Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/2070/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Інші справи та матеріали.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2022. Зареєстровано: 08.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2023.
Дата набрання законної сили: 06.10.2022
Номер судового провадження: 11-кп/803/3187/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022041680000131

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/3187/22 Справа № 204/2070/22   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 жовтня 2022 року                                м. Дніпро
		 
		   Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді     ОСОБА_2 
		суддів     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року у кримінальному провадженні 12022041680000131 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаплине Дніпропетровської області, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз:
		- 12 травня 2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України, до 1 року 2 місяців позбавлення волі, звільнений 25 травня 2021 року по відбуттю строку покарання, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, 
		   за участю:
		   секретаря судового засідання                 ОСОБА_6 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		   За ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 27 лиятгпада 2022 року включно з визначенням застави в розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 124 050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень. 
		   В обґрунтування прийнятого рішення, суд врахував, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та мають місце і в теперішній час, а тому, на даний час застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. 
		   В апеляції:
		   - обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
		   В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції не в достатній мірі дослідив усі матеріали справи. Вказує, що на обліку у лікаря-психіатра він не перебуває, в нього немає інших кримінальних проваджень. Зазначає, що має місце постійного проживання, має на утриманні дружину, яка не працює та трьох дітей. 
		   Учасники кримінальногопровадження в судове засідання не з`явилися, заяв про участь у розгляді справи не надходили, тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України (в редакції Закону України № 1027-IX від 02.12.2020 р.) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
		   Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		   Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		   Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
		   Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді судом першої інстанції клопотання прокурора дотримані.
		   При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
		   Суд першої інстанції врахував наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
		   З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
		   Колегія суддів також зважає, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочинів, за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, останній не працює, доходу не має, раніше був неодноразово засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що визначені судом ризики продовжують існувати.
		   Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м`які запобіжні заходи, як на це вказує обвинувачений в апеляційній скарзі, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
		   Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		   Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		   Посилання захисника на наявність у нього на утриманні неповнолітніх дітей та дружини, постійного місця проживання, в даному випадку не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
		   Колегія суддів, також погоджується з висновком суду щодо визначення обвинуваченому ОСОБА_5 застави в розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 124 050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень, оскільки таке рішення в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначених судом ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		   З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5  слід залишити без задоволення.
		   Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		   Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
		   Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року у кримінальному провадженні 12022041680000131 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
		 
		   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		   
		 
		Судді:
		 
		        ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...