Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/6062/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2022. Зареєстровано: 02.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2022.

Номер судового провадження: 2/466/425/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/6062/21
		Провадження № 2/466/425/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		27 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
		в складі: головуючої  судді Зими І.Є.
		при секретарі Колодій Я.П.
		з участю позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		представника відповідача ОСОБА_3 
		представника третьої особи Рачкевич Н.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради , третя особа Середня загальноосвітня школа № 62 м. Львова про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
		 в с т а н о в и в :
		07.07.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якій просить визнати незаконним наказ відповідача «Про припинення строкового трудового договору з директором загальноосвітньої середньої школи № 62» від 22.06.2021р. № 16-ОК, поновити його на вказаній посаді та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8000 грн.
		Свої вимоги мотивує тим, що з 02.09.1986р. і до моменту звільнення , працював на посаді директора Середньої загальноосвітньої школи № 62 м. Львова. З 29.06.2021р. він перебуває на лікуванні в Львівському обласному Державному клінічному лікувально-діагностичному ендокринологічному центрі, про що він повідомив адміністрацію школи та департамент Управління освіти міської ради. 
		07.07.2021р. йому стало відомо, що наказом начальника Управління освіти департаменту гумполітики ЛМР «Про припинення строкового трудового договору з директором середньої загальноосвітньої школи №62» від 22.06.2021р. № 160  ОК, його звільнено із вищевказаної посади 30.06.2021р., у зв`язку із завершенням строку дії строкового трудового договору від 29.04.2020, на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, оскільки відповідачем було порушено вимоги ст. 40 КЗпП України, так як його було звільнено з посади в період його тимчасової непрацездатності, який триває менше ніж чотири місяці.
		За таких обставин, позивач вважає порушеними свої трудові права, які підлягають захисту, шляхом визнання незаконного наказу та його скасування, а також про поновлення його на займаній посаді із виплатою йому заробітної праці за час вимушеного прогулу. 
		Крім того зазначає, що відповідач фактично змусив його укласти строковий трудовий договір терміном на один рік, умови якого погіршили становище працівника, порівняно з законодавством України про працю, що не припустимо, в розумінні ст.9 КЗпП України. Він являється ветераном праці, а умови договорів про працю (контрактів, угод) з громадянами похилого віку не можуть погіршувати становище або обмежувати їх права, в даному випадку - обмеживши позивачу строковий контракт до одного року, замість шести. 
		Відповідачем порушено вимоги ст. 39, та п.3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про повну загальну середню освіту», якими регламентовано, що після завершення строку трудового договору, позивач має право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк, за результатами конкурсу, що проводиться не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору. Саме на такій умові, - можливості взяти участь у конкурсі на ту ж посаду за два місяці до завершення дії строкового договору, він і погодився на підписання заяви про зміну істотних умов праці з безстрокового на строковий трудовий договір. Проте, роботодавець порушив його трудові права : у визначений законом строк не провів конкурс .
		Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 21.07.2021р., розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні. 
