Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 615/338/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано судом: 25.07.2022. Зареєстровано: 26.07.2022. Оприлюднено: 27.07.2022.
Дата набрання законної сили: 02.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/631/70/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12012220240000137

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ряд.95 
		 
		Справа № 615/338/22 
		Провадження № 1-кп/631/70/22 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25 липня 2022 року                селище міського типу Нова Водолага
		 
		Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
		 
		головуючого                судді     ОСОБА_1 
		за участю
		з боку сторони обвинувачення:
		прокурора                         ОСОБА_2 
		з боку сторони захисту:
		захисника                         ОСОБА_3 
		а також:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 
		 
		розглянувши і перевіривши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області в селищі міського типу Нова Водолага Харківського району Харківської області справу за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо обвинувачення:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Старий Мерчик
		Валквського району Харківської області, громадянина України,
		із середньою освітою, не одруженого, без утриманців, 
		неодноразово судимого, який не працював, 
		був зареєстрований за адресом: 
		 
		 
		АДРЕСА_1 ,-
		та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		На виконання приписів пункту 3 частини 2 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України начальник Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 , який на підставі приписів статей 36 і 37 зазначеного кодифікованого процесуального закону України має відповідні повноваження, в порядку, передбаченому статтями 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, звернувся до Валківського районного суду Харківської області із обвинувальним актом та доданими до нього документами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України (а. с. 1, 2  8, 9  30, 31).
		 
		Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 13.04.2022 року матеріали цього кримінального провадження передано на розгляд Нововодолазькому районному суду Харківської області (а. с. 38 - 39).
		 
		Зазначений обвинувальний акт зареєстровано за вхідним № 1290/22-вх від 26.04.2022 року із наданням єдиного унікального № 615/338/22 (провадження № 1-кп/631/70/22) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження передано на розгляд головуючого судді ОСОБА_1 (а. с. 42, 43).
		 
		Ухвалою, постановленою 27.04.2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , визначеної відповідно до частини 11 статті 31 й частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням приписів статей 75 та 76 цього ж кодифікованого процесуального закону України, розпочато підготовче провадження у цій справі та призначене відкрите підготовче судове засідання, яке слід провести професійним суддею одноособово за участю прокурора, близького родича померлого обвинуваченого, який наполягає на його реабілітації, та захисника (а. с. 44  47).
		 
		Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у підготовче судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені своєчасно та належним чином згідно із вимогами кримінального процесуального кодифікованого закону України, про причини своєї неявки не сповістили, проте надали суду заяви, зареєстровані за вхідним № ЕП-635/22-вх та вхідним № ЕП-634/22-вх від 25.07.2022 року, з проханням підготовче провадження та судовий розгляд провести за їх відсутності, зазначивши, що повністю підтримують позицію прокурора та не мають будь-яких претензій матеріального чи морального характеру (а. с. 64, 68, 69).
		 
		Близький родич померлого обвинуваченого  мати - яка наполягала на його реабілітації  ОСОБА_8 , у підготовче судове засідання теж не з`явилась, хоча про дату, час та місце його проведення була повідомлена своєчасно та належним чином згідно із вимогами кримінального процесуального кодифікованого закону України, про причини своєї неявки не сповістила, проте надала судові заяву, зареєстровану за вхідним № 1678/22-вх від 18.07.2022 року, в якій просила підготовче провадження провести за її відсутності (а. с. 60, 64).
		 
		Також, в зазначеній заяві (вхідний № 1678/22-вх від 18.07.2022 року) ОСОБА_8 як близький родич померлого обвинуваченого  мати - яка наполягала на його реабілітації вказала, що дійсно її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 134 та видане свідоцтво про смерть (серії НОМЕР_1 ). Спочатку вона наполягала на його реабілітації, проте після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не вбачає в цьому сенсу та просить наразі закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, у зв`язку із його смертю, повністю розуміючи, що таке закриття є з нереабілітуючих підстава (а. с. 60).
		 
		Абзац 2 пункту 2 Листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» роз`яснює, що неприбуття для участі у підготовчому судовому засіданні учасників судового провадження (крім прокурора, за винятком випадків, коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення в порядку частини 4 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України), які належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення такого засідання (при цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце), не перешкоджає його проведенню, крім випадків, визначених законом, зокрема:
		1) якщо обвинувачений, потерпілий звернувся з клопотанням (виявив бажання) бути присутнім під час підготовчого судового засідання, але з невідомих причин не з`явився до суду у визначений час, суд вправі відкласти судове засідання;
		2) якщо відсутність учасника підготовчого судового засідання зумовлена поважними причинами, суд може прийняти рішення про відкладення судового засідання;
		3) у разі відсутності обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, для можливості реалізації останнім права, передбаченого статті 384 кримінального процесуального кодифікованого закону України, щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних, суд зобов`язаний відкласти судове засідання;
		4) якщо обвинувальний акт надійшов до суду з підписаною між сторонами угодою, участь сторін такої угоди відповідно до частини 2 статті 474 цього ж кодексу є обов`язковою, то відкладення судового засідання також є обов`язковим;
		5) якщо одна зі сторін заперечує проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності учасника судового провадження, який не з`явився, суд вправі відкласти судове засідання;
		6) якщо до суду надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, участь сторін кримінального провадження та потерпілого згідно з частиною 1 статті 288 зазначеного вище процесуального кодексу України обов`язково, а тому суд зобов`язаний відкласти судове засідання.
		 
