Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/5653/14(СН/808/1/17) : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано судом: 01.11.2022. Зареєстровано: 02.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2022.
Дата набрання законної сили: 01.11.2022
Номер судового провадження: К/9901/23571/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 листопада 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 808/5653/14(СН/808/1/17)
		 
		адміністративне провадження № К/9901/23571/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шишова О.О.,
		суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М. 
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу 
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2017, прийняту у складі головуючого судді Лазаренка М.С., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, прийняту у складі колегії суддів: Чумака С.Ю. (головуючий), Шальєвої В.А., Юрко І.В.
		І. Суть спору
		1.          Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просив суд визнати дії відповідача щодо складання податкових повідомлень-рішень протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2014 №№ 1693-15, 1692-15, 1688-15, 1696-15, 1695-15, 1689-15, 1694-15, 1691-15, 1690-15 та від 29.08.2014 № 1802-15.
		2.          Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він не є платником земельного податку в розумінні Податкового кодексу України, оскільки не є ні власником, ні користувачем земельних ділянок під належними йому нежитловими приміщеннями, оскільки останні розташовані в багатоповерховому, багатоквартирному житловому будинку. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3.          Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є власником нерухомого майна:
		4.          - нежитлового приміщення, першого поверху, площею 134,9 кв. м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), на підтвердження чого в матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності від 19.03.2007 серія НОМЕР_1 , в якому підставою визначено рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.02.2007 № 71/31 та записом в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.05.2007 (т. № 1 а.с. 23, т. № 2 а.с. 79);
		-          нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2007 № 2597, зареєстрованим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М., про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.08.2007, про що в матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності від 03.11.2010 серія НОМЕР_2 , в якому підставою визначено рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2008 № 78/20 (т. № 1 а.с. 24, т. № 2 а.с. 76-77);
		-          нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23, прим. 4, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності від 05.06.2012 серія НОМЕР_3   , в якому підставою визначено рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.06.2010 № 293/4 та записом в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01.08.2012 (т. № 1 а.с. 25, т. № 2 а.с. 77).
		5.          Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2014 № 1693-15, № 1692-15, № 1688-15, № 1696-15, № 1695-15, № 1689-15, № 1694-15, № 1691-15, № 1690-15 та від 29.08.2014 № 1802-15, якими нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2012-2014 роки (т. № 1 а.с. 10, 11, 12, 13, 14, 40).
		6.          Податковим органом 05.08.2014 сформовано розрахунки до податкових повідомлень-рішень, які надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані платником податків 07.08.2014 (т. № 1 а.с. 77).
		7.          Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства та підлягають скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		8.          Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо недотримання встановленого пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строку нарахування суми земельного податку та вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України в частині не складання та не надіслання розрахунку донарахованих грошових зобов`язань до кожного оскаржуваного платником податків податкового повідомлення-рішення форми «Ф». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2014 №1690-15. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено (т.1 а.с. 84-88).
		9.          За результатами апеляційного перегляду, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2014 №1690-15. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.183-185).
		10.          За результатами касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2016 касаційну скаргу позивача задоволено частково, скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с. 258-262).
		11.          Рішення Вищого адміністративного суду України вмотивовано тим, що судовими інстанціями не перевірялась правильність розрахунків земельного податку по кожній земельній ділянці з урахуванням даних державного земельного кадастру та не визначався розмір пропорційної частки прибудинкової території, за яку позивач також повинен платити земельний податок.
		12.          Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.07.2014 № 1691-15, № 1694-15, № 1692-15, № 1693-15, № 1688-15, № 1690-15 та від 29.08.2014 № 1802-15. В іншій частині позову відмовлено (т. № 2 а.с. 61-65).
		13.          Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування земельного податку на земельну ділянку під нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 20 (вул. Возз`єднання України, 25, прим.25), за період 1012-2014 років проведено контролюючим органом правильно, оскільки право власності на це приміщення зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку. Інші об`єкти нерухомості не зареєстровані в установленому законодавством порядку, а тому на позивача не може бути покладено обов`язок щодо сплати земельного податку.
		14.          Не погодившись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду 15.05.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання дій щодо складання податкових повідомлень-рішень протиправними (т.2 а.с. 127-128).
		15.          Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 скасовано з тих підстав, що цим судом рішення щодо відмови в задоволені або задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень судом не прийнято. Справу №808/5653/14 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
		16.          Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15.04.2021 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2017 скасував в частині задоволення позову і в цій частині у задоволенні позову відмовив. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		IV. Касаційне оскарження
		17.          У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, адміністративний позов задовольнити.
		18.          Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 3 частини четвертої статті 328 КС України: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		19.          У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
		V. Оцінка Верховного Суду
		20.          Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб за 2012-2014 роки, за умови, що позивач не зареєстрував право власності чи право користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями.
		21.          Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		22.          За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		23.          Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		24.          Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
		25.          Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		26.          Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
		27.          Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		28.          Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		29.          Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		30.          Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
		31.          За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
		32.          При цьому, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК України).
		33.          Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		34.          Як убачається із матеріалів справи, позивач є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, за земельну ділянку під яким відповідач оспорюваним податковим повідомленням-рішенням нарахував земельний податок. При цьому, в силу вимог статей 182, 334 ЦК України та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
		35.          За таких обставин та правового регулювання, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_1 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		36.          Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року (справа №826/12388/13-а), від 02 грудня 2015 року (справа №826/3130/15), а також Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16).
		37.          За наведеного, враховуючи мотиви касаційної скарги, Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про законність нарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати земельного податку й прийняли рішення за правильного застосування відповідних норм матеріального права.
		38.          Підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказівкою про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		39.          Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
		40.          Проте подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
		41.          Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		42.          Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VI. Судові витрати
		43.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		п о с т а н о в и в:
		1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 808/5653/14 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                                          О.О. Шишов
		Судді                                                                                                                       І.В. Дашутін
		                                                                                                                                М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...