Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/1183/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2022. Зареєстровано: 28.10.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2022.
Дата набрання законної сили: 13.10.2022
Номер судового провадження: 22-ц/803/5350/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5350/22 Справа № 202/1183/22   Суддя у 1-й інстанції - Кухтіна Г.О Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 жовтня 2022 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді - Максюти Ж.І.
		суддів Свистунової О.В., Деркач Н.М.
		за участю секретаря Драгомерецької А.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника  ОСОБА_1 -адвоката ВертелецькоїТетяни Вячеславівнина ухвалуІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від10червня 2022року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Комунарівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційного банку "ПРИВАТБАНК",-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		10.03.2022 до суду надійшла скарга представника  ОСОБА_1 - адвоката Вертелецької Тетяни Вячеславівни на бездіяльність державного виконавця Комунарівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
		В обґрунтування вимог скарги зазначено, що із довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заявник ОСОБА_1 дізналася про наявність інформації про державну реєстрацію обтяжень її нерухомого майна, запис № 2073231.
		Вказане обтяження було внесене до спеціального розділу електронного реєстру 10.08.2013 на підставі постанови про арешт майна боржника від 09.07.2013 № 38780558 прийнятої державним виконавцем Комунарського відділу ДВС ЗМУЮ.
		З відповіді Комунарського відділу ДВС м. Запоріжжя від 25.10.2021 за вих..№70008-2-18.3-34 вбачається, що: на виконанні у Комунарському відділу ДВС перебував виконавчий лист № 2/0417/9140/2012 виданий 15.03.2013 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 391 904, 47 грн.
		За вказаним виконавчим листом Комунарівським ВДВС в минулому відкривалися наступні виконавчі провадження:
		-ВП № 38780558 відкрите постановою виконавця від 09.07.2013, в межах якого було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.07.2013. На підставі вказаної постанови державним виконавцем було внесено інформацію про державну реєстрацію обтяжень до спеціального розділу за номером обтяження 2073231, яким накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 19.11.2013 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 42387606 відкрите постановою виконавця від 06.03.2014, 17.06.2014 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 46202357 відкрите постановою виконавця від 27.01.2015, 24.03.2015 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 50408557 відкрите постановою виконавця від 04.03.2016, в межах цього виконавчого провадження також було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016. 29.06.2016 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 52455675 відкрите постановою виконавця від 03.10.2016, 24.05.2017 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		Тобто, останнє виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/0417/9140/2012 виданого 15.03.2013 було завершено у травні 2017 року і після повернення виконавчого документа стягувану він більше ніколи не пред`являвся до органів ДВС для примусового виконання, що підтверджується відомостями із Автоматичної системи виконавчих проваджень.
		Із повідомлення Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ПС МУ МЮ (м. Дніпро) від 25.10.2021 за вих..№70008-2-18.3-34 також вбачається, що у відділі ДВС наразі відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження відносно заявника ОСОБА_1 ; матеріали всіх виконавчих проваджень знищенні у зв`язку із закінченням строків зберігання; начальник Комунарського ВДВС відмовив у знятті арешту накладеного на майно ОСОБА_1 за постановами виконавців зокрема від 2013 року та від 2016 року за одним і тим самим виконавчим документом. 
		А тому, у скарзі ставиться питання про зобов`язання:
		- Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт накладений на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постановою державного виконавця Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.07.2013 у ВП №38780558;
		- Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт накладений на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постановою державного виконавця Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2016 у ВП № 50408557;
		- Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вилучити зі Спеціального розділу запис про обтяження нерухомого майна належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запис №2073231, дата реєстрації 10.08.2013, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 38780558, виданий 09.07.2013, видавник Комунарський ВДВС, обтяжувач Комунарський ВДВС Запорізького МУЮ, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 4897023 від 10.08.2013, ОСОБА_2 , Запорізьке МУЮ, Запорізька область.
		Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
		В апеляційній скарзі представник  ОСОБА_1 - адвокат Вертелецька Т.В. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити скаргу  ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Комунарівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційного банку "ПРИВАТБАНК".
