Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1739/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2022. Зареєстровано: 20.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2022.
Дата набрання законної сили: 03.07.2023
Результат оскарження 03.07.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/360/1776/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		19 жовтня 2022 року Справа № 360/1739/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 18716,21 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил з 19.07.2021 по 01.02.2022 на посаді курсанта. 
		01.02.2022 Контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем, був достроково розірваний та ОСОБА_1 виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 31.01.2022 № 26.
		Позивач зазначає, що відповідно до пункту 1 (абзац 6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету, і відповідачем 19.07.2021, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання «відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу».
		Після розриву контракту у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку. 
		На теперішній час добровільне відшкодування витрат на користь університету не відбувається, у зв`язку з чим університет змушений звернутися до суду.
		Судом 06 вересня 2022 та 07 вересня 2022 року на виконання вимог частини третьої статті 171 КАС України направлено запит до Центру надання адміністративних послуг у м.Сєвєродонецьку та до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
		09 вересня 2022 року від Управління Державної міграційної служби України в Луганській області надійшла відповідь на запит суду про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача станом на момент оформлення паспортного документа 04.02.2021. Також, зазначено, що перевірити за обліками реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання відповідача та надати будь-яку іншу інформацію неможливо, через відключення доступу до реєстру територіальних громад, інформаційно  комунікаційних систем ДМС, у зв`язку з введенням воєнного стану.
		Будь-якої інформації від ЦНАП у м.Сєвєродонецьку до суду не надходило та згідно реєстраційної картки доставки повідомлення електронною поштою, запит суду щодо місця реєстрації відповідача до ЦНАП у м.Сєвєродонецьку не доставлено.
		Ухвалою від 14 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розглду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Відповідно до позовної заяви та матеріалів справи, станом на 04.02.2021 зареєстрованим місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_1 , адреса електронної пошти невідома.
		Наразі у суду відсутня можоивість здійснити поштове відправлення на територію Луганської області через ведення на цій території бойових дій та тимчасову окупацію.
		Оскільки адресою місця проживання (перебування) відповідача є тимчасово окупована територія України, повідомлення відповідача про постановлення ухвали від 14 вересня 2022 року про відкриття провадження по справі відповідно до підпункту 20 пункту 1 «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) здійснено з особливостями, визначеними законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
		Оголошення з повідомленням відповідача про постановлення ухвали від 14 вересня 2022 року про відкриття провадження по справі опубліковано на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду 15 вересня 2022 року, що підтверджується повідомленням уповноваженої особи суду.
		Таким чином, судом вжито всіх встановлених законом заходів щодо належного повідомлення відповідача про постановлення ухвали про відкриття проадження по справі.
		Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
		У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , з 19.07.2021 по 01.02.2022 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил.
		19.07.2021 відповідно до розділу ІІ «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, між Міністерством оборони України в особі начальника Університету та ОСОБА_1 (далі  курсант) був укладений Контракт про проходження військової служби (навчання). 
		Пунктом 1 контракту від 19.07.2021 визначено, що курсант, солдат ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), і добровільно бере на себе зобов`язання: проходити військову службу (навчання) у Харківському національному університеті Повітряних Сил протягом строку дії Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання; відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, у якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Вказаний Контракт підписаний особисто відповідачем. Підписуючи Контракт, відповідач ознайомлюючись з його змістом, усвідомлював, що в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», він зобов`язаний буде відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов`язані з його утриманням та свідомо погодився на виконання таких умов.
		При цьому жодних зауважень щодо змісту вказаного Контракту, зокрема, щодо видів витрат, які в разі настання відповідних умов має відшкодувати відповідач, вказані документи не містять.
		Згідно з пунктом 3 Контракту «Інші умови» курсант добровільно бере на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утримання у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, і невиконання освітньої програми (індивідуального плану).
		Відповідно до пункту 5 Контракту контракт укладено на час навчання у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти.
