Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/3287/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2022. Зареєстровано: 23.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2022.
Дата набрання законної сили: 12.07.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 600/3287/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К. 
		Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 
		12 липня 2022 рокум. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Полотнянка Ю.П. 
		суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Полотнянка Ю.П.,
		представника позивача: Ляшка О.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці», Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, 
		В С Т А Н О В И В :
		в липні 2021 року ТОВ «Альтфатер Чернівці» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року 00000/1716/0701, 00000/1717/0701, 00000/1720/0701, 0000017180710, 0000017190710 та 0000017220710.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 позов задоволено частково:
		- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 30.03.2021 № 00000/1716/0701;
		- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 30.03.2021 № 00000/1717/0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, у тому числі 83400,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		- стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю Альфатер Чернівці судові витрати (судовий збір) в сумі 6993,99 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області;
		- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що первинна документація щодо здійснення господарських операцій ТОВ "Альфарет Чернівці" з контрагентами ТОВ "Пром гарант плюс" та ТОВ "Данівка" є такою, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили, тому не дає можливості визначити фактичних постачальників робіт (послуг, товарів) та підтвердити витрати на придбання товару та податкового кредиту. Зазначає, що ТОВ «Пром гарант плюс» та ТОВ «Данівка» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди.
		Позивач, в свою чергу, не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема позивач вважає, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 щодо визнання правомірним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 №00000/1717/0701 у відповідній частині (щодо збільшення суми податку на додану вартість на 54123,63 грн, в тому числі 43298,90 грн. за податковими зобовязаннями та 10824,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є незаконним та необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Посилається на те, що суд першої інстанції повністю ігнорує посилання позивача на листи податкових органів, наведені у позовній заяві, які підтверджують правильність дій позивача. На думку позивача, суд першої інстанції не застосував прямі норми матеріального права, які був зобовязаний застосувати, а саме норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.
		Такі порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення в частині визнання правомірними дій відповідача щодо визначення грошових зобовязань, повязаних з проведенням списання безнадійної заборгованості, послугували єдиною підставою для визнання судом правомірним застосування відповідачем штрафу за відсутність, начебто необхідної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеного в податковому повідомленні-рішення від 30.03.2021 №00000/1720/0701, а тому воно є незаконним та обгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
		Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000017180710, 0000017190710, 0000017220710 від 30.03.2021, то позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема апелянт посилається на те, що господарська операція стосовно проведення якої були видані оскаржувані ППР від 30.03.2021 №№0000017180710, 0000017190710, 0000017220710 проводилася між двома суб`єктами господарювання, а тому керуючись нормами пункту 177.8 статті 177 ПК України, під час здійснення господарської операції з придбання товару (вантажного автомобіля) у ФОП ОСОБА_1 , позивач не повинен був нараховувати та сплачувати до бюджету ні податок на доходи фізичних осіб, ні військовий збір та не повинен був подавати податковий розрахунок сум доходу, виплаченого на користь фізичної особи.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив.
		Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатер Чернівці" (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Василя Лесина, буд. 4, код ЄДРПОУ 23247708), зареєстроване як юридична особа 29.08.1996 та взяте на податковий облік 29.08.1996. Позивач є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
		Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності, в т.ч.: 38.11 Збирання безпечних відходів (основний); 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.
		Судом встановлено, що позивач відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України застосовує особливий порядок податкового обліку - касовий метод. 
		Головним управління ДПС у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатер Чернівці" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2017 по 31.12.2019, за результатами якої 03.03.2021 складено акт № 919/24-13-07-01/23247708 (Т.1 а.с. 20 -123).
