями та спірним приписом, отже правові підстави для його скасування у суду відсутні.
		Відносно інших, описаних в Акті інспекційного відвідування від 21.11.2018 та Приписі №ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2019 порушень ч.4 ст.79 КЗпП України та ч.4 ст.96 КЗпП та ч.4 ст.6 Закону України «Про оплату праці», позивач не заперечує та не спростовує, тому суд не здійснює їх правову оцінку. 
		Щодо прийняття відповідачем Постанови про накладення штрафу № ЛВ 3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018, суд враховує наступне.
		Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі - Порядок № 509).
		Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
		Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Насамперед, суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн, який було застосовано до позивача, є суттєвим. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
		Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
		Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
		Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
		З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
		Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
		З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
		Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
		Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
		Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.
		Із урахуванням наведеного, суд вважає помилковими доводи відповідача, що обов`язок органів Держпраці повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується надісланням рекомендованим листом виклику на розгляд справи. 
		Матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2018 рекомендованим листом Головним управлінням Держпраці у Львівській області надіслано позивачу виклик на розгляд справи на його юридичну адресу, що підтверджується квитанцією поштового відправлення та списком № 9353 відправлень листів рекомендованих, зокрема відправлення № 7900821327667 адресоване ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
		Також матеріали справи містять залучені судом до матеріалів справи дані з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», отримані відповідачем 15.05.2019, з яких видно, що поштове відправлення № 7900821327667 вручено «за довіреністю» 06.12.2018 о 15:04:00.
		Надаючи оцінку, залученим, на виконанням вимог Верховного Суду, до справи доказам повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
		Із даних з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» видно, що поштове відправлення № 7900821327667, яке адресоване позивачу, не вручене позивачу, таке вручено «за довіреністю». Звідси доказів отримання саме позивачем такого повідомлення матеріали справи не містять.
		Суд вкотре наголошує, що положення Порядку №509 покладає на державний орган обов`язок повідомляти особу, яка притягається до відповідальності, про дату та час місце розгляду справи. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
		Також суд звертає увагу, що дані з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», отримані відповідачем 15.05.2019, тобто вже в ході судового розгляду. Однак даних про те, що до прийняття постанови про накладення штрафу відповідачем було виконано обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу позивача про розгляд справи, в тому числі шляхом отримання цих даних із сайту ПАТ «Укрпошта» по відстеженню поштового відправлення № 7900821327667, відповідачем суду надано не було.
		Резюмуючи, суд зазначає, що матеріали справи містять докази скерування позивачу повідомлення про дату та час місце розгляду справи, втім не містять інформації про отримання такого повідомлення позивачем. Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення ФОП ОСОБА_1 судом не встановлено.
		На виконання вимог Верховного Суду суд також зазначає, що перевірити дотримання відповідачем обов`язку повідомлення суб`єкта господарювання (позивача) не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу, не вбачається за можливе, адже судом встановлено відсутність доказів про отримання позивачем такого повідомлення.
		Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, постанова про накладення штрафу №ЛВ3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018 є протиправною і підлягає скасуванню.
		Вказана правова позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 12.06.2019 по справі №813/3415/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.
		Щодо доводів позивача про застосування до спірних правовідносин в частині скасування постанови про накладення штрафу №ЛВ3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018 норми ст.58 Конституції України, суд зазначає наступне.
		Так, матеріалами справи встановлено, що на підставі висновків акту інспекційного відвідування № ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 щодо порушень позивачем вимог ч.1, ч.3. ст.24 КЗпП України, Постанова КМУ №413, керуючись ст.259 КЗпП України та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Стецько А.Я. 11.12.2018 винесено оскаржену постанову про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 223380 грн.
		Абзацом 2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до КЗпП України» від 12.12.2019 №378-ІХ до ст.265 КЗпП України внесено зміни, якими, зокрема, суттєво зменшено штрафи за порушення законодавства про працю.
		Закон України «Про внесення змін до КЗпП України» від 12.12.2019 №378-ІХ з оновленими розмірами штрафів діє з 02 лютого 2020 року.
		Так, за визначенням абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України в редакції з 02 лютого 2020 року юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
		Частину 2 ст.265 КЗпП України доповнено новим абзацом, що передбачає відповідальність за вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
		Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
		Відповідно до цього ж рішення Конституційного Суду України дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалася лише в окремих законах України (ст.6 Кримінального кодексу України, ст.8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
		У рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 №6-рп/2000 зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
		За визначенням ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом
		Згідно положень ст. 51 цього Кодексу до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин
		Отже, статус фізичної особи-підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, фізична особа-підприємець одночасно має ознаки фізичної та юридичної особи. Проте, суд вважає за необхідне застосувати за даних правовідносин правило пріоритету норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням, вважаючи позивача у першу чергу фізичною особою.
		Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Корецький та інші проти України» було зазначено, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не лише вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010 одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Відповідно до пп.5.4 п.5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
		За загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило повинно надавати визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
		Принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів знайшов своє закріплення і в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950 року, відповідно до якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.
		Виходячи із суті ст.7 згаданої Конвенції, дія принципу незворотності дії закону в часі знаходяться в площині кримінального права.
		Однак Європейський суд з прав людини у своїй практиці все ж застосовує широкий підхід до дії принципу незворотності дії закону в часі шляхом більш широкого розуміння захисту прав і свобод людини та застосування принципу верховенства права, не обмежуючись кримінально-правовим підходом до дії принципу незворотності дії закону в часі, а розширюючи дію цього принципу в галузевому розрізі права. Досить часто такому широкому підходу може слугувати й тлумачення Судом гарантованих Конвенцією прав і свобод людини через застосування принципу предмету та мети Конвенції.
		Метою Конвенції, як вказується в численних рішеннях ЄСПЛ, є захист індивідуальних прав людини, а також розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Крім того, часто Суд у своїх рішеннях посилається не лише на предмет і мету Конвенції, а застосовує для підсилення своєї позиції також слова її Преамбули про верховенство права у відповідності із Статутом Ради Європи.
		Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 Суд нагадав, що ретроспективність цивільного законодавства категорично не заборонена нормами Конвенції і в даному випадку може бути застосована. Тим не менше, коли питання стосується ефективного засобу правового захисту, цей засіб правового захисту має існувати з достатньою мірою певності (див. Ухвала Європейського суду з прав людини від 17.12.2002 щодо прийнятності заяви «Воробйової проти України»). У зв`язку з цим Суд дотримується думки, що застосування зворотного в часі цивільного процесуального законодавства порушуватиме принцип правової визначеності й буде несумісним із нормами закону, якщо він позбавляє особу доступу до засобів правового захисту, які мали б бути ефективними згідно з положеннями п.1 ст.35 Конвенції.
		Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону України від 12.12.2019 №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України): «Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплата заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на сьогоднішній день, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що у 2019 році більше 120000 гривень. За недотримання гарантій та пільг мобілізованих працівників доведеться сплатити більше 40000 гривень штрафу. Запровадження таких розмірів штрафних санкцій стали катастрофічними для роботодавців України, в тому числі для фізичних осіб-підприємців, спричинивши хвилю припинення підприємницької діяльності. В існуючих економічних умовах, застосування таких високих штрафних санкцій до представників малого та середнього бізнесу означає автоматичне банкрутство та закриття бізнесу. Разом з тим, штрафні санкції, передбачені трудовим законодавством України мають нести превентивний, а не каральний характер. Саме тому, даним законопроектом пропонується зменшити тиск на осіб, які використовують працю найманих осіб шляхом зменшення штрафів за порушення норм трудового законодавства України. Метою даного законопроекту є зменшення економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та зупинення процесу ліквідації малого та середнього бізнесу в Україні у зв`язку з застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій».
		Метою таких змін, є ліквідація економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та зупинення процесу руйнування малого та середнього бізнесу в Україні у зв`язку із застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій.
		Конституційний Суд України у справі №1-7/99 вирішив, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю, що підтверджується актом інспекційного відвідування, позивач є платником єдиного податку другої групи, що підтверджується матеріалами справи, а тому за чинним законодавством з 2 лютого 2020 року могла бути притягнута до відповідальності за скоєне порушення лише у вигляді попередження.
		За таких обставин, оскільки на даний час законодавець фактично звільнив від відповідальності у вигляді штрафу за допущення особи до виконання роботи без укладання трудового договору фізичних осіб підприємців І-ІІІ групи єдиного податку та визначив для таких осіб відповідальність у вигляді попередження (за допущення порушення вперше), то суд вважає, що після внесених змін до законодавства застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 223380 грн не можуть бути визнані обґрунтованим заходом відповідальності та є надмірними.
		Суд, у зв`язку з пом`якшенням відповідальності за скоєне позивачем порушення, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму ст.58 Конституції України, що є підставою для скасування Постанови про накладення штрафу № ЛВ 3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до вимог ч.1, п.2 ч.2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
		Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до квитанції №ПН873633 від 22.04.2019 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4154,80 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь ФОП ОСОБА_1 слід стягнути 2233,80 грн сплаченого судового збору.
		Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		в и р і ш и в :
		 
		позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови про накладення штрафу, задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018. 
		В решті позовних вимог відмовити. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) гривні 80 копійок сплаченого судового збору. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2022.
		 
		 
		Суддя Сидор Н.Т.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...