Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2025/09/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2010. Зареєстровано: 03.08.2010. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2010.
Дата набрання законної сили: 01.06.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			Вн. № <Внутрішній Номер справи >
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			12 травня 2010 року12.36 № 2а-2025/09/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Вовка П.В. Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Погрібніченко Ю. М. вирішив адміністративну справу
			 
			за позовомОСОБА_1  
			доПрезидента України - Ющенко Віктора Андрійовича  
			 
				 
					провизнання протиправним та скасування Указ Президента України №32/2009 від 23.01.2009р. в частині   
						 
					
					Обставини справи:
					Позов заявлено про визнання нечинним Указ Президента України № 32/2009 від 23.01.2009р. «Про звільнення суддів»у частині звільнення судді Камянобрідського районного суду м. Луганська ОСОБА_1.
					В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закони України «Про судоустрій», «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»та зазначає про протиправність оскаржуваного Указу у звязку з відсутністю законних підстав на звільнення позивача з посади судді. 
					Відповідач проти позовних вимог заперечував, виходячи з того, що Указ Президента України № 32/2009 від 23.01.2009р. «Про звільнення суддів»видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. У подальшому представник відповідача не заперечував щодо позову та вказував, що суд повинен ухвалити законне рішення по справі. 
					27.08.2009р. в судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої позивач просив суд: визнати нечинним та скасувати Указ Президента України № 32/2009 від 23.01.2009р. «Про звільнення суддів»частково, у частині звільнення судді Камянобрідського районного суду м. Луганська ОСОБА_1.
					Статтею 51 КАС України встановлено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому суд прийняв до розгляду уточнені вимоги позивача в межах даної адміністративної справи.
					Під час розгляду адміністративної справи № 2а-2025/09/2670 представником відповідача подано заяву про відвід головуючого судді Келеберди В. І. згідно вимог ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України.
					12.05.2010р. в судовому засіданні представник відповідача відкликав заяву про відвід головуючого судді Келеберди В. І.
					Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
					ВСТАНОВИВ:
					 
