Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/7552/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2022.
Дата набрання законної сили: 21.09.2022
Номер судового провадження: 51-6161км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021100070000619

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		21 вересня 2022 року
		м. Київ
		справа № 758/7552/21
		провадження № 51-6161км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_2,
		суддів                                               ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_5,
		прокурора                                       ОСОБА_6,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100070000619, за обвинуваченням 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 30 червня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 309 КК звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, а кримінальне провадження щодо неї закрив.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого суду прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.  
		Київський апеляційний суд ухвалою від 30 вересня 2021 року залишив ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін, а апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення.
		Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали, та заперечення інших учасників провадження 
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до вказівок на те, що апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням місцевого суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК. 
		Прокурор вважає, що підставою для застосування ч. 4 ст. 309 КК є наявність мети лікування залежності від «наркоманії», однак з наданої в судовому засіданні ОСОБА_1 довідки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Клініка імені ОСОБА_7», не підтверджується факт її залежності від наркотичних чи психотропних речовин, а вказується про епізодичне вживання, а тому, на його думку, підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК відсутні. 
		Крім того, прокурор зазначає, що цій довідці не вказано про те, яке саме лікування проходила ОСОБА_1 , зокрема, медикаментозне чи психотерапію, або інші види лікування. 
		Судами не з`ясовано чи перебувала ОСОБА_1 на обліку в лікаря нарколога.
		Також прокурор зазначає, що діагноз «наркоманія» встановлюється за результатом обстеження в умовах стаціонару, тоді як згідно довідки ТОВ «Клініка імені ОСОБА_7», ОСОБА_1 проходила амбулаторне лікування.  
		Прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не зазначено мотивів, з яких виходив суд при постановленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
		Заперечень на касаційну скаргу прокурора до Верховного Суду не надходило.
		Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
		Прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу просила її задовольнити на підставах зазначених у цій скарзі, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК. 
		Положеннями ч. 4 ст. 309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		З матеріалів провадження слідує, що у судовому засіданні в суді першої інстанції  ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК на підставі частини 4 цієї норми закону України про кримінальну відповідальність. 
		До свого клопотання ОСОБА_1 долучила довідку від 29 червня 2021 року № 351, видану ТОВ «Клініка імені ОСОБА_7» (що має ліцензію і акредитаційний сертифікат Міністерства охорони здоров`я), згідно якої ОСОБА_1 самостійно звернулась в клініку для проходження курсу лікування, на якому знаходилась в період з 31 травня по 14 червня 2021 року з діагнозом «Наркоманія» психологічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів, епізодичне вживання. Пройшла курс лікування за індивідуальною программою, отримувала специфічну медикаментозну та психокорекційну допомогу. 
		В судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення заявленого клопотання. 
		Враховуючи наведене, місцевий суд, вислухавши думку ОСОБА_1 , яка пояснила, що добровільно звернулась до лікувального закладу з метою проходження лікування, не маючи намір ухилитися від кримінальної відповідальності, ухвалив рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК і закрив щодо неї кримінальне провадження.  
		Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду сторона обвинувачення оскаржила його в апеляційному порядку. 
		Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора доводи, якої є аналогічними доводам, що викладені в його касаційній скарзі, погодився з висновками суду першої інстанції, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
		Верховний Суд також погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої і апеляційної інстанцій та умотивованість їх висновків, прокурор у касаційній скарзі не навів.
		Верховний Суд наголошує, що кримінальне провадження здійснюється, зокрема, на засаді диспозитивності, яка серед іншого передбачає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, визначених КПК. 
		В цій справі сторона захисту подала довідку згідно якої ОСОБА_1 самостійно звернулась в клініку для проходження курсу лікування, на якому знаходилась в період з 31 травня по 14 червня 2021 року з діагнозом «Наркоманія» психологічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів, епізодичне вживання і просила звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.
		Сторона обвинувачення, не ставлячи під сумнів достовірність, викладеної у цій довідці інформації, не заперечувала щодо задоволення клопотання захисту.
		Отже, з урахуванням позицій сторін кримінального провадження, у суду першої інстанцій не було підстав сумніватися у інформації викладеної у довідці ТОВ «Клініка імені ОСОБА_7», зокрема, у встановленому ОСОБА_1 діагнозі та добровільності проходження нею лікування. 
		Більше того, прокурор на жодних стадіях судових розглядів не надавав судам доказів, які б ставили під сумнів достовірність, викладеної у довідці інформації, і не заявляв перед судами будь-яких клопотань для отримання такої інформації, хоча не був позбавлений права цього зробити. 
		Тому доводи прокурора про безпідставність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КПК Верховний Суд вважає не переконливими. 
		Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 357/11205/19 (провадження № 51-2776кмо21) особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК. Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії. Добровільним в контексті ч. 4 ст. 309 КК слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні. Для застосування цієї норми попередній факт перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним, оскільки факт захворювання на наркоманію у такої особи може бути встановлено вперше.
		З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє твердження прокурора про те, що судами не встановлено чи перебувала ОСОБА_1 на обліку і лікаря нарколога, оскільки такий факт не є перешкодою для застосування положень ч. 4 ст. 309 КК. 
		Не ґрунтуються на матеріалах провадження і вказівка прокурора про те, що у довідці ТОВ «Клініка імені ОСОБА_7» не заначено, яке саме лікування проходила ОСОБА_1 , оскільки в цій довідці вказано, що остання  отримувала специфічну медикаментозну та психокорекційну допомогу.
		До того ж, встановлення певного виду лікування і його ефективності, чи неефективності не належить до компетенцій суду, це є прерогативою відповідних фахівців, які здійснюють таке лікування.
		При цьому вид лікування, який був застосований лікарями, жодним чином не впливає на вирішення питання про можливість звільнення особи на підставі ч. 4 ст. 309 КК. 
		Посилання прокурора про те, що діагноз «наркоманія» встановлюється за результатом обстеження в умовах стаціонару, тоді як згідно довідки ТОВ «Клініка імені ОСОБА_7», ОСОБА_1 проходила амбулаторне лікування Верховний Суд вважає непереконливими.
		Прокурор не надав судам будь-яких даних про те, що діагноз ОСОБА_1 «наркоманія» був встановлений в інших спосіб ніж це передбачено законом. 
		Поняття «встановлення діагнозу» і «проходження лікування» не є тотожними.
		В довідці наданою ОСОБА_1 вказується саме про те, що вона в період з 31 травня по 14 червня 2021 року знаходилась на лікуванні вже з діагнозом «Наркоманія».
		Тож, Верховний Суд вважає, що рішення апеляційного суду, яким залишено без змін ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 відповідає положенням статей 370, 419 КПК є достатнім чином мотивоване і обґрунтоване. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судових рішень, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
		Ураховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
		На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_2                             ОСОБА_3                           ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...