Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/11673/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2022. Зареєстровано: 09.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Номер судового провадження: К/990/23695/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		07 вересня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/11673/20
		адміністративне провадження № К/990/23695/22 
		Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №160/11673/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		           ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.02.2018 № 00060-1311, № 00061-1311, № 00062-1311, № 00063-1311 та № 00064-1311.
		          Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 00062-1311 від 15.02.2018. В решті позовних вимог відмовлено.
		          Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
		          Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №160/11673/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду.
		          Позивачем подано касаційну скаргу. 
		          Постановою Верховного Суду від 27.01.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №160/11673/20 скасовано. Справу №160/11673/20 направлено до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		          Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 без змін.     
		           31.08.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі № 160/11673/20, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов в повному обсязі.
		          Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
		          Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		          Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		          Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
		          Натомість, обґрунтування даної підстави зводиться до викладення обставин справи, цитування окремих норм матеріального та процесуального права, містяться посилання на постанову Верховного Суду з зазначенням, що судом першої та апеляційноїі інстанції рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
		          Посилання скаржника на висновки, викладені у судовому рішенні Верховного Суду, є безпідставним, адже обставини у справах, предметом оскарження в яких є рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій, у кожному конкретному випадку є відмінним.
		          Також, позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини справи та неправильно надано оцінку доказам.
		          Відповідно до частини першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		          Водночас, скаржником в касаційній скарзі не зазначено в чому полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та як дані норми повинні були застосовуватись при ухваленні рішень. 
		          Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		          За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі № 160/11673/20.
		          Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
		          Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
		          На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		          
		          Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі № 160/11673/20 повернути скаржнику.
		          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддяВ.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...