Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/3407/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 11.07.2022. Зареєстровано: 12.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2022.
Дата набрання законної сили: 28.06.2022
Номер судового провадження: 22-ц/811/2914/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 466/3407/20            Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. 
		Провадження № 22-ц/811/2914/21        Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		28 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді  Шандри М.М.
		суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.
		секретаря: Назар Х.Б.
		за участю: представника апелянтів  Сенюти І.Я., Озімко І.О., Цуркан В.М., його представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 нарішення Шевченківськогорайонного судум.Львова від05липня 2021року усправі запозовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 доКомунального некомерційногопідприємства «Клінічналікарня швидкоїмедичної допомогим.Львова»,треті особина сторонівідповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_2 провідшкодування моральноїшкоди, 
		ВСТАНОВИЛА:
		15 травня 2020 року позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.
		Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_8 , мати позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та дружина позивача ОСОБА_5 зверталась за медичною допомогою до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», де двічі перебувала на стаціонарному лікуванні, а саме з 23.01.2016 до 02.02.2016 та з 19.09.2016 до 21.09.2016.
		24.01.2016 ОСОБА_8 було проведено операцію із видалення жовчного міхура (холецистектомія). Лікуючим лікарем ОСОБА_8 був ОСОБА_7 . 02.02.2016 ОСОБА_8 була виписана з лікарні з діагнозом «Гострий флегмонозний калькульозний холецистит». Як зазначено у виписці з медичної карти стаціонарного хворого, за вказаний період, ОСОБА_8 були надані такі лікувальні і трудові рекомендації: «Режим. Дієта. Нагляд хірурга поліклініки». Після проведення операції, видалений жовчний міхур було відправлено на патогістологічне дослідження. За словами лікаря ОСОБА_7 результати гістологічного дослідження були нормальні, пацієнтка виписана додому.
		Лікуючий лікар ОСОБА_9 поінформував ОСОБА_8 , що після такої операції період відновлення триватиме мінімум півроку, а то й більше, відтак, можливі неприємні відчуття. Водночас наприкінці літа 2016 року в ОСОБА_8 почались гострі болі, а больовий синдром знімався лише за допомогою знеболюючих препаратів. ОСОБА_7 скерував пацієнтку в поліклініку до гастроентеролога. Згодом, оскільки сильні болі не припинялись, вона була скерована для проходження ультразвукового дослідження, за результатами якого було виявлено утвір.
		19.09.2016 ОСОБА_8 сильно пожовтіла і звернулась до КНП «КЛШМД м. Львова». 
		На цей час лікар ОСОБА_7 перебував у відпустці. ОСОБА_8 було повторно госпіталізовано, а лікуючим лікарем на цей раз була ОСОБА_2 . Лікар зробила необхідні призначення лікарських засобів і 21.09.2016 виписала ОСОБА_8 з КНП «КЛШМД м. Львова» з рекомендацією «Дієтотерапія. Нагляд хірурга, онколога, терапевта поліклініки за місцем проживання».
		ОСОБА_8 звернулась до КНП ЛОР «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр до проф. ОСОБА_10 , її було госпіталізовано. Лікар ОСОБА_10 поінформував про те, що пухлина обширна і спочатку потрібно відновити стан печінки. ОСОБА_8 скерували до КНП «КЛШМД м. Львова», щоб поставити стент. Лікар ОСОБА_10 просив надати йому результати патогістологічного дослідження, проте таких результатів у них не було. 22.09.2016 ОСОБА_4 , донька ОСОБА_8 , зателефонувала до лікаря ОСОБА_7 і попросила надати результати патогістологічного дослідження. ОСОБА_7 поінформував про те. що гістологія не потрібна, оскільки результати патогістологічного дослідження відображені у виписці з медичної карти стаціонарного хворого. Проте, насправді, жодних записів про результати патогістологічного дослідження у виписці з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_8 не містилося. 28.09.2016 у ЛДОРЛДЦ повторно було проведено дослідження патологоанатомічних матеріалів, отриманих з КНП «КЛШМД м. Львова», взятих при операції 24.01.2016, за результатами якого гістологічно встановлено «помірнодиференційована аденокарцинома; рТз».
		Відтак, з часу звернення до КНП «КЛШМД м. Львова» у січні 2016 року до вересня 2016 року пройшло 8 місяців. Внаслідок неправильної діагностики і несвоєчасного надання ОСОБА_8 медичної допомоги в необхідному їй обсязі, наявне в неї захворювання прогресувало, утворились метастази. З моменту встановлення цього діагнозу, ОСОБА_8 пройшла два курси хіміотерапії, вона готувалась до оперативного втручання. Проте організм був надзвичайно виснажений. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла в ЛДОРЛДЦ.
		У зв`язку із вказаними обставинами було розпочато кримінальне провадження щодо неналежного виконання медичними працівниками Відповідача, своїх професійних обов`язків, що призвело до невчасної діагностики та неправильного лікування ОСОБА_8 .
