Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4268/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 04.11.2022. Зареєстровано: 05.11.2022. Оприлюднено: 07.11.2022.
Дата набрання законної сили: 03.11.2022
Номер судового провадження: К/9901/19128/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 листопада 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 440/4268/20
		адміністративне провадження № К/9901/19128/21, № К/9901/16630/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
		представника Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури - Бублієва Д.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції справу № 440/4268/20
		за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		за касаційними скаргами Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
		на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, ухвалені суддею Клочко К.І. 
		та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, ухвалені колегією суддів у складі головуючого судді Любчич Л.В., суддів: Спаскіна О.А., П`янової Я.В.,
		УСТАНОВИВ:
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування            
		1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора України (далі - відповідач 1), Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач 2, Кадрова комісія), Прокуратури Полтавської області (далі - відповідач 3), де, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01 вересня 2020 року, просив:
		1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 10 липня 2020 року № 2 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами проходження (складання) етапу атестації - співбесіди;
		1.3. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Полтавської області від 18 серпня 2020 року № 589к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області;
		1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено з 20 серпня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури;
		1.5. стягнути з Прокуратури Полтавської області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 20 серпня 2020 року і до моменту винесення рішення по справі.
		2. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність його звільнення, яке, на його думку, полягає у тому, що оскаржуваний наказ містить посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ). При цьому, як зауважує позивач, жодна з передбачених згаданою нормою подій (як реорганізація, ліквідація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), не настала. Позивач заперечує можливість застосування у випадку його звільнення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), оскільки застосування норми, викладеної у вказаному пункті, було б можливим. на його думку, тільки за умови настання події, що передбачена в пункті 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ.
		2.2. Таким чином, позивач переконує, що його звільнення відбулося з порушенням Конституції України, Закону № 1697-VІІ, Кодексу Законів про працю України (статей 40, 42, 42-1,49-2) та не мало належних підстав, оскільки фактично звільнення відбулося з ініціативи роботодавця без дотримання будь-яких гарантій трудових прав працівника.
		2.1. Позивач також зазначає про процедурні порушення проведення атестації, а саме робота кадрових комісій відбувалася поза межами правового поля та не у відповідності пункту 11 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 113-IX, а тому їх рішення є протиправними та не могли нести жодних правових наслідків для позивача.
		2.3. Окрім того, із посиланням на позицію Верховного Суду у справі № 800/513/17, позивач стверджує, що комісія здійснювала свою діяльність та приймала оскаржуване рішення за відсутності на те належних. наданих законом повноважень в частині перевірки дотримання останнім вимог антикорупційного законодавства, повноти та достовірності зазначення відомотей у декларації.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		3. Позивач працював в органах прокуратури України у періоди з 26 серпня 2010 року по 20 серпня 2020 року на різних посадах, остання займана посада - прокурор відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області.
		4. У зв`язку з набранням 25 вересня 2019 року чинності Законом № 113-ІХ, яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до обласної прокуратури позивачем 04 жовтня 2020 року на виконання вимог пункту 10 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону подано Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
		5. Позивачем було успішно пройдено два етапи атестації та отримано 74 бали за іспит у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та 100 балів за іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, внаслідок чого рішенням Кадрової комісії від 02 березня 2020 року його було допущено до етапу співбесіди.
		6. За наслідками співбесіди позивача визнано таким, що не у повній мірі відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, на підставі чого прийнято рішення Кадрової комісії від 10 липня 2020 року № 2 про неуспішне проходження ним атестації.
		7. Із змісту вказаного рішення комісії слідує, що такі висновки ґрунтувалися на такому:
		7.1. проаналізувавши відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, Кадрова комісія установила факт складення відносно ОСОБА_1 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Дослідивши зміст постанови Октябрського районного суду м. Полтави в адміністративній справі № 554/6297/19 від 17 липня 2019 року про закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП Кадрова комісія дійшла висновку, що суд закрив провадження виключно з формальних підстав (неправильне зазначення номеру нагрудної камери патрульного поліцейського, відсутність у матеріалах справи направлення поліцейським ОСОБА_1 на медичний огляд тощо). Пояснення позивача з цього приводу комісією не були враховано, як неправдоподібні. Водночас комісією враховано, що ОСОБА_1 не вжив заходів щодо спростування цієї інформації шляхом заявлення позову про захист його честі та гідності;
		7.2. згідно декларацій ОСОБА_1 за 2017 - 2019 роки автомобіль HONDA ACORD у його користуванні не перебував, проте саме за керування цим транспортним засобом щодо нього було складено протокол;
		7.3. у Кадрової комісії виник обґрунтований сумнів придбання 10 травня 2019 року  дружиною прокурора автомобіля SUBARU OUTBACK 2006 року випуску за 45 000 грн. Оскільки згідно відомостей з відкритих джерел станом на момент проведення співбесіди мінімальна вартість такого автомобіля складає 173 тис грн, а середня ринкова 255 тис грн. На підставі цього факту Кадрова комісія дійшла висновку про декларування ОСОБА_1 невідповідних відомостей про майновий стан прокурора.