		Відтак, ураховуючи наведені приписи, беручи до уваги, що потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також ОСОБА_8 як близький родич померлого обвинуваченого  мати - яка наполягала на його реабілітації особисто отримали судові виклики у визначений кримінальним процесуальним кодифікованим законом строк, звернулись до суду із клопотанням здійснити підготовче провадження за їх відсутності, за умови, що жоден з учасників цього кримінального провадження (ані з боку сторони обвинувачення, ані з боку сторони захисту) не заперечував проти проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності, суд, порадившись на місці, прийшов до висновку про можливість здійснити підготовче провадження за їх відсутності.
		 
		Під час підготовчого судового засідання начальник Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 , який діяв на підставі постанови про зміну групи прокурорів, які здійснюють повноваження у кримінальному провадженні, прийнятої заступником керівника Богодуховської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 30.03.2022 року, вважав, що зазначене кримінальне провадження підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області з огляду на зміст частин 5 і 6 статті 34 Кримінального процесуального кодексу України, проте підлягає закриттю, так як обвинувачений помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а особа, яка наполягала на його реабілітації  близький родич  мати  відмовилась від цього та, розуміючи нереабілітуючу підставу такого закриття провадження, наполягає на цьому, про що зазначила у власноруч написаній заяві. Просив заяву ОСОБА_8 задовольнити та закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, а також вирішити питання щодо подальшої долі речових доказів та судових витрат у ньому, про що надав письмове клопотання, зареєстроване за вхідним № 1783/22-вх від 25.07.2022 року (а. с. 71, 65 - 67).
		 
		Захисник  ОСОБА_3 , який діє на підставі договору № 22Д, укладеному між ним та ОСОБА_8 22.02.2022 року, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ЧН № 000704), виданого 19.04.2019 року на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області № 74 від 22.03.2019 року, заявив, що дійсно є всі підстави для закриття провадження у цій справі в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, з підстав смерті обвинуваченого внаслідок відмови його клієнтки від подальшої реабілітації її сина, що повністю відповідає інтересам останньої та яка розуміє нереабілітуючу підставу такого закриття та наслідки відповідної процесуальної дії (а. с. 53, 72  73, 74, 75). 
		 
		Заслухавши думку сторін кримінального провадження, а саме: сторони захисту та сторони обвинувачення, які підтримали клопотання особи, що наполягала на реабілітації обвинуваченого ОСОБА_5  його близького родича  матері, та не заперечували проти його задоволення й закриття провадження у справі,- всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо дослідивши обвинувальний акт разом із доданими до нього документами (зокрема, реєстром матеріалів досудового розслідування та відповідних розписок сторони захисту), перевіривши їх на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, в тому числі й згідно з доказами, наданими сторонами під час підготовчого провадження на підтвердження заявлених клопотань відповідно до принципу змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими у підготовчому судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
		 
		Порядок кримінального провадження на території України як обумовлено змістом статті 1 Кримінального процесуального кодексу України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, що складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
		 
		При цьому, підготовче провадження в суді першої інстанції здійснюється відповідно до приписів глави 27 розділу ІV кримінального процесуального кодифікованого закону України, якою визначено, що завданням стадії підготовчого судового провадження є, зокрема, перевірка матеріалів досудового розслідування, оцінка змісту і форми обвинувального акту з метою успішного проведення судового розгляду.
		 
		Відповідно до вимог частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 
		1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
		2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини 1 або частиною 2статті 284 цього Кодексу;
		3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
		4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
		5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
		6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
		 
		Розв`язуючи зазначені питання, оцінюючи зміст і форму обвинувального акту та керуючись пунктом 2 частини 3 статті 314 кримінального процесуального кодифікованого закону України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4  8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 цього кодексу.
		 
		Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		 
		Отже, порядок закриття кримінального провадження передбачений параграфом 1 глави 24 й главою 27 Кримінального процесуального кодексу України. 
		 
		Так, частина 1 статті 283 вказаного кодексу передбачає, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
		 
		При цьому, згідно із змістом частини 2 цієї статті прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомленні особі про підозру здійснити одну з таких дій:
		1) закрити кримінальне провадження;
		2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
		3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
		 
		Відтак, обвинувальний акт, як встановлено частиною 4 статті 110 кримінального процесуального кодифікованого закону України, є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. 
		 
		Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом
		 
		У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які згідно із приписом статті 91 вказаного кодексу підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.
		 
		При цьому правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі й об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
		 
		Вищенаведене свідчить про те, що обвинувальний акт повинен містити як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення.
		 
		Одночасно й частина 2 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України визначає обвинуваченого (підсудного) як особу, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		 
		Натомість, норма права, визначена пунктом 5 частини 1 статті 284 цього ж процесуального кодифікованого акту обумовлює, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
		 
		При цьому імперативним приписом частини 7 наведеної вище статті обумовлено, що суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження, якщо обставини, передбачені, зокрема, пунктом 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, виявляються під час судового провадження.
		 
		Пункт 24 частини 1 статті 3 кримінального процесуального кодифікованого закону України визначає судове провадження як кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
		 
		З наведеного вбачається, що суд першої інстанції зобов`язаний закрити кримінальне провадження, якщо під час судового провадження, тобто на стадії підготовчого судового провадження, судового розгляду, або ухвалення та проголошення судового рішення, станеться смерть обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
		 
		Отже, відповідно до матеріалів справи з єдиним унікальним № 615/338/22 (провадження № 1-кп/631/70/22) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, дійсно 31 березня 2022 року слідчий Слідчого відділення Відділення поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_10 за погодженням з Начальником Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 склали обвинувальний акт, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуватили у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.
		 
		З огляду на системний зміст кримінального процесуального законодавства, обвинувальний акт - це важливий офіційний документ процесуального характеру досудового розслідування, який оформляє його результати. В ньому підводяться підсумки досудового слідства, зазначаються висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного, викладаються фактичні обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, їх правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулюється обвинувачення в остаточному вигляді, обґрунтоване наявними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності.
		 
		Таким чином, згідно із частиною 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у цій статті, й містити конкретні дані, зокрема на підставі пункту 2 цієї частини, щодо анкетних відомостей кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) .
		 
		Як наказує пункт 1 та 3 частини 4 згаданої вище статті до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування та розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною 2 статті 297-1 цього кодексу).
		 
		Тобто, реєстр матеріалів досудового розслідування, як процесуальний документ фіксування кримінального провадження, є інформаційним додатком до обвинувального акту, що містить відомості про рух створення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження. Він має містити повний опис усіх без виключення дій і прийнятих процесуальних рішень під час досудового розслідування.
		 
		Дослідженням обвинувального акта, складеного слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_10 та затвердженого 31.03.2022 року Начальником Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , встановлено, що сторона обвинувачення виклала в ньому анкетні відомості обвинуваченого, вказавши дату його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), проте не зазначила особу, яка вимагає реабілітації померлого, й не додала її розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Натомість, долучила до участі у справі захисника.
		 
		Здійснюючи аналіз тексту обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні на його відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суд зауважує, що він дійсно має певні недоліки, проте вичерпність та імперативність чинного законодавства вимагає повернення прокурору обвинувального акта не у зв`язку із формальною його невідповідністю приписам кримінального процесуального кодифікованого закону України, а за наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду здійснити підготовче провадження за суттю.
		 
		Відтак, вирішуючи питання, чи слід повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд ураховує таке.
		 
		Сучасне кримінальне процесуальне законодавство включає інститут реабілітації, основним завдання якого є повне поновлення засудженого або обвинуваченого в правах, обов`язках та повноваженнях, й проведення компенсаторно-відшкодувальних заходів.
		 
		Отже, у правовій науці та правозастосовній практиці реабілітація розуміється як форма реалізації принципу відповідальності держави перед особою у сфері кримінального судочинства, а тому реабілітованою вважається особа, відносно якої винесені, постановлені, ухвалені процесуальні акти щодо виправдання або закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами, і яка має право на поновлення своїх порушених прав та законних інтересів разом із правом на відшкодування завданої шкоди.
		 
		Правова інституція реабілітації особи реалізовується й через реабілітацію померлого.
		 
		Одним із завдань кримінального провадження, визначеним у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, є забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		 
		У відповідності до змісту пунктів 1  3, 10  11, 13 -17 частини 1 статті 7 цього ж кодифікованого акта зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема:
		-верховенство права; 
		-законність, рівність перед законом і судом; 
		-презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 
		-забезпечення права на захист; 
		-свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; 
		-забезпечення права на захист; 
		-доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; 
		-змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 
		-безпосередність дослідження показань, речей і документів; 
		-забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
		 
		Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є, по суті, всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань, як то: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження та застосування належної правової процедури до кожного учасника кримінального провадження.
		 
		Тому смерть особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, робить провадження у кримінальній справі безпредметним, так як неможливо реалізувати мету і завдання кримінального провадження в цьому випадку.
		 
