Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/3882/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2022. Зареєстровано: 11.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2022.
Дата набрання законної сили: 25.04.2023
Результат оскарження 25.04.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 листопада 2022 року Справа№200/3882/22 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмове провадження) адміністративну справу за позовом 
		ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  відповідач 1,
		Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області  відповідач 2,
		Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області  відповідач 3
		про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просив суд: 
		- визнати протиправними та скасувати: рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 052530003108 від 30.03.2022; рішення Головного управління ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 052530003226 від 10.06.2022; рішення Головного управління ПФУ в Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 052530003226 від 23.06.2022;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням правової позиції суду викладеної в рішенні і зарахувати до пільгового стажу: 2 дні учбового пункту за період роботи на ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля ВП Шахтоуправління Першотравенське; 3 дні учбового пункту за період роботи та ТОВ Краснолиманське; 4 дні безоплатної відпустки за період роботи в ТОВ Краснолиманське; 15 днів змушеного простою за період роботи в ТОВ Краснолиманське; 42 дня безоплатної відпустки за період роботи на ДП Вугільна компанія Краснолиманська; 1 день допоміжної гірничорятувальної команди за період роботи на ДП Вугільна компанія Краснолиманська; 20 днів сесії за період роботи на ДП Мирноградвугілля ВП Шахта Капітальна.
		Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.
		Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 341/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/202 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2022 №14/І-г Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26 лютого 2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
		Ухвалою суду від 18 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		10 серпня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
		15 серпня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
		26 серпня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
		30 вересня 2022 року ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи №200/3882/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, яке призначено на 26 жовтня 2022 року о 12 год. 00 хв., а також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: письмові пояснення щодо: тривалості незарахованих періодів в календарному вираженні (із зазначенням дат початку та закінчення періоду), причин не зарахування періодів; довідку форми РС-право, на підставі якої встановлено сумарну кількість пільгового стажу позивача; у Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області: письмові пояснення щодо тривалості незарахованих періодів в календарному вираженні (із зазначенням дат початку та закінчення періоду).
		10 жовтня 2022 року від відповідача 3 надійшли додаткові письмові пояснення на виконання ухвали суду.
		20 жовтня 2022 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
		26 жовтня 2022 року від відповідача 3 надійшли додаткові письмові пояснення на виконання ухвали суду.
		26 жовтня 2022 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.
		Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		26 жовтня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження, а також повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: письмові пояснення щодо: тривалості незарахованих періодів в календарному вираженні (із зазначенням дат початку та закінчення періоду), причин не зарахування періодів;довідку форми РС-право, на підставі якої встановлено сумарну кількість пільгового стажу позивача, оскільки вимоги ухвали від 30.09.2022 року відповідачем 1 проігноровано, витребувані документи відповідача зобов`язано надати в 5-денний строк з дати отримання ухвали.
		Проте вимоги суду відповідачем 1 повторно проігноровано.
		 
		Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
		Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідач 1  Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма  орган державної влади.
		Відповідач 2  Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 14099344, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд 2 поверх, організаційно-правова форма  орган державної влади.
		Відповідач 3  Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13814885, адреса зареєстрованого місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, організаційно-правова форма  орган державної влади.
		В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 23.03.2022 через вебпортал ПФУ в особистому кабінеті звернувся із заявою, про призначення пенсії за віком згідно ч. 3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 
		Головним управлінням ПФУ в Донецькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 052530003108 від 30.03.2022, в зв`язку з тим, що пільговий стаж позивача складає 24 роки 11 місяців 04 дні замість необхідного 25 років. До пільгового стажу не враховано: - 2 дні учбового пункту за період роботи на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління Першотравенське»; - 3 дні учбового пункту за період роботи та ТОВ «Краснолиманське»; - 4 дні безоплатної відпустки за період роботи в ТОВ «Краснолиманське»; - 15 днів змушеного простою за період роботи в ТОВ «Краснолиманське»; - 42 дня безоплатної відпустки за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»; - 1 день допоміжної гірничорятувальної команди за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». - 20 днів сесії за період роботи на ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна». 
