Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/10319/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2022. Зареєстровано: 27.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2022.

Номер судового провадження: П/380/10396/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/10319/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 вересня 2022 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (адреса: 79005, Львівська область, м. Львів, пл. Маланюка, 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 13817458) - 74 323,18 грн. (69 434,78 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій; 4 888,40- пеня) адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 15.02.2022 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік (форма №10-ПОІ). Згідно із наданим звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2021 році у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код рядка 01) становила 23 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2021 році для відповідача становив 1 особа. Проте, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особа. Вказує на те, що середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2021 рік у відповідача становила 69 434, 78 грн. Посилаючись на частину 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зазначає, що сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті, становить 69 434, 78 грн. Оскільки, відповідач у встановлений термін не сплатив вищезазначені суми, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році становить 69 434, 78 грн.. Окрім того зазначає, що за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції відповідачу нараховано пеню у сумі 4888, 40 грн. Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
		Ухвалою від 03.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
		30.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», відповідач у момент досягнення кількості робочих місць, що передбачають (встановлюють обов`язок) залучення до праці осіб з інвалідністю, виділив та створив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначає, що на виконання ч. 3. ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» у термін до 01.03.2022 подав звітність до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (форма №10-ПОІ) за 2021 рік, що підтверджується копією звіту про зайнятість та про працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік. Стверджує, що ним, 26.05.2021 подано до Львівського міського центру зайнятості звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якій зазначено про одну вакансію «Комірник». Оскільки до відповідача не звертались особи з інвалідністю щодо працевлаштування, то 31.05.2021 на сайті Львівського обласного центру зайнятості було створено повідомлення про вакансію «підсобний робітник». Відповідач вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
		Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
		15.02.2022 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік (річна) за формою № 10-ПОІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №591 від 27.08.2020.
		Відповідно до цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників у 2021 році у відповідача (код рядка 01) становила 23 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2021 році для відповідача становив 1 особа (код рядка 3). Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2021 рік у відповідача становила 69 434, 78 грн.
		Згідно з розрахунком загальної заборгованості за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2021 рік по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 середньооблікова кількість штатних працівників 23 особи; середньорічна заробітна плата штатного працівника  69 434, 78 тис. грн.; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність  0 осіб; загальна сума заборгованості 74 323, 18 грн. (69 434, 78 + пеня у сумі 4 888, 40).
		Оскільки, відповідач не виконав вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		При вирішенні спору, суд виходить з такого.
		Згідно з частиною 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх прав, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-XII).
		Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
		Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
		Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
		Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частин 1-3, 9 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 на реалізацію статей 19, 20 Закону № 875-XII, затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).
		Відповідно до цього Порядку Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
		Наказом Мінсоцполітики від 27.08.2020 № 591 (далі - Наказ № 591) затверджено, форму звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкцію щодо її заповнення, які введено в дію, починаючи зі звіту за 2020 рік.
		Наказом Мінсоцполітики від 18.12.2020 № 821 (далі - Наказ № 821) внесено зміни до форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення, які діють з 12 лютого 2021 року (Офіційний вісник України від 12.02.2021-№ 11).
		Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
		Згідно із частинами 1 та 2 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
		Разом із тим, на суб`єктів господарської діяльності хоч і не покладається обов`язок працевлаштовувати осіб з інвалідністю, але покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю.
		За приписом пункту четвертого частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
		Аналіз зазначених вище норм законодавства дає можливість встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:
		- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;
		- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
		- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
		- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
		- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
		- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
		Відтак на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування останніх та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук таких працівників.
		Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 15.04.2019 у справі № 820/2190/17.
		При цьому, Законом України № 875-XII також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
		З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
		Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3 - ПН.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 15.04.2019 у справі № 820/2190/17.
		Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч. 2, 3 та 5 ст.19 Закону України № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
		Отже, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії суб`єкт господарської діяльності, фактично, вживає усіх залежних від нього, передбачених чинним законодавством, заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Як видно з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
		15.02.2022 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік (річна) за формою № 10-ПОІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №591 від 27.08.2020.
		Відповідно до цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників у 2021 році у відповідача (код рядка 01) становила 23 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2021 році для відповідача становив 1 особа (код рядка 3). Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2021 рік у відповідача становила 69, 4 тис. грн.
		Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання.
		При цьому, суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку суб`єктів господарської діяльності подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у 2021 році була створена необхідна кількість робочих місць для осіб з інвалідністю та проінформовано про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, шляхом подання звітів за формою 3-ПН протягом 2021 року, а саме 26.05.2021.
		Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 24 червня 2020 року по справі № 440/2008/19 дійшов висновку, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №160/4187/19.
		Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
		Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
		Суд наголошує, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підхожої роботи для працевлаштування такого інваліда.
		Тому обов`язок по працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас нормами чинного законодавства не покладено обов`язок підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.
		Відтак суд, враховуючи долучені докази та практику Верховного Суду, дійшов висновку, що відповідачем здійснено необхідні заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.
		Також суд враховує, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідач протягом 2021 року не створив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або неправомірно відмовив таким особам у прийнятті на роботу.
		Згідно з частиною першою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
		Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Отже для стягнення (сплати) передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарських санкцій обов`язковою умовою є наявність вини особи в спричиненому нею правопорушенні.
		Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовляв у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо зверталися до суб`єкта господарської діяльності, або які були направлені до відповідача для працевлаштування, позивачем не були представлені та у справі відсутні.
		Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
		Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, 
		 
		в и р і ш и в:
		 
		у задоволенні позовних вимог Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.
		Судові витрати розподілу не підлягають.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя Чаплик І.Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...