Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/545/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; нерухомого майна.
Надіслано судом: 10.08.2022. Зареєстровано: 12.08.2022. Оприлюднено: 16.08.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09.08.2022м. ХарківСправа № 922/545/22
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Присяжнюка О.О.                     
		при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038. м. Харків, вул. Маршала Батицького. 23)        за участю Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4 )   до     1-ого відповідача Харківської міської ради( майдан Конституції. 7. м. Харків, 61003 ) ,   2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції. 16, м. Харків, 61003) ,   3-ого відповідача Фізичної особи - підприємця Цинцкіладзе Руслана Соломоновича ( АДРЕСА_1 )  ,   4-ого відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )    3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) про  визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна за участю представників:
		 Прокурор  - Ткаченко К.О.
		 Відповідач   -   (1) Резанов А.Ю.
		 Відповідач   -    (2) УКМП Департаменту ЕКМ ХМР (не з`явився)
		 Відповідач   -    (3) ФОП Цинцкіладзе Р.С. (не з`явився)
		 Відповідач   -   (4) ОСОБА_1.
		 Представник третьої особи -          Халабурдін С.В.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова звернувся  до  Господарського  суду  Харківської  області  до 1-ого відповідача Харківської міської ради, 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,3-ого відповідача Фізичної особи - підприємця  Цинцкіладзе Руслана Соломоновича ,4-ого відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд:
		прийняти позовну заяву до розгляду, визнати поважність причин пропуску позовної давності та поновити строк звернення до суду.
		 Залучити до розгляду Харківську обласну прокуратуру для забезпечення участі у розгляді вищевказаної справи
		 Залучити до розгляду справи ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Визнати незаконним та скасувати п.25 додатку І до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16.
		 Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 № 5379-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1761.
		Скасувати декларацію про готовність об`єкту до експлуатації ХК143163493280 зареєстровану 15.12.2016 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності.
		Витребувати у ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об`єкта нерухомого майна: 517392463101 розташований за адресою: АДРЕСА_4 зобов`язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан.
		Судові витрати по справі покласти на відповідачів.
		Про дату розгляду справи повідомити сторони, Салтівську окружну прокуратуру м. Харкова та Харківську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ: 02910108, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, (057)732-60-15.
		Четвертим відповідачем  прокуратура визначила по справі  фізичну особу, тому суд відповідно до ст. 176 ГПК України до відкриття провадження у справі звертався з запитом про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
		23.05.2022 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації відповідача за зазначеною в позові адресою.
		Ухвалою господарського суду від 24.05.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/545/22. Постановлено  справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання  "21" червня 2022 р. о 11:00.
		Залучено до розгляду Харківську обласну прокуратуру (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4 )    для забезпечення участі у розгляді вищевказаної справи.
		Залучено до розгляду справи ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
		20.06.2022 року від Фізичної особи ОСОБА_1 , через канцелярію суду (вх.№5655) надійшов відзив на позовну заяву, в якому четвертий відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд в задоволенні позову керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна відмовити повністю, застосувавши до заявлених позовних вимог строк позовної давності відповідно до вимог ст.267 ЦК України. 
		В судовому засіданні 21.06.2022 постановлено протокольну ухвалу,  відкладено підготовче засідання до 05.07.2022 о 12:00 год.
		В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 21.06.2022.
		04.07.2022 від  Салтівської  окружної прокуратури м. Харкова, через канцелярію суду (вх.№6134) надійшла відповідь на відзив  в якій прокуратура, зокрема, вказує  на те, що  відповідно до системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що Харківська міська рада дійсно має право прийняті рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.
		При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Як вказує прокурор у відповіді, у цьому випадку жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді не здійснено.
		Крім того, факт відсутності такого поліпшення відповідачем у відзиві не спростовується.
		В судовому засіданні 05.07.2022 постановлено протокольну ухвалу,  відкладено підготовче засідання до 19.07.2021 о 13:00 год.
		В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 05.07.2022.
		08.07.2022 року від  Салтівської  окружної прокуратури м. Харкова, через канцелярію суду (вх.№6346 ) надійшло клопотання  про           зупинення  провадження по справі № 922/545/22 до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
		Обґрунтовуючи право на звернення до суду в інтересах держави у справі, що розглядається, прокурор визначив Харківську міську раду як одного із співвідповідачів, рішення якого оскаржується, у зв`язку з чим прокурор самостійно подав цей позов та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення цього органу, тобто правовідносини у справах №922/545/22 та №925/1133/18 є подібними та спірним є питання щодо визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача та дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Господарський суд розглянувши вищеозначене клопотання відмовляє в його задоволенні виходячи  із наступного.
