Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/9105/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2022.
Дата набрання законної сили: 06.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  
		 
		                                                                                    
		 
		   Апеляційне провадження                                                                   Доповідач - Кулікова С.В.
		   № 22-ц/824/657/2022
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ                                                                                             Справа № 357/9105/18
		 
		06 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів  Судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді   - Кулікової С.В.
		суддів                          -  Заришняк Г.М.
		                                     -  Рубан С.М.
		при секретарі              -  Кіпрік Х.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Дубановської І.Д., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У серпні 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося з позовом до     ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.
		Позов мотивований тим, що відповідно до Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, у нього в оренді перебувала, належна ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0008, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років.
		Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на неї проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В., згідно із рішенням від 12 вересня 2013 року за індексним номером 5817847.
		Відповідно до Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, у нього в оренді перебувала, належна ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0009, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років.
		Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на неї проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Гречінською Н.П., згідно із рішенням від 02 листопада 2015 року за індексним номером 25762082.
		З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Олійникова Слобода» стало відомо, що орендовані у ОСОБА_1 земельні ділянки передані в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про що укладені Договори оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, право оренди за якими зареєстровані відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40129668, 40129005 від 15 березня 2018 року.
		Вважає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать ч. 1 ст. 792 ЦК України, п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України, ст. 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08 жовтня 1998 року та умовам Договорів оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, № б/н від 02 листопада 2015 року, у зв`язку із чим, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України Договори оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року мають бути визнаними недійсними. В свою чергу, рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40129668, 40129005 від 15 березня 2018 року, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року та у зв`язку із порушенням ст. 10, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV мають бути скасовані.
		Посилаючись на наведене, зурахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 травня 2020 року, ТОВ «Олійникова Слобода» просило суд:
		- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0008;
		- визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0009;
		-скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40129668 від 15 березня 2018 року 14:21:27 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0008, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між  ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;
		- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40129005 від 15 березня 2018 року 14:03:18 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0009, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між  ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;
		- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати.
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди відмовлено.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ «Олійникова Слобода» адвокат Тетеря С.І. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст.ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст.ст. 6, 17, 24 ,31 Закону України «Про оренду землі» та порушення норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України. 
		Вказувала, що суд першої інстанції не застосував вказані норми та не врахував висновки Верховного Суду щодо їх застосування та помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до неправильного застосування ним норм ч.1 ст.210 ЦК України.
		Вважає, що договір оренди землі є укладеним та таким, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та позивачем, а відтак, діяв на момент укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин», у зв`язку з чим останні порушують право оренди товариства на земельну ділянку, що виникло на підставі договору оренди землі.
		Зазначала, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду  у справах №291/421/17, №291/422/17, №291/426/17, згідно з якими відсутність у Державному реєстрі державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем.
		Також вказувала на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, що суперечить нормам ст.ст.2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 11 ЦК України та ст.124 ЗК України.
		У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» Косяк В.М. просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав позивача оспорюваним договором оренди не спростовується доводами скаржника, а навпаки, узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного суду, наведеними у постанові від 19.02.2020 року у справі № 387/515/18. Ураховуючи те, що на момент звернення до суду із позовом у 2018 році позивачу було достеменно відомо про наявність наказу Міністерства № 727/5 від 15.03.2018 року, більше того, у зв`язку з наявністю спору щодо такого наказу ще у 2018 році, позивач визнав, що вказаний наказ не є перешкодою для вирішення спірних правовідносин у даній справі, сам обрав спосіб захисту, тому у суду першої інстанції не було жодних підстав для зупинення провадження у справі. Також вказав, що позивачем не доведено, що він добросовісно виконував усі умови договору. Розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу вважав необґрунтованими, завищеними, неспівмірними із складністю справи., а тому просив, у разі задоволення позову, зменшити їх до 8000 грн. Сума витрат ТОВ Агрокомплекс «Узин» на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню складає 13 000 грн., що є співмірним із складністю справи.
