Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/9514/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2022. Зареєстровано: 16.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2022.
Дата набрання законної сили: 14.11.2022
Номер судового провадження: A/855/5085/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9514/21                                                      Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  14 листопада 2022 року                                                                                       м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Федотова І.В.,
		суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання нечинним та скасування наказу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) з позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) в якому просять визнати нечинним та скасувати наказ Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації №41 від 09.04.2021 "Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області" в частині включення до меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення "Могила цадика Нахмана 1811 р" житлового будинку по вул. Пушкіна, 54 .
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року адміністративний позов було задоволено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
		Доводи апелянта грунтуються на тому, що норми чинного законодавства чітко регламентують порядок затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`яток, який жодним чином не залежить від розроблення відповідних проектів зміни цільового призначення земельних ділянок з наявного на землі історико-культурного призначення та їх затвердження у відповідності до закону. При цьому, саме затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`яток передує розробленню, оновленню, внесенню змін та затвердженню містобудівної документації.
		Крім того, апелянт зауважує, що з тексту оскаржуваного рішення взагалі неможливо встановити, яким саме чином за міркуванням суду було порушено права позивачів щодо володіння, користування та розпорядження нележними їм земельними ділянками, оскільки встановлення охоронних зон пам`ятки та режимів їх використання не змінює статусу земельних ділянок та жодним чином не впливає на правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження ними.
		Так, апелянт стверджує, що саме по собі затвердження охоронних зон не є підставою для зміни цільового призначення земельних ділянок та жодним чином не може впливати на право власності позивачів на земельні ділянки.
		Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області» відповідач затвердив межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана 1811 р», що визначені науково-проектною документацією «Визначення меж та режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана» та території Історико-культурного центру на місті поховання духовного лідера Брацлавських хасидів цадика Нахмана у м. Умань (Указ Президента №284/94 від 7 червня 1994 року), виготовленої на замовлення Міжнародного і Благодійного фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу». 
		Вважаючи наказ Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 протиправним, позивачі звернулись з даним позовом до суду.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що прийняттю рішення про встановлення меж територій історико-культурного призначення передує розроблення відповідних проектів зміни цільового призначення земельних ділянок з наявного на землі історико-культурного призначення та їх затвердження у відповідності до закону.
		Судом зазначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок за кадастровим номером 7110800000:02:005:0656 та 7110800000:02:005:0655 не відбувалась. При цьому, в договорах купівлі-продажу від 12.03.2017 №879 та №880 зазначено, що цільове призначенням даних земльних ділянок - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Враховуючи те, що оскаржуваний наказ порушує права позивачів щодо володіння, користування чи розпорядження належними їм земельними ділянками за адресою м. Умань, вул. Пушкіна, 54/22 за кадастровим номером 7110800000:02:005:0656 та 7110800000:02:005:0655, суд першої інстанції дійшов висновку про їх скасування.
		Колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів № 23 від 07.02.1995, «Могилу Цадика Нахмана 1811 року» було внесено до Списку пам`яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави.
		Відповідно до пункту 3 розділу X «Прикінцеві Положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.
		Відповідно до ст.1 ЗУ №1805-III пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		Таким чином, враховуючи, що могилу Цадика Нахмана було внесено до пам`яток історії та культури до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», ще у 1995, з урахуванням вищенаведеної норми вона визнається пам`яткою.
		Право користування земельною ділянкою, що складає територію пам`ятки (земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка і яка пов`язана з нею історично і функціонально та забезпечує її збереження і функціонування як об`єкта культурної спадщини) належить Міжнародному Благодійному Фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу на підставі договору оренди землі від 31.10.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-6264.
		Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.
		Зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.
		Визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони, забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження згідно з п.4 ч.1 ст.6 ЗУ №1805-III належить до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції.
		Визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць, заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об`єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини згідно з положеннями ст.5 ЗУ №1805-III належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
		Відповідно до ч.1 ст.32 ЗУ №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
		Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2021 року була затверджена науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила Цадика Нахмана. 1811» (рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів №23 від 07.02.1995) на території історико-культурного центру на місці поховання духовного лідера Брацлавських хасидів Цадика нахмана у м.Умані (Указ Президента №283/94 від 7 червня 1994 року).
		Наказом №41 від 09.04.21 Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації затверджено межі та режими використання зон охорони пам`ятки місцевого значення «Могила цадика Нахмана.1811р.».
		Відповідно до науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила Цадика Нахмана. 1811» зона охорони знаходиться в межах: з заходу від домоволодіння по вулиці Григорія Косинки, 10 по межам домоволодінь по вулиці Володимира Мономаха ; з півночі по вулиці Володимира Мономаха до перетину з провулком Толстого, від перетину з провулком Толстого по вулиці Перовської до перетину з вулицею Пушкіна ; зі сходу від перетину вулиці Перовського з вулицею Пушкіна по вулиці Пушкіна до домоволодіння по вулиці Пушкіна, 47 ;
		з півдня від вулиці Григорія Косинки до вулиці Пушкіна по межам домоволодінь: вулиці Григорія Косинки, 10 та 8.
