Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3122-2010 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.08.2010. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
		 Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
		 
			 РІШЕННЯ
			 Іменем України
			 
			22.07.2010Справа №2-22/3122-2010  
				 
			
			За позовом – ТОВ «Аванет», м. Сімферополь, вул. Київська, 88, кв. 47; м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 11
			до відповідача – ВАТ «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6 Сімферопольська міська електромережа, м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9
			про спонукання до виконання певних дій 
			 Суддя Калініченко А.А.
			 представники:
			від позивача – Мільгунов В.П., представник, дов від 21.06.2010 року
			від відповідача - Ющенко Т.А., представник, дов від 05.01.2010 року 
			 Обставини справи: 
			Позивач – ТОВ «Аванет» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача ВАТ «Крименерго» Сімферопольська міська електромережа, просить суд визнати незаконним одностороннє розірвання з боку ВАТ «Крименерго» з 09.04.2010 року договору № 1 від 14.01.2009 року про спільне використання опор лінії електропередач, укладеного з ТОВ «Аванет» та зобов’язати відповідача у тижневий строк з моменту набрання рішенням чинності переукласти з ТОВ «Аванет» на 2010 рік договір про використання об’єктів для організації те комунікаційної мережі на умовах, які діяли станом на 31.12.2009 року, мотивуючі позовні вимоги тим, що від відповідача позивачем було отримано повідомлення відповідача від 22.06.2009 року за № 02-1218 про збільшення з 01.07.2009 року ціни укладеного раніше між сторонами договору № 1 від 14.01.2008 року, 09.04.2010 року позивачем було отримано повідомлення відповідача про одностороннє розірвання укладеного між сторонами договору № 1 від 14.01.2009 року про спільне використання опор лінії електропередач, в той час як позивач не згоден як зі збільшенням розміру ціни договору, так з його розірванням за ініціативою відповідача. Більш того, позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать приписам п. 7.3. договору, ст. 180, 188 Господарського кодексу України.
			08.07.2010 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити.
			Крім того, в судовому засіданні 12.07.2010 року відповідач надав суду додатковий відзив на позовну заяву. 
			Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
			Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд – 
			встановив:
			 ТОВ «Аванет» є Інтернет – провайдером та здійснює підприємницьку діяльність по наданню громадянам послуг доступу в мережу передачі даних з виходом в глобальну мережу «Інтернет».
			Як вказав позивач, для прокладки та підвіски лінійно-кабельних споруд і слабкострумових ліній передачі сигналів позивач використовує опори ліній електропередач ВЛ-0,4 кВ для підвіски слабкострумових мереж, власником яких є ВАТ «Крименерго».
			14.01.2009 року ТОВ «Аванет» уклало з ВАТ «Крименерго» в особі Сімферопольської міської електромережі Договір №1 від 14.01.2009 року про спільне використання опор ліній електропередач з узгодженою ціною 54,88 грн. на рік за 1 км підвіски лінії, згідно розрахунку, пункт 2.1. Договори і Додатки №2 до нього.
			Ціна договору визначалася відповідачем на підставі нормативів, встановлених ГНД 34.05.836-2004 «Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із спільно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж». Загальна протяжність використовуваних позивачем ліній електропередач відповідача склала 17,673 км (Додаток №1 до договору), і загальну вартість послуг відповідача склала 969,89 грн. (Додаток №2 до договору).
			Пункт 2.3. Договори №1 від 14.01.2009г. передбачає, що розмір оплати може бути переглянутий тільки за згодою сторін, при цьому сторони укладають додаткову угоду.
			Дане положення закріплене в пункті 7.3. Договору, згідно якому Зміна умов договору або внесення доповнень в нього можливо тільки за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.
			06.11.2009 року на адресу позивача надійшло повідомлення відповідача від 22.06.09 року за №02-1218, про збільшення з 01.07.2009 року у 27,4 разу ціни договору №1 від 14.01.2009 року про спільне використання опор ліній електропередач.