						 Указом Президента України від 09.01.2003р. № 13/2003 ОСОБА_1 у межах пятирічного строку призначено на посаду судді Камянобрідського районного суду м. Луганська.
						У звязку з закінченням пятирічного строку повноважень позивача як судді, ОСОБА_1 звернувся до Верховної Ради України із заявою про обрання на посаду судді безстроково.
						Згідно ч. 4 ст. 60 Закону України «Про судоустрій України», суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований для обрання суддею безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.
						Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»надання рекомендації про можливість обрання кандидата на посаду судді безстроково належать до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
						Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.04.2008р. № 242/75-б в наданні рекомендації ОСОБА_1 щодо обрання суддею Камянобрідського районного суду м. Луганська безстроково відмовлено. 
						Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з проханням скасувати та дати дозвіл на складення додаткового іспиту. 
						25.12.2008р. Вища рада юстиції направила на адресу Секретаріату Президента України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Камянобрідського районного суду м. Луганська за п.1 ч.5 ст.126 Конституції України, тобто у звязку із закінченням строку на який призначено суддю.
						Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.12.2008р. № 967/17-св скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду. 
						Мотивом для залишення без розгляду скарги слугував лист управління Державної судової адміністрації в Луганській області від 22.10.2008 №04КК-342/вих.-08 із завіреною копією заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Камянобрідського районного суду міста Луганська за власним бажанням.
						За наслідками розгляду вказаного подання Вищої ради юстиції Президентом України видано Указ від 23.01.2009р. № 32/2009 «Про звільнення суддів», яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді Камянобрідського районного суду м. Луганська у звязку із закінченням строку, на який його призначено (п.1 ч.5.ст.126 Конституції України).
						Суд заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
						Статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України. 
						Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус суддів»незалежність суддів, в тому числі, забезпечується встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади. 
						Згідно ст. 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на пять років здійснюється Президентом України. 
						Вичерпний перелік підстав для звільнення судді із займаної посади передбачений частиною п'ятою статті 126 Конституції України та частиною першою статті 15 Закону України «Про статус суддів», відповідно до яких суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
						В матеріалах справи відсутні докази фактичного існування жодної з підстав для звільнення судді із займаної посади, які передбачені вищевказаними нормами Закону.
						Крім того, суд вбачає порушення визначеного законом порядку звільнення судді. Так, порядок прийняття рішення щодо обрання на посаду судді безстроково врегульований ст. 2 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», згідно з яким вирішення такого питання має бути у такій черговості:
						1) звернення кандидата на посаду судді безстроково до державної судової адміністрації, а суддів Верховного Суду України та суддів спеціалізованих судів - до голів цих судів щодо рекомендації їх для обрання суддями безстроково; 
						2) підготовка матеріалів щодо обрання кандидата суддею безстроково з повідомленням про це в місцевих засобах масової інформації, газеті "Голос України" та направлення їх до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 
						3) надання рекомендації про можливість обрання кандидата на посаду судді безстроково Вищою кваліфікаційною комісією суддів України; 
						4) подання Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду до Верховної Ради України матеріалів про обрання кандидата суддею безстроково; 
						5) розгляд Комітетом Верховної Ради України, до відання якого належить розгляд питання про обрання суддів та звільнення суддів, обраних безстроково (далі - Комітет Верховної Ради України), подання про обрання кандидата суддею безстроково, прийняття рішення щодо рекомендації або нерекомендації кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд Верховної Ради України; 
						6) прийняття Верховною Радою України рішення щодо обрання кандидата або відмови йому в обранні на посаду судді безстроково.
						Згідно вимог ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив. За ч. 1 ст. 131 Конституції України до компетенції Вищої ради юстиції віднесено повноваження щодо внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
						Проте, реалізація такого повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад, в силу положень ст. 31 Закону України «Про вищу раду юстиції», можливе за наявності відповідного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яке на час внесення такого подання, в силу вимог ст. 93 ЗУ «Про судоустрій України»та з урахуванням призначення ВККС України повторного кваліфікаційного іспиту, фактично не існувало.
						За змістом Рішення Конституційного Суду України від 21.05.2002р. № 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») Вища рада юстиції наділена правом самостійного внесення подання про звільнення суддів з посади. Проте, внесення такого подання повязане з обставинами встановленими за наслідками проведення нею дисциплінарного провадження. В даному випадку дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 не проводилося. Висновок щодо кваліфікаційної атестації позивача приймався ВККС України, рішення якого на час внесення подання Вищою радою юстиції, як вказувалось вище не існувало. 
						А тому, внесення Вищою радою юстиції подання до Президента України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Камянобрідського районного суду м. Луганська за п.1 ч.5 ст.126 Конституції України є необґрунтованим.
						Судом враховано, що, заперечуючи проти позову відповідачем була надана ксерокопія заяви ОСОБА_1 про звільнення його за власним бажанням з посади судді Камянобрідського районного суду м. Луганська. Проте, в судовому засіданні позивач наполягав на тому, що дана заява ним не складалась та не підписувалась. Представник відповідача проти такого доводу позивача не заперечував та фактично з ним погодився, а тому суд не вбачає підстав вважати даний документ належним доказом по справі. 
						Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-1/2002 від 07.05.2002р. №8-рп/2002 за конституційним поданням Президента України надано офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України про підвідомчість актів про призначення або звільнення посадових осіб.
						У вказаному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до Конституції України громадяни є рівними перед законом та користуються рівним правом доступу до державної служби. Громадянам гарантується судовий захист від незаконного звільнення. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб, а отих; призначення на посади та звільнення з посад Президентом України або Верховною Радою України не може обмежувати їх права на судовий захист.
						Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
						Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваного Указу Президента України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
						Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
						ПОСТАНОВИВ:
						1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
						2. Визнати протиправними та скасувати Указ Президента України № 32/2009 від 23.01.2009р. «Про звільнення суддів»у частині звільнення судді Камянобрідського районного суду м. Луганська ОСОБА_1.
						 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. 
						Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
						 
							 Головуючий суддя В.І.Келеберда
							СуддіП. В. Вовк 
							Ю. Т. Шрамко
							 Дата складення тексту рішення у повному обсязі 18.05.2010р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...