Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-07/769-7/324/08-11/320/09 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.08.2010. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			28 липня 2010 р. № 11-07/769-7/324/08-11/320/09   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,  
			суддів:Мележик Н.І.,  
			Владимиренко С.В.,  
			розглянув 
			касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базисгруп" 
			на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. 
			та рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. 
			у справі№11-07/769-7/324/08-11/320/09 
			за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Базисгруп" 
			доТовариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський гранітний карєр" 
			пророзірвання договору купівліпродажу №4 від 11.01.2007р. та стягнення суми,  
				 
			
			За участю представників:
			-позивача: Клочков В.В., Покутній О.М., Староста І.І., Каталов Ю.О., дов. б/н від 26.07.2010р.;
			-відповідача: Хорошилов І.І., дов. №77 від 28.06.2010р.
			 ВСТАНОВИВ:
			 Товариство з обмеженою відповідальністю "Базисгруп" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом (з уточненнями до нього) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський гранітний карєр" про розірвання договору №4 від 11.01.2007р. купівлі-продажу щебеню гранітного та стягнення грошової суми, сплаченої за поставлений товар неналежної якості у сумі 98573,53грн., що складає 521360руб. РФ, суми залишку авансового платежу в розмірі 2945,71грн., що складає 15580руб.РФ., витрат, повязаних з оплатою послуг по перевезенню вантажу, в розмірі 56682,38грн., що складає 299795,72руб.РФ., витрат, повязаних з митним оформленням товару неналежної якості в розмірі 23050,06грн., що складає 121912,8руб.РФ., витрат, повязаних з оплатою послуг по перевалці щебеню, в розмірі 14597,03грн., що складає 77204,4руб.РФ., витрат, повязаних з оплатою понаднормовного зберігання щебеню на території КСК №415, в розмірі 106355,66грн., що складає 562520руб.РФ., втрат від інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання в розмірі 26436,63грн., 3% річних від простроченої суми зобовязання в розмірі 5054,04грн., а також витрати повязані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 14125грн., витрат, повязаних з приїздом адвоката та представників позивача в судові засідання до господарського та апеляційного господарського суду Запорізької області в розмірі 4208,35грн., витрат, повязаних з оплатою державного мита, в розмірі 3419,1грн. та витрат, повязаних з оплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.
			Справа розглядалась судами неодноразово. 
			Під час нового розгляду справи позивачем подано уточнену позовну заяву з проханням розірвати договір №4 від 11.01.2007р. купівлі-продажу щебеню гранітного та стягнути з відповідача грошову суму, сплачену за поставлений товар неналежної якості у сумі 125679,04грн., що складає 521360руб. РФ, суму залишку авансового платежу в розмірі 3755,71грн., що складає 15580руб.РФ., витрати, повязані з оплатою послуг по перевезенню вантажу, в розмірі 72268,46грн., що складає 299795,72руб.РФ., витрати, повязані з митним оформленням товару неналежної якості в розмірі 29388,3грн., що складає 121912,8руб.РФ., витрати, повязані з оплатою послуг по перевалці щебеню, в розмірі 18610,89грн., що складає 77204,4руб.РФ., витрати, повязані з оплатою понаднормовного зберігання щебеню на території КСК №415, в розмірі 276399,4грн., що складає 1146600руб.РФ., втрати від інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання в розмірі 60476,73грн., 3% річних від простроченої суми зобовязання в розмірі 9820,72грн., а також витрати, повязані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 14125грн., витрати повязані з приїздом адвоката та представників позивача в судові засідання до господарського та апеляційного господарського суду Запорізької області в розмірі 5065,13грн., витрати, повязані з оплатою державного мита, в розмірі 5963,33грн. та витрати, повязані з оплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.
			Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. у справі №11-07/769-7/324/08-11/320/09 (суддя Гончаренко С.А.) в позові відмовлено.
			Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. у справі №11-07/769-7/324/08-11/320/09 (колегія суддів у складі головуючого судді Федорова І.О., суддів Яценко О.М., Кричмаржевського В.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базісгруп" на рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. у справі №11-07/769-7/324/08-11/320/09 залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. у справі №11-07/769-7/324/08-11/320/09 - без змін.
			Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. у справі №11-07/769-7/324/08-11/320/09 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
			Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові акти залишити без змін.
			Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
			Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 11.01.2007р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №4, за умовами п.1 якого відповідач продає, а позивач купує товар - щебінь гранітний на умовах DАF, станція переходу кордону Україна - Російська Федерація: Квашино. Сума договору на момент укладення складає 13680000 руб.
			В додатку №1 до даного договору сторонами було узгоджено найменування, кількість, ціна та вартість товару: щебінь гранітний фракції 5-20мм у кількості 36 тисяч тонн за ціною 380 рублів РФ за 1 тонну на загальну суму 13680000 рублів РФ.
			Як зясовано попередніми судовими інстанціями з договірних умов, визначених сторонами в пунктах 2.1, 2.3, 2.4 договору, ціна на товар встановлюється на момент підписання цього договору за 1 тонну товару і відображається в табл. 1 додатку №1, який є невідємною частиною даного договору. Якість товару повинна відповідати ДСТУ Б В.2.7-75-98. У випадку невідповідності якості товару, позивач зобов'язаний призупинити приймання товару та пред'явити обґрунтовану рекламацію відповідачу протягом одного робочого дня з дати виявлення невідповідності. Виклик представника відповідача обов'язковий для участі в продовженні приймання та складання двостороннього акту. Представник відповідача зобов'язаний прибути у триденний строк з дати отримання рекламації, не враховуючи часу, необхідного для проїзду. Зміст та предмет рекламації повинен бути підтверджений актом, складеним незацікавленою компетентною організацією (Торгівельно-промисловою палатою).
			Судом апеляційної інстанції зясовано, що за умовами п.3.5 договору товар вважається переданим відповідачем і прийнятим позивачем, якщо якість продукції відповідає сертифікату якості відповідача, а кількість і маса відповідають відвантажувальній специфікації.
			Апеляційним господарським судом також вказано, що пунктами 7.1, 7.2 договору сторони передбачили, що відповідальність відповідача наступає у випадку предявлення претензії позивачем стосовно кількості або якості партії Товару. Така претензія повинна бути предявлена відповідачу протягом трьох днів з моменту поставки Товару. Відповідач зобовязаний замінити дефектний Товар або поставити недопоставлений Товар протягом 30 днів з дня предявлення претензії. При розвязанні спорів, сторони керуються законодавством України.
			При цьому, судом апеляційної інстанції зясовано, що за умовами п.9.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р. Якщо до моменту закінчення строку дії Договору жодна з сторін не вимагатиме його розірвання, попередивши про це іншу сторону не менш, ніж за 30 днів до закінчення строку його дії, договір вважатиметься пролонгованим на наступний календарний рік.
			Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання умов даного договору позивач сплатив відповідачу 1064000 рублів РФ за платіжним дорученням №22 від 22.02.2007р., 05.11.2007р. позивачу було відвантажено 1387 тонн щебеню гранітного природного твердої фракції 5-20 на суму 527060 руб. РФ на підставі рахунку-фактури №45 за залізничною накладною від 05.11.2007р., із зазначенням про відсутність у позивача претензій щодо цієї поставки, та 21.12.2007р. відповідач здійснив поставку щебеню гранітного фракції 5-20 у кількості 1372 тонн на суму 521360руб. РФ на підставі рахунку-фактури №47 за залізничною накладною від 21.12.2007р.
			Суди попередніх інстанцій також встановили, що якість поставленого товару підтверджується паспортом якості №150, виданим виробником, та сертифікатом за формою СТ-1 №685371, виданим Торгівельно-промисловою палатою України, та гемологічним висновком. 