		За наслідками проведеної перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем, в т.ч.:
		- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України: заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 135060 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 60000 грн, за 2019 рік в сумі 75060 грн;
		- пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43298,90 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43 298,90 грн;
		- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 150067,00 грн, в т.ч. за січень 2017 року на суму 66667,00 грн, за березень 2019 року на суму 41700,00 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,00 грн;
		- п. 201.10 ст. 201, п.1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності із пп. 14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у сумі 43298,90 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43298,90 грн;
		- п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України: несвоєчасно повідомлено податковий орган за основним місцем обліку про об`єкти оподаткування в кількості 23 об`єкти, та взагалі не повідомлено податковий орган за основним місцем обліку про 1 об`єкт оподаткування, які використовувалися у господарській діяльності в період з 01.01.2017 по 31.12.2019, за формою 20-ОПП;
		- п.51.1 ст.51, пп.б п.176.2 ст.176 та п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України: не включено в повному обсязі суми нарахованих та виплачених доходів фізичній особі, а також суми нарахованих та утриманих з них податку при нарахуванні доходів платникам податків в поданих податкових розрахунках сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4-й квартал 2017 року;
		- п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України не нарахувало та не утримало податок на доходи фізичних осіб від операції купівлі-продажу у фізичної особи вантажного автомобіля, чим занижено ПДФО на загальну суму 55200,00 грн;
		- п.161 підрозділу 10 Розділу XX, пп.164.2.4 п.164.2 ст.164, п.п 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України не нарахувало, не утримало та не сплатило (не перерахувало) до бюджету військовий збір з виплачених доходів фізичній особі за придбаний вантажний автомобіль на загальну суму 16560,00 грн. 
		На підставі висновків акту перевірки, 30.03.2021 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
		№ 00000/1716/0701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 168825,00 грн, у тому числі 135060,00 грн за податковими зобов`язаннями та 33765,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 40-41);
		№ 00000/1717/0701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 158373,63 грн, у тому числі 126698,90 грн за податковими зобов`язаннями та 31674,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 42-43);
		№ 00000/1720/0701, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 21649,45 грн за платежем податок на додану вартість (Т. 2 а.с. 44);
		№ 0000017180710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 20700,00 грн, у тому числі 16560,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4140,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 52 - 53);
		№ 0000017190710, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку (Т. 2 а.с. 49);
		№ 0000017220710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 69000,00 грн, у тому числі 55200,00 грн за податковими зобов`язаннями та 13800,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 50 - 51).
		Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги № 14805/6/99-00-06-01-05-06 від 01.07.2021, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 №№ 00000/1716/0701, 00000/1717/0701, 00000/1720/0701, 0000017180710, 0000017190710 та 0000017220710 без змін (Т. 1 а.с. 164 - 175).
		Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
		Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно висновку контролюючого органу про порушення п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43298,80 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43298,90 грн, а також порушення п. 201.10 ст. 201, п.1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності із пп. 14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у сумі 43298,90 грн, в тому числі у травні 2019 року на суму 43298,90 грн, колегія суддів виходить з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.
		Відповідно до п. 187.10 ст. 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.
		Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для житлово-експлуатаційних контор, управителів багатоквартирних будинків та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.
		Пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701. 2702. 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.
		Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у п. 187.1 ПК України та у п. 198.2 ПК України, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2022 року.
		Згідно з п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або гпх. що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
		Аналізуючи наведені положень ПК України, суд дійшов висновку, що списання дебіторської заборгованості для цілей оподаткування ПДВ вважається іншим видом компенсації вартості поставлених товарів.
		Дебіторська заборгованість за надані, але не оплачені послуги, яка виникла у платників податку, які застосовують касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг, може бути списана у разі визнання її безнадійною. 
		Як наслідок, саме з моменту списання дебіторської заборгованості у платника податку, який застосовує касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг припиняються правовідносини за договором постачання товарів/послуг та припиняється право вимагати від покупця оплати (або іншої компенсації) за таким договором постачання.
		Отже, у разі якщо оплата за поставлені товари/послуги постачальнику, який застосовує касовий метод, не надійшла, такий постачальник на дату списання дебіторської заборгованості, а не на дату визначення/визнання за результатами проведення інвентаризації за поставлені та не оплачені товари/послуги зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів (послуг) та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією. 
		У випадку відсутності списання дебіторської заборгованості, яка є оплатою за поставлені товари/послуги постачальнику, який застосовує касовий метод, не виникають податкові зобов`язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів (послуг) та по складанню і реєстрації в ЄРПН податкової накладної за такою операцією.
		Підпунктом 14.1.11 п. 14.1.ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, в т.ч.: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
		Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Відповідно до інформації, яка розміщена у розділі 101.06 Бази загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Інформаційно-довідкового департаменту ДПС та листа Державної податкової служби України від 28.07.2017 № 1426/6/99-99-15-03-02-15/ІПК дебіторська заборгованість, яка виникла у платників податку, які застосовують касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг, може бути списана після закінчення строку позовної давності по такій заборгованості.