			Позивач з огляду на те, що в направленій нам для підписання Додатковій угоді до договору №1 від 14.01.2009 року передбачалось збільшення щомісячної плати за користування опор ВЛ-0,4 кВ з 01.07.2009 року, позивач просив роз’яснити нормативно – правові підстави для такого збільшення ціни договору та довів до ведення відповідача, що запропоновані ціни не задовольняють позивача та якщо позиція відповідача залишиться незмінною, то позивач вимушений буде з 2010 року частково відмовитися від використання опор ліній електропередач ВЛ-0.4 кВ для підвіски телекомунікаційних мереж впродовж 17 км, залишивши, таким чином, в своєму користуванні лише 0,673 км.
			Листом Сімферопольської міської електромережі від 23.11.2009 року за вих. №02-2624 позивачу було повідомлено, що Сімферопольська МЕС не уповноважена давати роз'яснення з приводу обґрунтованості збільшення вартості, а для отримання відповідей на поставлені питання позивачу рекомендовано звернутися безпосередньо у ВАТ «Крименерго». Крім того, позивача було попереджено, що у разі відмови від підписання додаткової угоди до Договору №1 від 14.01.2009 року, з 2010 року Договір про спільне використання опор ліній електропередач продовжуватись не буде.
			Крім того, позивач, в обґрунтування своєї позиції, посилається на те, що Департамент з питань електроенергетики Мінпаленерго України, листом від 19.02.2010 року повідомив, що ГНД 34.05.836-2004 «Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із спільно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж», на яке посилалось ВАТ «Крименерго» в обґрунтування підвищення з другого півріччя 2009 року вартості послуг, що надаються, визначає лише розмір компенсації з боку власників радіотрансляційних мереж додаткових витрат енергопоставляючих компаній за збільшення норм часу під час обслуговування ліній напругою 380В із спільно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж та не регулює питання оренди повітряних ліній з метою їх використання для господарських потреб суб'єктів підприємницької діяльності.
			У свою чергу, ВАТ «Крименерго» 23.03.2010 року своїм листом за вих. №02/702 повідомило, що у разі не підписання позивачем до 12.04.2010 року Додаткової угоди про нові розцінки і не проведення перерахунку і доплати за 2010 рік, телекомунікаційні мережі будуть демонтовані без гарантії і збереження їх технічного стану.
			Листом від 01.04.2010 року позивач повідомив відповідача про намір продовжити дію Договору №1 від 14.01.2009 року на 2010 рік та про готовність вирішення спірного питання. 
			Сімферопольська міська електромережа ВАТ «Крименерго» повідомленням від 09.04.2010 року за вих. №01-841 поінформувала позивача про одностороннє розірвання Договору №1 від 14.01.2009 року про спільне використання опор ліній електропередач.
			Так. у зв’язку з викладеним, позивач не згоден з одностороннім збільшенням відповідачем ціни договору №1 від 14.01.2009 року, у тому числі і за вже виконаний обома сторонами період, а також, з одностороннім розірванням ним вказаного договору і вважає його дії протизаконними. 
			Однак, відповідач заперечує проти заявленого позову, вказуючи на те, що сторони на підставі вільного волевиявлення уклали договір № 1 від 14.01.2009 року, пунктом 6.1. якого встановили, що договір діє з моменту підписання — з 14.01.2009 року терміном — один рік (14.01.2010 року). Також, в договорі сторони встановили (п. 6.2.) - якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення дій договору, то термін його дії продовжується на один рік.
			Відповідач вказує на те, що ВАТ «Крименерго» користуючись даним пунктом договору надіслало позивачу лист (07.12.2009 року вих. 32/1-06-887; 25.11.2009 року вих. 02-2624), згідно якому припиняло термін дії договору без подальшої його пролонгації на наступний 2010 рік. 
			Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву, відповідач вказує на те, що позивач не позбавлений права, в порядку ст. 181 Господарського кодексу України після закінчення терміну дії договору № 1 від 14.01.2009 року вийти з пропозицією укласти новий договір, направивши при цьому проект договору ВАТ «Крименерго».
			Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський не знаходить підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
			Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. 
			Стаття 649 ЦК України передбачає, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом. 
			Господарський суд звертає увагу сторін, що визначення судовим органом умов договору між сторонами є відступленням від принципу свободи договору, закріпленого у статтях 3, 627 ЦК України, оскільки в такому випадку права та обов’язки сторін визначаються не на підставі їх вільного волевиявлення, а на підставі рішення суду, тому розгляд судом переддоговірного спору та встановлення умов договору можливе не в будь-якому випадку звернення суб’єкта господарювання з відповідним позовом до господарського суду, а лише у випадках, встановлених законом.
