Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/935/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2022. Зареєстровано: 02.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2022.
Дата набрання законної сили: 01.11.2022
Номер судового провадження: п/360/944/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		30 вересня 2022 року Справа № 360/935/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання рішення протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації Луганської області про припинення нарахування (відмову в призначенні) пільг на житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни;
		- зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації Луганської області поновити нарахування пільг на комунальні послуги, а саме на постачання та розподіл природного газу ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни за місцем постійного проживання АДРЕСА_1 , з дня припинення їх нарахування (01.12.2021) та здійснити перерахунок.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача та має право на пільги, встановлені законодавством України, як особа з інвалідністю внаслідок війни.
		Позивач зазначає, що з 2014 року він проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 
		На підставі того, що позивач проживає не у житловому, а у садовому будинку, відповідач 09.12.2021 листом № 7223 повідомив позивача щодо припинення нарахування пільг (фактично припинено нарахування з 01.12.2021), який надіслано позивачу лише 03.02.2022.
		Позивач вважає рішення відповідача про припинення нарахування пільг протиправним.
		Ухвалою суду від 11.02.2022 позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою суду від 11.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі отримало в електронному кабінеті.
		Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.
		Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позовну заяву як визнання позову.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) є внутрішньо переміщеною особою, учасником бойових дій, особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни  інвалідів війни, а також особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи (категорія 1).
		Згідно з свідоцтвом про право власності від 11.09.2008 Серії НОМЕР_2 садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є. власністю позивача.
		Відповідно до технічного паспорта на садовий (дачний) будинок за адресою: АДРЕСА_1 будинок складається з коридору, кухні, топочної, холу та літньої кімнати. Відтак, садовий будинок придатний для експлуатації та проживання в ньому людей.
		Відповідно до довідки від 30.09.2016 № 905-3464 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особою позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Листом від 09.12.2021 за № 7223 повідомив позивача щодо припинення нарахування пільг з 01.12.2021.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
		Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Правовий статус учасників бойових дій, визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі  Закон № 3551-ХІІ), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 13 Закону № 3551-ХІІ особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
		Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.
		Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).
		Аналогічна за змістом норма міститься в постанові Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», яка прийнята з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
		Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 3551-ХІІ, пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
		За приписами частин першої, другої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі  Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
		Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1706-VII адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
		Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
		Так, постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Щастинський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Новоайдар) у складі територій Нижньотеплівської сільської, Новоайдарської селищної, Станично-Луганської селищної, Широківської селищної, Щастинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, ліквідувавши у Луганській області, зокрема, Станично-Луганський район.
		Відповідно до довідки від 30.09.2016 № 905-3464 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особою позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Матеріалами справи підтверджено право власності позивача на садовий будинок за вказаною адресою.
		Частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно чи тимчасово.
		Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
		За приписами статі 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
		Статтею 381 Цивільного кодексу України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
		Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
		Житловий фонд включає:
		жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
		жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);
		жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
		жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);
		квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
		Статтею 6 Житлового кодексу України визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
		З системного аналізу вищеописаних норм судом встановлено, що садовий будинок є житловим будинком та може бути місцем постійного чи тимчасового проживання (житлом) фізичної особи.
		Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
		Отже, для цілей отримання пільг будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.
		Підставою для припинення нарахування та виплати позивачу пільг визначено те, що садовий будинок, у якому позивач проживає не переведено у жилий будинок з посиланням на норми Податкового кодексу України.
		Так, відповідно підпункт 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки;
		підпункт 14.1.129.1. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
		а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
		б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
		в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
		г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
		ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
		підпункт 14.1.129.2. садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
		підпункт 14.1.129.3. дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
		Водночас, відповідно до абзацу першого пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		З урахуванням викладеного, суд враховуючи характер спірних правовідносин вважає, що у даній справі щодо визначення поняття «житло» підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.
		З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на норми Податкового кодексу України. 
		Суд звертає увагу, що Закон № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		За приписами статті 2 Закону № 3551-ХІІ законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
		Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
		Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.
		Отже, обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну та членів їхніх сімей.
		З матеріалів справи встановлено, та не спростовано відповідачем, що позивач є користувачем послуг з газопостачання, якому до 01.12.2021 нараховувалась пільга.
		Суд звертає увагу, що чинним законодавством не визначено вказаної відповідачем у листі підстави для припинення нарахування пільги.
		Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на 100-процентну знижка плати за користування комунальними послугами, зокрема, газом в межах середніх норм споживання у визначеній площі житла.
		При цьому, законодавцем визначено право на відповідні пільги, які не пов`язані з видом нерухомого майна житлового фонду.
		З матеріалів справи встановлено, що позивач є користувачем комунальних послуг  газом, що підтверджується технічними умовами та робочим проектом. Зазначене не спростовано відповідачем.
		Робочим проєктом передбачено, зокрема, встановлення плити газової, лічильника, підведення газу до котла для постачання тепла індивідуального житлового будинку.
		Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].
		Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		В рамках адміністративного судочинства:
		дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
		бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
		рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
		Частиною другою статті 245 КАС Українивизначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
		- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
		- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
		- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);
		- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
		У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третястатті 245 КАС України).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Оскільки лист від 09.12.2021 за № 7223, у розумінні статті 2 КАС України, не є рішення суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати пільги позивачу (непрацездатній особі) встановленої нормами Закону № 3551-ХІІ, та як наслідок зобов`язання поновити нарахування та виплату пільги на комунальні послуги, а саме на постачання та розподіл природного газу, з 01.12.2021.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
		Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03196989, місцезнаходження: вул. Банківська, буд. 31, смт. Новоайдар, Луганська область) про визнання рішення протиправними та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 100-процентної знижки плати за користування комунальною послугою (з постачання та розподілу природного газу) встановленої пунктом 5 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
		Зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 100-процентної знижки плати за користування комунальною послугою (з постачання та розподілу природного газу) за нормою житла визначеною пунктом 5 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, з 01.12.2021.
		В іншій частині вимог відмовити за необґрунтованістю.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Т.В. Смішлива

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...