		Разом відповідач за вищевказаних обставин не зарахував до пільгового стажу 87 днів, проте позивач вважає, що станом на 23.03.2022 він має пільговий стаж роботи 25 років 6 місяців 24 днів, що підтверджується записами в трудовій книжці, та формою РС-право номер ПС 052530003226. 
		Позивач зазначає, що з оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що відповідач жодним чином не з`ясував, чи пов`язані з виробничою необхідністю не зараховані ним періоди перебування у безоплатних відпустках та час змушеного простою, а відтак дії відповідача щодо не врахування цих періодів роботи до пільгового стажу є протиправними. 
		Щодо неврахування відповідачем днів гірничорятувальної команди позивач зазначив, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 періоди, зокрема, знаходження в відпустці без збереження заробітної плати, автобус, держобов`язки, гірничорятувальна команда працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, зараховуються до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
		Відповідачем не враховано до пільгового стажу період навчальної сесії 20 днів в січні 2002 року, та один день допоміжної гірничо рятувальної команди в квітні 2016 року. 
		Як вбачається з довідки форми ОК-5, в січні 2002 року заробіток позивача склав 83 грн., в квітні 2016 року 12816,89 грн., з якого відповідно були сплачені страхові внески в сумі на той час не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Тому даний період сесії та допоміжної гірничої команди підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
		06.06.2022 через вебпортал ПФУ, в особистому кабінеті, позивач повторно звернувся із заявою, про призначення пенсії за віком згідно ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 
		За даною заявою Головним управлінням ПФУ в Харківській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 052530003226 від 10.06.2022, в зв`язку з тим, що пільговий стаж фактично складає 17 років 11 місяців 28 днів, тому що для врахування до пільгового стажу періодів роботи з 19.09.2013 по 05.10.2014, з 26.02.2018 по 10.02.2020, з 24.02.2020 по 04.03.2022, необхідно долучити довіреності, оскільки довідки ТОВ «Краснолиманське» та ПрАТ «Павлоградвугілля» видані неуповноваженими особами.
		Однак, позивач вважає, що має пільговий стаж роботи 25 років 6 місяців 24 днів, що підтверджується записами в його трудовій книжці, та формою РС право номер ПС 052530003226. Окрім вказаних в рішенні періодів, відповідач, без зазначення причини, також не зарахував до пільгового стажу період навчання за професією електрослюсар підземний з 01.09.1996 по 12.04.2020, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки протягом трьох місяців з дня закінчення навчання я працевлаштувався за набутою професією. 
		15.06.2022 через вебпортал ПФУ в особистому кабінеті позивач ще раз звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 
		За цією заявою Головним управлінням ПФУ в Львівській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 052530003226 від 23.06.2022, в зв`язку з тим, що пільговий стаж фактично 24 роки 11 місяців 28 днів, замість необхідного 25 років, весь наявний пільговий стаж при підрахунку враховано. 
		Однак, позивач з цим не погоджується та вважає, що пільговий стаж роботи 25 років 6 місяців 24 днів, що підтверджується записами в трудовій книжці, та формою РС право номер ПС 052530003226.
		Всі три вищезазначені рішення ПФУ про відмову у призначені пенсії позивач вважає протиправними та просить скасувати з зобов`язанням відповідача 1 призначити йому пенсію за віком.
		Відповідач 1 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано 2 дні учбового пункту за період роботи на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління Першотравенське»; 3 дні учбового пункту за період роботи та ТОВ «Краснолиманське»; 4 дні безоплатної відпустки за період роботи в ТОВ «Краснолиманське»; 15 днів змушеного простою за період роботи в ТОВ «Краснолиманське»; 42 дня безоплатної відпустки за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»; 1 день допоміжної гірничорятувальної команди за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»; 20 днів сесії за період роботи на ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна». 
		Вимогами чинного законодавства у сфері пенсійного забезпечення передбачено, що для призначення пенсії за віком необхідно: досягнення особою віку, визначеного законом; наявність необхідного страхового стажу роботи.
		Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах також необхідна наявність пільгового (спеціального) стажу роботи, визначеного статтею 114 Закону № 1058, підтвердженого у встановленому законом порядку, відсутність однієї з вказаних умов є підставою для відмови в призначенні пенсії. 
		Тож, відповідач 1 зазначає, що згідно наданих документів пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком № 1 відповідно до Постанови КМУ № 202 становить менше 25 років, з огляду на що Головним управлінням правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.03.2022 року, яке належним чином обґрунтоване, підстави для відмови визначені з посиланням на відповідні норми та акти.
		Відповідач 2 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що під час прийняття рішення Головне управління керувалося наступним: вік позивача на момент звернення  40 років 10 місяців; необхідний вік  50 років; страховий стаж позивача  25 років 6 місяців 24 днів та з урахуванням кратності 39 років 6 місяців 24 дні; необхідний страховий стаж з 01.04.2021 по 31.03.2022 не менше 28 років 6 місяців у чоловіків; пільговий стаж позивача на момент звернення складав 17 років 11 місяців 28 днів.
		За результатами розгляду до страхового стажу не зараховано періоди з 19.09.2013 по 05.10.2014, з 26.02.2018 по 10.02.2020, з 24.02.2020  04.03.2022 у зв`язку із тим, що довідки ТОВ «Краснолиманське» та ПрАТ «Павлоградвугілля» видані неуповноваженими особами.
		Відповідно до пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, які працювали на роботах із шкідливими умовами праці  за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. 
		Таким чином, відповідач 2 у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу відмовив з підстав недосягнення пенсійного віку, керуючись пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Відповідач 3 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що в рішенні про відмову у призначенні пенсії від 23.06.2022 зазначено, що вік заявника на дату звернення із заявою від 15.06.2022 - 40 років 10 місяців 19 днів, страховий стаж позивача складає 46 років 06 місяців 24 дні (в т.ч. додаткові роки за Списком №1  21 рік), пільговий стаж особи  24 роки 11 місяців 28 днів. 
		За доданими документами до страхового та пільгового стажу позивачу зараховано всі періоди. 
		Необхідний пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначений ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 повинен становити не менше 25 років для працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах незалежно від віку. 
		До пільгового стажу не зараховано періоди вимушених простоїв, оскільки відсутні дані, що простої були за виробничою необхідністю. 
		Отже, пільговий стаж за Списком № 1 із врахуванням Постанови 202 позивача становить 24 роки 11 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до положень ч. 3 ст.114 Закону №1058.
		Дослідивши надані сторонами документи, суд встановив наступне.
		Рішення Головного управлінням ПФУ в Донецькій області № 052530003108 від 30.03.2022 містить перелік не зарахованих періодів, проте не містить підстав їх не зарахування.
		Підстави не зарахування спірних періодів за рішеннями Головного управління ПФУ в Харківській області № 052530003226 від 10.06.2022 та Головного управління ПФУ в Львівській області № 052530003226 від 23.06.2022 відповідають викладеним у відзивах.
		Трудовий стаж позивача підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_3 , робота в спірні періоди за рішенням відповідачів підтверджується записами:
		-№№ 3-6, згідно яких позивач працював з 26.04.2000 року по 05.01.2004 року в Шахті АТ «Стаханова» ВО «Красноармійськвугілля» електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
		-№№ 11-12, згідно яких позивач працював з 19.09.2013 року по 05.10.2014 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
		-№№ 13-14, згідно яких позивач працював з 07.10.2014 року по 24.02.2018 року в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
		-№№ 15-16, згідно яких позивач працював з 26.02.2018 року по 10.02.2020 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
		-№№ 17-20, згідно яких позивач працював з 24.02.2020 року по 04.03.2022 року в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» електрослюсарем підземним 4 та 5 розряду з повним робочим днем в шахті.
		Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу від 01.05.2022 (форма ОК-5) відносно позивача, позивач з 2000 року по 2004 рік включно та з вересня 2013 року по жовтень 2014 року працював за професією, що обліковується за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1, з лютого 2018 року по лютий 2020 року за кодом ЗПЗ013А1, з лютого 2020 року по грудень 2021 року за кодом ЗПЗ014А1.
		Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі  Порядок №454):
		-під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цьогоЗакону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;
		-під кодом ЗПЗ014А1 обліковується спеціальний стаж працівників, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
		Згідно довідки про підземні спуски ТОВ «Краснолиманське» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 02.08.2021 року № 297 арх, позивач перебував у безоплатній відпустці: в 2004 році  в липні 1 день, в серпні  1 день; в 2007 році  в листопаді  2 дні, в грудні  4 дні; в 2008 році  в січні  1 день; в 2009 році  в лютому  3 дні, в березні  3 дні, квітні  2 дні, в червні  7 днів; в 2010 році  в липні 1 день, в листопаді 2 дні; в 2012 році  в травні 6 днів; в 2013 році  в лютому 1 день, в серпні 1 день; в 2016 році  в лютому  2 дні, в липні -1 день; в 2017 році  в лютому 2 дні, в травні  1 день. В квітні 2016 року  2 дні допоміжної гірничорятувальної команди.
		Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 04.02.2022 № 25, позивач з 19.09.2013 по 20.09.2013 проходив попереднє навчання з техніки безпеки, з 19.03.2013 виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за Списком №1, Постанова КМУ №202 від 31.03.1994, ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 04.02.2022 № 26, позивач з 26.02.2018 проходив попереднє навчання з техніки безпеки, з 26.02.2018 виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за Списком №1, Постанова КМУ №202 від 31.03.1994, ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 31.01.2022 року № 11, в січні 2020 року позивач перебував в простої 11 днів, в лютому 2020 року  4 дні.
		Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 31.01.2022 року № 12, в листопаді 2013 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати 2 дні, в березні 2014 року  1 день, в травні 2014  1 день, у вересні 2014 року  9 днів простою.
		Згідно довідки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 16.03.2022 № 10, позивач з 24.02.2020 по 25.02.2020 навчався в учбовому пункті та виконував підземні роботи з повним робочим днем в шахті.
		Згідно довідки Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 22.02.2021 № 204 позивач виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом та з 26.04.2000 по 27.04.2000 навчався в учбовому пункті, оплата здійснювалась як підземному робітникові. 
		Згідно довідки Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 31.03.2021 № 132 про кількість підземних виходів з 28.04.2000 по 05.01.2004, в січні 2002 року позивач перебував на сесії 20 днів.
		Згідно довідки Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 31.03.2021 № 159 про оплату сесій, в січні 2002 року позивач перебував на сесії 20 днів, проте оплату здійснено не було.
		Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Отже, обставини щодо не зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, підтверджуються відповідачами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
		 
		Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
		Згідно ст. 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно достатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Відповідно до частини першоїстатті 7 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
		Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі  Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
		Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
		За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановленийабзацом першимстатті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановленийабзацом першимпункту 1 частини другої цієї статті.
		У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
		Надаючи оцінку правомірності рішення Головного управління ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 052530003226 від 10.06.2022 суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі  Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.
		Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
		Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
		Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
		У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. 
		Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
		Відповідно до Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року, професія «електрослюсар» віднесена до Списку №1, розділ 1 «Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд», підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень».
		Відповідно до Постанови КМУ від 24 червня 2016 р. № 461, професія «електрослюсар» віднесена до Списку №1, розділ 1 «ГІРНИЧІ РОБОТИ» (Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд), підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень».
		Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
		Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
		Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
		Поряд цим, суд враховує, що позивачем було надано накази про підсумки атестації робочих місць за умовами праці від 30.03.2018 №302, від 11.11.2011 №212к, згідно яких професію «електрослюсар підземний» атестовано за Списком №1.
		Належність періодів роботи позивача з 19.09.2013 по 05.10.2014, з 26.02.2018 по 10.02.2020, з 24.02.2020 по 04.03.2022 до Списку №1 також підтверджена Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5).