		Будучи допитаним в якості свідка - заступник головного лікаря з хірургічної роботи ОСОБА_11 зазначив, що дії лікуючого лікаря при отриманні результатів гістологічного дослідження, в яких йдеться «флегмонозний холецистит, періхолецистит, аденоміоз, ознаки малігнізації» полягають у тому, щоб скеровувати такий гістологічний матеріал до ЛДОРЛДЦ для перегляду матеріалів. Патгістологічний діагноз свідчить про те, що в ОСОБА_8 , станом на 24.01.2016, вже було онкологічне захворювання, хоча проявів поширення не було. При встановленні онкологічного діагнозу лікуючий лікар зобов`язаний направити пацієнта в ЛДОРЛДЦ. Такі дії не були зроблені лікарем ОСОБА_7 . Крім того, зазначив, що дії лікаря ОСОБА_12 яка скерувала ОСОБА_8 на амбулаторне лікування, а не в Онкоцентр для продовження стаціонарного лікування були не правильними.
		Допитана в якості свідка - завідувач міським патологоанатомічним центром КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» ОСОБА_13 повідомила, що гістологічне дослідження проводив ОСОБА_14 , який звільнився у кінці 2016 року у зв`язку з переїздом до Києва. Гістологічний діагноз був: гострий флегмонозний холецистит з малігнізацією. Цей діагноз свідчить про наявність онкозахворювання. Після виявлення такого діагнозу лікуючий лікар в обов`язковому порядку повинен направити гістологічні матеріали в КНП ЛОР «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально- діагностичний центр» для підтвердження або спростування гістологічного дослідження.
		Будучи допитаним в якості свідка - лікар-патологоанатом міського патологоанатомічного центру КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» ОСОБА_14 повідомив, що проводив гістологічне дослідження жовчного міхура пацієнтки ОСОБА_8 . Встановлений діагноз свідчить про наявність онкозахворювання. При встановленні онкологічного діагнозу лікуючий лікар за власним бажанням спілкується з патологоанатомом, якщо відповідь не задовольняє, він може спілкуватись із завідувачем відділення. Лікуючий лікар повинен проявляти ініціативу при встановлені онкологічного діагнозу для його перевірки, з`ясування повноти формулювання. Лікуючий лікар повинен скерувати на перегляд гістопрепарати, якщо його не задовольняє попередній результат.
		В.о. доцента кафедри ЛНМУ ім. Данила Галицького ОСОБА_15 під час допиту в якості свідка, повідомив, що всі лікарі, які здійснюють хірургічне втручання, скеровують видалені препарати на гістологічне дослідження і відповідно отримують заключення по них. Якщо результати гістологічного дослідження містять недоліки, немає достатньої інформації, то такий результат направляється на перегляд.
		Підтвердженням наявності в діях ОСОБА_7 і ОСОБА_2 всіх елементів складу цивільного правопорушення на переконання позивачів є наявність шкоди внаслідок вчинення протиправного діяння у формі бездіяльності. Лікар-хірург ОСОБА_7 порушив особисте немайнове право на медичну допомогу ОСОБА_8 , а саме у вигляді несвоєчасного скерування до спеціалізованого онкологічного закладу для визначення тактики спеціального онкологічного лікування. Аналогічного порушення права на медичну допомогу, що належало за життя ОСОБА_8 , допустилась , на думку позивачів, лікуючий лікар ОСОБА_2 , яка встановила, що вона страждала на рак з прогресуванням хвороби та ускладненнями, проте виписала пацієнтку на амбулаторне лікування, хоча повинна була скерувати до ЛДОРЛДЦ для подальшого лікування. Окрім того, станом на 21.09.2016, у день виписки, лікарем не було вжито заходів для усунення механічної жовтяниці, яка сама по собі загрожувала життю ОСОБА_8 .
		Позивачі вказали, що їм заподіяно моральну шкоду відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, внаслідок неправомірних дій медичних працівників відповідача, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що спричинили порушення права ОСОБА_8 на належну медичну допомогу.
		Внаслідок неналежного надання медичної допомоги ОСОБА_16 моральну шкоду позивачі оцінили на суму 3 000 000 гривень з розрахунку:
		- 1000000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_4 ;
		- 1000000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_6 ;
		- 1000000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_5 .
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 липня 2021 року у позові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Комунальногонекомерційного підприємства«Клінічна лікарняшвидкої медичноїдопомоги м.Львова»,треті особина сторонівідповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_2 провідшкодуванняморальної шкоди-відмовлено забезпідставністю позовнихвимог. 