		Тобто, померла особа не може бути суб`єктом кримінального правопорушення, так як фізична смерть підозрюваного або обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні виключає можливість фактичної реалізації питання про її кримінальну відповідальність. 
		 
		Така позиція повністю узгоджується з приписом статті 61 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями), якою констатується, що юридична відповідальність особи має індивідуальний (особистий) характер. 
		 
		Єдиним винятком у цьому правилі є ситуація, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого, що здійснюється за ініціативи інших осіб. 
		 
		Системний аналіз чинного кримінального процесуального законодавства України свідчить про те, що кримінальний процесуальний кодифікований закон не містить прямої вказівки про те, хто саме має вимагати продовження кримінального провадження з метою реабілітації померлої особи.
		 
		Положення частини 6 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України визначають, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу.
		 
		Також статтею 525 кримінального процесуального кодифікованого закону України передбачено, що втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою учасника судового провадження. Близькі родичі обвинуваченого, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабілітації. 
		 
		Виходячи з основоположних принципів верховенства права, гарантованих Основним Законом нашої Держави, зокрема, доступу до правосуддя, ураховуючи загальні засади кримінального провадження та з огляду на вищенаведену норму процесуального права, видається, що саме близькі родичі померлого обвинуваченого мають право звернутися до слідчого, прокурора чи суду, незалежно від стадії, на який знаходиться кримінальне провадження, із заявою про бажання продовження провадження в інтересах реабілітації померлого та набувають у цьому випадку статусу учасника такого провадження.
		 
		Кримінальний процесуальний кодифікований закон України у пункті 1 частині 1 статті 3 надає визначення терміну близькі родичі та члени сім`ї, що вжитий у кодексі, як чоловіка, дружину, батька, мати, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинку, падчерки, рідного брата, рідної сестри, діда, баби, прадіда, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
		 
		З огляду на таке, матір слід вважати близьким родичом померлого обвинуваченого, яка має права вимагати продовження кримінального провадження з метою реабілітації померлого.
		 
		Положення статей 84 та 85 Кримінального процесуального кодексу України визначають, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. 
		 
		Чинним законодавством України у частині 3 статті 49 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) регламентовано, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.
		 
		Тому народження фізичної особи, встановлення її походження та смерть визнаються актами цивільного стану та реєструються відповідно до закону шляхом вчинення запису акта цивільного стану, на підставі якого видається документ, зокрема, відповідне свідоцтво.
		 
		Таким чином, така подія як народження особи підтверджується свідоцтвом про народження, яким зафіксоване походження дитини від її батьків, у тому числі від матері, а подія смерті  свідоцтвом про смерть.
		 
		Стаття 86 Кримінального процесуального кодексу України вказує, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом.
		 
		При цьому, як обумовлено приписом частини 1 статті 93 наведеного вище кодифікованого акта України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		 
		Крім того, у відповідності до змісту статті 94 кримінального процесуального кодифікованого закону України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		Відтак, згідно із правилом, визначеним у пункті 16 частини 1 статті 7, частини 2 статті 314 та частини 1 статті 317 Кримінального процесуального кодексу України, щодо безпосередності дослідження показань, речей і документів судом, щодо здійснення підготовчого провадження за правилом, передбаченим цим кодексом для судового розгляду та щодо долучення до обвинувального акта документів, наданих суду як такі, що мають значення для цього кримінального провадження, прокурором у підготовчому судовому засіданні у порядку, обумовленому статтею 350 цього ж кодексу, надані такі письмові докази:
		 
		- копію паспорта громадянина України (серії НОМЕР_2 ), виданого 12.09.2011 року Валківським РВ ГУМВС України в Харківській області, яким документовано ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Старий Мерчик Валківського району Харківської області та зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 79);
		 
		- посвідчену 04.04.2022 року приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11 із реєстрацією в реєстрі за № 209, копію свідоцтва про смерть (бланк серії НОМЕР_3 ), виданого 09.10.2021 року відділом ЗАГСа адміністрації муніціпального району «Борисівській район» Белгородської області (код 93100047), яким зафіксовано, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець селища міського типу Старий Мерчик Валківського району Харківської області України, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Чуланово Борисівського району Белгородської області Російської Федерації, про що 25.07.2012 року складено запис акта про смерть № 134 (а. с. 76);
		 
		- копію свідоцтва про народження (бланк серії НОМЕР_4 ), виданого 08.07.1982 року Старомерчанською селищною радою Валківського району Харківської області, яким зафіксовано, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Старий Мерчик Валківського району Харківської області України, про що 06.07. 1982 року зроблено запис в книзі реєстрації актів про народження № НОМЕР_5 , та його батьками є: батько  ОСОБА_12 і мати  ОСОБА_8 (а. с. 77);
		 
