Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/3745/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2022. Зареєстровано: 05.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2022.
Дата набрання законної сили: 04.08.2022
Номер судового провадження: К/990/19891/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		04 серпня 2022 року 
		м. Київ 
		справа № 420/3745/20
		адміністративне провадження № К/990/19891/22  
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №420/3745/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		в с т а н о в и в:
		Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» вдруге 26.07.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №420/3745/20 та визнати  протиправними й скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області: від 23.12.2019 №0010383307 (про сплату 83831,27грн свійського збору та штрафних санкцій в розмірі 54785,18грн, застосованих за порушення пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України)  в повному обсязі; від 23.12.2019 №0010353307 (про сплату 1105047,79грн податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій в розмірі 781498,36грн, застосованих за порушення пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України) частково скасувати в сумі 1005974,87грн податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій в розмірі 781498,36грн; в частині інших вимог - передати справу №420/3745/20 до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. 
		Водночас, як убачається зі змісту поданої позивачем касаційної скарги, останнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження спірного судового рішення, заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку. 
		Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
		Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 цього Кодексу, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
		При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
		Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
		- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
		- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
		Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
		Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
		Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої  статті 328 КАС України.
		Відповідно до частини другої  статті 353 КАС України  підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої  статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалою від 11.07.2022 вперше подану позивачем касаційну скаргу повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила обґрунтованих підстав для касаційного оскарження спірного судового рішення. При цьому, Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 1 частини четвертої  статті 328 КАС України та роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328, частин другої та третьої статті 353 КАС України.
		Зокрема, повертаючи вперше подану позивачем касаційну скаргу, суд звернув увагу на те, що доводи скаржника наведені безвідносно до висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позову в тій частині, що оскаржує товариство, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження, а зміст поданої скаржником касаційної скарги не містить належних обґрунтувань щодо подібності правовідносин у справі №420/3745/20 та у наведених ним постановах Верховного Суду. Суд також зазначив, що висновки суду попередньої інстанції у цій справі і у наведених позивачем судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності та юридичного значення.
		Також, у своєму рішенні Верховний Суд звернув увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій  було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права  та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені  правові висновки  Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
		Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
		Втім, під час перевірки вдруге поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 11.07.2022 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою. Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, позивач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджує про неправильне застосування судом норм матеріального й порушення норм процесуального права, та зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду, (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, у тому числі які викладені у цих постановах.
		Суд повторно звертає увагу відповідача, що наведені ним постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судове рішення у цій справі ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених ним постановах Верховного Суду, є безпідставними.
		Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими позовні вимоги платника податків були задоволені, не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права у конкретно у цій справі.
		Посилання на постанови Верховного Суду та зазначення мотивів незгоди з рішенням суду попередньої інстанції без взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України, не означає, що касаційна скарга відповідає пункту 1 частини другої статті 330 цього ж Кодексу.
		Обґрунтування формального зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, зводиться до незгоди із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
		Аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) не зазначає взаємозв`язку із посиланням: 1) на норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
		До того ж, у разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та/або апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.
		Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду (з відтворенням у касаційні скарзі частини цих постанов) так і не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом.
		Позивач так і не наводить обґрунтування неправильного застосування норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позову в оскаржуваній ним частині, і про які зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі. 
		Як убачається зі змісту касаційної скарги, більшість її доводів пов`язані виключно з порушенням судом норм процесуального права щодо недослідження наявних у матеріалах справи доказів, які відповідно до частини другої  статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої  статті 328 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.
		Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		Також, як убачається зі змісту касаційної скарги, позивач посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про наявність підстави для скасування судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 353 цього Кодексу, яка регламентує, що скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Доводить, що судом апеляційної інстанції, в порушення положень процесуального законодавства, безпідставно розглянуто справу без участі представника позивача в порядку письмового провадження, не враховано клопотання позивача про розгляд справи в суді за участю його представника й заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням воєнного стану та відсутністю представників.
		На думку скаржника, враховуючи положення статей 2, 246, 307, 311, 321 КАС України, суд апеляційної інстанції необґрунтовано прийняв рішення про розгляд справи в письмовому провадженні та порушив право позивача щодо участі у розгляді справи, що завадило об`єктивному її розгляду та призвело до чисельних порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Натомість, Верховний Суд зауважує про неприйнятність доводів скаржника в цій частині, оскільки не всі порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування спірних судових рішень та направлення справи на новий розгляд. Право суду апеляційної інстанції здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, до того ж за результатом оцінки доводів викладених у заяві про відкладення розгляду справи, регламентовано статтею 311 КАС України.
		Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання на положення пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно навести, порушені судами/судом норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
		Тобто, необхідно зазначити підставу визначену частинами другою та/або третьою 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи передбаченого частиною другою статті 353 КАС України та обґрунтувати наявність такої підстави.
		Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
		Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
		Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.
		Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
		Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
		Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
		Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №420/3745/20. Посилання скаржника на приписи статей 242, 246 КАС України не підміняють визначення таких підстав.
		Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
		Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
		На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд - 
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №420/3745/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віво Технопарк» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
		Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
		Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		                        Суддя                                                                                  І.Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...