		У листі також зазначено, що при списанні у бухгалтерському обліку платника податку дебіторської заборгованості за раніше поставлені товари/послуги, які не були оплачені отримувачем таких товарів/послуг, відбувається компенсація вартості таких товарів/послуг або за рахунок резерву сумнівних боргів, або за рахунок зменшення операційних витрат, тому на дату списання такої заборгованості у платника податків виникають податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 187.10. ст. 187 ПК України. 
		Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що списання безнадійної заборгованості є правом, а не обов`язком платника податків. Якщо платник податків не списав дебіторську заборгованість відповідно до п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відтак немає іншого виду компенсації вартості товарів, робіт послуг, тому згідно п. 14.1.266 п.14 ст. 14 ПК України не виникає податкових зобов`язань по оплаті ПДВ та відповідно обов`язку складати податкову накладну за касовим методом. Вказаний обов`язок виникає тільки після списання заборгованості, а не визнання її сумнівною або безнадійною. 
		Як встановлено судом першої інстанції, 23.05.2019 директор ТОВ «Альтфатер Чернівці» Бутра В.З. видав наказ № 24Г Про списання безнадійної заборгованості, яким наказано списати безнадійну заборгованість по послугах з вивезення ТПВ, по котрій закінчився термін позовної давності (3 роки), на загальну суму 299323,73 грн, в тому числі по громадянам, з якими укладено прямі договори на вивіз ТПВ, 259793,40 грн. Згідно вказаного наказу наказано списання провести до 31.05.2019 за рахунок створеного резерву сумнівних боргів з включенням до валових витрат поточного періоду. До наказу додається реєстр списання безнадійної заборгованості по прямим договорам з мешканцям м. Чернівці (Т. 1 а.с. 197 - 202).
		В акті документальної планової перевірки зазначено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося учасниками справи, що операція з формування резерву сумнівних боргів ТОВ Альтфатер Чернівці відображена наступною бухгалтерською проводкою: Дт 944 Сумнівні та безнадійні борги Кт 381 Резерв сумнівних боргів на загальну суму 820527,80 грн.
		Отже, розглядом справи по суті встановлено списання позивачем 23.05.2019 безнадійної дебіторської заборгованості по фізичним особам м. Чернівці, з якими укладено прямі договори про надання послуг з вивезення ТПВ, тому, у нього виникає податкове зобов`язання по оплаті ПДВ та відповідно обов`язок складати податкову накладну за касовим методом. 
		Слід зазначити, що підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54. ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. 
		Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту планової документальної перевірки від 03.03.2021 встановлено, що у зв`язку із допущенням порушення п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43298,90 грн, в т.ч. за травень 2019 на суму 43298,90 грн, відповідачем визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54123,63 грн, у тому числі 43298,90 грн за податковими зобов`язаннями та 10824,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
		З матеріалів справи видно, що вказане грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54123,63 грн включено до податкового повідомлення рішення №00000/1717/0701 від 30.03.2021, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 158373,63 грн, у тому числі 126698,90 грн за податковими зобов`язаннями та 31674,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 42-43).
		Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в цій частині спірних правовідносин правомірно визначив оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №00000/1717/0701 від 30.03.2021 позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54123,63 грн, у тому числі 43298,90 грн за податковими зобов`язаннями та 10824,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції в цій частині, а доводи апеляційної скарги позивача вказаного висновку не спростовують.
		Стосовно висновку відповідача щодо порушення позивачем п. 201.10 ст. 201, п. 1201.2 ст.120-1 ПК України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України у сумі 43298,90 грн, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про його правомірність виходячи з наступного.
		Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
		Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок списання позивачем 23.05.2021 безнадійної дебіторської заборгованості по фізичним особам м. Чернівці, з якими укладено прямі договори про надання послуг з перевезення ТВП та застосовується касовий метод, проте в порушення норм податкового законодавства, не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з постачання таких послуг. Відповідно податкові накладні, за такими операціями, в порушення положень ст.201 ПК України, позивачем також не складалися і не реєструвалися в ЄРПН.
		В акті документальної перевірки від 03.03.2021 зафіксовано, що у зв`язку із списанням ТОВ Альтфатер Чернівці 23.05.2019 безнадійної дебіторської заборгованості по фізичним особам м.Чернівці, з якими укладено прямі договори про надання послуг з вивезення ТПВ та застосовується касовий метод дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 259793,40 грн, ТОВ Альтфатер Чернівці в порушення вимог пп.14.1.266 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 43298,90 грн (259 793,4 грн х 20% / 120 %), в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн.
