Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/131/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 20.07.2022. Зареєстровано: 21.07.2022. Оприлюднено: 22.07.2022.
Дата набрання законної сили: 20.07.2022
Номер судового провадження: 22-ц/801/1298/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 130/131/22
		Провадження № 22-ц/801/1298/2022
		Категорія: 82
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
		Доповідач:Сопрун В. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 липня 2022 рокуСправа № 130/131/22м. Вінниця
		 
		   Вінницький апеляційний суд в складі:
		головуючого Сопруна В.В.,
		суддів Стадника І.М., Шемети Т.М. 
		        за участю секретаря судового засідання Олійник Г.Є., 
		   розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №130/131/22запозовом  ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Жмеринські електричні мережі» про захист прав споживача, 
		за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонногосуду Вінницької області від 02 червня 2022 року, яке ухвалене суддею Грушковською Л.Ю. в Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області, повний текст складено 03 червня 2022 року, 
		в с т а н о в и в :
		У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Жмеринські електричні мережі» про захист прав споживача, мотивуючи позов тим, що між ним та відповідачем було укладено публічний договір від 01 січня 2019 року про розподіл електроенергії. Зазначив, що порушені його права, а саме порушенняст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Просив визнати, що згідно п. 12.5 договору, п. 7.11 ПРРЕЕ забороняється відключення користувача електроенергії на період розгляду судом питань порушення споживачем ПРРЕЕ або умов договору; стягнути з відповідача на його користь 100000 грн моральної шкоди.
		 
		Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 березня 2022 року в задоволені позову відмовлено.
		 
		Не погодившись із рішенням суду  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Просив скасувати рішення суду та ухвали нове про задоволення позову.
		 
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		 
		Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не з`явились. 
		Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
		 
		Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
		 
		Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
		 
		 
		 
		Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, а також обрано невірний спосіб захисту цивільних справ та інтересів.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії заявки №4480 від 20 вересня 2021 року на вимкнення електроустановок ЕМ у зв`язку із заборгованістю в розмірі 48982,32 грн (а.с.2).
		Відповідно до ч.1ст.1 ЦК Україницивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
		Відповідно до ч.1ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Ч.1ст.628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За змістомст.627 ЦК Україниз урахуванням положеньст.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч.ч.1 та 2ст.634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
		Згідно ч.4ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії»постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
		Пункт 7.11 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, встановлює, що у разі прийняття електропостачальником рішення про припинення або обмеження постачання електричної енергії споживачу за заборгованість за спожиту електричну енергію, з яким укладений один договір за декількома об`єктами споживача, припинення або обмеження постачання електричної енергії такому споживачу може здійснюватися за усіма об`єктами споживача, які зазначені у договорі з електропостачальником.
		У разі наявності у споживача за одним об`єктом двох і більше договорів з двома і більше електропостачальниками припинення або обмеження постачання електричної енергії такому споживачу має здійснюватися на повний обсяг його споживання, незалежно від того, один чи більше електропостачальників звернулись до оператора системи із заявою про припинення або обмеження постачання споживачу.
		Для підприємств житлово-комунального господарства, житлових кооперативів, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків тощо заходи з припинення або обмеження постачання (розподілу або передачі) електричної енергії здійснюються в першу чергу щодо електроустановок адміністративного, виробничого та службового призначення.
		На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
		Відповідно п.4 ч.1ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії»електропостачальники мають право: 4) звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку, крім випадків постачання вразливим споживачам.
		Відповідно до ч.1, п.2 ч.2ст.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Відповідно до положень частини четвертої статті 82ЦПКУкраїни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		З урахуваннямвстановленихусправі обставинтанаведенихвище нормправа,колегія суддіввважає,що при зверненні до суду позивач не обґрунтував належним чином порушення його прав як споживача та не надав достатніх, допустимих та належних доказів, які б підтверджували таке порушення.
		 
		Доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем його прав як споживача, не знайшли свого підтвердження.
		 
		Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази та доводи позивача, викладені в позовній заяві, є необґрунтованими.
		 
		Так, у позовній заяві ОСОБА_1 просить суд, зокрема: визнати, що згідно п. 12.5 договору, п. 7.11 ПРРЕЕ забороняється відключення користувача електроенергії на період розгляду судом питань порушення споживачем ПРРЕЕ або умов договору.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що такі позовні вимоги не призводять до відновлення прав, які позивач вважає порушеними і такий спосіб захисту права є неефективним. Задоволення таких вимог не призведе до поновлення прав позивача, оскільки не буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, не відбудеться компенсації витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, не будуть нівельовані негативні наслідки порушення його прав. По суті такі вимоги спрямовані на встановлення обставин, які можуть доводитись при зверненні до суду за захистом права способом, встановленим законом.
		 
		З огляду на викладене, вищевказані вимоги не підлягають судовому розгляду, оскільки задоволення позовних вимог позивача у такому вигляді не може призвести до реального захисту прав позивача та охоронюваних законом інтересів, а тому такі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в рамках жодної судової юрисдикції.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право та інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.    
		 
		Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода дійсно може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до положень ст. ст.4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно загальних правил визначенихст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Отже, для настання відповідальності за вказаними нормами, необхідно наявність вини особи, яка її завдала.
		Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження №61-943св20) зазначено, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку міжшкодоюі протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завданняшкоди)».
		Відтак, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, та відповідно не встановлено наявність протиправних дій чи бездіяльності відповідача, тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, яка є похідною. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є безпідставними вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, 
		постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Жмеринського міськрайонногосудуВінницької областівід 02червня 2022року залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення складено 20 липня 2022 року.
		 
		Головуючий         Сопрун В.В.
		 
		Судді             Стадник І.М.
		                   
		                           Шемета Т.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...