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що віднесення періодів роботи позивача з 19.09.2013 по 05.10.2014, з 26.02.2018 по 10.02.2020, з 24.02.2020 по 04.03.2022 до Списку №1 позивачем було підтверджено належним чином, тому доводи відповідача 2 щодо обґрунтованості його вимог відносно надання довіреностей на видачу пільгових довідок, наданих позивачем, суд відхиляє та звертає увагу відповідача 2 на приписи ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, яка надає органу ПФУ право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
		Проте з матеріалів адміністративної справи суд встановив, що відповідач 2 доказів на підтвердження вжиття останнім заходів передбачених ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV не надав.
		Отже суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог відносно визнання оскаржуваного рішення відповідача 2 протиправним.
		Надаючи оцінку правомірності рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 052530003108 від 30.03.2022 суд зазначає наступне.
		За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. 
		За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. 
		Як слідує зі ст. 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток. 
		Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін. 
		Поряд з цим, в листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 р. № 713/039/161-16 надано роз`яснення в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
		У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
		Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
		У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
		З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що відповідачем 1 періоди простоїв та безоплатних відпусток не зараховано без зазначення будь-яких причин, водночас суд констатує, що відповідач 1 не скористався повноваженнями, наданими йому положеннями ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV щодо витребування відповідних документів від підприємств-роботодавців позивача.
		Водночас, п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, встановлює, що при прийманні документів працівник сервісного центру: […] уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно дочастини третьоїстатті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; […] повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; […] надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбаченихпунктом 2.28розділу II цього Порядку; […] повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
		Надаючи оцінку доказам наявним в матеріалах справи, суд встановив, що сукупна кількість днів безоплатної відпустки та простою не перевищує одного місяця в календарному році, проте відповідач 1 їх до пільгового стажу позивача не зарахував без зазначення причин та будь-яких дій направлених на з`ясування чи були вони пов`язані з виробничою необхідністю не вчинив, з огляду на що такі дії відповідача 1 щодо незарахування цих періодів до пільгового стажу позивача в контексті спірних правовідносин є передчасними.
		Відповідно до ст. 29 Гірничого закону України, […] власник (керівник) гірничого підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування підприємства, зобов`язаний створювати допоміжні добровільні гірничорятувальні команди (станції, служби), які забезпечуються приміщеннями, оснащенням та екіпіровкою на такому ж рівні, як державні воєнізовані аварійно-рятувальні служби (формування). Члени цих гірничорятувальних команд (станцій, служб) проходять відповідну спеціальну підготовку. […]
		Відповідно до положень п. 1 ч. 1 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI, спеціалізовані служби цивільного захисту (енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерного та транспортного забезпечення, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, пожежно-рятувальні, охорони публічного (громадського) порядку, зв`язку та оповіщення та інші) утворюються для проведення спеціальних робіт і заходів з цивільного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення: об`єктові - на суб`єкті господарювання (шляхом формування з працівників суб`єкта господарювання ланок, команд, груп, що складають відповідні спеціалізовані служби цивільного захисту) - керівником суб`єкта господарювання; […].
		Правила безпеки у вугільних шахтах, затверджені Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 22.03.2010 № 62.
		Відповідно до п.п. 5, 6 Розділу 3 «Протиаварійний захист», на шахті має бути створена та функціонувати шахтна гірничорятувальна станція, а також допоміжна гірничорятувальна команда, діяльність якої регламентується чинним законодавством.
		Забороняється видача нарядів на роботи в шахті за відсутності членів ДГК (добровільні гірничорятувальні команди) у зміні згідно з розстановкою, передбаченою ПЛА (план ліквідації аварій).
		З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку, що залучення позивача до добровільної гірничорятувальної команди не свідчить про те, що позивач не здійснював в цей день спусків під землю та не проводив там роботи відповідно до своїх безпосередніх робочих функцій або завдань ДГК, водночас і уточнююча довідка, що посвідчує спірний період роботи не містить відомостей про відсторонення позивача від роботи в означені дні, протилежного відповідачем не доведено, як і не зазначено якими нормами законодавства керувався відповідач 1 не враховуючи вказаний період, тому суд дійшов висновку про безпідставність незарахування періоду роботи позивача в ДГК до пільгового стажу за Списком №1.