			Судами попередніх інстанцій з матеріалів справи (факсограми позивача, надісланої відповідачу 28.12.2007р., листа №37 від 28.12.2007р., телеграми №100 від 28.12.2007р.) зясовано, що первісний вантажоотримувач  ТОВ "Автодорстрой" по накладній №47463495 був змінений і фактично поставлену продукцію отримано КСК-415 ФГУТ "УССТ-4", філія якого здійснювала перевірку якості поставленого товару, додатково вказуючи, що 29.12.2007р. після того, як товар був вивантажений, що спричинило неможливим ідентифікувати його належність, позивач звернувся з телеграмою (рекламацією) про виклик представника відповідача, посилаючись на Акт випробування від 28.12.2007р., проведене лабораторією КСК №415. 
			Поряд з цим судом першої інстанції встановлено, що позивач в порушення умов п.2.4 договору, не призупиняв приймання товару, вивантаживши його, викликав представника вже після того як вивантажив товар, що позбавило можливості визначити, що товар, зазначений позивачем як неякісний, поставлений саме відповідачем і поступив саме у поставлених вагонах, оскільки проби повинні бути відібрані безпосередньо із вагонів відповідно до ДСТУ Б В.2.7-75-98 за обов'язковою участю представника відповідача відповідно до договору.
			При цьому, попередні судові інстанції вказали, що за умовами п.5.9 ДСТУ Б В.2.7-75-98, для контролю якості щебеню, що поставляється залізничним транспортом, крапкові проби відбирають при розвантаженні вагонів з потоку щебеню на стрічкових конвеєрах, використовуваних для транспортування його на склад споживача. Якщо конвеєрний транспорт при розвантаженні вагонів не застосовують, то крапкові проби відбирають безпосередньо з вагонів. Для цього поверхню щебеню у вагоні вирівнюють і в крапках відбору проб відривають лунки глибиною 0,2-0,4м. Крапки відбору проб повинні бути розташовані в центрі й у чотирьох кутах вагона, при цьому відстань від бортів вагона до крапок відбору проб повинна бути не менш 0,5м. З лунок проби відбирають совком, переміщаючи його знизу нагору уздовж стінки лунки.
			Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, акт випробувань від 28.12.2007р. не відповідає умовам договору, оскільки повинен бути складений незацікавленою організацією; для випробувань відібрано невідомо який щебінь і місце його відбору та до якої партії він належить також невідомо; перевірено щебінь на відповідність ТУ ГОСТ 8267-93 за зерновим складом та по забрудненню, тоді як за умовами договору він повинен відповідати ДСТУ Б В.2.7-75-98. 
			Попередніми судовими інстанціями також вказано, що позивач в обґрунтування поставки відповідачем 24.12.2007р. неякісного товару у кількості 1372тони (20 вагонів) послався на складений вантажоотримувачем КСК-415 акт випробувань від 17.01.2008р., складений експертом Інспекційного бюро "Сюрвей-Експерт" акт відбору проб (зразків) від 17.01.2008р., та висновок експерта Інспекційного бюро "Сюрвей-Експерт", які суди не прийняли як належні докази у звязку з проведенням цих заходів через 20 днів після отримання товару.
			Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з п.10 акту відбору проб від 17.01.2008р. зясовано, що проби щебеню невідомої фракції були відібрані із невідомого штабеля для випробувань на відповідність ГОСТ 8269.0-97, із зазначенням про недоведення постачальника товару і поставки щебеню відповідачем у штабелі за залізничною накладною №47463495 у 20ти напіввагонах вагою 1372 тони. Щебінь знаходиться на розвантажувальній площадці "КСК-415" навалом, сформований у окремо розташований штабель. 
			З огляду на зазначене, попередніми судовими інстанціями вказано, що визначений штабель був кимсь сформований, але не підтверджено ким і з чого його було сформовано, а відібрані таким чином зразки товару для експертизи були передані у лабораторію КСК-415 (вантажоотримувач), яка є зацікавленою особою. 