		Рішення суду в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		В апеляційній скарзі посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначають, що суд при ухвалені оскаржуваного рішення суд не звернув увагу на судову практику, тим самим обмеживши позивачів у праві на звернення за захистом цивільного права та відшкодування моральної шкоди. При зверненні до суду зазначили, що позивачам заподіяно морально шкоду у зв`язку з протиправною поведінкою щодо члена їхньої сім`ї з посиланням на п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України. Суд першої інстанції не врахував норми ст..80 «Основ законодавства України про охорону здоров`я», а саме, що особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я несуть відповідальність передбачену законом. Правильність позиції позивачів підтверджується постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2019, де в сукупності наведені обставини дають підстави для висновку про порушення права особи на належну медичну допомогу та заподіяння у зв`язку з такими протиправними діями працівників відповідача моральної шкоди. Зазначають, що лікуючий лікар ОСОБА_7 вчинив бездіяльність і не забезпечив необхідного алгоритму дій, який був необхідний для подальшого лікування, а саме зобов`язаний був повідомити діагноз пацієнту, відобразити діагноз в медичній карті стаціонарного хворого та подати повідомлення онкологу за місцем проживання. Однак, лікар ОСОБА_7 цього не забезпечив, відобразивши в медичній карті стаціонарного хворого, що виписує ОСОБА_8 з одужанням з заключним діагнозом «гострий флегмонозний калькульозний холецистит». Хоча у висновку № 76 вказано, що станом на 28 січня 2016 року ОСОБА_8 була онкологічно хворою. Відтак, було допущено порушення законодавства України у сфері охорони здоров`я. Крім цього, лікуючий лікар ОСОБА_2 не забезпечила необхідною медичною допомогою пацієнтку ОСОБА_8 у стані, що на думку судових експертів, становив загрозу для життя пацієнтки. Також, суд першої інстанції не врахував протокол допиту свідка від 22.09.2017, в якому відображено показання лікаря ОСОБА_2 . Окрім того, при госпіталізації лікар ОСОБА_2 поставила неправильний діагноз «Гострий панкреатит», а рак і гострий панкреатит це абсолютно різні діагнози, проте суд жодної правової оцінки цьому факту не надав. Крім цього, не було надано належної оцінки журналу реєстрації медичної документації з архіву, а саме суд не звернув увагу, що жоден медичний працівник відповідача до архіву не звертався. Також, суд не надав належної оцінки показанням свідків, а саме допиту свідка ОСОБА_11 на етапі досудового розслідування, хоча протокол допиту безпосередньо досліджувався. В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями третіх осіб та смертю ОСОБА_8 . Однак, у позовній заяві було зазначено про причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями лікарів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зокрема це встановлено у висновку експертів № 327/18 та № 76, що свідчить про порушення права ОСОБА_8 на належну медичну допомогу та стягнення моральної шкоди у зв`язку з протиправними діями працівників відповідача. Таким чином, ненадання профільної онкологічної допомоги значно пришвидшило розвиток онкозахворювання та погіршило стан ОСОБА_8 . Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. 
		17.09.2021 на апеляційну скаргу позивача надійшов відзив ОСОБА_2 .
		Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року залучено Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», як правонаступника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» до участі у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
		У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_17 та представник апелянтів Синюта І.Я. просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи апеляційної скарги. ОСОБА_18 та його представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» в судове засідання не з`явився, повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи, проте причини неявки судом не визнані поважнити, тому розгляд справи проводиться за його відсутності.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
		Згідно ізч.1,2,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі.
		Судом встановлено, що ОСОБА_8 двічі перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» - з 23.01.2016 до 02.02.2016 та з 19.09.2016 до 21.09.2016.
		24.01.2016 ОСОБА_8 лікуючим лікарем ОСОБА_7 проведено операцію із видалення жовчного міхура (холецистектомія).
		02.02.2016 ОСОБА_8 виписана з лікарні з діагнозом «Гострий флегмонозний калькульозний холецистит».
		Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого, за вказаний період ОСОБА_8 надані лікувальні і трудові рекомендації: «Режим. Дієта. Нагляд хірурга поліклініки».
		Після проведення операції, видалений жовчний міхур було відправлено на патогістологічне дослідження.
		Вказані обставини підтверджуються копіями медичної документації, що в процесі дослідження доказів судом звірялись з оригіналами ( а.с. 17-28 т.1 ).
		19.09.2016 ОСОБА_8 повторно госпіталізовано до КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова». Лікуючим лікарем на цей раз була ОСОБА_2 , яка зробила призначення лікарських засобів і 21.09.2016 виписала ОСОБА_8 з лікарні з рекомендацією «Дієтотерапія. Нагляд хірурга, онколога, терапевта поліклініки за місцем проживання» (мед. картка стаціонарного хворого а.с.29-31; виписний епікриз (а.с.37т.1 ).
		ОСОБА_8 звернулась за консультацією до проф. ОСОБА_10 у КНП ЛОР «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр».
		28.11.2016 ОСОБА_8 госпіталізовано до КНП ЛОР «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр».
		У ЛДОРЛДЦ повторно було проведено дослідження патологоанатомічних матеріалів, отриманих з КНП «КЛШМД м. Львова», взятих при операції 24.01.2016, за результатами якого гістологічно встановлено «помірнодиференційована аденокарцинома; рТз».
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 у стаціонарі ЛДОРЛДЦ померла. (мед.картка стаціонарного хворого а.с.39, посмертний епікриз (а.с.40 т.1).