		8. Наказом прокурора Полтавської області від 18 серпня 2020 року № 589к з посиланням на статтю 11 Закону України «Про прокуратуру», пункт 3, підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача звільнено з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року.
		9. Позивач, уважаючи рішення про неуспішне проходження ним атестації та наказ про звільнення протиправними, звернувся до суду із цим позовом.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій            
		10. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, залишеним постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року без змін, позовні вимоги в цій справі задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані рішення Кадрової комісії № 2 від 10 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації та наказ прокурора Полтавської області від 18 серпня 2020 року №589к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено, з 21 серпня 2020 року. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 серпня 2020 року по 03 грудня 2020 року в розмірі 67 639,61 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		10.1. Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що зміст оскаржуваного рішення Кадрової комісії містить виключно висновок про наявність у Комісії «обґрунтованих сумнівів» щодо відповідності позивача вимогам доброчесності без посилання на належні та допустимі докази на підтвердження цих сумнівів.
		10.2. Суди зазначили, що оскаржуване рішення Кадрової комісії не містить посилань на будь-які рішення або повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції у відношенні позивача. Відтак, висновки Кадрової комісії щодо недекларування позивачем автомобіля HONDA ACORD, та декларування ним автомобіля дружини SUBARU OUTBACK 2006 за заниженою вартістю є припущеннями, що не підтверджені належними доказами.
		10.3. Щодо складення відносно позивача протоколу про вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, то судами враховано, що зі змісту постанови Октябрського районного суду м. Полтави в адміністративній справі № 554/6297/19 від 17 липня 2019 року, яка набрала законної сили, слідує, що справу щодо ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
		10.4. На думку судів відсутність в оскаржуваному рішенні комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких доказових доводів, які б слугували і стали підставою для дискреційних висновків комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів, є достатніми підставами для визнання його протиправним та скасування.
		10.5. Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу суди попередніх інстанцій, урахувавши правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17, зазначили, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Так, відсутність юридичного факту реорганізації чи ліквідації, а також скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, в якому працював позивач, на думку суду, унеможливлює звільнення його на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697.
		10.6. Вирішуючи питання про поновлення позивача на посаді, суди не погодилися із доводами позивача, що його має бути поновлено на роботі з 20 серпня 2020 року, оскільки наказом прокурора Полтавської області від 18 серпня 2020 року № 589к його було звільнено цією датою, а, враховуючи, що день звільнення вважається останнім днем роботи, позивач підлягає поновленню на посаді саме з 21 серпня 2020 року.
		10.7. Також суди вважали передчасною позовну вимогу про зарахування часу вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури.
		11. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної прокуратури на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).
		11.1. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн є очевидно завищеним.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		12. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду (далі - Суд) 07 травня 2021 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій справі, скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		12.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		12.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 9, 11, 17 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19 вересня 2019 року; пункту 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221).
		12.3. Скаржник зазначає, що рішення комісії стосовно позивача є обґрунтованим, мотивованим та прийняти у відповідності до вимог Порядку № 221 та Порядку роботи кадрових комісій від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233).
		12.4. При цьому, звертає увагу Суду, що обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено. Таким чином, висновки судів про недостатню вмотивованість цього рішення, на переконання скаржника, не відповідають вимогам законодавства.
		12.5. Як наголошує скаржник, згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися Присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		12.6. Також відповідач у справі вказує, що одним із критеріїв оцінки дотримання правил прокурорської етики та доброчесності є відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.
		12.7. Зазначає, що комісія вправі надавати оцінку дотриманню цих вимог прокурорами. В іншому випадку нівелюється сама мета як проведення співбесіди, так і атестації в цілому. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
		12.8. Посилається, що Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 826/26007/15 викладено правовий висновок з аналогічних правовідносин, де зазначено, що повноваження кадрових комісій є дискреційним та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації.