		Стаття 228 ГПК України визначає виключні випадки, коли суд має право, але не зобов`язаний, зупинити провадження у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16.
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п.6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
		За змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
		Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
		Таким чином, зупинення провадження у даній справі буде безпідставним і призведе до затягування строків розгляду спору і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
		Враховуючи вищевикладене,  суд відмовляє в задоволенні такого клопотання прокуратури.
		08.07.2022 року від   Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№6347) надійшло клопотання закриття провадження за позовною заявою у справі № 922/545/22 в частині наступних позовних вимог:
		-                    скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації ХК143163493280, зареєстрованої 15.12.2016 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності;
		-                    витребування у ОСОБА_3 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об`єкта нерухомого майна: 517392463101, розташованого за адресою АДРЕСА_4, зобов`язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан.
		В судовому засіданні 19.07.2022 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання до "26" липня 2022 року об 12:00 год.
		В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 19.07.2022.
		25.07.2022 року від   Салтівської  окружної прокуратури м. Харкова, через канцелярію суду (вх.№7140) надійшли заперечення стосовно заяви першого відповідача щодо закриття провадження частини позовних вимог, вказані заперечення долучені до матеріалів справи.
		26.07.2022 року від Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№7210 ) надійшов відзив на позовну заяву, в яку представник першого відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд           поновити строк для подання Харківською міською радою (відповідач 1) відзиву на позовну заяву у справі № 922/545/22.
		Прийняти та розглянути вказаний відзив Харківської міської ради (відповідач 1), долучити його до матеріалів справи № 922/545/22.
		Відмовити повністю у задоволенні позову керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Цинцкіладзе Р.С., ОСОБА_1., третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна.
		Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
		При цьому, 24.02.2022 р. запроваджено воєнний стан указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Надалі продовжено Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 р. з 05 год. 30 хв. 25 травня 2022 року строку дії воєнного стану строком на 90 діб, запровадженого 24.02.2022 р. Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.
		Враховуючи вищевикладене, а також закінчення строку для подання відповідачем відзиву на позов, господарський суд вважає за необхідне поновити першому відповідачу строк для подання відзиву на позов.
		26.07.2022 року від  Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№7211) надійшла заява про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог .
		В судовому засіданні 26.07.2022 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на 09.08.2022 о 11:00 год. В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 26.07.2022.
		29.07.2022 року від  Салтівської  окружної прокуратури м. Харкова, через канцелярію суду (вх.№7394 ) надійшли заперечення стосовно  заяви першого відповідача про застосування строків позовної давності, в якій представник прокуратури просить суд  відмовити в задоволенні заяви відповідача  щодо застосування строків позовної давності та визнати поважність причин строку позовної давності, вказані заперечення долучені до матеріалів справи.
		29.07.2022 року від Салтівської  окружної прокуратури м. Харкова, через канцелярію суду (вх.№7396 ) надійшла відповідь на відзив, в якій представник прокуратури, зокрема , вказує на те, що порядок та умови реалізації права орендаря на викуп об`єкта оренди, в тому числі умови прийняття рішення власником майна про застосування такого способу приватизації визначаються Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Тому,на думку прокуратури, помилковим є твердження відповідачів про те, що Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від17.06.2020          у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від08.07.2020          у справі № 922/1969/19.
		Також, на переконання прокуратури, помилковим є посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Прокурор в судовому засіданні 09.08.22р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
		Представник другого та третього   відповідачів в судове засідання 09.08.2022 року не з`явились.
		Представник першого та четвертого   відповідачів в судовому засіданні 09.08.22р. проти позову заперечували в повному обсязі, просили суд відмовити в задоволенні позову застосувавши строк позовної давності до заявлених позовних вимог.
		Представник третьої особи в судовому засіданні 09.08.2022 підтримав заявлені позицію відповідачів щодо відмови в заявлених позовних вимогах та застосування строку позовної давності.
		В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
		В ході розгляду справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
		Присутні в судовому засіданні представники прокуратури, відповідачів та третьої особи  погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.
		За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 09.08.2022, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено наступне.
		Положення пункту 3 частини 1 статті 131 -1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті   23 Закону України "Про прокуратуру").
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті   23 Закону України "Про прокуратуру").
		Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1)   якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2)   якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
		При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Велика Палата ВС зазначила таке. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"  прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Харківська міська рада у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах з приводу приватизації комунального майна, що належить територіальній громаді м. Харкова. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах.
		Проте, у даному разі відсутні підстави для залучення Харківської міської ради позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Очевидно, що особа, якій інкриміновано порушення інтересів держави, не може виступати їх захисником. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у відносинах, пов`язаних з приватизацією комунального майна, немає.
		 Таким чином, оскільки прокурор у цій справі визначив Харківську міську  раду одним зі співвідповідачів у цій справі та пред`явив до неї вимоги, то суд  оцінює наявність підстав для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача. Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.
		Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив  про порушення Харківською міською радою умов га порядку приватизації призведи не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продаж) майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним  способом.
		Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував ком) пальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права па участь у приватизації.
		З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії. які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна га приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов.
		Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про проведення приватизації з порушенням законодавства , а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
		Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04 січня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
		Як вказує прокурор у позові, в ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна та приватизації) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розміщених за адресою: АДРЕСА_4. 
		Під час дослідження справи встановлено, що на підставі  Договору оренди №1349 від 22.04.2015 (далі - Договір оренди), укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації та фізичною особою-підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем, в останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху №38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_4.
		Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, вартість об`єкту оренди складала 104 000 (сто чотири тисячі) гривень, без ПДВ.
		Відповідно до п. 5.2 Договору оренди, орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку,  при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгодженні з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
		Згідно з п. 5.3. Договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.
		Відповідно до п. 10.1. Договору оренди, строк його дії - до 22.03.2018.
		У подальшому фізична особа-підприємець Цинцкіладзе Руслан Соломонович звернувся з листом до Управління комунального майна та приватизації (вх. № 19270 від 17.11.2015), у якому просить дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу.
		При цьому , як вказує прокурор, до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
		На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно до п. 25 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної  власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16,  до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, включено вищевказані нежитлові приміщення 1-го поверху №38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_4
		Після цього фізична особа-підприємець Цинцкіладзе Руслан Соломонович звернувся до Управління комунального майна та приватизації з листом від 12.07.2016 вх. №11430, у якому просить оцінку для приватизації вищевказаного майна провести суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна профгрупа».
		На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації, звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Незалежна профгрупа» (лист від 15.07.2016 № 11303) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень на підставі відповідного договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем.
		На підставі вказаного листа ТОВ «Незалежна профгрупа» складено звіт про оцінку майна, затверджений Управлінням комунального майна та приватизації 18.08.2016, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.07.2016 без ПДВ складає 120 700 грн. 00 коп.
		У подальшому 08.09.2016 між фізичною особою-підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем та Управлінням комунального майна та приватизації укладено договір-купівлі продажу №5379-В-С, відповідно до якого фізична особа-підприємець Цинцкіладзе Руслан Соломонович приватизував вказані нежитлові приміщення за 120 700 грн. 00 коп. без ПДВ (разом з ПДВ за 144 840 грн. 00 коп.)
		Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31567835 від 20.09.2016 зареєстровано право власності за Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем на вищевказані нежитлові приміщення 1-го поверху №38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_4 .
		У подальшому право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_4 , (реєстраційний номер нерухомого майна: 517392463101) на підставі договору купівлі-продажу №4004 від 04.10.2016 перейшло до ОСОБА_2., яка здійснила реконструкцію вказаного об`єкта нерухомості, змінивши площу з 40 кв.м. на 53 кв.м. (декларація про готовність до експлуатації об`єкта ХК143163493280 від 15.12.2016).
		У подальшому нежитлові приміщення 1-го поверху №38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №2132 від 26.12.2016 продано ОСОБА_1 , яка є власником на теперішній час.
		Прокурор зазначає, що  нежитлові приміщення 1-го поверху №38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_4 , орендовані фізичною особою-підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем, могли бути відчужені Харківською міською радою лише шляхом продажу їх на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської, оскільки Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.  
		Крім того, прокурор також зазначив, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади, оскільки він порушує вимоги Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016  роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.
		Враховуючи вищенаведене, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення Харківської міської ради щодо відчуження майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, скасувати декларацію про готовність об`єкту до експлуатації та витребувати об`єкт нерухомого майна, зобов`язавши привести нежитлові приміщення у попередній стан.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково, з огляду на таке.
		В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 зазначено, що його прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016  роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11 (далі - Програма).
		Згідно з п. 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні, «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності. 
		Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Програми, у ній визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016 рр., а також її принципи.
		Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.