		Слідчим відділом Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016140090005441, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
		З заявою про кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування звернулась ОСОБА_4 , у якій просила вжити заходів до медичних працівників КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», які неналежно виконували свої професійні обов`язки під час лікування її матері ОСОБА_8 , внаслідок чого остання померла.
		За результатом досудового розслідування встановлено наступне.
		ОСОБА_8 , 1960 року народження, ургентно звернулася за медичною допомогою у приймальне відділення КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», у зв`язку з появою 8 год тому різкого болю в епігастрії та правому підребер`ї. Після огляду черговим хірургом ОСОБА_7 ОСОБА_8 госпіталізовано в хірургічне відділення № 2 з діагнозом Гострий калькульозний холецистит (медична карта стаціонарного хворого № 1867). Пацієнтку дообстежено: УСГ ОЧП (ознаки гострого запалення жовчевого міхура), Rtg- графія ОГК і ОЧП (без особливостей), загальні та біохімічні аналізи крові та сечі, консультована черговим терапевтом. Призначено консервативне лікування, яке дещо покращило загальний стан хворої. 24.01.2016 оглянута завідуючим відділення ОСОБА_19  рекомендовано оперативне лікування в ургентному порядку. 24.01.2016 р. о 10:45- 12:10 хірургом ОСОБА_20 виконано операцію - холецистекомія, дренування черевної порожнини. Інтраопераційно: жовчевий міхур з потовщеною, гіперемованою стінкою, в просвіті 2 конкременти 1,5 та 2,0 см. 25.01.2016 р, оглянута проф. ОСОБА_21 , отримано рекомендації щодо подальшого лікування хворої. Післяопераційний період протікав без ускладнень. 02.02.2016 р. у задовільному стані виписана на амбулаторне лікування з діагнозом «Гострий флегмонозний калькульозний холецистит».
		28.01.2016 проведено патогістологічне дослідження №1709 видаленого жовчевого міхура. Висновок: флегмонозний холецистит, перихолецистиг, аденоміоз, ознаки малігнізації.
		Проте в медичній карті стаціонарного хворого № 1867 діагноз заключний клінічний вказаний ОСОБА_7 «Гострий флегмонозний калькульозний холецистит», а в п. 24 не зазначено про спеціальне лікування для хворих на злоякісні новоутворення. Повторно ОСОБА_8 госпіталізована в хірургічне відділення №2 КИП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» 19.09.2016 медична карта стаціонарного хворого №23759, лікуючий лікар ОСОБА_2 , у зв`язку з вираженим больовим синдромом, появою жовтяниці. При дообстеженні (УГС, Rtg-графія, КТ) виявлено інфільтративний процес ложа жовчевого міхура. 21.09.2016 пацієнтка виписана з відділення для продовження лікування в онколога.
		Протягом з 21.09.2016 до 24.10.2016 та з 28.11.2016 до 02.12.2016 ОСОБА_8 знаходилась на лікуванні у КНП ЛОР «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр» з діагнозом Са жовчного міхура, ст IV кл.гр. II, mts в заочеревинні л/вузли, prolongatio morbi, дуоденальний стеноз.
		Згідно з протоколом патологоанатомічного дослідження № 32 від 02.12.2016, причина смерті - гостра серцева недостатність, рецидив пухлини з поширенням на гепатодуоденальну зв`язку, рак жовчевого міхура. У ОСОБА_22 -патолого-анатомічному епікризі встановлено, що безпосередньою причиною смерті є рецидив тромбоемболії з розвитком правошлуночкової недостатності.
		У ході досудового розслідування проведено низку слідчих дій, зокрема витребувано первинну документацію, допитано свідків, призначено та проведено експертизи. Згідно експертних заключень та інших проведених слідчих дій, хоча і встановлено порушення надання медичної допомоги, однак не здобуто об`єктивних даних для встановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, а саме прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів і тяжким наслідком у вигляді смерті ОСОБА_8 , а тому кримінальне провадження, постановою слідчого від09.07.2019 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.11-16 т.1).
		Із показань свідка - заступника головного лікаря з хірургічної роботи ОСОБА_11 , який зазначив, що дії лікуючого лікаря при отриманні результатів гістологічного дослідження, в яких йдеться «флегмонозний холецистит, періхолецистит, аденоміоз. ознаки малігнізації» полягають у тому, щоб скеровувати такий гістологічний матеріал до ЛДОРЛДЦ для перегляду матеріалів. Патгістологічний діагноз свідчить про те, що в ОСОБА_8 , станом на 24.01.2016, вже було онкологічне захворювання, хоча проявів поширення не було. При встановленні онкологічного діагнозу лікуючий лікар зобов`язаний направити пацієнта в ЛДОРЛДЦ. Він, свідок бачив два документи з різними діагнозами хворої ОСОБА_8 . В одному без зазначення діагнозу «малігнізація» в іншому документі діагноз «малігнізація», вважає, що у діагнозі сталася помилка, діагноз «малігнізація» був дописаний, а коли саме створений допис інформацією не володіє.