		- копію паспорта громадянина України (серії НОМЕР_6 ), виданого 31.10.1998 року Валківським РВ УМВС України в Харківській області, яким документовано ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Старий Мерчик Валківського району Харківської області та зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 78);
		 
		- оригінал власноруч написаної заяви ОСОБА_8 на ім`я начальника Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури ОСОБА_2 з проханням продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, з метою реабілітації її померлого сина (а. с. 80);
		 
		- постанову про порушення кримінальної справи № 73120060 та прийняття її до свого провадження, прийняту 27.03.2012 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України (а. с. 81);
		 
		- постанову про порушення кримінальної справи № 73120061 та прийняття її до свого провадження, прийняту 27.03.2012 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (а. с. 82);
		 
		- постанову про притягнення в якості обвинуваченого, прийняту 10.04.2012 року, якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто в якості обвинуваченого та висунуте йому обвинувачення у вчинені злочинів, передбачених частиною 2 статті 296 і частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (а. с. 83);
		 
		- постанову про оголошення в розшук обвинуваченого, прийняту 11.04.2012 року, відповідно до якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оголошено у розшук (а. с. 84);
		 
		- постанову про зупинення досудового розслідування, прийняту 12.04.2012 року, відповідно до якої досудове розслідування по кримінальному провадженню № 73120061 зупинене (а. с. 85);
		 
		- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, внесеного до реєстру 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, з якого вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою, повідомленою про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України (а. с. 86 - 87);
		 
		- повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, складене 30.03.2013 року старшим слідчим СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВС України у Харківській області капітаном поліції ОСОБА_13 та першим заступником начальника  начальником СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВС України у Харківській області майором поліції ОСОБА_14 , погоджене того ж дня старшим прокурором Валківської міжрайонної прокуратури Харківської області юристом 1 класу ОСОБА_15 й вручену під особистий короткий розпис 30.03.2013 року матері ОСОБА_5  ОСОБА_8 (а. с. 88 - 91);
		 
		- розписку про отримання 31.03.2022 року ОСОБА_8 копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137(а. с. 98);
		- постанову про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову від 30.04.2012 року, а саме: на вклади, цінності та інше, належне обвинуваченому ОСОБА_5 майно, де б воно не знаходилось, та протокол опису майна від цієї ж дати: пральної машини «Индезит», газової плити «Веко», холодильника «Култех», мікрохвильової печі, плазмового телевізору «ЛДЖИ», комп`ютера «Самсунг», програвача «Соні», пилососа «Самсунг», плазмового телевізору «Самсунг» (а. с. 92, 93);
		 
		- Висновок судово-товарознавчої експертизи № 4404 від 04.07.2012 року та інформація про вартість виконаних експертних робіт в сумі 196,40 гривень (а. с. 95  97, 94).
		 
		Отже, стороною обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, доведене таке.
		 
		1.ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 31.03.2022 року слідчим за погодження із прокурором, який має повноваження процесуального керівника у цьому кримінальному провадженні, висунуте обвинувачення (твердження) про вчинення ним діянь, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.
		 
		2.ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , й вказана подія зафіксована у законний спосіб.
		 
		3.Актом цивільного стану про народження встановлений факт походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від матері  ОСОБА_8 .
		 
		4.Наведеними вище копіями свідоцтв про народження та про смерть, а також паспортів громадян України, доведений у процесуальний спосіб родинний зв`язок між померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якого 31.03.2022 року складено обвинувальний, та його матір`ю ОСОБА_8 . 
		 
		Відтак, ОСОБА_8 є близьким родичом ОСОБА_5 та внаслідок смерті останнього перша наділена правом вимагати від держави в особі її відповідних органів реабілітації померлого сина, що вона і зробила шляхом звернення із відповідною письмовою власноруч написаною заявою до процесуального керівника у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Проте тільки факту смерті особи, відносно якої складений обвинувальний акт, її перебування із особою, яка вимагає реабілітації, у родинному зв`язку, та вчинення активних дій з боку останньої, направлених на це, є недостатнім, оскільки відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства реабілітації підлягає тільки підозрюваний, обвинувачений чи засуджений.
		 
		Отже, суду слід переконатись, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 мав відповідний статус у законний та процесуальний спосіб.
		 
		Так, у відповідності до змісту частини 1 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		 
		Перевіряючи факт належного повідомлення померлого про підозру, судом встановлено, що той 10.04.2012 року був притягнутий в якості обвинуваченого, оголошений у розшук та 30.03.2013 року повідомлений про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 296 і частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України. 
		 
		При цьому, станом на 30.03.2013 року місцезнаходження ОСОБА_5 встановлено не було внаслідок перебування його з 11.04.2012 року у розшуку як особи, яку звинуватили у вчиненні злочинів, відомостей про його смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 слідчій та прокурор також не мали, підозру було вручено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, тобто безпосередньо матері  ОСОБА_8 . 
		 