		12.9. Скаржник звертає увагу, що процедура перевірки доброчесності прокурорів кадровими місіями у межах атестації та перевірка їх декларацій НАЗК в рамках повної перевірки є різними процесами, які прямо визначені різними законами, мають різний предмет та мету, різні інструменти її досягнення та різні результати.
		12.10. Щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, то як зазначає скаржник, чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури и завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
		13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2021 відкрито касаційне провадження № К/9901/16630/21 за вищевказаною касаційною скаргою.      
		14. Від Полтавської обласної прокуратури до Верховного Суду 24 травня 2021 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій справі, скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		14.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		14.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 10, 19 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 113-ІХ; пункту 9 розділу І Порядку № 221.
		14.3. В цілому доводи цієї касаційної скарги є аналогічними доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.
		14.4. Аргументуючи правомірність оскаржуваного наказу скаржник зазначає, що чітко визначеним юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII, у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Отже, як зазначає скаржник, прокурором Полтавської області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації правомірно видано спірний наказ про звільнення позивачки з посади. 
		14.5. Скаржник також зазначає, що постановляючи додаткове рішення від 11 грудня 2020 року, суд першої інстанції не застосував визначений частиною третьою статті 139 КАС України принцип пропорційності, а лише надав оцінку обґрунтованості кожної суми, включеної до розрахунку. 
		14.6. Посилається на те, що попри надані письмові заперечення та зазначення про відсутність підстав для для стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку із ненаданням належних доказів, суд не надав зазначеним запереченням будь - якої оцінки. При цьому, задовольнивши позовні вимоги частково, суд поклав витрати лише на Полтавську обласну прокуратуру. 
		15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 відкрито касаційне провадження № К/9901/19128/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
		16. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 жовтня 2022 року за касаційними скаргами № К/9901/19128/21 та № К/9901/16630/21 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. 
		17. У судовому засіданні представник скаржників вимоги касаційних скарг підтримав та просив їх задовольнити.
		Позиція інших учасників справи      
		18. Від позивача, в інтересах якого діє Наконечна О.М., до Суду 29 листопада 2021 року надійшли відзиви на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури, де просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року - залишити без змін. 
		18.1. За аргументами відзивів рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є обґрунтованими та законними.
		18.2. 31 жовтня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання позивача, в інтересах якого діє Наконечна О.М., де просить розгляд справи проводи без його участі та участі його представника за наявними у справі матеріалами.
		Позиція Верховного Суду
		Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
		19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		20. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		21. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		22. Касаційне провадження за касаційним скаргами Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		23. Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу (не)правомірності звільнення позивача з посади прокурора у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).
		24. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судоми попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначає, що на час розгляду справи вже було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221, Порядку № 233, який викладено, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 440/2682/20 та № 640/24727/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі № 640/25705/19, від 29 грудня 2021 року у справі № 420/4777/20, та багатьох інших, та який є застосовним і до обставин цієї справи.
		25. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
		26. 19 вересня 2019 року прийнято Закон №113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. 
		27. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		28. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
		29. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
		30. Відповідно до пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:
		1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;
		2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
		3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
		4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
		31. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
		1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
		2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
		3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
		4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
		32. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		33. Оскільки Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв`язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
		34. Отже, юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у цьому випадку є рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
		35. Такий висновок відповідає усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у цій категорії спорів щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
		36. Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII. Пункт 9 частини першої цієї статті встановлює, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		37. Безпосередні умови звільнення прокурора з посади передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких кореспондуються з нормами щодо загальних умов звільнення, що встановлені частиною першою статті 51 цього Закону.
		38. Зокрема, щодо приписів пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, то їм відповідають положення статті 60 цього Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		39. Водночас дію статті 60 зупинено до 01 вересня 2021 року (абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX), а тому з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурора не може бути звільнено з посади в період зупинення дії цієї норми, тобто в період проходження ним атестації.
		40. Частиною п`ятою статті 51 зазначеного Закону визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
		41. Своєю чергою, пунктами 1, 21 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до КЗпП України та Закону № 1697-VII.
		42. Зокрема, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус".
		43. Статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
		44. Закон № 113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, а отже, саме з цієї дати особливості застосування до прокурорів положень пункту 1 частини першої, частини другої статті 40, статей 42, 42-1, частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України установлюються Законом № 1697-VII.