			При цьому, судами попередніх інстанцій також вказано, що акт випробувань не містить ніяких ознак чи посилань на те, що проводяться випробування саме проб (зразків), відібраних за актом відбору проб від 17.01.2008р. з отриманого поліпропіленового мішку з пломбою з відтиском "НПП" "СЕЗ". 
			Зі складеного КСК-415 акту випробування від 18.01.2008р. товару судами попередніх інстанцій встановлено, що в цьому акті вказано про невідповідність товару ТУ ГОСТ 8267-93, тоді як за вищезазначеним договором щебінь, що поставляється відповідачем позивачу, повинен відповідати ДСТУ Б В.2.7-75-98.
			Врахував вищевикладене, пославшись на приписи ст.688 ЦК України, вказав про недоведення позивачем поставки відповідачем неякісного товару, що спростовує твердження про порушення відповідачем умов договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позову, з чим погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи його без змін.
			Водночас, судом апеляційної інстанції вказано, що показники, зазначені в актах випробувань, проведених 28.12.2007р. та 18.01.2008р. лабораторією КСК-415, повністю ідентичні до десятих процента по всіх без винятку показниках, тоді як це не може бути можливим при двох різних відборах проб, із зазначенням, що для проведення випробування від 18.01.2008р. було відібрано 15кг невідомого щебеню, а за даними акту випробовувалось 10кг. 
			Крім того, апеляційним господарським судом вказано про порушення позивачем порядку відбору проб внаслідок не зазначення, з яких місць та в якому порядку вони відібрані. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок експерта базується не на доказах, а лише на твердженнях позивача та на акті випробувань лабораторії КСК-415, які є зацікавленими особами, додатково вказав, що за висновком експерта визначено, що 15кг відібраних лабораторних проб не відповідають по фізико-механічним показникам вимогам по зерновому складу, забрудненню та марці міцності даним, наведеним в Паспорті №150 від 21.12.2007р.
			Водночас судом апеляційної інстанції вказано, що порушення встановленого порядку зміни вантажоотримувача не може впливати на фактичного вантажоотримувача по спірній поставці.
			Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що перевірка якості продукції здійснювалась зацікавленою особою фактичним вантажоотримувачем, з яким позивачем укладено договір про надання послуг по перевалці інертних матеріалів, предметом якого є надання послуг позивачу вантажоотримувачем саме з прийомки, розвантаження, завантаження щебеню, а також його зберігання на відкритій площадці. 
			При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що листом від 02.10.2008р. №15/24-625 філія "КСК №415" підтвердила фактичне надходження спірної партії продукції від ТОВ "Куйбишевський гранітний карєр" на її адресу для наступної перевалки замовнику позивачу, заводська будівельна лабораторія, яка здійснювала відбір проб, є філією "КСК №415"ФГУП "УССТ № 4".
			Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відносно позовної вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу від 11.01.2007р. № 4, пославшись на умови його п.3.1, вказав, що даний договір на момент нового розгляду справи в 2009р. припинив свою дію з 01.01.2009р. у звязку з відсутністю згоди покупця на його подальшу пролонгацію, тоді як позовні вимоги заявлені в квітні 2008р. Врахував зазначене, а також недоведення позивачем здійснення відповідачем поставки неякісної продукції, суд апеляційної інстанції вказав і про відсутність підстав для повернення залишку авансового платежу в сумі 15580 руб. РФ, заявленого на підставі ч.3 ст.651 ЦК України та ч.1 ст.670 ЦК України у звязку з поставкою неякісного товару.
			Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.
			Місцевий та апеляційний господарські суди, розглядаючи заявлені позовні вимоги, дійшли передчасного висновку про зміну первісного вантажоотримувача ТОВ "Автодорстрой" та фактичне отримання товару КСК-415 ФГУТ "УССТ-4" без урахування приписів параграфів 2, 3 ст.20 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951р. (зі змінами та доп.), за якою "отправитель может произвести следующие изменения договора перевозки: 1) взять груз со станции отправления; 2) изменить станцию назначения. При этом в случае необходимости следует указать пограничные станции, через которые после изменения договора перевозки должен проследовать груз; 3) изменить получателя груза; 4) возвратить груз на станцию отправления.