		Приходячи до такого, суд бере до уваги положення частини 3 статті 111 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, передбаченому главою 11 цього кодексу «Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід», за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		 
		Так, частини 1 і 2 статті 135 кримінального процесуального кодифікованого акту України регламентують, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		 
		Відтак, у разі перебування особи у розшуку, підозру слід вручити під розписку дорослому члену сім`ї такої особи чи іншій особі, яка з нею проживає. Оскільки ОСОБА_5 був на той час зареєстрований з його матір`ю  ОСОБА_8 за одним адресом: АДРЕСА_1 ,- то він вважається таким, що повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 296 і частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України.
		 
		Отже, незважаючи на те, що чинний кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості повідомляти про підозру померлу особу, проте у цьому випадку ОСОБА_5 ще за життя вже отримав такий статус як обвинувачений за вимогами Кримінально-процесуального кодексу України, затвердженого 28.12.1960 року (із змінами та доповненнями) та був повідомлений про підозру хоча і після його фізичної смерті, проте юридично у час його розшуку та у спосіб, визначений Кримінальним процесуальним кодексом України, який у такому випадку презюмує, що особа є живою, але розшукати її для вручення і ознайомлення з повідомленням про підозру є неможливим.
		 
		Наведене кореспондує з приписом частини 2 статті 61 Конституції України та не є з огляду на зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Основного Закону нашої Держави належить до частини національного законодавства України, порушенням таких елементів права на справедливий суд як: 
		-право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; 
		-право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд; 
		-право допитувати свідків обвинувачення.
		 
		Проте, орган досудового розслідування, отримавши відомості про смерть підозрюваного, має на підставі вимог абзацу 3 частини 4 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України прийняти постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених частиною 1 цієї статті.
		 
		Зазначене зобов`язаний здійснити прокурор, як передбачене частиною 2 статті 283 цього кодексу, у найкоротший строк.
		 
		Однак, отримавши заяву близького родича померлого підозрюваного з вимогою про продовження провадження з метою реабілітації того, таке закриття неможливе, й досудове провадження продовжується на загальних підставах.
		 
		Натомість зазначений вище близький родич, який вимагає реабілітації померлого підозрюваного, набуває відповідного статусу у такому провадженні та наділяється правами підозрюваного в частині, необхідній для його реабілітації.
		 
		Всупереч наведеного, ані обвинувальний акт, ані реєстр матеріалів досудового розслідування, ані надані прокурором у підготовчому провадженні письмові доказі не містять підтвердження процесуального залучення матері померлого підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_8 до участі у справі із наданням їй вказаних процесуальних прав у необхідному об`ємі.
		 
		Відтак, не будучи залученою до участі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, у належний спосіб, фактично орган досудового розслідування забезпечив її певним обсягом процесуальних прав підозрюваного, необхідних їй для здійснення функцій близького родича померлого як особи, яка наполягає на його реабілітації, оскільки ознайомив із матеріалами кримінального провадження, надав копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, про що свідчить відповідна заява ОСОБА_8 , складена 31.03.2022 року.
		 
		Окрім того, положення пункту 6 частини 2 статті 52 Кримінального процесуального кодексу України обумовлюють, що обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо реабілітації померлої особи,- з моменту виникнення права на таку реабілітацію.
		 
		Зазначена норма процесуального кримінального права була виконана й на стадії досудового розслідування до участі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, залучений захисник підозрюваного, питання щодо реабілітації якого порушено близьким родичом померлого  матір`ю - на підставі відповідного договору та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - ОСОБА_3 , який бере безпосередню участь у підготовчому провадженні в суді.
		 
		Підсумовуючи наведене та системно аналізуючи положення чинного кримінального процесуального законодавства України, суд вважає за необхідне зазначити, що старшим слідчим та прокурором допущені певні процесуальні недоліки на стадій досудового розслідування та під час скеровування обвинувального акту із доданими до нього документами у суд, як то: не оформлення належним чином набуття близьким родичом померлого підозрюваного статусу учасника кримінального провадження; не зазначення цього статусу та даних особи, яка вимагає реабілітації померлого, у обвинувальному акті; не додання до нього своєчасно складеної розписки тої про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування,- проте вони не є вкрай суттєвими та такими, що перешкоджають здійсненню підготовче провадження за суттю, а тому слід перейти до вирішення питання щодо можливості закриття кримінального провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Оскільки повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам кримінального процесуального закону, а наявність у ньому таких недоліків, що перешкоджають судовому провадженню, ураховуючи, що суд таких перешкод не виявив, зважаючи на те, що встановлене порушення кримінального процесуального законодавства України, не є істотними та дає можливість судові повно і всебічно розглянути заявлене клопотання щодо закриття провадження у справі, тому суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що повертати обвинувальний акт прокурору не слід.
		 