		Щодо незарахування відповідачем періодів навчання в учбовому пункті за час роботи позивача в ТОВ «Краснолиманське» та «Шахті «Капітальна» суд зазначає, що в уточнюючих довідках ТОВ «Краснолиманське» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 04.02.2022 № 25, від 04.02.2022 № 26, Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 22.02.2021 № 204 зазначено, що в дні навчання в учбовому пункті позивач виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом, водночас трудова книжка позивача містить записи, що підтверджують роботу позивача в спірні періоди на посаді передбаченій Списком №1 впродовж повного робочого дня під землею.
		Отже, записи трудової книжки в повній мірі підтверджують шкідливі умови праці та характер робіт позивача під час навчання в учбовому пункті, тому ці періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1, що також відповідає правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 05.08.2020 у справі № 127/9289/17, висновки яких суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.
		Відносно незарахування періоду складання сесії позивачем тривалістю 20 днів в січні 2002 року, суд зазначає наступне.
		На підтвердження періоду навчання позивачем надано до суду довідку Державного навчального закладу «Мирноградський професійний гірничий ліцей» №26 від 17.05.2022 року, згідно якої позивач навчався на денному відділенні професійно-технічного училища №105 м. Димитров за професією «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок» з 02.09.1996 року по 12.04.2000 року, копію атестату про повну загальну середню освіту від 30.06.2018 року НК №50601750, згідно якого повну загальну середню освіту позивач здобув в 2000 році в професійно-технічному училищі №105 м. Димитрова Донецької області.
		Відповідно до ст. 14 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.
		Аналогічно, відповідно до ст. 213 КЗпПУ, працівникам, які успішно навчаються у закладах професійної (професійно-технічної) освіти за вечірніми формами навчання, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання атестацій, заліків, іспитів (екзаменів) загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.
		Згідно ст. 217 КЗпПУ, на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211,213, 216 цього Кодексу), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. 
		Водночас ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР визначає, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
		З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що навчання позивача в професійно-технічному училищі №105 м. Димитров було закінчено 12.04.2000 року, поряд з цим, згідно довідки Відокремленого підрозділу «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 31.03.2021 № 132 про кількість підземних виходів з 28.04.2000 по 05.01.2004, позивач перебував на сесії 20 днів в січні 2002 року, однак жодних доказів, що позивач в січні 2002 року навчався в будь-якому навчальному закладі сторонами суду не надано.
		Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
		Відповідно до п. «д» ч.1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
		З системного аналізу викладених норм, суд дійшов висновку, що у разі відсутності підстав для зарахування періоду навчання до спеціального (пільгового) стажу роботи, такий стаж підлягає зарахуванню тільки до страхового (загального трудового) стажу.
		Відповідно до приписів ч.ч. 1, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.
		Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		Таким чином, виходячи з положень зазначених норм процесуального закону позивач має довести існування обставин, на яких базуються його позовні вимоги, водночас з наданих позивачем документів суд не вбачає належним чином підтвердженого факту навчання позивача в будь-якому закладі освіти в січні 2002 року, з огляду на що судом не встановлено порушення в діях відповідача 1 щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду перебування на сесії впродовж 20 днів в січні 2002 року.
		Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача 1 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем 1 без використання в повній мірі наданих йому повноважень в частині витребування необхідних документів у роботодавця та позивача, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивач і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, отже оскаржуване рішення відповідача 1 не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.
		Поряд з цим, суд звертає увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив важливість принципу «належного урядування», що передбачає, що у разі, якщо мова йде про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Тобто, на державні органи покладено обов`язок запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
		Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Натомість вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення вмотивованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.
		Такі висновки суду кореспондують усталеній правовій позиції Верховного Суду, що викладена у численних постановах.