		Загальна площа зони охорони памятки історії та культури місцевого значення «Могила цадика Нахмана. 1811 р.» становить - 3,74 га.
		Крім того, вказаною науково-проектною документацією визначено площу охоронної зони забудови історико-культурного центру - 8,08 га.
		Відповідно до п.4.2.4 науково-проектної документації режими використання території історико-культурного центру на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана у м. Умані зазначені в п.1.7 Положення про Історико-культурний центр в м. Умані Черкаської області, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Уманської міської Ради «Про реєстрацію положення про Історико-культурний центр» №431 від 10.11.1994., а саме: на території Центру в межах охоронних зон, визначених його генеральним планом, будь які земляні, будівельні, шляхові роботи можуть здійснюватися лише за погодженням з державними органами охорони пам`яток історії та культури.
		В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що Указом Президента України №283/94 від 07.06.1994 створено історико-культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів Цадика Нахмана у місті Умань Черкаської області.
		Рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів № 375 від 13.10.1994 було визначено межі охоронних зон Історико-культурного центру.
		Вказаним рішенням, зокрема, погоджено охоронну зону забудови історико-культурного центру в межах будинковолодінь по вул. Пушкіна №№ 24, 26, 28, 30, 32, 41/24, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 54/22, 56, 58, 60, 62, 64, 66.
		Рішенням № 431 від 10.11.1994 Виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів було зареєстровано положення про Історико культурний центр.
		Враховуючи наведене, об`єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Умань, вул. Пушкіна 54/22, знаходився в межах охоронної зони забудови історико-культурного центру ще з 1994 року відповідно до рішення Виконкому Уманської міської ради.
		При цьому, п.1.7 Положення про Історико-культурний центр в м. Умані Черкаської області, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Уманської міської Ради «Про реєстрацію положення про Історико-культурний центр» №431 від 10.11.1994., було визначено, що на території Центру в межах охоронних зон, визначених його генеральним планом, будь які земляні, будівельні, шляхові роботи можуть здійснюватися лише за погодженням з державними органами охорони памяток історії та культури.
		Тобто, погодження з державними органами охорони пам`яток історії та культури у випадку здійснення будь яких земляних чи будівельних робіт було обов`язковим ще до винесення спірного наказу №41 від 09.04.2021 та передбачалось Положенням про Історико-культурний центр в м. Умані Черкаської області.
		При цьому, позивачі набули право власності за договорами купівлі-продажу від 12.03.2017 №879 та №880 - придбали в рівних частинах дві земельні ділянки за адресою м. Умань, вул. Пушкіна, 54/22 а саме, земельну ділянку площею 0,0439 га кадастровий номер 7110800000:02:005:0656 та земельну ділянку площею 0,0180 га кадастровий номер 7110800000:02:005:0655 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		В позовній заяві позивачі зазначають, що у відповідності до діючої на час придбання земельних ділянок містобудівної документації м.Умань, що діяв на момент придбання та початку реалізації позивачами свого проекту будівництва жодних перепон в проведенні багатоповерхового будівництва саме через можливість включення земельних ділянок позивачів до меж зон охорони пам`ятки місцевого значення та можливі у зв`язку з цим обмеження в проведенні будівництва, в тому числі зміни цільового призначення земельних ділянок позивачів поза волею власників, не передбачалось.
		Тобто, на переконання позивачів, спірний наказ яким затверджено межі та режими використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Могила Цадика Нахмана. 1811» порушує їх права саме з мотивів включення до таких меж земельних ділянок, що їм належать на підставі договорів купівлі-продажу (включаючи можливі у зв`язку з цим обмеження в проведенні будівництва) та зміни цільового призначення земельних ділянок позивачів поза волею власників.
		З приводу зазначеного колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Згідно з ч.2 ст.26 ЗУ №3038-VI суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
		Відповідно до ч.4 вказаної статті Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Частина 5 ст.26 ЗУ №3038-VI встановлює, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
		1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
		2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
		3) затвердження проектної документації;
		4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
		4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);
		5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
		6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Згідно з ч.1 ст.29 ЗУ №3038-VI основними складовими вихідних даних є:
		1) містобудівні умови та обмеження;
		2) технічні умови;
		3) завдання на проектування.
		Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна відповідно до ч.2 вказаної статті Закону одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 ЗУ №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні відповідно до ч.6 ст.29 ЗУ №3038-VI здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Як встановлено судом 14.02.2020 на виконання проекту будівництва позивачами отримано у Відділі архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за №26/15-14 та 26.05.2020 подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ЧК061201470120 вхідний №116/13 та розпочато будівельні роботи.
		Згідно з ч.8 ст.29 ЗУ №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.
		Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:
		1) за заявою замовника;
		3) за рішенням суду.
		У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.
		В липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою про внесення змін та доповнень до містобудівних умов та обмежень 2020 року, на що, за словами позивачів, в Управлінні містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради повідомили про необхідність скасування попередніх містобудівних умов та обмежень за заявою забудовника та видачу нових таких містобудівельних умов та обмежень з врахуванням поданої заяви.