		Допитана в судовому засіданні свідок - завідувач міським патологоанатомічним центром КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» ОСОБА_13 повідомила, що гістологічне дослідження проводив ОСОБА_14 , який звільнився у кінці 2016 року у зв`язку з переїздом до Києва. Гістологічний діагноз був: гострий флегмонозний холецистит з малігнізацією. Цей діагноз свідчить про наявність онкозахворювання. Після виявлення такого діагнозу лікуючий лікар в обов`язковому порядку повинен направити гістологічні матеріали в КНП ЛОР «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально- діагностичний центр» для підтвердження або спростування гістологічного дослідження.
		Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за їх згодою допитувались судом, як свідки і у своїх свідченням підтвердили факти викладені в позовній заяві та перебіг лікування ОСОБА_8 лікуючими лікарями ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
		Відмовляючи у задовленні позову, суд виходив з того, що між діями третіх осіб у справі та смертю ОСОБА_8 не встановлено причинно-наслідкового зв`язку. Відсутній вирок суду, яким було б засуджено будь кого з працівників відповідача. Також не доведено, яка саме шкода заподіяна і у чому вона виражена для кожного з позивачів і який зв`язок між такою шкодою та діями або бездіяльністю працівників відповідача. Доводи позивачів вказують на втрату часу у лікуванні, однак наслідки такої втрати ґрунтуються лише на припущеннях. Проведеними експертизами та досудовим розслідуванням загалом у кримінальному провадженні з приводу смерті ОСОБА_8 , не встановлено наявності зв`язку між лікуванням ОСОБА_8 у КНП КЛШМД та ефективності її лікування у ЛДОРЛДЦ, а також настанням смерті внаслідок онкозахворювання.
		Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.
		Висновком №76 комісійної судово-медичної експертизи від 27.12.2017 встановлені наступні обставини. 
		Холецистектомія хворій ОСОБА_8 проведена правильно та своєчасно - через 22 години від моменту поступлення в II хірургічне відділення КМК ЛШМД. Більш тривалої консервативної терапії (підготовки) перед хірургічним втручання хвора не потребувала. Лікар-хірург ОСОБА_7 клінічний діагноз до операції і після її проведення встановив правильно, мав всі підстави виставити діагноз «флегмонозний холецистит» ще до гістологічного дослідження видаленого міхура. Проведене мікроскопічне дослідження жовчного міхура підтвердило правильність клінічного трактування патологічного процесу. Що стосується заключного клінічного діагнозу, то за відсутності чіткої і однозначної інформації патогістолога КМК ЛШМД про рак жовчного міхура можна вважати, що діагноз був виставлений відповідно до отриманого результату макроскопічних змін видаленого жовчевого міхура під час оперативного втручання. Через наявність клінічних ознак важкої форми запального процесу (флегмони) хірург ОСОБА_7 в процесі проведення хірургічного втручання не мав підстав запідозрити або встановити наявність злоякісної пухлини в жовчному міхурі. Така ситуація є характерною для хворих, оперованих по причині гострого, а навіть і хронічного холециститу, коли правильний діагноз встановлюють у подальшому лише на підставі гістологічного дослідження видаленого міхура. В процесі операції лікарем-хірургом ОСОБА_7 не було виявлено макроскопічних змін, які би давали підставу запідозрити рак жовчевого міхура. Як правило, діагноз онкологічного захворювання встановлюють лише після холецистектомії.
		Для лікаря при встановленні онкологічного діагнозу вирішальним є наявність правильно сформульованого гістологічного висновку.
		Відповідальність за своєчасне скерування операційного матеріалу в патогістологічну лабораторію несуть завідувач операційним блоком (якщо така посада наявна), завідувач II хірургічним відділенням KMJI ШМД та лікуючий хірург. 
		Операція (холецистектомія) виконана 24 січня 2016 року, операційний матеріал в патогістологічну лабораторію надійшов 25 січня, гістологічне дослідження здійснено 28 січня цього ж року. Дату поступлення результатів гістологічного дослідження в II хірургічне відділення в історії хвороби не зафіксовано. Відповідальність за своєчасне отримання результатів морфологічного дослідження з патогістологічної лабораторії у 2-ге хірургічне відділення несуть його завідувач та лікуючий хірург.
		Експертами відзначено, що алгоритм дій хірурга ОСОБА_7 полягав би в наступному: звернутися в патогістологічну лабораторію KMЛ ШМД з проханням уточнити характер малігнізацїї. Термін «ознаки малігнізації» не розкриває масштаб і характер патологічного процесу в жовчному міхурі (рак?, саркома?, чи злоякісна пухлина за іншою морфологічною будовою; локалізацію «малігнізації» в жовчному міхурі та глибину ураження) і унеможливлює подальший вибір як діагностичної так і лікувальної тактики. Лише у випадку отримання повторного аналогічного за змістом гістологічного висновку (ознаки малігнізації) хірург ОСОБА_7 мав би всі підстави звернутися до завідувача патогістологічною лабораторією КМЛ ШМД з проханням скерувати наявні гістологічні препарати для перегляду в іншій установі.