		Пунктом 8 Контракту передбачено, що контракт набрав чинності з 19 липня 2021 року.
		Чинність контракту припинено 01 лютого 2022 року у зв`язку із небажанням продвжувати навчання (пункт 9 Контракту).
		Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 31.01.2022 № 26, солдата ОСОБА_1 , курсанта 511 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету, відповідно до підпунктів 3.2 та 3.19 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 № 490, відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контакту військовослужбовцем, з 01 лютого 2022 року.
		З 01.02.2022 ОСОБА_1 виключений зі списків змінного складу університету, всіх видів забезпечення. Одночасно цим наказом визначено стягнути суму у розмірі 18716,21 грн за період навчання в університеті, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 
		Відповідно до загального розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , від б/д № 2/29/8, затвердженого начальником Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, фактичні витрати, пов`язані з утриманням, складають: по грошовому забезпеченню  3551,21 грн; по продовольчому забезпеченню  1951,44 грн; по речовому забезпеченню  10748,05 грн; по медичному забезпеченню  359,44 грн; по перевезенню до місця щорічної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку  00,00 грн; по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв  2106,07 грн; всього  18716,21 грн.
		Відповідачем в добровільному порядку не здійснено відшкодування витрат на користь університету, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
		З вищевказаним загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , останнього не ознайомлено, оскільки в графах щодо ознайомлення курсанта з розрахунком та зобов`язання добровільно відшкодувати витрати на утримання курсанта в університеті не пізніше п`ятнадцяти днів з дати видання наказу про його відрахування, відсутні дата та підпис відповідача. 
		Правильність розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , іншими розрахунками, такими як, розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача по грошовому забезпеченню, розрахунок на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням по продовольчому забезпеченню відповідача під час навчання, розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням по речовому забезпеченню, розрахунок коштів, пов`язаних з утриманням відповідача по медичній службі, розрахунок коштів витрат, пов`язаних з утриманням по перевезенню до місця проведення канікулярної відпустки та зворотно, довідка-розрахунок на відшкодування витрат комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, пов`язаних з утриманням відповіача під час навчання, відповіачем належними доказами не підтверджено.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
		Відповідно до статті 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі ряди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; ргани військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року № 467 «Про затвердження Положення про вищі військові навчальні заклади» затверджено Положення про вищі військові навчальні заклади (далі Положення № 467).
		Відповідно до пункту 1, абзацу першого пункту 3 Положення № 467, це Положення визначає порядок організації діяльності вищих військових навчальних закладів (далі - навчальні заклади), склад, права та обов`язки учасників освітнього процесу. Навчальний заклад у своєму складі може мати військові навчальні підрозділи (відокремлені військові навчальні підрозділи), що утримуються на окремих штатах: військовий інститут (інститут військового університету та військової академії), факультет військової підготовки університету, військової академії та військового інституту, військовий коледж військового університету, військової академії та військового інституту.
		Згідно з пунктом 5 Положення № 467 до навчального закладу належать військові університети, академії, інститути, коледжі, які діють у системі військової освіти Міноборони, СБУ, Держприкордонслужби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки.
		Відповідно до Переліку закладів вищої освіти, на базі яких проводиться військова підготовка, який є додатком до Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2012 року № 48, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба віднесено до закладів вищої освіти, на базі яких проводиться військова підготовка.
		Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба є державною організацією (установою, закладом), видами діяльності якого є 85.42 Вища освіта (основний) та 84.22 Діяльність у сфері оборони.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі  Закон № 2232-ХІІ).
		Відповідно до абзаців першого, шостого частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
		Частиною першою статті 25 Закону № 2232-ХІІ визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина друга статті 25 Закону № 2232-ХІІ).
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 25 Закону № 2232-ХІІ зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
		З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону (частина п`ята статті 25 Закону № 2232-ХІІ).
		Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232-ХІІ курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. 