			Получатель может произвести следующие изменения договора перевозки: 1) изменить станцию назначения груза в пределах страны назначения; 2) изменить получателя груза. При этом получатель может произвести изменение договора перевозки на основе настоящего Соглашения только на входной пограничной станции страны назначения и только тогда, когда груз еще не отправлен с этой станции. В том случае, когда груз уже проследовал входную пограничную станцию страны назначения, изменение договора перевозки получателем производится только в соответствии с внутренними правилами, действующими на железной дороге назначения. ".
			Згідно параграфів 5-10 ст.20 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)" від 01.11.1951р. (зі змінами та доп.) "изменение договора перевозки производится на основании письменного заявления отправителя или получателя по форме Приложения 17. Дорога назначения может применять форму заявления об изменении договора перевозки получателем, установленную внутренними правилами, действующими на этой железной дороге. Отправитель должен заполнить заявление об изменении договора перевозки в соответствии с предписаниями параграфа 2 статьи 7 относительно его перевода на рабочие языки ОСЖД. Станция отправления подтверждает получение заявления об изменении договора перевозки наложением календарного штемпеля на дубликат накладной под заявлением отправителя, а также подписью работника станции, принявшего заявление, после чего она возвращает дубликат накладной отправителю. Заявление получателя об изменении договора перевозки может быть представлено им без предъявления дубликата накладной. 
			О поступившем заявлении отправителя об изменении договора перевозки станция отправления или пограничная станция, если груз проследовал эту станцию, должна за счет отправителя сообщить телеграммой станциям пути следования, а также станции назначения. Телеграмма должна быть подтверждена направлением подлинного заявления об изменении договора перевозки на ту станцию, на которой груз был задержан согласно телеграмме. Однако эта станция должна изменить договор перевозки на основании телеграфного уведомления станции отправления, не ожидая получения письменного заявления отправителя. Железная дорога не несет в этом случае ответственности за возможные искажения телеграфом заявления отправителя.
			Право отправителя на изменение договора перевозки прекращается с момента получения накладной получателем или прибытия груза на входную пограничную станцию дороги назначения, если на ней имеется письменное заявление получателя или телеграфное уведомление станции назначения о заявлении получателя об изменении договора перевозки. 
			Отправитель не отвечает за последствия, возникающие в результате изменения договора перевозки, произведенного на основании письменного заявления получателя или телеграфного уведомления станции назначения. 
			Изменение договора перевозки может быть произведено один раз отправителем и один раз получателем.
			Железная дорога имеет право отказать в изменении договора перевозки или задержать осуществление этого изменения только в случаях, если: 1) это неосуществимо для станции железной дороги назначения, которая должна изменить договор перевозки, в момент получения письменного заявления или телеграфного уведомления станции отправления или станции назначения; 2) это может нарушить эксплуатацию железной дороги; 3) этому противоречат внутренние законы и правила стран, железные дороги которых участвуют в перевозке; 4) при изменении станции назначения стоимость груза не покрывает всех предполагаемых расходов по перевозке до новой станции назначения, кроме случаев, когда сумма этих расходов вносится немедленно или гарантируется."
			З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій, стверджуючи про зміну первісного вантажоотримувача ТОВ "Автодорстрой" та отримання товару КСК-415 ФГУТ "УССТ-4", не з'ясували, чи були дотримані приписи вказаних норм при зміні договору перевезення.
			Поряд з цим, згідно параграфу 1 ст.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)" від 01.11.1951р. (зі змінами та доп.) "Договор перевозки оформляется накладной единого образца. Накладная состоит из листов: 1) - оригинал накладной; 2) - дорожная ведомость; 3) - дубликат накладной; 4) - лист выдачи груза; 5) - лист уведомления о прибытии груза по форме Приложений 12.1 или 12.2, а также необходимого количества дополнительных экземпляров дорожной ведомости по форме Приложений 12.3 или 12.4, а именно: - двух экземпляров для дороги отправления и - одного экземпляра для каждой участвующей в перевозке транзитной железной дороги. 
