Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/29044/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2022. Зареєстровано: 09.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		31 серпня 2022 року                               м. Київ                              № 640/29044/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
		за позовом          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до                    Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
		третя особа          Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві
		про                     визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
		У С Т А Н О В И В:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, в якому просить:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 300  000,00 грн на підставі заяви від 20 квітня 2021 року;
		- зобов`язати відповідача сформувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновок про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 300  000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючий орган безпідставно відмовив у поверненні коштів, які позивачем було помилково сплачені з поточного рахунку в банку на бюджетний рахунок в якості податку на додану вартість.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Відповідачем 22 листопада 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що надмірно сплачені кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в СЕА ПДВ. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач має податкову заборгованість з іншого податку, що виключає можливість повернення помилково або надміру сплачених коштів.
		Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вважає необґрунтованими зазначені у відзиві доводи відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог. Окремо, позивач зазначає, що станом на день звернення з заявою про повернення коштів податковий борг був відсутній, що не заперечував відповідач у відповіді на заяву.
		Третьою особою подано пояснення на позов, у якому зазначено, що повернення надмірно сплачених коштів здійснюється виключно на підставі електронного висновку про повернення надмірно сплаченого податку, однак такий висновок до органу казначейства не надходив.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		Згідно платіжного доручення від 14 жовтня 2020 року № 72 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перерахував з власного рахунку, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, на бюджетний рахунок суму у розмірі 300  000,00 грн з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2020 р.».
		У подальшому, позивач виявив помилку та звернувся до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 20 квітня 2021 року.
		За результатом розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 26 квітня 2021 року № 43647/6/26-15-24-04-13 відмовив у перерахуванні сплачених коштів з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням невідповідності вимогам статті 43 Податкового кодексу України.
		Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплачених коштів, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає таке.
		Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
		У відповідності до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Отже, платник податків має право на альтернативний вибір щодо заліку чи повернення надміру сплачених сум податків.
		Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
		У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. 
		Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
		Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку, на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
		У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
		Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. 
		У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.
		На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. 
		Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач просив повернути на його поточний рахунок кошти, помилково сплачені на рахунок для сплати податку на додану вартість, у розмірі 300  000,00 грн згідно платіжного доручення від 14 жовтня 2020 року № 72.
		Згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на додану вартість станом на день надання контролюючим органом відповіді на заяву позивача про повернення помилково сплачених коштів за позивачем обліковувалась переплата у розмірі 702299 грн.
		Однак позивачу відмовлено у поверненні суми переплати, оскільки у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
		Суд вважає зазначені висновки контролюючого органу помилковими з огляду на таке.
		Пунктом 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України встановлено, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.
		Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.
		На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника.
		Згідно із пунктом 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.
		При цьому, перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.
		У відповідності до пункту 1 розділу ІІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок № 60) ровернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
		Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 60 передбачено, що у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються:
		на поточний рахунок платника податку в установі банку;
		на єдиний рахунок (у разі його використання);
		на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету;
		у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
		Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету. Отже, законодавством визначено порядок повернення помилково сплачених коштів на поточний рахунок платника податків, а висновки відповідача про можливість повернення переплати з податку на додану вартість позивача виключно на електронний рахунок платника є помилковими, оскільки в даному випадку, норми пункту 200-1.5 статті 200 Податкового кодексу України не застосовуються, про що зазначено вище.
		При цьому, посилання контролюючого органу на застосування в даному випадку пункту 43.4-1 статті 43 Податкового кодексу України, а не загальних правил, визначених пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки помилкову сплату позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість здійснено з поточного рахунку платника та переплата з ПДВ обліковувалася не на електронному рахунку, а в інтегрованій картці платника податків. 
		Суд також відхиляє посилання відповідача на наявність податкового боргу у платника податків, оскільки податковий борг, про який зазначає контролюючий орган, виник вже після надання відповіді на заяву про повернення коштів. Крім того, така обставина не була також зазначена відповідачем в якості підстави для відмови у поверненні коштів. 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплачених коштів у розмірі 300000,00 грн. Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії суд зазначає таке. 
		Необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.
		В такому випадку повернення помилково сплачених коштів повинно здійснюватись в порядку статті 43 Податкового кодексу України.
		Як вже зазначалось, до контролюючого органу позивач звернувся із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.
		Факт помилкової сплати коштів, а також факт безпідставної відмови у їх поверненні податковим органом, суд встановив під час розгляду цієї справи.
		Відповідачем, у свою чергу, не надано суду обґрунтованих пояснень про причин невиконання покладеного на нього обов`язку щодо підготовки висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його до Державної казначейської служби України у порядку, встановленому законом.
		Таким чином, суд вважає, що під час звернення до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів, позивач діяв виключно в межах чинного законодавства, у зв`язку із чим, суд доходить висновку, що відновленням порушених прав позивача є зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення на поточний рахунок позивача помилково сплачених коштів з податку на додану вартість та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.
		Водночас, суд вважає недоцільним зазначення у резолютивній частині рішення банківських реквізитів рахунку, на який потрібно здійснити повернення коштів, оскільки він зазначений у заяві про повернення коштів, згідно якої податковий орган буде формувати висновок про повернення коштів.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність вчинених дій та прийнятого рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
		2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 300  000,00 грн на підставі заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 20 квітня 2021 року;
		3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві сформувати і подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надміру сплачений податок на додану вартість у розмірі 300  000 (триста тисяч) гривень 00 копійок згідно заяви від 20 квітня 2021 року.
		4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
		 
		Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                                                В.В. Аверкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...