		Представник ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л.А. у відзиві на апеляційну скаргу також посилалась на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції та зазначала, що договір оренди землі є нечинним/неукладеним, а відповідно таким, що не породжує прав та обов`язків для сторін, а посилання скаржника на те, що договір набув чинності з моменту його підписання є безпідставними. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та встановив, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду не можуть бути поновлені у обраний ним спосіб. Судом першої інстанції вірно встановлено, що скасування рішення державного реєстратора права оренди позбавляє орендаря права оспорювати договори оренди, які є предметом спору у справі. Наведена скаржником судова практика не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу вважала необґрунтованими, завищеними, неспівмірними із складністю справи, а тому просила у разі задоволення позову, зменшити їх до 5 000 грн. у суді першої інстанції та 3 000 грн. у суді апеляційної інстанції. Також просила стягнути з позивача на користь  ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.
		В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Олійникова Слобода» - Цой Д.С. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Представник ТОВ «Агрокомплекс «Узин» - Косяк В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Судом встановлено, що згідно з протоколом № 5 Загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року, ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода».
		Згідно із Державним актом на право власності на землю, серії РЗ № 284669 від 23 липня 2003 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, яка має площу 2,280 га, кадастровий номер 3220484400:03:004:0008 та знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району.
		17 червня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» уклали Договір оренди землі № 38.
		Відповідно до п. 1 Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Олійниковослобідська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серії РЗ № 284669 виданого Білоцерківською районного державною адміністрацією Київської області 23 липня 2003 року.
		Згідно із п. 2 Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 3220484400:03:004:0008, розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради, загальною площею 2,280 га, в тому числі рілля 2,280 га.
		Згідно із п. 5 Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, договір укладено на 10 /десять/ років. Після закінчення строку договору, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
		Відповідно до п. 6 Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 262,88 грн.
		Згідно із п. 8 Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, орендна плата видається у такі строки - до 31 грудня поточного року.
		Відповідно до п. 16 Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 (п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
		Згідно з п. 37 Договору оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки від 17 червня 2013 року, орендодавець ОСОБА_1 з одного боку, передає, а орендар ТОВ «Ім. Котовського» в особі директора Голика П.В., який діє на підставі Статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0008, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,280 га, у тому числі рілля 2,280 га.
		12 вересня 2013 року, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 5824387 та внесено запис про інше речове право № 2470836 від 04 вересня 2013 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з Договором оренди землі № 38 від 17 червня 2013 року.
		05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали Договір оренди земельної ділянки № б/н.
		Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода, Білоцерківського району, Київської області».
		Згідно із п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2800 гектарів, яка розміщена на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області. Право власності орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 284669, виданого на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Ради народних депутатів № 28 від 22 січня 2003 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 406 від 23 липня 2003 року. Кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:03:004:0008.
		Згідно із п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, договір укладено на 7 (сім) років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку.
		Відповідно до п. 12.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131026694 від 16 липня 2018 року, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608, запис про інше речове право № 2470836 від 04 вересня 2013 року скасований 15 березня 2018 року.
		15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40129668 та внесено запис про інше речове право № 2470536 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що виникло згідно з Договором оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року.
		Згідно із Свідоцтвом про право на спадщину за законом № 1167 від 22 квітня 2015 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, яка має площу 2,280 га, кадастровий номер 3220484400:03:004:0009 та знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району.
		17 червня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» уклали Договір оренди землі № 38.
		Відповідно до п. 1 Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Олійниковослобідська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1167 від 22 квітня 2015 року.
		Згідно із п. 2 Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 3220484400:03:004:0009, розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради, загальною площею 2,2800 га, в тому числі рілля 2,2800 га.
		Згідно із п. 5 Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
		Відповідно до п. 6 Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 5 539,61 грн.
		Згідно із п. 8 Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, орендна плата видається у такі строки - до 31 грудня поточного року.
		Відповідно до п. 16 Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
		Згідно з п. 37 Договору оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки від 18 червня 2015 року, орендодавець ОСОБА_1 з одного боку, передає, а орендар ТОВ «Ім. Котовського» в особі директора Голика П.В., який діє на підставі Статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:03:004:0009, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,280 га, у тому числі рілля 2,280 га.
		12 вересня 2013 року, державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Малькевич Л.В. ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20834056 та внесено запис про інше речове право № 11855195 від 22 квітня 2015 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з Договором оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року.
		05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали Договір оренди земельної ділянки № б/н.
		Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода, Білоцерківського району, Київської області.
		Згідно із п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2800 гектарів, яка розміщена на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області. Право власності орендодавця на земельну ділянку підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом № 1167 від 22 квітня 2015 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 квітня 2015 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 622882232204. Кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:03:004:0009».