		За результатами опрацювання даних Єдиного реєстру податкових накладних, документальною перевіркою встановлено, що податкові накладні на суму заниження податкових зобов`язань, позивачем не зареєстровано в ЄРПН.
		Отже, позивачем порушено п. 201.10 ст. 201, п.1201.2 ст. 120-1 ПК України в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань у відповідності із п.п. 14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у сумі 43298,90 грн, в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн.
		Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту планової документальної перевірки від 03.03.2021 встановлено, що за допущене порушення п. 1201.2 ст. 1201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, яке полягає у відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму заниження податкових зобов`язань, у загальній сумі у сумі 43298,90 грн, в тому числі за травень 2019 року в сумі 43298,90 грн, відповідач застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, яка склала 21649,45 грн (43298,90 грн х 50%) (Т. 2 а.с. 38-39). 
		Беручи до уваги висновок щодо наявності у позивача обов`язку складати податкову накладну, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач правомірно застосував оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 30.03.2021 № 00000/1720/0701 до позивача штраф у розмірі 21649,45 грн за платежем податок на додану вартість (Т. 2 а.с. 44). 
		Відтак, в цій частині позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
		Натомість, доводи позивача, наведені ним в позовній заяві та апеляційній скарзі, спростовуються наявними в справі доказами.
		Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції норм статті 56 Податкового кодексу України, оскільки поряд із зазначеними нормами ПК України, які є неоднозначими, судом додатково було зроблено посилання на останні по датах листи ДФС України.
		Таким чином, апеляційна скарга позивача в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2021 № 00000/1717/0701 в частині визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 54123,63 грн, у тому числі 43298,90 грн за податковими зобов`язаннями та 10824,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 00000/1720/0701 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 21649,45 грн за платежем податок на додану вартість, задоволенню не підлягає.
		Стосовно висновку відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 135060 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 60000 грн, за 2019 рік в сумі 75060 грн, а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 150067,0 грн, в т.ч. за січень 2017 року на суму 66667,0 грн, за березень 2019 року на суму 41700,0 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,0 грн, суд зазначає наступне. 
		Так, в п. 3.1.1.1 розділу 3 акту перевірки від 03.03.2021 № 919/24-13-07-01/23247708 зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 ТОВ «Альтфатер Чернівці» задекларовано в рядку 01 декларацій „Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 56099582 грн. 
		Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «Альтфатер Чернівці» показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 в сумі 56099582 грн встановлено їх заниження на загальну суму 750333 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 333333 грн, 2019 рік в сумі 417000 грн, чим порушено вимоги п.44.1, п.44.2.ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті придбання дизельного палива у постачальників ТОВ Пром гарант плюс на загальну суму 400000,00 грн та ТОВ Данівка на загальну суму 500400,00 грн.
		В акті перевірки зафіксовано, що у зв`язку з відсутністю у ТОВ Пром гарант плюс та ТОВ Данівка (на час декларування господарських операцій) у власності або користуванні будь-яких об`єктів для здійснення торгівлі пальним та відсутністю належним чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ Пром гарант плюс та ТОВ Данівка операцій з відпуску пального на АЗС (АГЗС, АГЗП) по паливним карткам.
		На думку відповідача, ТОВ Альтфатер Чернівці фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Пром гарант плюс та ТОВ Данівка і складено первинні документи всупереч норм ч. 1ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
		Наведені обставини, на переконання відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження іншого операційного доходу (рядок 2120 Звіту) в періоді, що перевірявся на загальну суму 750333 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 333333 грн, 2019 рік в сумі 417000 грн.
		В п. 3.1.2.2 розділу 3 акту перевірки від 03.03.2021 № 919/24-13-07-01/23247708 зазначено, що враховуючи порушення по операціях з контрагентами ТОВ Пром гарант плюс та ТОВ Данівка, перевіркою встановлено, що в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Альтфатер Чернівці" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 150067,0 грн, в т. ч. за січень 2017 року на суму 66667,00 грн за березень 2019 року на суму 41700,0 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,00 грн, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними та первинними документами, не оформленими належним чином, та в яких наявні неправдиві відомості щодо змісту проведених операцій. Вказане порушення вплинуло визначення об`єкта на оподаткування з податку на прибуток у відповідних податкових періодах.
		Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача та перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду стосовно протиправності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 00000/1716/0701 від 30.03.2021 грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн та № 00000/1717/0701 від 30.03.2021 грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, у тому числі 83400,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України врегульовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		За приписами п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		З матеріалів справи видно, що між позивачем та його контрагентами ТОВ «Пром Гарант Плюс» та ТОВ «Данівка» укладено договори поставки паливно-мастильних матеріалів.
		Між тим, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні документи, у яких відображено господарські операції з вищевказаними контрагентами.
		Зміст наявних у справі документів свідчить про те, що доводи відповідача щодо фактичного не здійснення операцій щодо кожного із контрагентів полягають у різному обґрунтуванні та базуються на відмінній оцінці документів, наданих до перевірки.
		Відповідно до п.п. 14.1. п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
		За визначенням п.п. 14.1.141.1 п. 14.1 ст. 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
		Необхідно звернути увагу на те, що Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон № 1791-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни до Податкового кодексу України у частині акцизного податку.
		Так, зокрема, підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону № 1791-VIII у підпункті 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України із визначенням терміну "реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" вилучено положення щодо реалізації пального, як фізичного відпуску з автозаправної станції (АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (АГЗС) незалежно від форми розрахунків.
		Відтак, відповідно до підпункту 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України (з урахуванням внесених змін станом на час виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
		Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.
		Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування.
		Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього ж Кодексу є платником акцизного податку.
		Об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПК України).
		Згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
		Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України).
		Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.
		Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, встановлена ст. 117 ПК України.
		Судом встановлено, що 24.10.2016 між ТОВ "Пром Гарант Плюс" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 169, на умова якого постачальник зобов`язувався передати покупцю у власність товар, згідно накладних на товар. Одиниця вимірювання: літр; кількість згідно накладних на товар. 
		За змістом вказаного договору, відпуск товару з АЗС повинен здійснюватися за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (Т. 1 а.с. 157-158).
		Пунктом 2 цього договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору. 
		Згідно п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). 
		Відповідно до умов п. 5.2 наведеного договору місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачi (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всi обов`язки сторiн по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількостi меншiй, ніж зазначено в скретч-картці.
		Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договором, у разі неотримання Покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. 
		При цьому, постачальником товару складено видаткові накладні на придбання окремих партій пального від 10.01.2017 № 0182/0000030, від 10.01.2017 № 0182/0000031, від 24.01.2017 №0182/0000119 (Т. 1 а.с. 159, 161, 163).
		Також постачальником товару складено рахунки-фактури від 10.01.2017 та від 24.01.2017, а також специфікації відпущених стреч-карток на нафтопродукти від 10.01.2017 та від 24.01.2017 (т.1 а.с. 152 на звороті, 159 - 163).
		Крім того, постачальником товару складено податкову накладну від 31.01.2017 № 94, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1 а.с. 149, 149 на звороті).
		В матеріалах справи також містяться докази оплати позивачем отриманого товару від постачальника (платіжні доручення № 11 від 10.01.2017 та № 37 від 24.01.2017) (Т. 1 а.с. 150 на звороті, 151 на звороті).
		Дослідженням видаткових накладних, рахунків-фактур та специфікацій відпущених стреч-карток на нафтопродукти, складених в межах виконання умов договору від №196 від 24.10.2016, встановлено, що постачальником здійснювався відпуск скреч-карток на дизельна пальне номіналом 10 л, 15 л, 20 л, 30 л та 40 л. 
		З матеріалів справи також видно, що 01.03.2019 між ТОВ "Данівка" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 19, на умова якого постачальник зобов`язувався передати покупцю у власність товар (паливно-мастильні матеріали) (Т. 1 а.с. 179 - 180).
		При цьому, постачальником товару складено видаткові накладні на придбання дизельного палива у талонах в кількості 1000 шт. по 20 л від 04.03.2019 № 1 та від 01.04.2019 № 4 (Т. 1 а.с. 182, 185).
		Також постачальником товару складено рахунки-фактури від 04.03.2019 № 1, від 01.04.2019 № 4 (Т. 1 а.с. 181, 184).