		На підставі частини 1 статті 337 кримінального процесуального кодифікованого закону України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		 
		Відтак, стаття 62 Основного Закону нашої держави - Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (зі змінами та доповненнями), в своїх 1, 2 і 3 частинах мовить про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, до тих пір, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви про доведеність вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Дана стаття закріплює одне з основних положень демократичної і правової держави - презумпцію невинуватості, що також знайшла своє відображення і в пункті 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, у пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, в пункті 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, затриманих або що утримуються під вартою в будь-якій формі, частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України, а також в статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Зазначене положення про презумпцію невинуватості звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, а також до суспільства в цілому.
		 
		Аналогічної позиції дотримується і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 року по справі «Аллен де Рібермон проти Франції», в якому суд підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше: він обов`язковий не тільки для кримінального суду, що дозволяє питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		 
		Обговорюючи питання, пов`язане із смертю обвинуваченого ОСОБА_5 , суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, прийняту 16.01.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 761/33482/16-к (провадження № 51-4744 кмо 18),- в якій зазначено, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється це провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
		 
		Натомість закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю обвинуваченого на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України належить до нереабілітуючих підстав, тобто означає, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують учинення нею діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, однак в силу певних обставин подальше провадження виключається.
		 
		Як вже було визначене вище, з положень статей 84, 86 та 87 кримінального процесуального кодифікованого закону України убачається, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Й доказ повинен бути отриманий тільки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, інакше він повинен бути визнаний недопустимим й не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень й на нього неможна посилатись при ухваленні судового рішення.
		 
		Аналогічної за своїм змістом думки притримується й Пленум Верховного Суду України у своїх Постановах № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та № 7 від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина», від якої до цього часу Верховний Суд не відступив, а тому на них можна спиратись під час ухвалення відповідних судових рішень.
		 
		Закриття кримінального провадження з нереабілітуючих обставин можливе лише: 
		а) при підтвердженні матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення; 
		б) наявності в діянні підозрюваної чи обвинуваченої особи складу кримінального правопорушення; 
		в) причетності такої особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		 
		Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши і проаналізувавши всі досліджені в підготовчому судовому засіданні докази в їх сукупності, що відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що в матеріалах цього кримінального провадження достатньо доказів учинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України.
		 
		Отже, обґрунтоване закриття кримінального провадження це необхідний і законний результат судового розгляду справи. 
		 
		Разом із тим, неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. 
		 
		Частина 3 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України визначає права обвинуваченого, серед яких, зокрема, наявне право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій (пункт 12 вказаної норми процесуального права).
		 
		Відповідно до змісту частини 4 статті 46 цього ж кодексу, захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику.
		 
		Аналогічного процесуального права набуває й особа  близький родич померлого обвинуваченого, яка вимагає реабілітації того.
		 
		Під час підготовчого судового провадження сторона захисту в особі ОСОБА_8 звернулась із відповідним власноруч написаним клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 1678/22-вх від 18.07.2022 року, про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, у зв`язку із смертю обвинуваченого, який є її сином, з нереабілітуючих підстав, чим письмово підтвердила свою відмову від бажання подальшої його реабілітації (а. с. 60).
		 
		Зазначене клопотання та загальну позицію їх сторони безпосередньо у підготовчому судовому засіданні підтвердив повністю й захисник ОСОБА_3 .
		 
		Отже, на підставі статті 26 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом.
		 
		Тобто, якщо близький родич померлого обвинуваченого, яка вимагала продовження кримінального провадження з метою його реабілітації, втратила до цього свій інтерес, і це підтримано захисником, то суд вважає за доцільне рахуватись із такою позицією сторони захисту.
		 
		Відтак, з огляду на приписи абзацу 2 частини 7 статті 284, пункту 2 частини 3 статті 314 та статті 350 Кримінального процесуального кодексу України якщо під час здійснення підготовчого судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, виявляться обставини, передбачені, зокрема пунктом 5 частини 1 статті 284 та будуть встановлені необхідні підстави для цього, й сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та своєю ухвалою закрити кримінальне провадження.
		 
		Таким чином, переконавшись, що наявні усі необхідні матеріально-правові та процесуально-правові підстави задля закриття кримінального провадження з підстав смерті обвинуваченого, проаналізувавши всі обставини, встановлені і перевірені під час підготовчого судового засідання із розгляду наведеного питання, беручи до уваги наведені вище норми кримінального процесуального права, суд доходить до однозначного та обґрунтованого висновку про те, що відмову ОСОБА_8 від подальшої реабілітації її померлого сина слід прийняти, клопотання про закриття кримінального провадження задовольнити та закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, - на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із смертю обвинуваченого. 
		 