		18.08.2021р. представник відповідача Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради  І. Лильо подала відзив на позовну заяву, в якому проти вимог ОСОБА_1 категорично заперечує. Свою позицію мотивує тим, що позивач дійсно з 1986 року працював на умовах безстрокового трудового договору. Однак, 18.03.2020р. вступив у дію ЗУ «Про повну загальну середню освіту», яким передбачено припинення безстрокового трудового договору з позивачем, із можливістю укладення строкового договору, в даному випадку на 1 рік, оскільки ОСОБА_1 був працівником, який отримує пенсію за віком. Так, 29.04.2020р. позивача було проінформовано про вказані зміни в законодавстві і цього ж дня ним подано заяву про погодження зі змінами істотних умов праці, а саме припиненням безстрокового трудового договору з одночасним укладенням строкового. Відповідно, Наказом Управління освіти від 29.04.2020р. ОСОБА_1 переведено з безстрокового на строковий договір з 01.07.2020р. по 30.06.2021р., який підписаний двома сторонами без жодних застережень та зауважень. Сторони, укладаючи договір , погодились з всіма його умовами, в тому числі із строком його дії. Таким чином, 22.06.2021р. Управлінням освіти видано наказ «Про припинення строкового трудового договору з директором середньої загальноосвітньої школи № 62» № 160- к у зв`язку із завершенням строку його дії, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України та проведено повний розрахунок за відпрацьований час. Представник відповідача вважає звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору правомірним, оскільки частиною 3 ст. 40 КЗпПУ встановлено заборону звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності лише з ініціативи роботодавця. А в даному випадку звільнення відбулось саме тією датою, яку погодили між собою управління освіти і позивач. У зв`язку з наведеним, сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 
		03.06.2022р. від представника третьої особи без самостійних вимог - Середньої загальноосвітньої школи № 62 м. Львова - в.о. директора О.Гурей надійшли письмові пояснення, в яких остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, представник посилається на обставини та факти, аналогічні за змістом, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що у зв`язку з набранням чинності 18.03.2020р. ЗУ «Про повну загальну середню освіту», ОСОБА_1 за його ж заявою, переведено із безстрокового на строковий трудовий договір, дія якого закінчилась 30.06.2021р. Жодних зауважень чи заперечень при укладанні договору, позивач не висловлював, з умовами такого був ознайомлений в повному обсязі. Таким чином, вважає звільнення позивача правомірним, оскільки він сам виразив свою волю на припинення строкового трудового договору по закінченню строку, на який він був укладений. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзиви. Крім того позивач доповнив, що в зв`язку з набранням чинності ЗУ «Про повну загальну середню освіту», всіх директорів шкіл м. Львова зібрали в міській раді та було роз`яснено, що однією з умов дачі згоди на зміну істотних умов праці  підписання строкового трудового договору, є беззаперечне право брати участь в конкурсі на займану посаду , який буде оголошено згідно чинного законодавства, не менше ніж за два місяця до завершення строкового трудового договору. За умови проходження такого конкурсу з директорами шкіл, що є пенсійного віку, може бути укладено наступний строковий договір уже на 6 років. Лише в зв`язку з такими гарантіями, визначеними законодавством, позивач і погоджувався на припинення безстрокового трудового договору . Проте, відповідач свідомо не призначав у визначений законом строк конкурс на посаду директора Середньої школи №62, чим порушив його конституційне право, закріплене у ст. 43 Конституції України. Не призначено проведення такого конкурсу і на даний час , а особа, визначена відповідачем , без проходження конкурсу, виконує обов`язки директора школи понад рік. Наведене, на думку позивача, спрямоване на позбавлення його, як пенсіонера, права на працю. 
		Представник відповідача Лильо І. та третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, з мотивів, наведених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши дійсні обставини справи, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані суду у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу Украйни, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій зазначеної статті.
		Кожній людині за Конституцією України та міжнародно-правовими актами, ратифікованими Україною, гарантовано одне з фундаментальних соціально-економічних прав: право на працю - тобто право заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає особа, а держава зобов`язана утверджувати за забезпечувати таке право (стаття 43 Конституції України). Також, право на працю закріплено статтею 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікований державою Україна 19.10.1973 року.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 02.09.1986 року , призначений на посаду директора Середньої загальноосвітньої школи № 62 м. Львова. Трудові відносини між управлінням освіти та позивачем носили безстроковий характер, що не заперечувалось сторонами по справі та згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.
		18.03.2020р. вступив у дію Закон України «Про повну загальну середню освіту». 
		Згідно підпункту 3 Прикінцевих та перехідних положення цього Закону, набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України - 9) підстави, передбачені іншими законами. До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону.
		29.04.2020р. Управлінням освіти позивача було письмово попереджено про надання його згоди на продовження роботи на умовах строкового трудового договору. Цього ж дня ОСОБА_1 подав заяву на згоду зі зміною істотних умов праці, а саме припиненням безстрокового трудового договору з одночасним укладенням строкового, продовжуючи працювати на займаній посаді з 01.07.2020 терміном на 1 рік, тобто до 30.06.2021р. 