		Постачальником товару складено податкові накладні від 04.03.2019 № 2 та від 02.04.2019 № 1, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т. 1 а.с. 183, 183 на звороті, 186, 186 на звороті).
		В матеріалах справи також містяться докази оплати позивачем отриманого товару від постачальника (платіжні доручення № 166 від 04.03.2019 та № 249 від 02.04.2019) (Т. 1 а.с. 187, 188).
		Крім того, в матеріалах справи містяться акти звіряння розрахунків за березень та квітень 2019 року між позивачем та ТОВ "Данівка", витяг з ЄДР про знаходження ТОВ "Данівка" в реєстрі, Витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального від 01.03.2019 стосовно реєстрації ТОВ "Данівка", наказ № 3 від 17.08.2018 про призначення на посаду директора ТОВ Данівка (Т. 1 а.с .189, 190, 191,192-193, 194).
		В підтвердження реальності проведених операцій з постачальником ТОВ Данівка, позивач подав до суду договір суборенди №2-2018 від 01.09.2018, на умовах якого приватна фірма Байпас передала ТОВ Данівка в суборенду паливний склад та резервуари для збереження ПММ, що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Лесина, 4 (Т. 1 а.с. 195-196). 
		При цьому, суд звертає увагу, що спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
		Так, відповідно до пункту 1 Інструкції, її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
		В п. 3 Інструкції наведені терміни, які мають визначення в цій Інструкції, зокрема, термін "талон" має таке значення це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
		Підпунктом 10.3.3.2 п. 10.3.3 Інструкції передбачений відпуск нафтопродуктів за талонами, а заправлення за талонами відображається у відповідному звіті АЗС за формою № 17-НП.
		На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП (пункт 10.4.1 вказаної Інструкції).
		Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила № 1442), які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування (пункт 1).
		За змістом п. 2 зазначеного Правила роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).
		Відповідно до п. 10 Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.
		Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.
		При цьому, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Відпуск бензину в тару з полімерних матеріалів і в скляну тару забороняється (пункт 34 Правил № 1442).
		З урахуванням зазначених норм, обов`язковою умовою для фізичної реалізації палива за талонами (одноразовим відомостям) потрібна наявність самої автозаправочної станції (АЗС), так як учасником операції з реалізації пального є АЗС (а не продавець карток на пальне (талонів).
		У даному випадку предметом договорів поставки була передача талонів на паливо, за таких обставин контрагенти позивача по спірним операціям здійснювали фактично операції по реалізації талонів на пальне. Фактична заправка автомобілів позивача здійснювалася на АЗС на підставі скреч-карт переданих контрагентами позивачу в рамках укладених договорів поставки.
		Як вже було зазначено вище, згідно з пунктом 3 Інструкції талон це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
		Факт передачі талонів на пальне підтверджується відповідними накладними, що не спростовує відповідач. 
		Суд звертає увагу на те, що у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС, нездійснення фактичного отримання пального та його фізичного відпуску споживачу, а також нездійснення інших операцій з реалізації пального, визначених абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, підприємство не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні, оскільки не здійснює операції з реалізації пального в розумінні абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
		Суд вважає за доцільно зазначити, що за своєю суттю картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, то реалізація пального буде мати місце лише у разі пред`явлення такої картки на АЗС. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС. Отже, сама по собі реалізація талонів на пальне юридичним особам та фізичним особам-підприємцям не відноситься до безпосередньої реалізації суб`єктами господарювання пального.
		Вказане кореспондується з викладеним у листах ДФС України № 24565/7/99-99-15-03-03-17 від 20.07.2016, № 22705/6/99-99-15-03-02-15 від 20.10.2016, № 2739/6/99-99-15-03-02-15 від 10.02.2017 щодо порядку застосування положень ПК України, що регулює порядок та підстави для реєстрації платником акцизного податку, відповідно до яких контролюючий орган зазначає, що якщо суб`єкт господарювання здійснює операції лише з талонами та/або штрих-картками на пальне, без реалізації пального в розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, при цьому договором передбачено купівля/продаж талонів на паливо, як торгівельної послуги на отримання палива, то за такими операціями у суб`єкта господарювання не виникає підстав реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального, об`єкт оподаткування акцизним податком при цьому не виникає.
		Як встановлено судом першої інстанції, роздрібний відпуск нафтопродуктів позивачу здійснювався саме на АЗС, що відповідач помилково не врахував під час проведення перевірки.