		Згідно із п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, договір укладено на 7 років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку.
		Відповідно до п. 12.1 Договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131026798 від 16 липня 2018 року, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608, запис про інше речове право № 11855195 від 30 жовтня 2015 року скасований 15 березня 2018 року.
		15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40129005 та внесено запис про інше речове право № 25253757 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що виникло згідно з Договором оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких порушень Закону, при укладенні Договорів оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, судом не встановлено, в зв`язку із чим, підстав визнавати його недійсним немає. Сплив строку передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а на момент, ухвалення рішень державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба речових прав» Мироненко Ю.Ю., індексний номер: 40129668, 40129005 від 15 березня 2018 року, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:03:004:0008, 3220484400:03:004:0009, що знаходиться в межах Оліниково-Слобідської сільської ради у ТОВ «Олійникова Слобода», були скасовані.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Щодо позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до  ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин».
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
		Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
		Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
		Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені ЗК України та спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі».
		Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час підписання договору оренди від 05 червня 2013 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
		05 квітня 2015 року набув чинності Закон України від 12 лютого 2015 року №191-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», яким, зокрема, викладена нова редакція статті 17 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час підписання договору оренди від 05 червня 2013 року) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Законом України від 06 жовтня 2016 року № 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», який набрав чинності 02 листопада 2016 року, пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у такій редакції: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час підписання договору оренди від 05 червня 2013 року), якій кореспондують положення частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами, внесеними на підставі Закону України від 06 жовтня 2016 року №1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності»), речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі) будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
		Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
		Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.
		Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі №570/3056/15-ц (провадження №6-643цс16), від 13 грудня 2013 року у справі №1106/2791/2012 (провадження №6-127цс13), від 18 січня 2017 року у справі №532/129/16-ц (провадження №6-2777цс16), від 07 червня 2017 року у справі №634/769/15-ц (провадження №6-872цс17), від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19).
		З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2013 року ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» уклали Договір оренди землі № 38.
		 18 червня 2015 року  ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» уклали Договір оренди землі № б/н.
		Пунктом 37 вказаних договорів визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
		Отже, час набрання чинності договорів оренди землі сторони цього правочину визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.
		12 вересня 2013 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 5824387, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку згідно догворпру оренди від 17 червня 2013 року.
		02 листопада 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінська Н.П. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 25762082, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку згідно договору оренди від 18 червня 2015 року.
		Вказані рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, який на час вирішення справи судом першої інстанції був чинним та у встановленому законом порядку не був скасований або визнаний недійсним.
		Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру в той же день - 15 березня 2018 року.
		Однак, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції повідомляв суд, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 оскаржується в судовому порядку з 2018 року, у зв`язку з чим заявив клопотання про зупинення провадження у справі, яке судом першої інстанції було залишено без задоволення.
		Колегія суддів зауважує, що вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки, впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірні земельні ділянки, і воно мало істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі.
		Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №357/9440/20, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельни ділянки і постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині вирішення по суті позову про визнання незаконним та скасування наказу залишено без змін.
		Внаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №727/5 право оренди позивача за договором оренди землі №38 від 17 червня 2013 року та право оренди за договором оренди землі № б/н від 18 червня 2015 року  є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірні земельні ділянки, оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.
		Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Під час апеляційного перегляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що у ТОВ «Олійникова Слобода» виникло право оренди земельних ділянок: кадастровий номер 3220484400:03:004:0008, загальною площею 2,28 га, на підставі договору оренди землі №38від 17 червня 2013 року; кадастровий номер3220484400:03:004:0009, загальною площею 2,28 га, на підставі договору оренди землі № б/нвід 18 червня 2015року, укладених позивачем з ОСОБА_1  та зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 вересня 2013 року, 02 листопада 2015 року відповідно.
		05 березня 2018 року  ОСОБА_1    уклала з іншим орендарем ТОВ Агрокомплекс «Узин» договориоренди б/н, за яким передала останньому в оренду земельніділянки з кадастровиминомерами 3220484400:03:004:0008, 3220484400:03:004:0009 після чого державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на неї за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з індексним номером 40130771.
		Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
		Згідно з ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
		Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Частиною 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Системний аналіз наведених вимог закону дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю.