		45. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 29 червня 2022 року у справі № 400/2094/20, від 11 липня 2022 року у справі № 420/4494/20, від 12 липня 2022 року у справі № 440/2694/20, від 14 липня 2022 року № 540/179/21, від 28 липня 2022 року у справі № 580/1902/21, з 25 вересня 2019 року саме Закон № 113-IX, а не КЗпП України, поширюється на ці правовідносини.
		46. За такого правового врегулювання спірні правовідносини, які пов`язані з проходженням прокурором публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в цьому позові, урегульовані спеціальними законодавчими актами.
		47. Таким чином, є помилковим висновки судів попередніх інстанцій про те, що у зв`язку з відсутністю ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, відсутні і підстави для звільнення відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі вказаного пункту, в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
		48. З моменту ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестацій, у керівника прокуратури виникає обов`язок, звільнити прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
		49. У аспекті спірних правовідносин необхідно виходити з того, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
		50. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора щодо незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями в частині визнання необґрунтованим та немотивованим рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, в основу яких скаржник покладає посилання на дискреційність повноважень кадрових комісій щодо прийняття відповідних рішень у межах їх компетенції, колегія суддів виходить з такого.
		51. У постанові від 12 травня 2022 року у справі № 540/1053/21 Верховний Суд зазначив, що досягнути мети атестування прокурорів, яку відповідач означив як підвищення ефективності діяльності прокуратури і рівня довіри до прокурорів, неможливо без зрозумілої, чіткої і передбачуваної процедури та можливості її перевірки судом, а механізм, визначений Законом № 113-ІХ для цілей атестації чинних прокурорів, не може применшувати чи заперечувати існуючих гарантій, зокрема на судовий захист. 
		52. Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку вказаним доводам та висловлював правову позицію щодо застосування пунктів 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди). Зокрема, у постановах від 10 квітня 2020 року (справа № 819/330/19), від 10 січня 2020 року (справа № 2040/6763/18), від 21 жовтня 2021 року (справа № 640/154/20), від 02 листопада 2021 року (справи № № 120/3794/20-а, 640/1598/20), від 04 листопада 2021 року (справа № 640/537/20), від 02 грудня 2021 року (справа № 640/25187/19), від 16 грудня 2021 року (справа № 640/26168/19), від 22 грудня 2021 року (справа № 640/1208/20) Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а також, що рішення цього органу [кадрової комісії] можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення на наслідками цієї процедури відповідних рішень.
		53. У постановах від 29 червня 2022 року (справа 420/10211/20), від 11 серпня 2022 року (справа № 160/8111/20), від 07 липня 2022 року (справа №560/214/20) не заперечуючи наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, Верховний Суд зазначив, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.
		54. За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
		55. Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття.
		56. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.
		57. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
		58. З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18). 
		59. За змістом підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором є підставою для прийняття Генеральним прокурором рішення про звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим воно має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, та, відповідно, має відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України, у тому числі вимогам щодо його обґрунтованості.
		60. Відповідно до положень пунктів 11 - 12 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
		61. Згідно з пунктом 17 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють або рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
		62. Порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора врегульовано розділом ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 3 жовтня 2019 року №221.
		63. Так, відповідно до пункту 7 розділу ІV Порядку №221 на виконання практичного завдання прокурору надається 45 хвилин. Виконання практичного завдання після завершення наданого часу забороняється. Після виконання завдання прокурор здає комісії написане ним вирішення завдання на аркуші (аркушах) з відміткою комісії.
		64. Відповідно до пункту 12 розділу ІV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
		65. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу ІV Порядку №221).
		66. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку №221).
		67. Пунктом 12 Порядку №233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
		68. Таким чином Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критерія ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.
		69. Отже, в аспекті порушених у касаційній скарзі питань та з огляду на існуючу правозастосовну практику Верховного Суду у цій категорії спорів колегія суддів відхиляє посилання Офісу Генерального прокурора на дискреційність повноважень кадрових комісій та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку предмету атестації.
		70. Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації та був допущений до наступного етапу - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
		71. Порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора врегульовано розділом ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року № 221.
		72. Згідно пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
		73. Пунктом 9 розділу IV Порядку №221 визначено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
		1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
		2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
		3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
		4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
		74. Згідно з пунктом 10 розділу ІV Порядку № 221 фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
		75. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
		76. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів) (пункт 11 розділу ІV Порядку №221).
		77. Відповідно до пункту 12 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
		78. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу ІV Порядку № 221).