		Заключення патогістолога ОСОБА_14 про наявність у флегмонозно зміненому жовчному міхурі «ознак малігнізації» сформульовано неадекватно наявному морфологічному статусу і по цій причині не може бути підставою для встановлення завершального (кінцевого) клінічного діагнозу. Якщо патогістолог ОСОБА_14 виявив лише «ознаки малігнізації», а не рак жовчного міхура, то він повинен чітко їх описати та проконсультувати наявні гістологічні препарати у завідувача патогістологічної лабораторії КМЛ ШМД і спільно сформулювати заключний морфологічний висновок (діагноз). Цього патогістологом ОСОБА_14 не було зроблено. 
		За правильність інтерпретації патогістологічного діагнозу несе відповідальність лікар-патологоанатом, за правильність встановлення заключного клінічного діагнозу - лікуючий лікар ОСОБА_7 та в певній мірі завідувач II хірургічного відділу ОСОБА_19 .
		У випадку встановлення конкретного нозологічного діагнозу «Рак жовчного міхура» хірург ОСОБА_7 повинен викликати на консультацію спеціаліста-онколога в стаціонар за місцем перебування пацієнта або скерувати саму хвору на консультацію в спеціалізовану онкологічну установу.
		Термін «спеціалізоване онкологічне лікування» не піддається однозначному трактуванню. Лікування онкологічних хворих завжди є спеціалізованим, але включає його типи: радикальне та паліативне або симптоматичне. Радикальне лікування ставить перед собою мету можливості вилікування або продовження тривалості життя хворого на певний період часу. Паліативне лікування означає тимчасову ліквідацію або зменшення окремих симптомів хвороби, поліпшення якості життя хворого, полегшення страждань, лікування болю у пацієнтів із невиліковним онкологічним захворюванням, яке неминуче закінчується летальним наслідком.
		Фактично ОСОБА_8 потребувала спеціалізованого онкологічного обстеження і лікування з січня - лютого 2016 року, при умові отримання правильно сформульованого патогістологом морфологічного висновку «рак жовчевого міхура», який вже був у хворої в цей період часу. За правильність встановлення патогістологічного діагнозу несе відповідальність лікар-патогістолог ОСОБА_14 , який особисто проводив дослідження.
		У даному випадку, при встановленні конкретного нозологічного діагнозу «Рак жовчевого міхура», хірург ОСОБА_7 повинен був заповнити «Повідомлення про хворого з уперше встановленим діагнозом раку...» (облікова форма № 090/о ) та надіслати його лікарю-онкологу за місцем проживання хворої або безпосередню в організаційно-методичний кабінет Львівського регіонального онкологічного центру; проінформувати хвору та/або членів її родини про зміну діагнозу.
		У вересні 2016 року ОСОБА_8 поступила в хірургічне відділення КМК ЛШМД з ознаками механічної жовтяниці (блокада відтоку жовчі з печінки в 12-ти-палу кишку). Після обстеження хворої упродовж 2-3-х днів стало ясно, що причиною механічної жовтяниці є стеноз (звуження) загальної жовчевої протоки пухлинним утвором, хоча його походження (жовчевий міхур, головка підшлункової залози) не було з`ясовано. Такий стан здоров`я ОСОБА_8 потребував ліквідації механічної жовтяниці. Лікуючий лікар ОСОБА_2 не проаналізувала матеріали лікування хворої по причині гострого флегмонозного холециститу, не проконсультувала її у лікаря інтервенційної ендоскопії при хірургічному відділенні КМК ЛШМД, котрий міг провести транс дуоденальне стентування, а не виписувати ОСОБА_8 на амбулаторне лікування.
		Комісія дійшла висновку, що вже станом на січень - лютий місяці 2016 року у хворої ОСОБА_23 був пухлинний процес в печінці, який у подальшому прогресував. При умові встановлення діагнозу «рак жовчевого міхура» у січні - лютому 2016 року і скерування хворої в спеціалізовану онкологічну установу, гр. ОСОБА_8 довший час підлягала би спостереженню і періодичному інструментальному обстеженню, а не спробі повторного хірургічного лікування. Після холецистектомії хворі повторним операціям на печінці та жовчних шляхах не підлягають, оскільки вони супроводжуються важкими післяопераційними ускладненнями, значною летальністю та основне - не впливають на тривалість подальшого життя пацієнтів (загальну виживаність).
		Для проведення даної судово-медичної експертизи гістологічні препарати ОСОБА_8 №1709 від 28.01.2016 не представлено. Але приймаючи до уваги дані матеріалів справи про результати вивчення їх двома патологоморфологами, лікарями ОСОБА_13 і ОСОБА_24 , котрі однозначно діагностували наявність у хворої раку жовчного міхура, комісія дійшла висновку, що заключення патогістолога ОСОБА_14 з цього приводу було сформульовано не адекватно існуючому стану хвороби, тобто неправильно.
		Терміни «флегмонозний холецистит, перихолецистит» означають, що у жовчному міхурі наявна важка форма гострого запалення з переходом на оточуючі міхур структури.
