Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/766/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2022. Зареєстровано: 09.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2022.
Дата набрання законної сили: 08.12.2022
Номер судового провадження: п/360/771/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		07 листопада 2022 року Справа № 360/766/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Національної гвардії України 3035 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		31 січня 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини Національної гвардії України 3035, в якому позивач просив суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Національної гвардії України 3035 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період проходження служби (3 роки) з розрахунку 14 календарних днів за кожен вислужений рік, з моменту набуття статусу учасника бойових дій, тобто за 42 календарних дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
		- зобов`язати Військову частину Національної гвардії України 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження служби (3 роки) з розрахунку 14 календарних днів за кожен вислужений рік, з моменту набуття статусу учасника бойових дій, тобто за 42 календарних дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 10.05.2016 по 19.09.2019 позивач проходив службу у відповідача на посаді старшого механіка (з електричного та електронного обладнання) - акумуляторника майстерні технічного обслуговування взводу матеріальнотехнічного забезпечення стрілецького батальону, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 .
		Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу Відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а також ст. 16-2 Закону України Про відпустки.
		Позивач звернувся до військової частини Національної гвардії України 3035 з письмовою заявою про надання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період проходження служби (3 роки), проте отримав письмову відмову відповідача.
		Отже, Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
		Ухвалою суду від 04 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Зазначену ухвалу суду отримано уповноваженою особою відповідача 15.02.2022, про що свідчить реєстраційна картка поштового повідомлення.
		Ухвалою суду від 16 червня 2022 року витребувано у Військової частини Національної гвардії України 3035 копії документів щодо предмета спору.
		Зазначена ухвала суду доставлена до електронної скриньки Військової частині НОМЕР_2 Національної гвардії України 12.09.2022, про що свідчить довідка про доставку процесуального документа в електронній формі.
		Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/766/22 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.
		Правом надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, витребувані ухвалою суду від 04.02.2022 та 16.06.2022 документи, не надав.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_4 , виданого Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області 12.02.2008, має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серія НОМЕР_5 від 20.07.2016 та має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії осіб.
		Згідно з військовим квитком серія НОМЕР_6 від 21.10.2010, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 10.05.2016 ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України на військову службу за контрактом відповідно до наказу ком в/ч НОМЕР_2 № 13 о/с та звільнений 19.09.2019.
		Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 19.09.2019 № 214 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого механіка (з електричного та електронного обладнання) - акумуляторника майстерні технічного обслуговування взводу матеріально - технічного забезпечення стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) старшого солдата ОСОБА_1 (Г-034221) та звільненого відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командира частини по особовому складу від 30.08.2019 № 36 о/с у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.
		Також в наказі від 19.09.2019 № 214 зазначено, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності у м. Рубіжне Луганської області в періоди з 10.05.2016 по 14.10.2016, з 30.10.2016 по 02.04.2017, з 05.05.2017 по 02.04.2018 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення в періоди з 05.05.2018 по 20.05.2018, з 30.05.2018 по 02.07.2018, з 13.07.2018 по 08.06.2019, з 05.07.2019 по 19.09.2019.
		На заяву позивача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки, Військова частина НОМЕР_2 листом від 17.01.2022 № 40/35/9/1-67 відмовила у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з посиланням на те, що Військова частина НОМЕР_2 НГУ є неприбутковою бюджетною установою, яка повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету й вимог бюджетного законодавства України. Кошторисом військової частини на поточний рік, що є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження, щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів, не передбачені витрати пов`язані грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій минулих періодів, в зв`язку з тим, що право бюджетної установи на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року. При таких обставинах Військова частина НОМЕР_2 позбавлена можливості здійснити нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за певний період.
		Отже, відповідач у відповіді на звернення позивача визнав той факт, що компенсація за невикористану відпустку позивачу як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки не виплачена, однак відмовив в її виплаті у зв`язку з недостатнім фінансуванням.
		Копії зазначених документів надані позивачем разом з позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 року (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
		Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 05.11.1996(далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
		Згідно зі статтею 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
		Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
		У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
		Абзацом третім пункту 4статті 10-1 Закону №2011-ХІІпередбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
		Відповідно до пункту 17статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
		Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
		Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
		При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993 та "Про оборону України" №1932-XII від 06.12.1991 року (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).
		Згідно зі статтею 1 Закону №3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Статтею 1 Закону №1932-XII визначено термін "особливий період", як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Крім того, у статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
		Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
		Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
		Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
		Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
		Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
		Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.
		Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
		За ознаками, вказаними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 16.05.2019 у справі №620/4218/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/4/19), ця справа є типовою, а справа №620/4218/18 - зразковою.
		Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
		Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.
		Судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові відпустки у період з 2017 по 2019 роки, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв`язку із звільненням зі служби.
		Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.09.2019. 
		На підставі вищевикладеного, розглядаючи справи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності військової частини Національної гвардії України 3035 щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2019 року та зобов`язання військову частину Національної гвардії України 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2019 року.
		Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
		Оскільки позивач від сплати судового збору в силу пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений, враховуючи приписи статті 139 КАС України, питання щодо розподілу судових витрат в цій частині суд не вирішує.
		Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 262, 255, 295, 297 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини Національної гвардії України 3035 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність військової частини Національної гвардії України 3035 щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік (3 роки) з розрахунку 14 календарних днів за кожен вислужений рік, тобто за 42 календарних дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2019 року.
		Зобов`язати військову частину Національної гвардії України 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік(3 роки) з розрахунку 14 календарних днів за кожен вислужений рік, тобто за 42 календарних дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 вересня 2019 року.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя В.С. Шембелян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...