		У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
		Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2232-ХІІ курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (за винятком випадків, передбачених підпунктами «б», «г», «ґ» чи «ж» пункту 1 та підпунктами «б», «г» чи «ґ» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону), направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби. При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість: строкової військової служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти; військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти; військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби.
		Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати), визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі  Порядок № 964).
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
		Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку № 964).
		Відповідно до абзаців першого, другого пункту 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
		У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).
		На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління Державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за № 863/14130, затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі  Порядок розрахунку витрат).
		За приписами пунктів 1.1, 1.2 розділу І «Загальні положення» Порядку розрахунку витрат Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (далі - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ. Зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.
		Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
		Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
		Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (підпункт 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат).
		Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
		За приписами підпункту 2.1.2.2 підпункту 2.1.2 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, за визначений період навчання до розрахунку береться різниця вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби.
		Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат).
		Згідно з підпунктом 2.1.3.2 підпункту 2.1.3 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться вартість отриманого речового майна, але пропорційно фактичному часу його використання. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби. Визначення залишкової вартості військового майна провадиться на підставі методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань. Вартість отриманих послуг лазне-прального забезпечення цією категорією осіб за визначений період навчання не відшкодовується.
		Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
		Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на медичне забезпечення за відповідний період навчання не відшкодовують, окрім витрат на проведення військово-лікарської комісії. Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання (підпункти 2.1.4.2, 2.1.4.3 підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат).
		За приписами підпункту 2.1.5 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).
		Відповідно до підпункту 2.1.5.2 підпункту 2.1.5 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрат на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання не відшкодовують.
		Згідно з підпунктами 2.1.6, 2.1.6.2 пункту 2.1 розділу ІІ «Методика розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ» Порядку розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за визначений період навчання не відшкодовують.
		Суд звертає увагу, що Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.
		Відповідно до пункту 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
		Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом.
		Так, у разі дострокового розірвання контракту, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
		Згідно матеріалів справи судом встановлено, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем контракту, ОСОБА_1 зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу.
		01.02.2022 контракт про проходження військової служби (навчання) був достроково розірваний та ОСОБА_1 відраховано з навчання та виключено зі списків особового складу, відповідно до наказу №26 від 31.01.2022.
		Відтак суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
		Згідно власноруч підписаного відповідачем контракта про проходження військової служби (навчання), останніц добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утримання у військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, і невиконання освітньої програми (індивідуального плану).
		Тобто, відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання ним контракту.
		Водночас, за наведеного правового регулювання (частина десятою статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964) право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
		Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
		При цьому слід ураховувати, що у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.
		Відтак, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справі залежить від того, чи було відповідача ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.
		Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
		Отож, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин позивач був зобов`язаний здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній може звернутися до суду.
		Водночас в матеріалах справи відсутні докази щодо відмови відповідача у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.
		При цьому обґрунтовуючи позовну заяву, позивач взагалі не зазначає про обізнаність чи необізнаність відповідача щодо виникнення у нього обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у ВНЗ. 
		Складений позивачем розрахунок №2/29/8 не містить ані дати його складання, ані підпису ОСОБА_1 , що мало б свідчити про його ознайомлення із розрахунком таких витрат. Також, позивачем не надано інших документів на підтвердження цього факту, що свідчить про не доведення позивачем факту відмови у відшкодуванні відповідачем витрат.
		Таким чином, оскільки відсутні докази щодо відмови відповідача у добровільному відшкодуванні суми витрат на його утримання в Університеті, згідно з пунктом десятим статті 25 Закону № 2232-XII та пунктом 7 Порядку № 964, у позивача відсутні законні підстави для звернення з адміністративним позовом про стягнення таких витрат, а тому є передчасним звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.
		Згідно з частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ, Суд).
		Так, згідно з рішенням ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийнятим 20.10.2011 (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права.
		На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
		Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.
		Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Частиною першою статті 77 КАС встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
		Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
		З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.
		Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
		Оскільки Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень та суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому правові підстави для стгнення судового збору на користь позивача відсутні.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя К.Є. Петросян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...