		Термін «аденоміоз» є ознакою доброякісного процесу і означає особливості відношення нормальних клітин слизової оболонки до підлеглих анатомічних структур того чи іншого органу.
		Термін «ознаки малігнізації» означає наявність видозмінених клітин, які в тій чи іншій мірі втрачають нормальний вигляд клітин, в даному разі слизової жовчного міхура.
		Термін «ознаки малігнізації» не ідентичний діагнозу «рак». Такий висновок патогістолога слід скоріше трактувати як підозру на онкозахворювання.
		Перегляд гістологічних препаратів у Львівському онкологічному центрі у вересні 2016 р. проведено правильно і коректно. Сформульований патогістологом Львівського онкоцентру діагноз: «помірно диференційована аденокарцинома; рТЗ» означає, що у хворої наявна певна гістологічна форма раку; злоякісна пухлина має агресивний перебіг і вже вийшла за межі жовчного міхура (рТЗ).
		Результати гістологічного висновку у відповідних патологоанатомічних структурах КМК ЛШМД та Львівського онкологічного центру не співпадають, а суттєво відрізняються. В КМК ЛШМД патогістологом ОСОБА_14 у січні 2016 року встановлено діагноз «Флегмонозний холецистит, періхолецистит, аденоміоз, ознаки малігнізації». А у Львівському онкоцентрі при вивченні цих же препаратів вказано діагноз «Помірно диференційована аденокарцинома; рТЗ», що свідчить про наявність у хворої ОСОБА_8 у січні 2016 раку жовчевого міхура.
		Таким чином, експерти комісії встановили, що станом на 28 січня 2016 ОСОБА_8 була онкологічною хворою. 
		Хвора ОСОБА_8 19 вересня 2016 року поступила в 2-ге хірургічне відділення КМК ЛШМД з попереднім діагнозом: «Гострий панкреатит? Рак?» Відповідно до протоколу № 3324 за 20.09.2016 КТ черевної порожнини лікарем променевої діагностики ОСОБА_25 у висновку було вказано: інфільтративний процес (Са) ложа жовчевого міхура». Не дивлячись на вказані рентгенологічні зміни лікарем ОСОБА_2 при виписці 21.09.2016 в заключному діагнозі неправильно вказано «рак головки підшлункової залози». Враховуючи заключення КТ органів черевної порожнини від 20.09.2016 лікар ОСОБА_2 мала всі підстави вказати діагноз  «рецидив раку жовчевого міхура в ложі печінки, механічна жовтяниця». Лікарем ОСОБА_2 проведено симптоматичне дезінтоксикаційне лікування хворої ОСОБА_8 згідно наявних у неї на цей період часу скарг. На фоні останнього, стан стабілізувався, медична допомога лікарем ОСОБА_2 надавалась належним чином, але не у повному об`ємі, хвора не була проконсультована лікарем інтервенційної ендоскопії з метою ліквідації механічної жовтяниці.
		У подальшому, 23.09.2016 в умовах КМК ЛШМД хворій ОСОБА_8 проведено операцію під час якої здійснено стентування великого дуоденального сосочка і загальної жовчовивідної протоки.
		В онкоцентрі після зменшення жовтяниці і стабілізації загального стану, хворій ОСОБА_8 19.10.16 проведено 1-й цикл протипухлинної хіміотерапії. Було заплановано провести 4 цикли хіміотерапії. Беручи до уваги агресивність перебігу раку жовчного міхура (в даному випадку поширеність на сусідні органи і структури), малу чутливість до хіміотерапевтичних препаратів, переважно таких хворих скеровують на амбулаторне симптоматичне лікування під нагляд онколога, що й зробила лікар ОСОБА_2 .
		Комісією констатовано, що відсутні дані про тривалість природного перебігу раку жовчного міхура від моменту його виникнення до клінічного прояву та смерті. Відомо, що рак жовчного міхура, як і інших органів, розвивається скрито упродовж тривалого часу, має агресивний перебіг і переважно його виявляють на термінальній стадії хвороби. Механічна жовтяниця внаслідок розповсюдження пухлини виникла у хворої ОСОБА_8 через 8 місяців після холецистектомії.
		Процес розвитку хвороби ОСОБА_8 був тривалим, можливо декілька років, проте встановити його справжній час розвитку немає можливості.
		Станом на вересень 2016 року у хворої ОСОБА_8 був задавнений онкологічний процес. Тривале виживання хворих можливе лише при випадковій діагностиці ранньої стадії раку жовчевого міхура, так званій нульовій або першій стадії. Радикальною операцією з приводу раку жовчного міхура вважається холецистектомія з клиновидною резекцією печінки або її 4 і 5 сегментів. Згідно даних літератури розширені операції з резекцією печінки та оточуючих структур не збільшують виживаність хворих. Станом на січень 2016 показів до розширення обсягу хірургічного втручання не було.
		Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 стала гостра серцева недостатність внаслідок тромбозу гілок легеневої артерії, джерелом якого був пристінковий тромб правого вушка серця, що підтверджується даними мікроскопічного дослідження (тромбоемболія). Передбачити виникнення такого ускладнення не можливо. Зазначені фактори виникли на фоні прогресування раку жовчного міхура.