		79. Відповідно до пунктів 14-16 розділу IV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. 
		80. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль прокуратура відіграє у становленні правової держави, особливо з урахуванням зміни її статусу у результаті вищевказаних конституційних змін. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу прокурорів, запорукою формування довіри народу до прокурорів та органів прокуратури в цілому. 
		81. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності прокурорів, які віднесені до української системи правосуддя, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах чесності у способі власного життя та виконанні своїх професійних обов`язків.
		82. Авторитет та довіра до органів прокуратури формуються залежно від персонального складу осіб, які обіймають посади прокурорів та формують корпус органів прокуратури. 
		83. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм прокурорської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до органів прокуратури як складової органів правосуддя, а також допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя.
		84. Чинне законодавство не містить визначення поняття «доброчесність», яке використовується у процедурі атестації прокурорів.
		85. Водночас відсутність у законі визначення цього терміну не звільняє суб`єктів правовідносин використовувати його в процесі правозастосування та під впливом як змісту (суті) зовнішніх поведінкових факторів, так і через їхнє зіставлення з якостями, чеснотами чи властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміється (сприймається) поняття доброчесність, пояснити і мотивувати за якими ознаками той чи інший прокурор не може бути віднесене до доброчесних.
		86. Одним із критеріїв оцінки дотримання правил прокурорської етики та доброчесності є відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.
		87. Тобто відомості, які містяться в декларації, поданій прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції, поряд з іншими відомостями, які отримано кадровою комісією відповідно до положень Порядку № 221, є матеріалами атестації, які досліджуються та обговорюються під час проведення співбесіди, за результатами якої кадрова комісія приймає рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурором атестації.
		88. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку №221).
		89. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
		90. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
		91. З огляду на наведені правові норми рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.
		92. Виходячи із суті процедури атестації, Верховний Суд у справі № 540/1053/21 дійшов висновку, що особливість цієї процедури, її нормативно-правове регулювання не дає підстав вважати, що кадрові комісії не мають доводити обґрунтованість свого сумніву. Скоріше навпаки, адже це стосується проходження публічної служби чинними прокурорами. Тут не йдеться про необхідність відтворювати перебіг обговорення чи позицію кожного із членів Кадрової комісії стосовно прокурора за наслідками співбесіди, як вважає відповідач, а про потребу належно обґрунтувати колегіальне рішення в обсязі, якого буде достатньо (у кожному конкретному випадку) для розуміння підстав і мотивів його ухвалення, адже на відміну від перших двох етапів, на цьому етапі (співбесіди) результат атестації визначає не кількість балів, а думка членів кадрової комісії, їхній обґрунтований сумнів у відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики і доброчесності.
		93. Вказане дає підстави для висновку, що рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації може бути предметом оцінки судом адміністративної юрисдикції, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню пункту 12 Порядку № 233.
		94. Варто зауважити, що визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики і доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності).
		95. Повертаючись до обставин цієї справи зауважимо, що за наслідками проведення співбесіди Кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором атестації відносно позивача.
		96. Як установлено судами попередніх інстанцій Кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації на тій підставі, що під час проведення співбесіди комісією з`ясовано обставини, які, на думку її членів, свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності.
		97. Аналізуючи приписи пункту 5 та підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку № 221 у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 120/112/20-а Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення рівня професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок) та перевірка дотримання ним професійної етики та доброчесності мають різні критерії.
		98. Обґрунтовані сумніви комісії щодо відповідності позивача вимогам професійної етики виникли на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень стосовно факту складення відносно ОСОБА_1 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а саме постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2019 року в адміністративній справі № 554/6297/19. 
		99. Так, комісія зазначила, що закриваючи справу щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд виходив з формальних підстав. Водночас аналізуючи пояснення прокурора щодо обставин складання відносно нього протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), відмови пройти тестування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу "Драгер", посилаючись на його недосконалість, а також щодо проходження ним медичного огляду у медичному закладі, комісія критично віднеслась до наданих ним пояснень та дійшла висновку про їх непереконливість та суперечність.
		100. Щодо вказаних висновків комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики, то суди попередніх інстанцій надаючи оцінку вмотивованості та обґрунтованості рішення у цій частині виходили з того, що закриття Октябрським районним судом м. Полтави справи № 554/6297/19 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення не може вважатися закриттям справи виключно з формальних підстав, як про це зазначено в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії, оскільки зміст постанови суду у справі № 554/6297/19 свідчить про протилежне.
