Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/3512/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2022. Зареєстровано: 16.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2022.
Дата набрання законної сили: 19.07.2022
Номер судового провадження: 1-кс/202/2691/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022050010000343

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 202/3512/22
		Провадження № 1-кс/202/2691/2022
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2022 року                            м. Дніпро
		 
		Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, дистанційно в режимі відео конференції, клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполь) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 , погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_7 , про застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,та доданідо клопотанняматеріали кримінальногопровадження,внесеного 08.07.2022року до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 62022050010000343,  у відношенні:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця усмт.Дубов`язка Конотопськогорайону Сумськоїобласті,українця,громадянина України,українця,з середньоюспеціальною освітою,який одружений,на утриманнінеповнолітніх дітейне має,  військовослужбовця військової служби за контрактом, механіка-радіотелефониста відділення управління штабу дивізіону взводу управління самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - 
		підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11.07.2022 старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполь) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_7 , в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, а саме: заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах воєнного стану. 
		Клопотання мотивовано тим, що солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, як військовослужбовець військової служби за контрактом та проходячи її на посаді механіка-радіотелефоніста відділення управляння штабу дивізіону взводу управління самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , близько 12 год. 40 хв. 08липня 2022 року знаходячись в салоні автомобіля марки ГАЗ ЧАЗ 32213Н, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , жовтого кольору, біляворіт ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за адресою: АДРЕСА_2 ,в порушеннявимог ст.ст.3,17,28,29,65,68Конституції України,п.п.1,2ст.1,п.4ст.2Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу», ст. ст. 11, 16, 28-33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, будучи невдоволеним виконанням обов`язків з військової служби своїм прямим начальником за військовим званням та посадою - заступником командира дивізіону з моральнопсихологічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_8 , вчинив насильство щодо прямого начальника майора ОСОБА_8 що виразилось у завданні останньому ударів руками та ногами в область голови та тулубу, що спричинили майору ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді забою, садна обох передплічь та кистей, садна шиї з права, забою 4 пальця правої кісті, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України - заподіяння тілесних ушкоджень начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		08 липня 2022 року ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за вчинення тяжкого злочину, фактичне затримання 12 год. 45 хв. 
		08 липня 2022 року  ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.
		Обґрунтованість повідомленої  ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитом потерпілого, допитами свідків, слідчими експериментами та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
		Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
		Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
		- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що  ОСОБА_4 підозрюється увчиненні тяжкогозлочину заяке,передбачено понесеннявинною особоюпокарання увигляді позбавленняволі строкомдо 10років,у зв`язкуіз чимрозуміючи тяжкістьпонесення покаранняу разівизнання підозрюваного винним увчиненні інкримінованогозлочину,останній можепереховуватись відоргану досудовогорозслідування тасуду зметою уникненняпонесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від органу досудового розслідування підтверджується тим, що після вказаний злочин вчинено стосовно начальника перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу.
		- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. 
		Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину,наслідки таризик втечідля нього,при цьомуяк військовослужбовецьмаючи певнупідтримку середінших військовослужбовцівможе будь-якимчином здійснювативплив насвідків абоінших підозрюваний. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
		-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи насильство до начальника, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ч. 4 ст. 408 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
		Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідатихарактеру певногосуспільного інтересу,що,незважаючи напрезумпцію невинуватості,превалює надпринципом повагидо свободиособистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
		Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного  ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку  ОСОБА_4 повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто на територію Донецької області до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розтушування, що створить умови та змогу  ОСОБА_4 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування, крім того підозрюваний проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, наддасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань. 
		Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного  ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний  ОСОБА_4 проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , що є віддаленим містом від органу досудового розслідування та вказана адреса не перевірена органом досудового розслідування, разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші військові злочини, аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування  ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин  ОСОБА_4 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
		Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашній арешт, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.
		Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо.
		Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовую, настання ризику п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Крім того, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу на з`ясовування позиції власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до  ОСОБА_4 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із обвинуваченим щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема  щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
		Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваного  ОСОБА_4 у вигляді застави, слід зазначити, що підозрюваний як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , перебуває в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, та бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошового забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
		З огляду на це, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, якийперевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
		Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного  ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходить військову службу підозрюваний, крім того  ОСОБА_4 являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із підозрюваним військовій частині, у зв`язку з виконання безпосередніх бойових завдань на лінії зіткнення з ворогом. 
		За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