		У випадку хворої ОСОБА_8 жовчний міхур видалено внаслідок гострого запалення і при гістологічному дослідженні виявлено онкопроцес, який вийшов за межі органу. Тому холецистектомію в даному випадку можна вважати умовно радикальною операцією. Враховуючи агресивність перебігу раку жовчного міхура, прогноз вкрай несприятливий, внаслідок швидкого метастазування з ураженням суміжних органів і систем. Смерть ОСОБА_8 була невідворотньою. У зв`язку із чим ніхто із медичних працівників не може нести будь-якої відповідальності за смерть хворої ОСОБА_8 від невиліковного онкологічного захворювання. Причинно-наслідкового зв`язку настання смерті з діями лікарів немає.
		Патоморфологом ОСОБА_14 при формуванні заключного гістологічного висновку не повністю зроблено деталізований опис біоптату. Термін «малігнізація» не розкриває в повній мірі масштабу і характеру процесу в міхурі, оскільки не уточнено, які конкретно гістологічні структури уражені (залозистий епітелій, стромальний компонент чи м`язевий), і таким чином вказаний лікар не надав правильного патогістологічного діагнозу.
		Лікуючий лікар ОСОБА_26 після отримання заключення патоморфолога ОСОБА_14 про наявність «малігнізації» у хворої ОСОБА_8 , не повідомив пацієнта та не подав повідомлення дільничному онкологу за місцем проживання ОСОБА_8 (форму первинної облікової документації N 090/о «Повідомлення про хворого з уперше в житті встановленим діагнозом раку або іншого злоякісного новоутворення»).
		Лікар ОСОБА_2 при наявності у хворої жовтяниці, з метою ліквідації її не призначила хворій консультацію у лікаря інтервенційної ендоскопії, який би в умовах КМК ЛШМД провів хворій стентування загальної жовчовивідної протоки.
		Статтею 49 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
		Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
		Верховний Суд у справі №755/2545/15-ц від 27.02.2019 вказав про те, що позадоговірна (деліктна) за спричинену шкоду життю і здоров`ю відповідальність настає на підставі правил статей1166,1167,1195 ЦК України. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам. Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
		Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
		Цивільно-правова відповідальність у сфері медичної діяльності - це вид юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайнових благ громадян у сфері охорони здоров`я і який полягає переважно в необхідності відшкодування шкоди. Ця відповідальність настає при порушенні медиками виконання своїх професійних обов`язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров`ю пацієнта.
		Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У відповідності з 2 ч.2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
		У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно достатті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Висновком №76 комісійної судово-медичної експертизи від 27.12.2017 встановлено, що заключення патогістолога ОСОБА_14 сформульовано неадекватно наявному морфологічному статусу, «ознаки малігнізації» ним чітко не описані, він не проконсультувався з завідуючим патогістологічної лабораторії КМЛ ШМД; лікуючий лікар ОСОБА_26 після отримання заключення патоморфолога ОСОБА_14 про наявність «малігнізації» у хворої ОСОБА_8 не повідомив пацієнтку та не подав повідомлення дільничному онкологу за місцем проживання ОСОБА_8 ; лікар ОСОБА_2 при наявності у хворої жовтяниці, з метою ліквідації її не призначила хворій консультацію у лікаря інтервенційної ендоскопії, який би в умовах КМК ЛШМД провів хворій стентування загальної жовчовивідної протоки.
		Приймаючи до уваги положення наведених вище норм та співвідносячи їх з встановленими обставинами справи та підставами для звернення до суду з позовом, апеляційний суд вважає, що позивачі надали докази спричинення їм моральної шкоди, яка полягала в тому, що медична допомога надавалась їхній близькій людині - ОСОБА_8 належним чином, але не у повному об`ємі.
		Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
		У постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-цзроблено висновок про те, як визначати розмір моральної шкоди: суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. 
		Апеляційний суд ураховує, що відсутні дані про тривалість природного перебігу раку жовчного міхура від моменту його виникнення до клінічного прояву та смерті. Відомо, що рак жовчного міхура, як і інших органів, розвивається скрито упродовж тривалого часу, має агресивний перебіг і переважно його виявляють на термінальній стадії хвороби. Процес розвитку хвороби ОСОБА_8 був тривалим, можливо декілька років, проте встановити його справжній час розвитку немає можливості. Тривале виживання хворих можливе лише при випадковій діагностиці ранньої стадії раку жовчевого міхура, так званій нульовій або першій стадії. 
		Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 стала тромбоемболія. 
		Ураховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, їх тривалість, а також, з урахуванням глибини душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачів по 30000грнморальної шкоди кожному. 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити частково.
		   Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 липня 2021 року скасувати.
		   Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		   Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» на користь: ОСОБА_5 30000 грн, як відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4 30000 грн, як відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_6 30000 грн, як відшкодування моральної шкоди.
		   Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
		   Повний текст постанови складено:08.07.2022.
		 
		Головуючий 
		   
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...