		101. З приводу вказаного висновку судів попередніх інстанції колегія суддів зазначає про таке.
		102. Відповідно до статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
		103. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
		104. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
		105. Отже, з точки зору прокурорської етики, порушення морально-етичних вимог може мати місце навіть у тому випадку, коли відсутнє порушення норм права, що дає підстави для притягнення до юридичної відповідальності.
		106. Суди попередніх інстанцій надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в цій частині зосередилися на доводені правильності висновків Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/6297/19 щодо наявності правових підстав для закриття цієї справи пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		107. Верховний Суд заначає, що на стадії атестації комісія не встановлює і не кваліфікує наявності в діях прокурора ознак складу адміністративного правопорушення. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки прокурора в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) прокурора, на підставі яких формується висновок про його здатність бути прокурором.
		108. Урахування відомостей про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності є лише композиційним елементом характеристики особи прокурора. Ці відомості наче «повідомляють», чи може обіймати посаду прокурора особа, котра вчиняла дії, які за визначенням є неприйнятними і несумісними зі статусом прокурора.
		109. Щодо висновків комісії про невідповідність позивача вимогам доброчесності, то суди попередніх інстанцій надаючи оцінку вмотивованості та обґрунтованості рішення Кадрової комісії зазначили, що по-перше повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК, яка має відбуватися у порядку, визначеному Законом № 1700-VI; по-друге відповідачем не долучено доказів щодо наявності інформації, одержаної в порядку підпунктів 9, 10 розділу IV Порядку № 221. Судами також ураховано надану позивачем інформацію від Полтавського НДЕКЦ МВС України, а саме фотографії автомобілю SUBARU, зареєстрованого за дружиною позивача 10 травня 2019 року, з яких вбачається наявність у автомобіля суттєвих пошкоджень, що могли спричинити суттєве зменшення його вартості, а відтак висновки комісії щодо шточного заниження вартості автомобіля є необґрунтованими.
		110. Водночас, Верховний Суд зауважує, що висновок комісії ґрунтується на ширшому обсязі "зауважень" до позивача стосовно його відповідності критерію доброчесності, який становить відповідність офіційних доходів витратам сім`ї та близьких родичів позивача. 
		111. При цьому, Кадрова комісія не зобов`язана доводити невідповідність прокурора за межами обґрунтованого сумніву. Якщо було встановлено обґрунтований сумнів і прокурор не зміг переконливо спростувати його, даних чинників може бути достатньо для того, щоб комісія визнала прокурора таким, що неуспішно пройшов атестацію з огляду на серйозність наявності певного одного індикатора або з огляду на наявність сукупності індикаторів.
		112. Судами не взято до уваги, що комісією направлялося позивачу у відповідності до пункту 11 розділу ІV Порядку № 221 повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації, зокрема і щодо автомобілей, які перебувають у власності дружини позивача та нерухомого майна членів сім`ї та близьких родичів. 
		113. За твердженнями позивачки у позовній заяві остання такі пояснення із відповідними документами до комісії надсилала у термін до 06 липня 2020 року. 
		114. Однак, судами не з`ясовано та не встановлено чи скористався позивач своїм правом надати такі пояснення із належним документальним підтвердженням до Кадрової комісії до початку співбесіди.
		115. При цьому, такі пояснення не надано позивачем до суду разом із позовною заявою з метою спростування висновків Кадрової комісії щодо наявності обґрунтованого сумніву про (не)відповідність її критеріям доброчесності.
		116. Щодо наданих позивачем суду фотографій автомобілю SUBARU, зареєстрованого за дружиною ОСОБА_1 10 травня 2019 року, отриманих на запит представника позивача від Полтавського НДЕКЦ МВС України, які на думку судів про можливе зменшення його вартості у наслідок наявних суттєвих пошкоджень, то колегія суддів звертає увагу, що така інформація була надана на запит 19 серпня 2020 року, тобто майже як більше рік часу з дня придбання цього автомобіля. З цих фотографій неможливо ідентифікувати, коли саме вони зроблені, за яких обставин. Окрім того експертна оцінка вартості автомобіля станом на час його придбання не надана. 
		117. Питання щодо автомобіля HONDA ACORD, за керуванням якого щодо ОСОБА_1 було складено протокол, та відсутність його в деклараціях позивача за 2017-2019 року залишилося поза увагою суддів попередніх інстанцій, однак комісією враховано вказані обставини під час оцінки відповідності позивача вимогам доброчесності. 