		На підставі вказаної заяви позивача, 29.04.2020р. відповідачем видано наказ № 167-к про переведення ОСОБА_1 , директора СЗШ № 62, з безстрокового трудового договору на строковий, з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, з яким позивач ознайомлений під особистий підпис.
		Згідно наказу начальника Управління департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 160-ОК від 22.06.2021р. позивача було звільнено 30.06.2021р. із займаної посади, у зв`язку із завершенням дії строкового трудового договору від 29.04.2020, на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. 
		Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Строковий трудовий договір відповідно до частини другої статті 23 КЗпП укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. В даному випадку, укладення строкового трудового договору визначено Законом України «Про повну загальну середню освіту».
		При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події . Умовами укладення строкового трудового договору є: 1) характер виконуваної роботи; 2) умови виконання роботи; 3) інтереси працівника; 4) інші випадки, передбачені законодавчими актами. Тлумачення статті 23 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що характер наступної роботи означає, що робота не виконується постійно . 
		Як вказувалось вище, 22.06.2021р. позивача було звільнено 30.06.2021р. із займаної посади, у зв`язку із завершенням строку дії вищевказаного строкового трудового договору від 29.04.2020р.
		Між тим, в даному випадку відповідачем не враховано вимог п.3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно з якими  після завершення строку трудового договору, керівники закладів загальної середньої освіти мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону.
		Стаття 39 Закону «Про повну загальну середню освіту» регламентує обрання, призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу загальної середньої освіти.
		Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).
		Рішення про проведення конкурсу приймається засновником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом (посадовою особою), не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору, укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти (ч.2 ст. 39 Закону).
		Згідно п.2 розділу V Роз`яснення Міністерства освіти і науки України №1/9-201 від 08.04.2020 «Щодо нагальних питань впровадження Закону України «Про повну загальну середню освіту», з особою, яка отримує пенсію за віком, але стала переможцем конкурсу, контракт укладається строком на шість років.
		Наведені умови строкового договору, зокрема згаданий обов`язок, а не право роботодавця не менше ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору, укладеного з керівником закладу загальної середньої освіти , провести конкурс на зайняття спірної посади, фактично визначено і у тексті укладеного між сторонами строкового договору від 29.04.2020, зокрема у п. 4.2. Тобто сторонами , з метою забезпечення дотримання вимог ст. 43 Конституції України , створення умов для повного здійснення позивачем права на працю, забезпечення гарантії рівних можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, досягнуто згоди про те, позивачу гарантована можливість до 30.06.2021р. прийняти участь у конкурсі з метою продовження трудових відносин . 
		Однак, відповідачем вказані вимоги Закону та Конституції України не виконані, роботодавцем не приймалося рішення про проведення конкурсу, натомість на посаду директора школи фактично призначена інша особа. Наведене, на думку суду, може свідчити про наявність ознак щодо позивача, що є людиною пенсійного віку, дискримінації за віковим принципом , що є неприпустимо. 
		Так, одним із принципів трудового права, який прямо закріплено у законодавстві є саме заборона дискримінації у сфері праці. Так, відповідно до статті 21 Кодексу законів про Працю: «забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці,зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку….». Даний принцип базується на відповідних міжнародних актах, що ратифіковані Україною.
		Законною підставою для припинення трудових відносин не повинні бути такі причини, як вік, залежно від національних законодавства і практики, що стосуються виходу на пенсію. Така позиція закріплена в пункті 5 розділу II Рекомендації 1982 року щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця №166, прийнятих Генеральною конференцією Міжнародної організації праці 02.06.1982р.
		При цьому позивач є ветераном праці, а як зазначено в ст.12 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», умови договорів про працю (контрактів, угод) з громадянами похилого віку, включаючи також і їх працю в період проживання в установах соціального забезпечення, не можуть погіршувати становище або обмежувати їх права, передбачені цим Законом і законодавством про працю. Такі умови є недійсними.