			Таким чином, судовий орган має право самостійно визначити умови договірних відносин між сторонами в порядку врегулювання преддоговірного спору лише у наступних випадках:1) договір грунтується на державному замовлені; 2) договір укладається на підставі акту правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування; 3) укладення договору є обовязковим відповідно до закону; 3) можливість судового врегулювання умов договору прямо передбачено законом; 4) існує згода обох сторін за договором щодо врегулювання умов договору судовим органом; 5) між сторонами укладено попередній договір.
			В той же час, оскільки суб’єктний склад спору відповідає положенням статті 1 ГПК України, предметом спору є спонукання відповідача до укладення договору на умовах, визначених позивачем, суд не знаходить підстав для припинення провадження у справі, адже така дія суду є фактичним ухиленням від розгляду об’єктивно існуючого спору між сторонами по суті, що суперечить статті 124 Конституції України, частина 3 статті 1, статті 6 Закону України «Про судоустрій».
			Так, суд зауважує, що ВАТ «Крименерго» не є суб’єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) положення на регіональному ринку надання в оренду повітряних ліній з метою їх використання для господарських потреб суб’єктів підприємницької діяльності. 
			Згідно Розпорядження Антимонопольного комітету України від 12.12.2006 №537-р «Про затвердження Положення про складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій» перелік суб'єктів природних монополій в установленому порядку розміщується на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України (http://www.amc.gov.ua). ВАТ «Крименерго» включено до Переліку суб’єктів природних монополій Автономної Республіки Крим на ринку послуг з передачі та розподілу електричної енергії місцевими (локальними) мережами.
			Слід звернути увагу на те, що листом Департаменту з питань електроенергетики Міністерства палива та енергетики України, а.с. 48, визначено, що питання, які були викладені в скарзі позивача, кваліфікуються як господарські договірні взаємовідносини суб’єктів господарювання, які регулюються нормами Господарського кодексу України.
			Крім того, вказаним листом чітко визначено, що питання оренди опор повітряних лінії напругою 380В, з метою їх використання для господарських потреб суб’єктів підприємницької діяльності, жодним нормативним документом не визначається та є предметом домовленості суб’єктів господарювання. 
			Таким чином, суд вважає, що виникли між сторонами правовідносини повинні регулюватись приписами загальних цивільно - правових нормативно – правових актів. 
			Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
			Так, умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, пунктом п. 6.2. було встановлено, що якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення дій договору, то термін його дії продовжується на один рік. Відповідач скористався наданим йому правом та надіслав на адресу позивача листа, згідно якому припиняло термін дії договору без подальшої його пролонгації на наступний 2010 рік. 
			Отже, дію укладеного між сторонами було припинено у встановленому як умовами договору, так й приписами чинним законодавством, порядку. 
			Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
			Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
			Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
			За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
			Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
			У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
			У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України
			Як вказувалось раніше, відповідач не позбавлений права звернутись до відповідача з пропозицією про укладення нового договору направивши при цьому проект договору ВАТ «Крименерго», в порядку, встановленому приписами ст. 181 Господарського кодексу України. 
			За таких обставин у суду відсутні підстави втручатись у правовідносини між сторонами та зобов’язувати їх до договірних відносин на певних умовах з урахуванням того, що сторони не дійшли згоди щодо умов договору та, надалі, оспорюваний договір припинив свою дію.
			Стосовно вимоги позивача про визнання незаконним одностороннього розірвання з боку ВАТ «Крименерго» з 09.04.2010 року договору № 1 від 14.01.2009 року про спільне використання опор лінії електропередач, укладеного з ТОВ «Аванет», суд зауважу наступне.
			Відповідно до ост. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
			Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
			Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що зобов’язання відповідача скасувати рішення не є належним способом захисту порушеного цивільного права та інтересу позивача. 
			Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
			Отже, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявленого позову. 
			В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
			Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22 липня 2010 року.
			На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
			вирішив:
			В задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 
			 Суддя Господарського суду
			Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...