		Виходячи з означеного, суд дійшов висновку, що незарахування періодів роботи позивача без зазначення нормативного обґрунтування таких дій, а також відсутності роз`яснень щодо подальших дій позивача в такому випадку у рішенні про відмову в призначенні пенсії з боку відповідача 1 також є порушенням принципу «належного урядування».
		Надаючи оцінку рішенню Головного управління ПФУ в Львівській області про відмову у призначенні пенсії позивачу № 052530003226 від 23.06.2022, суд зазначає наступне.
		Відповідач 3 не зарахував до пільгового стажу позивача періоди вимушених простоїв, оскільки відсутні дані, що простої були за виробничою необхідністю. 
		Вказані дії відповідача 3 є аналогічними тим, що були вчинені відповідачем 1, отже як вже було зазначено вище суд вважає такі дії протиправними виходячи з того, що в листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 р. № 713/039/161-16 було надано роз`яснення, згідно якого час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
		З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що відповідач 2 не зарахував до пільгового стажу позивача періоди простоїв та безоплатних відпусток та не скористався повноваженнями, наданими йому положеннями ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV щодо витребування відповідних документів від підприємств-роботодавців позивача.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем 1 без використання в повній мірі наданих йому повноважень в частині витребування необхідних документів у роботодавця та позивача, без урахування усіх обставин, що мали значення та підлягали врахуванню для прийняття рішення, тобто не може вважатись таким, що отже прийнято добросовісно та розсудливо в розумінні положень ст. 2 КАС України.
		Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на встановлені судом обставини справи, доводи адміністративного позову та відзивів відповідачів, а також досліджені судом докази в контексті релевантних джерел права суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача відносно визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 052530003108 від 30.03.2022, Головного управління ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 052530003226 від 10.06.2022, Головного управління ПФУ в Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 052530003226 від 23.06.2022, та їх задоволення.
		Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного шляхом зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 23.03.2022 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням правової позиції суду викладеної в рішенні та зарахуванням до пільгового стажу позивача незарахованих відповідачем 1 періодів роботи, суд зазначає наступне.
		Перш за все слід дослідити його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
		Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
		В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював дефініцію «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС Українидає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
		Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йомузакономправо на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначенихзакономумов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Однак, якщо таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначенихзакономумов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
		Водночас, відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги позов та відзив на позовну заяву відповідача 1, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, про часткове задоволення позовної вимоги зобов`язального характеру, заявленої до відповідача 1 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до пільгового стажу: 2 дні учбового пункту за період роботи на ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля ВП Шахтоуправління Першотравенське; 3 дні учбового пункту за період роботи та ТОВ Краснолиманське; 1 день допоміжної гірничорятувальної команди за період роботи на ДП Вугільна компанія Краснолиманська, із застосуванням правової позиції суду викладеної в рішенні. 
		При зверненні до суду з позовною заявою позивачем заявлено чотири позовні вимоги, одна з яких є похідною від іншої, та сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, згідно квитанції № 7500-9112-4306-9737 від 03.06.2022 року, відносно решти позовних вимог ухвалою суду відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
		Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Оскільки адміністративний позов задоволено частково відносно відповідача 1 та звернення до суду відбулось через його протиправні дії, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача 1 за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 992,40 грн.
		З відповідача 2 та 3 суд стягує судовий збір у розмірі по 992,40 грн з кожного за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України.
		Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд 2 поверх), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса зареєстрованого місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 052530003108 від 30.03.2022.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 052530003226 від 10.06.2022.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 052530003226 від 23.06.2022.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до пільгового стажу: 2 дні учбового пункту за період роботи на ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля ВП Шахтоуправління Першотравенське; 3 дні учбового пункту за період роботи та ТОВ Краснолиманське; 1 день допоміжної гірничорятувальної команди за період роботи на ДП Вугільна компанія Краснолиманська, із застосуванням правової позиції суду викладеної в рішенні.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (Дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 копійок.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992 (Дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 копійок.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992 (Дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 копійок.
		Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2022 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/). 
		 
		Суддя О.М. Кониченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...