		Також, на думку суду заслуговують на увагу посилання позивача на висновки, що викладені у рішенні Конституційного Суду України №12-рп/98 від 09.07.1998 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство»). 
		У пункті 5 рішення зазначено, що Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України). В даному випадку, на думку суду, умовою закінчення трудового договору є не лише настання певної дати  30.06.2021 , а й проведення за два місяці до настання такої дати конкурсу , участь в якому гарантована працівнику, з метою забезпечення його права на працю. Відтак, позивач підлягає поновленню на роботі та строк трудового договору , укладеного з відповідачем 29.04.2020 , буде тривати до дати проведення конкурсу на посаду директора Середньої загальноосвітньої школи № 62 м. Львова, який станом на день постановлення рішення судом так і не оголошувався. 
		Окрім наведеного суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з 29.06.2021р. перебував на лікуванні в Львівському обласному Державному клінічному лікувально-діагностичному ендокринологічному центрі, про що він повідомив бухгалтерію СЗШ № 62 та Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Даний факт не потребує доказуванню в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, оскільки не заперечувався учасниками процесу при розгляді справи. 
		Згідно п.5 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
		У Постанові від 15.09.2020р. у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду (ВС) відступила від усталених правових висновків та визначила, що заборона звільнення під час відпустки та лікарняного поширюється також і на звільнення керівника з підстав, передбачених контрактом  «Враховуючи це та з метою узгодження практики застосування частини третьої статті 40 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі N 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі N 6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі N 640/10761/14-ц. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України».
		Відтак, відповідачем було порушено вимоги ст. 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади в період його тимчасової непрацездатності, яка триває менше ніж чотири місяці.
		Згідно ст. 235 КзпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
		З приводу даного питання суд зазначає наступне. 
		Так, позивач просить зобов`язати відповідача - Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, нарахувати та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8000 грн. 
		Однак, як зазначено в статуті Середньої загальноосвітньої школи № 62 від 21.10.16р. (п.1.5), відповідач, як уповноважений орган Львівської місткої ради , є засновником школи та власне здійснює фінансування навчального закладу, її матеріально-технічне забезпечення, тощо. А саме навчальний заклад, за рахунок коштів бюджету, уже нараховує та здійснює виплату заробітної плати. 
		В даному випадку, СЗШ № 62 виступає в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги. А суд не може своїм рішенням установлювати права чи обов`язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а також установлювати чи захищати їх права. 
		Таким чином, оскільки розгляд даної справи проводився в спрощеному позовному провадженні, позивач не уточнював позовних вимог з приводу даного питання, тому він не позбавлений права в майбутньому звернутись з окремим позовом до СЗШ № 62 з вимогами про нарахування та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Враховуючи наведене, оцінивши доводи сторін по справі, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
		 у х в а л и в :
		Позов задовольнити частково .
		Визнати незаконним наказ Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради «Про припинення строкового трудового договору з директором загальноосвітньої середньої школи № 62» ОСОБА_1  від 22.06.2021р., № 16-ОК.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Середньої загальноосвітньої школи № 62 м. Львова з 30 червня 2021 року .
		Зобов`язати Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити фінансування на виплату ОСОБА_1  середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2021 по 30.06.2022. 
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Середньої загальноосвітньої школи № 62 м. Львова звернути до негайного виконання.
		В решті вимог до Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради  відмовити за безпідставністю. 
		Стягнути з Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 1984 ( одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири ) грн. 
		Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ;
		Відповідач: Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ; м. Львів пл. Ринок, 9 , Код ЄДРПОУ 02144743 ;
		Третя особа: Середня загальноосвітня школа № 62 м. Львова ; м. Львів проспект Свободи, 16 ; Код ЄДРПОУ 22336611. 
		Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного його тексту, до Львівського апеляційного суду. 
		Повний текст судового рішення виготовлено 01.08.2022року.
		Суддя  І.  Є.  Зима

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...