		Отже, в розумінні ПК України, роздрібна торгівля нафтопродуктами контрагентами позивача у спірних правовідносинах не здійснювалася.
		Враховуючи те, що контрагентами позивача здійснювалися лише операції з реалізації талонів на пальне (скреч-картки), за якими пальне отримувалось позивачем в пунктах реалізації, що належать іншим суб`єктам господарювання, на думку суду, у контрагентів не виникало обов`язку щодо реєстрації платниками акцизного податку з реалізації пального, реєстрації в податкових органах реєстраторів розрахункових операцій, а також реєстрації акцизних накладних.
		Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності у контрагентів у власності або користуванні будь-яких об`єктів для здійснення торгівлі пальним, належним чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, не проведення реєстрації контрагентів платниками акцизного податку з реалізації пального, не проведення реєстрації в податкових органах реєстраторів розрахункових операцій, а також не складання та не реєстрація акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та як наслідок неможливість здійснення контрагентами операцій з відпуску пального по паливним карткам є необґрунтованими та спростовуються встановленими по справі обставинами. 
		Інші доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами операцій з відпуску пального на користь позивача суд відхиляє, оскільки відповідач прийшов до такого висновку без врахування вимог п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо здійснення операцій з талонами та/або штрих-картками на пальне, без фактичної реалізації пального.
		Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту планової документальної перевірки від 03.03.2021 встановлено, що у зв`язку із допущенням порушення п.44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 135060 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 60000 грн, за 2019 рік в сумі 75060 грн, відповідачем визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн, у тому числі 135060,00 грн за податковими зобов`язаннями та 33765,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Крім того, у зв`язку із допущенням порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 150067,00 грн, в т.ч. за січень 2017 року на суму 66667,00 грн, за березень 2019 року на суму 41700,00 грн та за квітень 2019 року на суму 41700,00 грн, відповідачем визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, у тому числі 83400,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Встановлено, що грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн, у тому числі 135060,00 грн за податковими зобов`язаннями та 33765,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями включено до податкового повідомлення рішення №00000/1716/0701 від 30.03.2021.
		З матеріалів справи також видно, що грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104550,00 грн, у тому числі 83700,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями включено до податкового повідомлення рішення № 00000/1717/0701 від 30.03.2021, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 158373,63 грн, у тому числі 126698,90 грн за податковими зобов`язаннями та 31674,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 42-43).
		Таким чином, колегі суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в цій частині спірних правовідносин протиправно визначив позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 00000/1716/0701 від 30.03.2021 грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 168825,00 грн та № 00000/1717/0701 від 30.03.2021 грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 104250,00 грн, у тому числі 83400,00 грн за податковими зобов`язаннями та 20850,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.
		Доводи апеляційної скарги відповідача вказаних висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга Головного управління ДПС у Чернівецькій області задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині є правомірним.
		Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно висновку контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та несплати військового збору під час вчинення операції купівлі-продажу у фізичної особи вантажного автомобіля, колегія суддів виходить з наступного.
		Так, в п.п. 3.1.4.2.2 акту документальної планової перевірки від 03.03.2021 зазначено, що у період, що перевіряється, ТОВ "Альтфатер Чернівці" було придбано у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вантажний автомобіль, згідно договору купівлі-продажу №2/26-10-17 від 26.10.2017, на умовах якого ТОВ "Альтфатер Чернівці" придбало у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 автомобіль марки MAN TGX 18.400, 2009 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 . Враховуючи технічний стан автомобіля, сторони дійшли згоди, що ціна цього Договору становить 1104000,00 грн.
		На виконання умов вищевказаного договору, ТОВ "Альтфатер Чернівці" перерахувало фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 533 вiд 27.10.2017, на поточний рахунок № НОМЕР_3 в АТ Райффайзен банк Аваль у м.Києві, МФО 380805, кошти в сумі 1104000,00 грн.
		В ході перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що договір купівлі-продажу вантажного автомобiля укладено мiж юридичною особою та фізичною особою, внаслідок чого така юридична особа, у відповідності до п. 173.3 ст.173 ПК України, вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати функції податкового агента.