		Приходячи до такого та ураховуючи особливості і обставини цієї справи, суд керується правозастосовною практикою, викладеною Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постановою Верховного суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, прийнятою 20.11.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 204/6034/16-к (провадження № 51-3147 км 19).
		 
		Також, здебільшого суд застосовує й приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).
		 
		Відповідно до змісту частини 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		 
		В рамках цього провадження як на стадії його досудового розслідування, так і під час підготовчого судового провадження цивільний позов потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поданий не був.
		 
		Закриваючи кримінальне провадження, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.
		 
		Тотожна правова позиція викладена й Великою Палатою Верховного Суду у її постанові, прийнятій 17.06.2020 року у справі з єдиним унікальним № 598/1781/17, де вказано, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження.
		 
		Так, підчас підготовчого провадженні в суді сторонами кримінального провадження відомостей та доказів щодо наявності у справі речових доказів не надано.
		 
		Частина 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.
		 
		Згідно пункту 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України к процесуальним витратам відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		 
		Частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		 
		Отже, незважаючи на те, що в рамках цього кримінального провадження було проведено експертні дослідження саме такою установою, у зв`язку із прийняття судом ухвали, а не ухвалення вироку, щодо закриття провадження у справі внаслідок смерті обвинуваченого, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, відшкодуванню не підлягають.
		 
		Крім того, застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі постанови про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову від 30.04.2012 року, а також протоколу опису майна від цієї ж дати, арешт майна у виді вкладів, цінностей, пральної машини «Индезит», газової плити «Веко», холодильника «Култех», мікрохвильової печі, плазмового телевізору «ЛДЖИ», комп`ютера «Самсунг», програвача «Соні», пилососа «Самсунг», плазмового телевізору «Самсунг» та інше, належних обвинуваченому ОСОБА_5 (а. с. 92, 93),- в силу приписів частини 4 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України слід скасувати, оскільки відпала потреба у його застосуванні.
		 
		Постановляючи ухвалу, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд  у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
		 
		За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
		 
		Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
		 
		Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
		 
		При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
		 
		Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
		 
		Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому кримінальне провадження перебувало на розгляді належного суду.
		 
		Окрім того, суд також зауважує, що Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)», урахована неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Харківським апеляційним судом та у відповідності до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено його територіальну підсудність й визначено її Полтавському апеляційному суду.
		 
		 
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 61, 62 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями); рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України», ухваленим 21.09.2006 року (заява № 8599/02), у справі «Бендерський проти України», ухваленим 15.11.2007 року (заява № 22750/02) та у справі «Аллен де Рібермон проти Франції», ухваленим 10.02.1995 року; статтею 49 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 та пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Великої Палати Верховного Суду, прийнятою 17.06.2020 року у справі з єдиним унікальним № 598/1781/17; постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, прийнятою 16.01.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 761/33482/16-к (провадження № 51-4744 кмо 18); постановою колегії суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, прийнятою 20.11.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 204/6034/16-к (провадження № 51-3147 км 19); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»; Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)», а також статтями 1 - 3, 7, 9, 26, 31, 34, 35, 37, 42, 46, 52, 55, 84  87, 91, 93, 94, 110, 111, 118, 122, 124, 126, 128, 134  138, 174, 276  279, 283, 284, 291, 293, 314, 317, 337, 367  372, 375  376, 392, 393, 395, 525, 532, 533 та 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями), -
		 
		у х в а л и в:
		 
		Прийняти відмову близького родича померлого обвинуваченого  його матері - яка наполягала на реабілітації  ОСОБА_8 щодо подальшого провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, з метою його реабілітації.
		 
		Клопотання близького родича померлого обвинуваченого  його матері - яка наполягала на реабілітації  ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю її сина з нереабілітуючих підстав, зареєстроване за вхідним № 1678/22-вх від 18.07.2022 року, подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, задовольнити повністю.
		 
		Закрити кримінальне провадженням, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 грудня 2012 року під № 12012220240000137, щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із смертю обвинуваченого як таке, що не є необхідним для реабілітації померлого.
		 
		Скасувати застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі постанови про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову від 30.04.2012 року, а також протоколу опису майна від цієї ж дати, арешт майна у виді вкладів, цінностей, пральної машини «Индезит», газової плити «Веко», холодильника «Култех», мікрохвильової печі, плазмового телевізору «ЛДЖИ», комп`ютера «Самсунг», програвача «Соні», пилососа «Самсунг», плазмового телевізору «Самсунг» та інше, належних обвинуваченому ОСОБА_5 (а. с. 92, 93),- оскільки відпала потреба у його застосуванні.
		 
		Копію ухвали негайно після її проголошення вручити захиснику та прокурору.
		 
		Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
		 
		Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати копію ухвали в суді.
		 
		На ухвалу може бути подана апеляція в Полтавський апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
		 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Ухвала, що набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання нею законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
		 
		 
		 
		Ухвалу постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...