			Отправителем к накладной могут прикладываться дополнительные экземпляры дорожной ведомости для выполнения таможенных правил в пути следования или на дороге назначения.
			Одновременно с предъявлением груза к перевозке отправитель для каждой отправки должен представить станции отправления правильно заполненную и подписанную накладную. Накладная должна быть заполнена в строгом соответствии с Пояснениями по заполнению накладной СМГС (Приложение 12.5), а при перевозке грузов в страны, железные дороги которых не являются участницами СМГС и не применяют положения СМГС, в соответствии с Приложением 12.6 к СМГС.
			Во внутренних правилах, действующих на дороге отправления, может предусматриваться составление необходимого количества дополнительных экземпляров дорожной ведомости станций отправления, а также иное количество дополнительных экземпляров дорожной ведомости для дороги отправления.
			Листы 1, 2, 4 и 5 накладной сопровождают груз до станции назначения. Лист 3 накладной (дубликат накладной) возвращается отправителю после заключения договора перевозки. Этот лист не имеет силы оригинала накладной (листа 1 накладной).
			Данные, вносимые в накладную, должны быть написаны разборчиво чернилами, шариковой ручкой (если это не противоречит внутренним правилам, действующим на дороге отправления), на пишущей машинке, компьютере, выполнены типографским способом или нанесены штемпелем. Красным цветом данные вносятся только в тех случаях, когда это специально предписано настоящим Соглашением. 
			Все сведения в накладную должны быть внесены отправителем или железной дорогой в соответствующие графы. 
			Сокращения при заполнении накладной не допускаются, за исключением сокращений, приведенных в Приложении 12.5, и случаев, предусмотренных в § 7 данной статьи и в § 2 статьи 15. Налагаемые на накладную штемпели должны иметь ясные и четкие оттиски. Сведения, внесенные отправителем, не должны иметь исправлений (зачеркиваний, заклеиваний текста и т. п.), а также подчисток или помарок. 
			В исключительных случаях отправитель может сделать исправление в накладной не более чем в одной графе или в двух, если они взаимно связаны. При этом сделанное исправление должно быть им оговорено в графе "Особые заявления отправителя" и заверено подписью или штемпелем. 
			Изменения и дополнения сведений, внесенных в накладную железной дорогой, делаются за подписью соответствующего работника железной дороги и заверяются станционным штемпелем." 
			Проте суди попередніх інстанцій вказані приписи залишили поза увагою, та відповідно всупереч вимог ст.43 ГПК України не витребували у відповідача 4-ого аркушу залізничної накладної "Лист выдачи груза", довідку станції призначення для з'ясування особи, яка розкредитувала та отримала вантаж за спірною залізничною накладною (т.2 а.с.3-4).
			Крім того, у відповідності до параграфу 5 ст.7 вказаної Угоди, "все сведения в накладную должны быть внесены отправителем или железной дорогой в соответствующие графы. Изменения и дополнения сведений, внесенных в накладную железной дорогой, делаются за подписью соответствующего работника железной дороги и заверяются станционным штемпелем."
			Судами попередніх інстанцій також не з'ясовано правовідносини між ТОВ "Автодорстрой", філією КСК-415 та позивачем, та підстави зазначення відповідачем у вказаній залізничній накладній - ТОВ "Автодорстрой", як вантажоодержувача щебеню гранітного, у визначеній в ній кількості, що зумовлює передчасність висновків судів попередніх інстанцій про поставку відповідачем позивачу щебеню гранітного за вказаною залізничною накладною.