		До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
		До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.
		Згідно з п.п. 5.1, 5.23 Програми продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Продаж об`єктів комунальної власності на конкурентних засадах здійснюється відповідно до розділу IV Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного майна  - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
		Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна», з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А, група В, група Г, група Д, група Е, група Ж.
		У відповідності до ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна», об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.
		Судом встановлено, що спірні нежитлові приміщення 1-го поверху №38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 кв.м., розташовані у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_4, відносяться до об`єктів малої приватизації.
		Частиною 2 статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
		Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
		Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
		Відповідно до п. 1.1 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377, цей Порядок  установлює вимоги до проведення незалежної  оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок),  що  містить  невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно),  під час  приватизації  способами,  визначеними  законодавством,  а  також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень,  здійснених за  рахунок коштів орендаря. 
		Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час Оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. Порядок застосовується  для  оцінки  орендованого  нерухомого  майна,  що  перебуває  у  державній,  комунальній  власності   або  належить  Автономній Республіці Крим,  щодо якого прийнято рішення  про приватизацію  та  компенсацію  орендарю  вартості  невід`ємних  поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями  орендованого  майна  є   здійснені  орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного  (технічного) стану орендованого  майна  та  (або)  його  споживчих  якостей,  відокремлення  яких  призведе до зменшення його ринкової  вартості
		Згідно з п. 2.1 Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
		Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
		- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
		- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
		- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
		- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
		- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
		З огляду на вищевикладене, Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.
		При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували здійснення фізичною особою-підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді.
		У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві фізичної особи-підприємця Цинцкіладзе Руслана Соломоновича з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.
		Зважаючи на викладене, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
		Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пункт  25 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 №283/16 прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011 №565/11, а відтак є незаконним.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).
		В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч.1.ст.173 Господарського процесуального кодексу України).
		Вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення, адже єдиною правовою підставою визнання цього Договору недійсним прокурором було вказано на незаконність Рішення.
		З огляду на викладене, враховуючи похідний характер вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу  від вимоги про визнання недійсним та скасування Рішення, яке визнано судом незаконним, а окремих, самостійних підстав для визнання вказаного правочину недійсним прокурором не заявлено, суд дійшов висновку про наявність  підстав для визнання Договору недійсним. 
		Разом із тим, відповідачами у справі було заявлено про застосування строків позовної давності.
		Суд зауважує, що за викладеними у цивільному законодавстві правилами, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
		Прокурор у позовній заяві визнає факт пропуску ним строку позовної давності.
		Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
		З огляду на викладене враховуючи те, що позовна заява подана пізніше ніж, через три роки з дати ухвалення Рішення, а також беручи до уваги визнання прокурором пропуску строку позовної давності, суд вважає факт пропуску позовної давності по відношенню до позовних вимог встановленим, а строк відповідно пропущеним.
		Однак, прокурором заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску  позовної давності. Прокурор стверджує, що подачі позову перешкоджала його необізнаність з підставами ухвалення оскаржуваного Рішення. Про незаконність цих підстав він довідався лише в березні 2019 року в результаті слідчих дій в рамках кримінального провадження №42017221080000002, а саме після вивчення матеріалів приватизаційної справи. Остання була отримана прокурором на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19.
		Відповідачі проти визнання поважними причин пропуску позовної давності заперечують. Вважають, що прокурор, який міг брати участь у відповідному пленарному засіданні, в силу покладених на нього обов`язків не міг не бути обізнаним про підстави ухвалення оскаржуваного Рішення безпосередньо в момент його прийняття (06.07.2016). Втім, навіть, якщо в силу якихось суб`єктивних причин прокурор не отримав своєчасно цю інформацію, ніщо не заважало йому довідатись про підстави Рішення одразу після його ухвалення та публікації
		Суд погоджується з наведеними твердженнями відповідачів, виходячи з наступного.
		Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 11.07.2016.
		Суд зазначає, що органи прокуратури України становлять єдину систему,  яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
		Відповідно до ст. 6 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання, затвердженого рішенням Харківської міської ради  23.12.2015 № 20/15, персональні робочі місця в залі засідань відводяться для учасників засідання: міського голови, секретаря міської ради, депутатів міської ради. Персональні робочі місця відводяться також для першого заступника та заступників міського голови, співробітників Департаменту організаційної роботи Харківської міської ради та Юридичного департаменту Харківської міської ради. Персональні робочі місця передбачаються також для запрошених: голови обласної державної адміністрації та його заступників, голови обласної ради, представників правоохоронних органів м. Харкова, голів адміністрацій районів Харківської міської ради та ін. Також місця надаються членам територіальної громади міста Харкова, виходячи з нормативно врегульованих можливостей одночасного перебування осіб у сесійній залі міської ради.
		Правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. (ст. 1 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»).
		Тобто, під час прийняття оскаржуваного Рішення участь в  засіданні Харківської міської ради могли брати представники прокуратури.
		Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №359/4206/19).
		В даному разі обставини, на які посилається прокурор в позовній заяві та в судових засіданнях  не носять об`єктивний і непереборний характер.
		Навпаки обставини справи однозначно вказують на суб`єктивний характер причин пропущення прокурором строків позовної давності.
		Так,  з абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. 
		Тобто, виключно від самого прокурора залежить вирішення питань щодо порядку та строків вчинення відповідних заходів по збору інформації, необхідної для захисту інтересів держави.
		Всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України (кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень), прокурором не доведено (і навіть не наведено) жодної з обставин, котра дійсно перешкоджала подачі позову у встановлений законом трирічний строк. Такими обставинами могли б бути, зокрема, приховування проекту Рішення та відповідних матеріалів сесії; відсутність публікації Рішення; ненадання (несвоєчасне надання) матеріалів приватизаційної справи на запит прокурора; знищення, підробка матеріалів приватизаційної справи тощо.
		Наразі у спірних відносинах виключно від самого прокурора залежало прийняття рішень про ознайомлення чи не ознайомлення з матеріалами порядку денного сесії ради, на якій було ухвалено Рішення; здійснення чи нездійснення перевірки законності ухвалення Рішення; витребування чи не витребування матеріалів приватизаційної справи; строків витребування; строків та черговості їх дослідження; визначення пріоритетів процесуального реагування на виявлені порушення тощо.
		Суд наголошує, що прокурором не надано жодних пояснень тому, факту що він звернувся з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню лише через більше, ніж 2  роки після ухвалення Рішення, хоча відповідне кримінальне провадження, з приводу систематичних порушень законодавства допущених Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації під час приватизації комунального майна, вже тривало і було відкрите ще з 04.01.2017.
		Також прокурором не доведено існування об`єктивних перешкод, які б заважали йому подати позов у період з 06.02.2019 (дати отримання доступу до документів приватизаційної справи) до 07.07.2019 (дати спливу строку позовної давності). З цього приводу прокурором взагалі не надано жодних пояснень. Між тим цей строк сам по собі є цілком достатнім для формування правової позиції у спірних правовідносинах, підготовки та подачі позову. Тим більше, він є достатнім з огляду на те, що такий позов не є унікальним. 
		Оцінюючи критично клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску позовної давності, суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань (Semenov v Russia, 17254/15, в п. 66, від 16.03.2021 року, Gavrilova v. Russia, 2625/17, п. 82, від 16.03.2021, Zoubulidis V. Greece (no. 2), 36963/06, пп. 32 та 35, 25 червня 2009). В цих та інших рішеннях ЄСПЛ надано негативну оцінку намаганням прокурора вести відлік строку позовної давності не з моменту порушення права, а з моменту одержання ним, прокурором, інформації про таке порушення в результаті відповідної перевірки. За висновками ЄСПЛ використаний прокурором підхід є неправильним, адже позбавляє закон про строки позовної давності його реальної сили, надає владі непропорційну перевагу, наділяє позови держави фактично безстроковим статусом, сприяє правовій невизначеності на ринку нерухомості тощо.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності пропущений прокурором не з об`єктивних, а з суб`єктивних причин. Останні пов`язані з внутрішніми особливостями організації роботи прокуратури по вирішенню питань щодо необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій на захист інтересів держави, їх порядку, строків та черговості. Тому підстави для визнання поважними причин пропущення позовної давності відсутні. З урахуванням цього в задоволенні відповідного клопотання прокурора суд відмовляє.
		Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
		Судом встановлено, що позовні вимоги є законним та обґрунтованими. Проте під час розгляду справи по суті подано заяву про застосування строку позовної давності.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
		З огляду на викладене, на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України враховуючи пропущення прокурором строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявність заяви про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасувати п.25 додатку І до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16 та  визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 № 5379-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1761.
		Стосовно позовних вимог про:
		скасування   декларації про готовність об`єкту до експлуатації ХК143163493280 зареєстровану 15.12.2016 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності.