		З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний  ОСОБА_4  має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій  ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
		Крім того, бажання  ОСОБА_4 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
		Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов`язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для  ОСОБА_4 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
		Розглядаючи можливістьзастосування допідозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно  ОСОБА_4 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
		Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під вартою  ОСОБА_4 .
		Беручи до уваги те, що  ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі  ОСОБА_4 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням  ОСОБА_4 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
		З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України. 
		Таким чином, враховуючи, що підозрюваний  ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
		На підставі викладеного, просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, в умовах утримання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованих ризиків. Просив задовольнити клопотання у повному обсязі. 
		Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, проти задоволення клопотання заперечував та пояснив, що він проходить військову службу за контрактом та добровільно вступив до лав ЗСУ. При цьому, він не має жодних намірів переховуватися від органів досудового розслідування чи впливати на свідків , в зв`язку з чим ризики, які зазначені слідчим у клопотанні є необґрунтованими. Просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід. 
		Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість ризиків. 
		Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
		Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст.183,184 КПК.
		Згідно ч.1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.
		Відповідно до ч.1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
		Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченогоч. 4 ст. 405 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
		В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст.278КПК України та ч. 2 ст.184КПК України відповідно.
		Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 08.07.2022; копією протоколу ДНКС-2/0277 про військове адміністративне правопорушення, копією заяви ОСОБА_8 про залучення в якості потерпілого від 08.07.2022; копіями протоколів допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , копіює протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв`язку. 
		Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_4 , переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
		Ризик, незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що ОСОБА_4 будучі знайомим зі свідками, може шляхом вмовлянь, погроз чинити вплив на свідків, щоб останні змінили свої показання, з метою уникнути кримінальної відповідальності. 
		Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може, з метою переховуватись від органів досудового розслідування, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов`язаний з військовою службою.
		   Разом з тим, слідчий суддя вважає, що ризик можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному правопорушенні іншим чином, слідчим та прокурором необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені.
		Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_4 , про те що він є військовослужбовцем, добровільно вступив до лав ЗСУ, одружений, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.
		Так, домашній арешт не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_4 оскільки такий вид запобіжного заходу включає покладення обов`язку, як перебування за місцем проживання, а з урахуванням того, що місцем проживання підозрюваного є м. Коноп, Сумської області, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виключає виконання ОСОБА_4 обов`язків військовослужбовця в умовах воєнного стану та по суті є взаємовиключними. Крім того, з урахуванням відстані, перебування особи за місцем проживання у Сумській області, не за місцем розташування військової частини та органу досудового розслідування, фактично унеможливить здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного під час дії запобіжного заходу та ускладнить досудове розслідування, тим більше в умовах військового стану.
		Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем та підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти порядку проходження військової служби в період воєнного стану, на думку слідчого судді, не є достатньо дієвим і не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. 
		Щодо запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слідчий суддя зазначає, що на момент розгляду клопотання, жодних звернень про передачу ОСОБА_4 на поруки не надходило. 
		Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.
		Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, слідчий суддя виходить із наступного.
		Відповідно до вимог статей 176, 177, 178, 182 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину  розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Діючим кримінальним процесуальним законодавством не визначено поняття «прожитковий мінімум для працездатних осіб», так само як і не зазначено, який період часу або дата береться за основу під час розрахунку цієї суми. Натомість, п. 16 ч. 1ст. 3 КПК Українивизначено поняття мінімальної заробітної плати, та вказано, що це грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати,встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.
		Відповідно доЗакону України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік»  прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року2481 грн.
		Однак, враховуючи виключний випадок, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану на території України, що могло вплинути негативно на обороноздатність держави та підриву авторитету Збройних Сил України, слідчий суддя вважає, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, в зв`язку з чим, користуючись правом, передбаченим ч.5 ст.182 КПК України, вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі  248100 грн. 
		З урахуванням відомостей про особу підозрюваного, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків. 
		Разом з тим, з урахуванням положень ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», абз. 8 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку», положень Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затверджене Наказом Міністерства оборони України 26.09.2013 № 656, суд вважає за доцільне визначити підозрюваному ОСОБА_4 місце утримання на час дії запобіжного заходу гауптвахту ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації: АДРЕСА_3 .
		Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.
		Застосувати допідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний західу виглядітримання підвартою строкомна 60(шістдесят) днів по 05 вересня 2022 року включно.
		 
		Утримувати ОСОБА_4 на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 , з місцем дислокації: АДРЕСА_3 .
		 
		Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 248100 (двісті сорок вісім тисяч сто) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738, Код банку отримувача (МФО) 820172.
		У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
		З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
		У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:
		- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
		- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;
		Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
		У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
		Ухвала слідчого судді діє по 05 вересня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...