		118. За основними аргументами позивача підтвердженням відповідності її критеріям доброчесності є проходження нею щорічних таємних перевірок доброчесності та успішне проходження перевірки, передбаченої статтею 5 Закону України «Про очищення влади». Окрім того, позивач уважає, що саме НАЗК є уповноваженим органом на здійснення моніторнигу, зокрема способу життя суб`єктів декларування.
		119. Водночас при вирішенні спірних правовідносин необхідно враховувати, що оцінка професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ) - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обґрунтований сумнів щодо доброчесності першого.
		120. Тому завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
		121. Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення).
		122. Щодо доводів судів попередніх інстанцій про те, що повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК, колегія суддів зазначає про таке.
		123. У постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №640/26168/19 та № 640/1787/20, від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20, від 30 серпня 2022 року у справі № 420/7408/20 сформовано правову позицію згідно якої встановлений Законом України "Про запобігання корупції" порядок перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та передбачена Законом №113-ІХ процедура атестації з проведенням співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності є двома різними, окремими, законодавчо врегульованими процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.
		124. Наявність у НАЗК виключних повноважень на здійснення повної перевірки декларацій, яка полягає, зокрема, у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення суб`єкта декларування, не обмежує кадрові комісії у здійсненні ними перевірок відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності відповідно до положень Закону №113-ІХ.
		125. Суд послідовно дотримуючись своєї позиції про те, що рішення кадрової комісії можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу, яка викладена у постановах від 10 квітня 2020 року (справа № 819/330/19), від 10 січня 2020 року (справа № 2040/6763/18), від 21 жовтня 2021 року (справа № 640/154/20), від 02 листопада 2021 року (справи № № 120/3794/20-а, 640/1598/20), від 04 листопада 2021 року (справа № 640/537/20), від 02 грудня 2021 року (справа № 640/25187/19), від 16 грудня 2021 року (справа № 640/26168/19), від 22 грудня 2021 року (справа № 640/1208/20), зазначає, що суд не здійснює оцінку доброчесності прокурора, натоміть здійснює оцінку обґрунтованості рішення кадрової комісії.
		126. Тож приймаючи до уваги вищевказане, не приймаючи рішення замість Кадрової комісії, суд мав би спростувати її обґрунтовані сумніви у процесі судового розгляду належним дослідженням усіх необхідних підтвердних документів.
		127. Натомість суди попередніх інстанцій надаючи, оцінку оскаржуваному рішенню комісії обмежилися констатацією, що відповідачами не надано доказів, які одержаної в порядку пунктів 9, 10 розділу IV Порядку № 221.
		128. Таким чином колегія суддів погоджується із доводом касаційної скарги, що вирішуючі спір у цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пунктів 13, 15, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та пунктів 9-16 розділу IV  Порядку № 221, пункту 12 Порядку № 233.
		129. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування у цій частині та дають змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а також не здійснили оцінку доказів, які мають істотне значення для вирішення цієї справи.
		130. Виходячи із суті спірних правовідносин у цій справі, суди повинні під час перевірки рішення Кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної та керуючись завданнями адміністративного судочинства, дослідити пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження наданих ним пояснень щодо фактів встановлених цією комісією під час проведення співбесіди та з`ясувати, чи дійсно вони спростовують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення. 
		131. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		132. Підсумовуючи Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирушення спору. 
		133. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
		134. У цій справі касаційні провадження відкрито за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року (вирішувалося питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу).
		135. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
		136. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		137. З огляду на результат перегляду в касаційному порядку рішення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, а то додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, також необхідно скасувати. 
		138. Суд зауважує, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного провадження, ним надано відповідь на всі доводи касаційних скарг, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.
		139. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. 
		140. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		141. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		142. Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		143. Під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, дослідити та встановити: чи підтверджується наданими позивачем доказами вартість автомобіля SUBARU та обставини його придбання саме у пошкодженому вигляді (екрспертна оцінка його вартості); чи знаходиться у праві власності/користування позивача автомобіль HONDA ACORD; чи спростовують подані позивачем пояснення та докази висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення, зокрема і в частині відповідності його вимога професійної етики.
		144. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.
		2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року скасувати, а справу № 440/4268/20 направити до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови  виготовлено 04 листопада 2022 року.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько  А.Г. Загороднюк   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...