		Витребування у Мельник Аліни Миколаївни (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об`єкта нерухомого майна: 517392463101 розташований за адресою: АДРЕСА_4 зобов`язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан.
		Прокурором заявлено позовну вимогу  до фізичної особи ОСОБА_1 про витребування об`єкта нерухомого майна та зобов`язання привести вказане майно у попередній стан (з підстав знаходження відповідного майна у володінні даної особи станом на теперішній час).
		Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
		Враховуючи характер спірних правовідносин, правовий статус четвертого та третьої особи, як осіб, що володіють (володіли) майном, та які не були сторонами оскаржуваного договору купівлі-продажу, суд вважає, що позовні вимоги в частині витребування майна не відносяться до юрисдикції господарського суду, а підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
		Зважаючи на викладене, заявлені прокурором позовні вимоги до фізичних осіб, які не с підприємцями та не використовують спірні приміщення для здійснення підприємницькій діяльності, є такими, що подані з порушенням суб`єктної юрисдикції та правил об`єднання позовних вимог, а тому не підлягають розгляду господарським судом.
		Оскільки сторонами по справі є дві фізичних особи, до яких заявлені вимоги, а в матеріалах справи відсутні докази використання спірних нежитлових приміщень з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, правовідносини, на яких ґрунтується позов, носять приватноправовий характер, а відтак, спір у відповідній частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		-          Прокурором заявлено позовну вимогу про скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації ХК143163493280, зареєстрованої 15.12.2016 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності.
		Як вже зазначалось, ст. 20 ГПК України визначено конкретний перелік справ, які розглядаються господарським судом.
		В той же час, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		У відповідності до ст.ст. 2, 19 КАС України до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		Таким чином, спір за вищевказаною позовною вимогою відноситься до юрисдикції адміністративного суду та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		-          Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.
		Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який
		юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен мас право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно з ч. З ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус судців» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
		Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.
		Нормами ГПК України визначено такі юрисдикції: предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23); інстанційна юрисдикція (статті 24-26); територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31).
		ГПК України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не с підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 2, 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).
		Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки витікають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
		В даному випадку прокурором в одній позовній заяві було поєднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства (господарського, цивільного та адміністративного).
		Частиною 1 ст. 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
		Таким чином, нормами процесуального права закріплюється право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
		Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
		Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
		Разом з тим. ст.ст. 21, 173 ГПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Тобто зазначені норми є імперативними та підлягають застосуванню незалежно від того, чи є заявлені позовні вимоги пов`язаними між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Вирішальним у даному випадку є обов`язковий розгляд таких вимог за правилами різного судочинства. Результати вирішення даного спору впливають на права на та обов`язки фізичної особи, яка на час вирішення спору є власником спірного нерухомого майна.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Ураховуючи наведені обставини, господарський суд зазначає,  що спір в частині вищезазначених позовних вимог не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а отже провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю.
		Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Клопотання про повернення судового збору прокуратурою  не заявлено.
		Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України та відмову в задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору в частині, оплаченій позивачем, покладаються на останнього.
		Таким чином, судові витрати прокуратури по сплаті судового збору стосовно відмовленої частини позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру.
		Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		  В задоволенні позовних вимог відмовити частково.
		 
		Стосовно позовних вимог про :
		 
		визнання незаконним та скасувати п.25 додатку І до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16.
		 
		 Визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 № 5379-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою підприємцем Цинцкіладзе Русланом Соломоновичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1761.
		 
		Відмовити повністю.
		 
		Стосовно позовних вимог про:
		 
		скасування  декларації про готовність об`єкту до експлуатації ХК143163493280 зареєстровану 15.12.2016          Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності.
		 
		Витребування у ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об`єкта нерухомого майна: 517392463101 розташований за адресою: АДРЕСА_4 зобов`язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан.
		 
		Закрити провадження у справі №922/545/2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК, оскільки в цій частині позовних вимог спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства .
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Позивач: Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038. м. Харків, вул. Маршала Батицького. 23)   за участю Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4 )     
		1-й відповідач - Харківська міська рада( майдан Конституції. 7. м. Харків, 61003 ) ,   
		2-й відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції. 16, м. Харків, 61003) ,   
		3-й відповідач - Фізична особа - підприємець Цинцкіладзе Руслан Соломонович ( АДРЕСА_1 ) .
		4-й відповідач - Фізична особа ОСОБА_1 - ( АДРЕСА_2 )  . 
		3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
		 
		   
		Повне рішення складено "10" серпня 2022 р.   
		 
		Суддя О.О. Присяжнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...