		Перевіркою встановлено, що ТОВ «Альтфатер Чернівці» на порушення вимог п. 173.3 ст. 173, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб від операції купівлі у фізичної особи вантажного автомобіля, у зв`язку з чим занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 55200,00 грн (1104000 грн Х 5%), а також не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету військовий збір з виплачених доходів фізичній особі за придбаний вантажний автомобіль на загальну суму 16560,00 грн (1104000 грн Х 1,5%). 
		Перевіркою повноти відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку встановлено, що на порушення п. 51.1 ст. 51, пп.б п.176.2 ст.176 та п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України позивачем до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 4 квартал 2017 року не включено суму виплаченого доходу фізичній особі при купівлі вантаженого автомобіля з ознакою доходу 105 Продаж обмін рухомого майна та суму нарахованого, утриманого податку на доходи фізичних осіб. 
		За результатами перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області сформовані та вручені ТОВ «Альтфатер Чернівці» податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0000017190710 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафною санкцією у розмiрi 1020 грн, № 0000017220710 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 69000,00 грн, у т.ч. за основним платежем 55200,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 13800,00 грн, № 0000017180710 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за загальну суму 20700,00 грн. у т.ч. за основним платежем 16560 грн та штрафних санкцій у розмірі 4140,00 грн.
		Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача протиправності винесених відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.
		В абзаці є п.п.п 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
		Відповідно до абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
		Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
		Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
		Згідно з абз. 2 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
		Згідно з п. 173.3 ст. 173 ПК України у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.
		Разом з тим, пунктом 177.8 статті 177 ПК України встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		Отже суб`єкти господарювання не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам-підприємцям, крім випадку, коли буде встановлено, що відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими.
		Судом встановлено, що під час проведення перевірки, посадовими особами відповідача не взято до уваги тієї обставини, що ФОП ОСОБА_1 є приватним підприємцем, одним із видів діяльності за КВЕД є  45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, хоча така обставина повинна досліджуватись контролюючим органом, оскільки впливає на формування висновків про наявність чи відсутність обов`язку оподаткування виплаченого фізичній особі-підприємцю доходу. Вказане підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.211-212).
		Також судом встановлено, що оплата за куплений товар (вантажний автомобіль) була здійснена позивачем на банківський рахунок саме ФОП ОСОБА_1 .
		З огляду на те, що фізичною особою-підприємцем, з яким позивач мав господарські правовідносини, і щодо якої останнім не була зазначена інформація у формі №1-ДФ, були надані копії документів, що підтверджують його державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, слід дійти висновку, що позивачем правомірно, згідно з вимогами п. 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, податок не утримувався та згадана звітність не подавалась, оскільки в даному випадку ТОВ «Альфатер Чернівці» не виступав податковим агентом вказаної особи.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для утримання позивачем ПДФО при виплаті доходу ФОП ОСОБА_1 .
		Зважаючи на необґрунтованість висновків щодо заниження ТОВ «Альтфатер Чернівці» податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про протиправність оскаржуваних ППР від 30.03.2021 №0000017190710 та №0000017220710.
		Щодо розрахунку грошового зобов`язання зі сплати військового збору, суд виходить з наступного.
		Відповідно до п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
		Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. 
		Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. 
		Як вже вище зазначалося судом апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Чернівецькій області необґрунтовано визначено об`єкт оподаткування ТОВ «Альфатер Чернівці» за податком на доходи фізичних осіб. Оскільки об`єкт оподаткування військовим збором тотожний об`єкту оподаткування за податком на доходи фізичних осіб, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним оскаржуване ППР №0000017180710 від 30.03.2021, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині щодо податкових повідомлень-рішень від 30.03.2021 №№0000017180710, 0000017190710, 0000017220710 не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також не застосовано нормативні приписи пункту 177.8 статті 177 ПК України, внаслідок чого помилково відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині позову, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2021 №№0000017180710, 0000017190710, 0000017220710. 
		При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З урахуванням того, що апеляційну скаргу позивача задоволено частково, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь позивача судові витрати в сумі 5675 грн. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» задовольнити частково.
		Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2021 №0000017180710, №00000017190710, №0000017220710 та прийняти в цій частині нову постанову.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 №0000017180710, №00000017190710, №0000017220710.
		В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року залишити без змін.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» сплачений судовий збір в розмірі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень. 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. 
		Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2022 року.
		 
		Головуючий  Полотнянко Ю.П.    Судді    Драчук Т. О.   Смілянець Е. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...