			Водночас у відповідності до п.4 Правил заповнення перевізних документів на перевезення вантажів залізничним транспортом, затверджених Наказом Міністерства шляхів сполучення Російської Федерації №39 від 18.06.2003р., "при переадресовке груза по первоначальным перевозочным документам зачеркиваются (так, чтобы при необходимости можно было прочитать зачеркнутое) наименование станции назначения и ее код, грузополучатель и его код в оригинале накладной и дорожной ведомости и указываются новые данные и их коды в соответствии с распоряжением о переадресовке. Исправления заверяются подписью уполномоченного представителя перевозчика и штемпелем станции переадресовки. Кроме того, в графе 3 оригинала накладной и в верхней части бумажной дорожной ведомости делается отметка «Груз переадресован по распоряжению с указанием должности, ФИО лица, подписавшего распоряжение, его реквизитов, наименования новой станции назначения для выдачи получателю в указанием наименования нового получателя, его кода ОКПО и четырехзначного кода, присвоенного перевозчиком)». Отметка заверяется подписью уполномоченного представителя перевозчика и его штемпелем на станции переадресовки.
			При перевозке груза по электронной накладной в электронную накладную вносятся аналогичные сведения. Распечатанный при оформлении переадресовки оригинал первоначальной электронной накладной по форме ГУ-27у-ВЦ заверяется в графе «Отметки перевозчика»подписью уполномоченного представителя перевозчика и штемпелем станции переадресовки.".
			Поряд з цим, судами вказано про підтвердження якості поставленого відповідачем позивачу товару гемологічним висновком без зазначення його реквізитів, а також не витребувано та не надано належної правової оцінки всупереч приписів ст.43 ГПК України радіологічному протоколу №31/02/07, зазначеному у вказаній залізничній накладній.
			Суд апеляційної інстанції, вказав про відсутність пролонгації договору та припинення ним дії з 01.01.2009р., не виклав, всупереч приписів ст.105 ГПК України, свого висновку відносно позовних вимог щодо розірвання договору, тоді як суд першої інстанції, всупереч приписів ст.84 ГПК України, не навів обґрунтувань відмови у задоволенні цих позовних вимог.
			Крім того, судами попередніх інстанцій, всупереч приписів ст.ст.84, 105 ГПК України, не викладені висновки й щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми залишку авансового платежу в розмірі 3755,71грн., що складає 15580руб.РФ., витрат, повязаних з оплатою послуг по перевезенню вантажу, в розмірі 72268,46грн., що складає 299795,72руб.РФ., витрат, повязаних з митним оформленням товару неналежної якості в розмірі 29388,3грн., що складає 121912,8руб.РФ., витрат, повязаних з оплатою послуг по перевалці щебеню, в розмірі 18610,89грн., що складає 77204,4руб.РФ., витрат, повязаних з оплатою понаднормовного зберігання щебеню на території КСК №415, в розмірі 276399,4грн., що складає 1146600руб.РФ., втрат від інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання в розмірі 60476,73грн., 3% річних від простроченої суми зобовязання в розмірі 9820,72грн., а також витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 14125грн., витрат, повязаних з приїздом адвоката та представників позивача в судові засідання до господарського та апеляційного господарського суду Запорізької області в розмірі 5065,13грн.
			Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобовязує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
			З огляду на викладені вимоги ГПК України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду. 
			Натомість з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті оскаржених судових актів не взято до уваги та не витребувано усіх доказів у справі в їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, що, враховуючи суть спору, свідчить про незясування судами усіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, а тому передчасними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови позивачу у позові.
			Оскільки передбачені ст.ст.1115, 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. у даній справі підлягають скасуванню з передачею даної справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.
			Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права. 
			Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
			 
				 Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р., Вищий господарський суд України 
				 ПОСТАНОВИВ:
				 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базисгруп" задовольнити частково.
				Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. у справі №11-07/769-7/324/08-11/320/09 скасувати, справу №11-07/769-7/324/08-11/320/09 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.
				Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
				 
					 
					Головуючий суддя:Н. Дунаєвська 
					 Судді:  Н. Мележик  
						С. Владимиренко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...