		Відповідно до ч.6 ст.93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
		Отже, укладення договору оренди землі з іншим орендарем без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі з дійсним орендарем земельної ділянки суперечить наведеним нормам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та порушує права орендаря, якому ця земельна ділянка була передана в оренду раніше.
		Зважаючи на те, що на дату укладення оспорюванихдоговорів оренди від 05 березня 2018 року, договір оренди, укладений ТОВ «Олійникова Слобода» з        ОСОБА_1 , був дійсним, не оспорений в судовому порядку, не був припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, колегія суддів приходить до висновку, що  ОСОБА_1  не мала права передавати спірніземельні ділянки в оренду будь-якій іншій особі, в тому числі ТОВ Агрокомплекс «Узин», і відповідно укладати з нею договори оренди.
		Таким чином, укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» суперечить ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст.ст. 13, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовам договорів оренди, оскільки позбавляє ТОВ «Олійникова слобода» права користування земельною ділянкою та права самостійно господарювати на ній, за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного договору оренди, що є підставою для визнання договорів від 05 березня 2018 року недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та Товариством «Олійникова Слобода», оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах права та умовах договорів оренди, так як договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірні земельні ділянки, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «державної реєстрації договору» із поняттям «державної реєстрації права оренди», апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо вбачається з вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі, а відтак такі доводи позивача грунтуються на помилковому тлумаченні норм права.
		Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
		Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
		Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
		Апеляційний суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п.97 постанови від 11 вересня 2018 року по справі №909/968/16, згідно яких у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.
		Враховуючи наведене, вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельнихділянок за відповідачем ТОВ Агрокомплекс «Узин» є належним способом захисту права, а тому підлягають задоволенню.
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
		До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі №522/14566/17 (провадження № 61-2392св18).
		У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у ТОВ «Олійникова Слобода» є з ТОВ Агрокомплекс «Узин» та  ОСОБА_1 
		Державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. є неналежним відповідачем.
		Тому у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. необхідно відмовити саме із зазначеної підстави.
		Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд враховує, що при зверненні до суду із позовом у цій справі ТОВ «Олійникова Слобода» сплатило судовий збір у розмірі 3 524,00 грн., а за подання апеляційної скарги - 5 286,00 грн.
		Отже, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позову підлягають стягненню на його користь з  ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» по 3 524,00грн. з кожного (7 048,00грн. : 2), а також за подання апеляційної скарги по 5 286,00 грн.з кожного (10 572,00 грн. : 2).
		Крім того, ТОВ «Олійникова Слобода» просило суд стягнути із відповідачів понесені ним витрати на правничу допомогу, зокрема, у суді першої інстанції у розмірі 25 995,17 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 225,94 грн.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства Цивільний процесуальний кодекс України визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст.141 ЦПК України).
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Вбачається, що разом із поданням до суду першої інстанції позовної заяви, а також апеляційної скарги позивачем було надано суду відповідні докази про понесений ним розмір витрат на правничу допомогу.
		Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Судом встановлено, що правнича допомога позивачу у даній справі у суді першої та апеляційної інстанцій надавалась Адвокатським об'єднанням «Еверліґал».
		Згідно укладеного між ТОВ «Олійникова Слобода» та АО «Еверліґал» договору №17/02-06 від 01 лютого 2018 року, у порядку та на умовах, визначених цим договором, об`єднання зобов`язалося надавати товариству усі види правової допомоги, передбачені статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а клієнт - оплачувати надану об`єднанням правову допомогу.
		Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги та порядок її оплати клієнтом, а також компенсації клієнтом фактичних витрат об`єднання, пов`язаних з наданням правової допомоги, визначається у додатках до договору. Оплата вартості правової допомоги, передбаченої цим договором, є беззаперечним доказом її належного надання об`єднанням та прийняття клієнтом.
		Згідно пункту 1 додаткової угоди №8 від 06 липня 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» та АО «Еверліґал» доповнили укладений між ними вищевказаний договір про надання правової допомоги 01 лютого 2018 року, де погодили, що об`єднання надає клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та державним реєстратором Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсними договорів оренди, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:03:004:0008, 3220484400:03:004:0009, та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди під час розгляду справи в суді першої інстанції згідно з визначеною підсудністю, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз наданих клієнтом документів, збір доказів, підготовку і подання до суду позовної заяви, підготовку необхідних, процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених пунктом 1.3 договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року. Розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1 цього додатку №8 до договору про надання правової допомоги, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 700 Євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 140 Євро, що разом становить 840 Євро.