		При отриманні нових містобудівельних умов та обмежень ЄДССБ MU1974-8993-9618-3627, реєстраційний номер 144/15-14 від 20.07.2021 повідомлено, що позивачі мають погоджувати містобудівельне та архітектурне рішення з Департаментом культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА з посиланням на оскаржуваний наказ.
		В контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що включення земельних ділянок позивачів до меж зон охорони пам`ятки місцевого значення (та відповідно пов`язані з цим обмеження в проведенні будівництва) відбулось ще задовго до винесення спірного наказу та до набуття позивачами права власності на такі земельні ділянки, а тому спірний наказ жодним чином не може порушувати права володіння, користування чи розпорядження позивачів належних їм земельних ділянок.
		При цьому, правомірність видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки позивачам, колегією суддів не досліджується, оскільки вказане виходить за межі позовних вимог.
		Щодо зміни цільового призначення земельних ділянок позивачів поза волею власників, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судом було зроблено висновок про те, що прийняттю рішення про встановлення меж територій історико-культурного призначення передує розроблення відповідних проектів зміни цільового призначення земельних ділянок з наявного на землі історико-культурного призначення та їх затвердження у відповідності до закону.
		Пунктом 40 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації» від 01.09.2021 № 926 визначено, що вихідними даними для генеральних планів та детальних планів території є об`єкти, пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони.
		Пунктом 42 Постанови визначено, що підготовчий етап включає формування замовником та розробником переліку раніше розробленої містобудівної документації для відповідної території, в тому числі актуальної містобудівної документації та незатверджених проектів, а також матеріалів затверджених раніше історико-архітектурних опорних планів із визначеними межами історичних ареалів та інформацією про об`єкти культурної спадщини та затверджені зони їх охорони, відомостей про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони (у разі затвердження); пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони (у разі затвердження); затверджені правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони (у разі затвердження); охоронювані археологічні території, музеї; визначення відомостей, які необхідні для врахування у планувальних рішеннях містобудівної документації;
		При цьому, пунктом 57 Постанови КМУ визначено, що одночасно з історико-архітектурним опорним планом населеного пункту до генерального плану населеного пункту під час затвердження у межах територіальної громади можуть включатися відомості про правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі і режими використання зон охорони пам`яток, які затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією.
		Пунктом 62 Постанови визначено, що в історико-архітектурному опорному плані зазначаються відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та за наявності буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та за наявності зони охорони пам`ятки; пов`язану з об`єктами культурної спадщини історичну забудову (значні і рядові історичні будівлі); землі історико-культурного призначення; місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення; дисгармонійні будівлі та споруди; природоохоронні території та об`єкти, охоронювані археологічні території; за наявності режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та за наявності їх зони охорони.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. 
		На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (ч.4.ст.32 ЗУ).
		Положенням частини 2 статті 34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» визначено, що встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.
		Отже, за наведеного правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що порядок затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`яток, не залежить від розроблення відповідних проектів зміни цільового призначення земельних ділянок з наявного на землі історико-культурного призначення та їх затвердження у відповідності до закону. 
		Водночас, саме затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`яток передує розробленню, оновленню, внесенню змін та затвердженню містобудівної документації.
		В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу, що Історико-архітектурний опорний план і проект зон охорони памятників історії і культури історичної частини міста Умань був затверджений у 1990 році.
		В 1996 році було розроблено генеральний план міста Умань, який затверджений рішенням міської ради від 04.06.2002 №1-4/24 та рішенням міської ради від 20.03.2013 №4.11-35/6 визнано таким, що є діючим та можливим для подальшого використання у вирішенні питань розвитку та містобудівного освоєння території до моменту затвердження нової містобудівної документації.
		При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, зміна цільового призначення земельних ділянок за кадастровим номером 7110800000:02:005:0656 та 7110800000:02:005:0655 не відбувалась. Відповідно договорів купівлі-продажу від 12.03.2017 №879 та №880 цільове призначенням даних земельних ділянок - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		З наведеного вище колегія суддів зауважує, що спірний наказ не порушує прав позивачів виходячи з їх мотивів оскарження. Позивачі мають право користуватись їх земельними ділянками відповідно їх цільового призначення, однак, з урахуванням обмежень та вимог вищевказаних нормативно-правових актів.
		Крім того, факт порушення права власності позивачів ними не доводиться, жодних доводів які б свідчили про порушення прав позивачів, як власників земельних ділянок, ними не зазначено, як не надано і доказів на підтверження вказаного.
		Відтак, твердження позивачів викладені в позовній заяві є помилковими з мотивів наведених вище.
		Таким чином, доводи апелянта в апеляційній скарзі спростовують правові висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
		Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації задовольнити.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання нечинним та скасування наказу - відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      І.В. Федотов
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді                                                                                          Н.М. Єгорова
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                    Є.О. Сорочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...