		В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи та на неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2012 року у цивільній справі № 2/0417/9140/2012, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором у розмірі 361309, 30 грн. та 595, 17 гр. судового збору. Рішення набрало чинності 24.12.2012 року.
		Згідно відповіді за вих..№70008-2-18.3-34 від 25.10.2021 року Комунарського ВДВС, відносно скаржника на виконанні перебували наступні виконавчі провадження:
		-ВП № 38780558 з виконання виконавчого листа № 2/0417/9140/2012від 15.03.2013,виданого Індустріальнимрайонним судомм.Дніпропетровська про стягненняз ОСОБА_1 на користьПАТ КБПРИВАТБАНК сумиборгу урозмірі 391904,47грн.09.07.2013 винесено постанову про арешт майна боржника. 19.11.2013 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 42387606 з виконання виконавчого листа № 2/0417/9140/2012від 15.03.2013,виданого Індустріальнимрайонним судомм.Дніпропетровська про стягненняз ОСОБА_1 на користьПАТ КБПРИВАТБАНК сумиборгу урозмірі 391904,47грн.17.06.2014 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 46202357 з виконання виконавчого листа № 2/0417/9140/2012від 15.03.2013,виданого Індустріальнимрайонним судомм.Дніпропетровська про стягненняз ОСОБА_1 на користьПАТ КБПРИВАТБАНК сумиборгу урозмірі 391904,47грн.24.03.2015 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 50408557 з виконання виконавчого листа № 2/0417/9140/2012від 15.03.2013,виданого Індустріальнимрайонним судомм.Дніпропетровська про стягненняз ОСОБА_1 на користьПАТ КБПРИВАТБАНК сумиборгу урозмірі 391904,47грн.04.03.2016 винесено постанову про арешт майна боржника. 29.06.2016 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 52455675 з виконання виконавчого листа № 2/0417/9140/2012від 15.03.2013,виданого Індустріальнимрайонним судомм.Дніпропетровська про стягненняз ОСОБА_1 на користьПАТ КБПРИВАТБАНК сумиборгу урозмірі 391904,47грн.24.05.2017 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 
		-ВП № 21053203 з виконання судового наказу №2н-345 від 01.03.2010 року Комунарського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суми боргу у розмірі 12 714,36 грн. 27.08.2010 винесено постанову про арешт боржника. 22.02.2011 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
		Також, у відповіді № 70008-2-1.3-34 від 25.10.2021 року від 25.10.2021 року Комунарським ВДВС вказано, що виконавчі провадження знищенні, підстав для зняття арешту, накладених у межах вказаних вище виконавчих провадженнях, не має.
		Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що наразі судове рішення боржником не виконано, а тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .
		Статтею 19 Конституції Україн передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 129-1 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання.
		Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».
		Звертаючись досуду зіскаргою,скаржник вказував,що арештбуло накладенодержавним виконавцему 2013та 2016роках,після чоговиконавчий листбуло поверненона підставіст.47Закону України «Про виконавче провадження», а згодом виконавчі провадження були знищенні за спливом строків зберігання, проте арешт знято не було.
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
		За приписами ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
		Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.
		Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
		У відповідності до частин третьої  п`ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
		У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
		Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
		Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2013 року), виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника.
		Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г , зазначено, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17 (провадження № 61-31540св18) зазначено, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що «частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положеньстатті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим». При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».
		Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2013) виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (зняття арешту, накладеного на майно боржника).
		Як встановлено і вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем повернуто виконавчий лист стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
		Приписами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
		З правового аналізу норм, зокрема, статтей 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
		З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не є можливим дійти висновку про те, що державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу допустив неправомірної бездіяльності в частині не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .
		Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
		Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
		Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Ухвалу Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від10червня 2022року   залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Головуючий:                          Ж.І. Максюта 
		 
		Судді:                         О.В. Свистунова
		                                
		Н.М. Деркач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...