		06 липня 2018 АО «Еверліґал» позивачеві було виставлено рахунок за №138 про сплату суми наданої правової допомоги у розмірі 25995,17 грн згідно укладеного між ними договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2018 року за №17/02-06.
		Згідно копії платіжного доручення № 3812 від 24 липня 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» було сплачено на рахунок АО «Еверліґал» суму у розмірі 25 995,17 грн. з призначенням платежу за юридичні послуги згідно вищевказаного рахунку.
		Крім того, 20 квітня 2021 року АО «Еверліґал» позивачеві було виставлено рахунок за №113 на сплату наданої правової допомоги у цій справі в сумі 20 225,94 грн згідно договору про надання правової допомоги №17/02-06 від 01 лютого 2018 року, Додаткової угоди №20/04/21-3 від 20 квітня 2021 року, додатку №20/04/21-3 від 20 квітня 2021 року.
		У відповідності до доданої до апеляційної скарги копії платіжного доручення №3080 від 22 квітня 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» сплатило АО «Еверліґал» за надані ним послуги з надання правничої допомоги у сумі 20 225,94 грн.
		Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 цього закону) .
		Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		Так, за правилами статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
		При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
		Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
		У направлених до суду апеляційної інстанції відзивах на апеляційну скаргу та клопотаннях про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» посилалися на те, що вказаний позивачем сукупний розмір витрат на правничу допомогу складає 80% орендної плати за користування земельними ділянками за 10 років по договорам, що є неспівмірним та протирічить принципу розумності. Разом з тим, посилались на те, що складність цієї справи є незначною, час витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг зазначених адвокатом робіт як у суді першої, так і апеляційної інстанції не відповідає дійсності. Позивач оскаржує у судовому порядку договори оренди, укладені з орендодавцями з ідентичними обставинами, тобто, на думку відповідачів, адвокатське об`єднання фактично підготувало один зразок позовної заяви і для всіх справи він є ідентичним, тому адвокати не здійснюються аналіз законодавства, пошук судової практики тощо, а просто заповнюють шаблонний зразок. За наведених обставин відповідачі просили суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача.
		Проаналізувавши доводи та мотивування клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає, що вказані клопотання відповідачів є безпідставним, ґрунтується виключно на їх незгоді із визначеним розміром понесених витрат на правову допомогу, при цьому останніми належним чином не доведено та не обґрунтовано неспівмірність витрат, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
		Будь-яких інших обґрунтованих доводів щодо підстав зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, або ж ґрунтовних підстав для відмови у їх стягненні направлене відповідачами відзиви в цілому загалом не містить.
		Вивчивши викладені відповідачами заперечення щодо зменшення витрат на правничу допомогу та надавши їм оцінку у сукупності до поданих доказів, суд дійшов висновку, що останніми не доведено ту обставину, що розмір витрат на оплату послуг адвоката позивача у цій справі не є співмірним зі складністю, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом витраченим адвокатом на виконання таких робіт.
		Відтак, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду у даній справі суд апеляційної інстанції частково задовольняє подану ТОВ «Олійникова-Слобода»  апеляційну скаргу та скасовує рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позову, пред`явленого до ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», а також беручи до уваги тривалість провадження у суді першої та апеляційної інстанції, визначений законом принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, та виконаної адвокатським об`єднанням роботи, апеляційний суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану заявником суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатським об`єднанням «Еверліґал» обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстави для відмови у їх стягненні, або ж зменшення їх розміру у суду відсутні.
		За наведених обставин відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат та стягує із кожного з належних відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції по 12 997,59 грн з кожного з відповідача - ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», а також під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції по 10 112,97 грн з кожного відповідача.
		Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни задовольнити частково.
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди задовольнити.
		Визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0008.
		Визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0009.
		Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40129668 від 15 березня 2018 року 14:21:27 та припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальнісю Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0008, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між  ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин».
		Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40129005 від 15 березня 2018 року 14:03:18 та припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,28 га з кадастровим номером 3220484400:03:004:0009, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між  ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин».
		В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі  23 110,56 грн.
		Стягнути з Товарситва з обмеженою відповідальністю «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі  23 110,56 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 07 вересня 2022 року.
		 
		Головуючий:                                          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...