Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/2257/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2022.
Дата набрання законної сили: 22.09.2022
Номер судового провадження: 14-69цс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		22 вересня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 210/2257/19
		Провадження № 14-69цс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддівВласова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
		ознайомилася з матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія», позивач) до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Ірини Степанівни (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою позивача на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року і
		в с т а н о в и л а :
		15 квітня 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив зобов`язати відповідача видати позивачеві дублікат договору іпотеки від 15 червня 2006 року № 455-пз-2006 (далі - договір іпотеки), укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_1 (далі - позичальник), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений відповідачем за реєстровим № 2031.
		Мотивував позов такими обставинами:
		-                   15 червня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» уклало із позичальником договір про відкриття кредитної лінії № 455-пк-2006 (далі - кредитний договір), згідно з яким відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію у розмірі 167 599,00 грн;
		-                   для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», позичальник, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, предметом якого була трикімнатна квартира загальною площею 75,8 кв. м та житловою площею 51,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки);
		-                   4 квітня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - банк) уклало з позивачем договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким до позивача перейшли права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. З цієї дати такі права належать позивачеві;
		-                   16 травня 2018 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 2-907/10/0408, згідно з якою замінив стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» - на його правонаступника (позивача);
		-                   18 січня 2019 року унаслідок втрати оригіналу договору іпотеки позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката цього договору, а у відповідь 11 лютого 2019 року отримав лист з відмовою. Відповідач мотивував відмову тим, що правонаступники не є особами, які мають право на отримання дублікатів або будь-яких інших документів, які зберігає нотаріус;
		-                   оскільки позивач набув права іпотекодержателя за договором іпотеки як правонаступник, то він є стороною цього договору і має право на отримання дубліката останнього у нотаріуса. Відмова відповідача видати такий дублікат порушує приписи статей 8 і 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
		15 липня 2019 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував тим, що дублікат договору іпотеки можна видати виключно сторонам (учасникам) цього договору або їхнім представникам. Позивач не є стороною договору іпотеки. Тому відповідач законно відмовив йому у наданні дубліката цього договору.
		25 листопада 2019 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. Мотивував постанову так:
		-                  до кола осіб, які можуть отримати дублікат утраченого або зіпсованого нотаріально посвідченого документа, не можна застосувати розширювальне тлумачення. Закон України «Про іпотеку» не передбачає право іпотекодержателя на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, тоді як Закон України «Про нотаріат» встановлює, зокрема, правила, що регламентують підстави та процедуру видачі нотаріусом дублікатів нотаріальних документів;
		-                  вирішуючи питання про видачу дубліката нотаріально посвідченого документа, нотаріус, мав керуватися приписами статей 49, 50, 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та дотримуватися порядку збереження і розкриття нотаріальної таємниці, до якої належить, зокрема, інформація, що міститься у дублікаті втраченого нотаріально посвідченого документа;
		-                  стаття 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначала підстави видачі дубліката нотаріально посвідченого документа (втрата або зіпсуття документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування), а також коло осіб, які мають право на його отримання. Позивач до цього кола не належить.
		5 лютого 2020 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позову. Мотивував касаційну скаргу так:
		-                  у матеріалах справи є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким за позивачем зареєстроване право іпотеки на предмет іпотеки;
		-                  до позивача перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки, тобто фактично він є стороною цього договору та наділений усіма правами, що належали банку (попередньому іпотекодержателю);
		-                  за змістом частини сьомої статті 8 Закону України «Про нотаріат», а також пункту 11 глави 22 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, саме позивач є іпотекодержателем, тобто особою, щодо якої були вчинені нотаріальні дії;
		-                  22 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у подібній справі № 752/21019/18 прийняв постанову, згідно з якою задовольнив позовні вимоги того самого позивача до іншого приватного нотаріуса про зобов`язання видати дублікат договору іпотеки;
		-                  за відсутності дубліката договору іпотеки позивач як іпотекодержатель позбавлений можливості реалізувати будь-які права, передбачені цим договором.
		12 березня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
		13 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		29 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми застосування приписів статті 53 Закону України «Про нотаріат» щодо видачі дубліката нотаріально посвідченого документа. Обґрунтував ухвалу так:
		-                  сформувалася судова практика, згідно з якою перелік осіб, яким нотаріус має право видати дублікат нотаріально посвідченого документа, є вичерпним, і до нього не можна застосувати розширювальне тлумачення (див. постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 грудня 2018 року у справі № 243/7935/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 511/2207/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 233/99/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 214/3563/16-ц і від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/19062/17);
		-                  Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 243/7935/16-ц виснував, що надання дубліката нотаріально посвідченого документа іншим особам, аніж ті, що перелічені у першому реченні частини п`ятої статті 8 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призведе до порушення нотаріальної таємниці, обов`язок збереження якої визначений у цій же статті. Таке тлумачення приписів статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,без урахування мети інституту правонаступництва (цесії) у матеріальних правовідносинах не сприяє ефективному захисту прав і не забезпечує поновлення порушеного права;
		-                  велика кількість у судах справ за позовами нових кредиторів (правонаступників) до боржників підтверджує існування виключної правової проблеми та дає підстави припускати, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
		-                  за якісним критерієм виключну правову проблему становить таке тлумачення судами статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за якого правонаступник сторони договору (новий кредитор), який посвідчив нотаріус, не має права на отримання дубліката цього договору у разі його втрати чи зіпсуття. Внаслідок такого тлумачення унеможливлюється ефективний захист прав нового кредитора;
		-                  реалізація всього обсягу прав нового кредитора (іпотекодержателя) відповідно до договору іпотеки можлива за наявності у нього примірника цього договору, який передається при укладенні договору відступлення права вимоги. У разі втрати оригіналу договору новий кредитор позбавлений можливості захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, звернути стягнення у позасудовому порядку на предмет іпотеки;
		-                  Закон України від 14 липня 2020 року № 775-IX «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» вніс зміни, зокрема до статті 53. У новій редакції ця стаття передбачає, що у разі втрати або зіпсуття документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, можуть бути видані за письмовою заявою правонаступників осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а дублікат іпотечного договору - в тому числі за письмовою заявою іпотекодержателя за іпотечним договором.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
		На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. А з погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
		-                  відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
		-                  відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		З огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування норм про видачу нотаріусом дубліката нотаріально посвідченого документа, а формулювання приписів статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, і практика їхнього застосування можуть не забезпечувати ефективний захист цивільних прав, Велика Палата Верховного Суду, ураховуючи кількісний і якісний критерії виключної правової проблеми, приймає справу для продовження розгляду.
		Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
		У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
		Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		1.           Прийняти до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської Ірини Степанівни про зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року.
		2.           Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 26 жовтня 2022 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3.           Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко І. В. Григор`єваЛ. І. Рогач М. І. ГрицівВ. М. Сімоненко Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. М. ЛобойкоС. П. Штелик К. М. Пільков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...