Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/580/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2022. Зареєстровано: 23.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2022.
Дата набрання законної сили: 06.04.2023
Результат оскарження 06.04.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: п/360/585/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		22 листопада 2022 року Справа № 360/580/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,   
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач І, ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач ІІ, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому з урахуванням уточнених вимог, просить: 
		- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979, періодів роботи з 30.09.1999 по 10.04.2001 та з 10.04.2001 по 06.03.2002, періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку протиправним;
		- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №123950002597 від 17.11.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979, роботи з 30.09.1999 по 10.04.2001 та з 10.04.2001 по 06.03.2002, догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку та здійснити призначення пенсії за віком з урахуванням до страхового стажу вищезазначених періоів з дня звернення за призначенням пенсії - 12.11.2021.
		В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 12.11.2021 звернулася до Відділу обслуговування громадян № 1 (Сервісний центр) смт. Мілове Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення пенсії за віком.
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 123950002597 від 17.11.2021 в призначенні пенсії було відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 
		З зазначеного рішення вбачається, що до загального страхового стажу позивача не зараховані періоди: 
		навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979, оскільки свідоцтво про навчання засвідчено печаткою, відтиск якої не читається; 
		роботи з 30.09.1999 по 10.04.2001 на посаді диспетчера у Державному сільськогосподарському підприємстві "Зоря", оскільки відсутній підпис відповідальної особи у записі про звільнення; 
		роботи з 10.04.2001 по 06.03.2002 на посаді різноробочого у ТОВ "Стрільцівське", оскільки номера наказів про зарахування та звільнення дописані іншим чорнилом; 
		догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, оскільки у свідоцтвах про народження дітей відсутні позначки про отримання паспортів. 
		Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, оскільки наданими документами підтверджено право позивача на зарахування зазначених періодів до страхового стажу, а зазначені у рішенні відповідачем недоліки не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальне забезпечення.
		Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
		Позивач 12.11.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 та засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який був уповноважений розглянути подану позивачем заяву.
		Після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
		До страхового стажу не зараховано:
		- період навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979, оскільки свідоцтво про навчання засвідчено печаткою, відтиск якої не читається;
		- період роботи з 30.09.1999 по 10.04.2001, оскільки відсутній підпис відповідальної особи у записі про звільнення;
		- період роботи з 10.04.2001 по 06.03.2002, оскільки номера наказів про зарахування та звільнення дописано іншим чорнилом;
		- періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5), оскільки у свідоцтвах про народження дітей відсутня позначка про отримання паспорту.
		Також зазначено, що позовна вимога в частині зобов`язання призначити пенсію з 12.11.2021 не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматися відповідне рішення, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України
		На підставі зазначеного управління у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
		Позивач 12.11.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який був уповноважений розглянути подану позивачем заяву.
		За наслідками розгляду заяви позивача, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.
		Отже, за відсутності дій з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, що б свідчили про порушення ним норм чинного пенсійного законодавства України, тобто за відсутності незаконних та неправомірних дій/бездіяльності, управління не може нести відповідальність (бути відповідачем по даній адміністративній справі) та бути зобов`язаним до вчинення тих чи інших дій.
		З огляду на вищенаведене, управління вважає вимоги до відповідача необґрунтованими та безпідставними.
		Ухвалою суду від 31.01.2021 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
		Ухвалою суду від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Ухвалою суду від 29.09.2022 повторно витребувано у відповідачів докази по справі.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 12.11.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії за віком.
		За наслідками розгляду заяви позивача від 12.11.2021 та наданих нею документів Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 123950002597 від 17.11.2021 про відмову у призначені пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.
		В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявника становить 60 років. 
		Необхідний страховий стаж за статтею 26 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років. 
		Страховий стаж особи становить 23 роки 4 місяці.
		За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано:
		період навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979, оскільки свідоцтво про навчання засвідчено печаткою відтиск якої не читається;
		період роботи з 30.09.1999 по 10.04.2001 на посаді диспетчера у Державному сільськогосподарському підприємстві "Зоря", оскільки відсутній підпис відповідальної особи у записі про звільнені;
		період роботи з 10.04.2001 по 06.03.2002 на посаді різноробочого у ТОВ "Стрільцівське", оскільки номера наказів про зарахування та звільнення дописані іншим чорнилом;
		періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки у свідоцтвах про народження дітей відсутня позначка про отримання паспорту.
		Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 06.11.2024.
		Отже, спірними періодами страхового стажу позивача є: період навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979, період роботи з 30.09.1999 по 06.03.2002 та періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
		На підтвердження періоду навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979 позивачем надано свідоцтво № НОМЕР_2 від 05.07.1979, відповідно до якого позивач у вересні 1978 року почала та у липні 1979 року закінчила з відривом від виробництва навчання у Ворошиловградському обласному навчальному комбінаті УПК ЦСУ за навчальним планом 02/СКП та рішення кваліфікаційної комісії (протокол № 54 від 05 липня 1979 року) ОСОБА_2 присвоєна кваліфікація бухгалтера сільськогосподарського виробництва.
		Також надано додаток до свідоцтва № НОМЕР_2 - виписку з протоколу засідання кваліфікаційної комісії.
		Відтиск печатки, якою засвідчено свідоцтво № НОМЕР_2 , не є чітким, проте відтиск печатки на додатку до свідоцтва № НОМЕР_2 є чітким та розбірливим.
		Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.08.1980 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали 09.08.1980 шлюб та після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
		Отже, після одруження позивач змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ».
		Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 , заповнення якої розпочато 13.09.1979, містить такі записи  щодо спірних періодів роботи:
		ДСП «Зоря» Міловського району:
		-          30.09.1999 прийнята за переводом з установи УЛ 314/108 диспетчером транспортного цеху (запис № 8, наказ № 3 від 30.09.1999);
		-          26.04.2000 переведена обліковцем (запис № 9, наказ № 78 від 26.04.00);
		-          06.05.2000 переведена різноробочою (запис № 10, наказ № 177 від 31.05.00);
		-          ДП «Зоря» з 25.09.2000 реорганізоване в КСП «Зоря» (запис № 11, наказ № 689 від 25.09.2000);
		-          25.09.2000 звільнена з роботи, у зв`язку з переводом у КСП «Зоря» п.5 ст. 36 КЗпП України (запис № 12, наказ № 191 від 25.09.2000);
		Колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» Міловського району:
		-          26.09.2000 прийнята по переводу з ДСП «Зоря» різноробочою (запис № 13, протокол № 1 від 26.09.2000);
		-          10.04.2001 у зв`язку з реорганізацією КСП «Зоря» звільнена за ст. 36 п. 5 КЗпП України (по переводу в ТОВ «Стрільцівське» (запис № 14, протокол № 11 від 27.04.2001);
		ТОВ «Стрільцівське» Міловського району:
		-          10.04.2001 прийнята на роботу за переводом із КСП «Зоря» в якості різноробочої (запис № 15, протокол № 1 від 10.04.2001);
		-          06.03.2002 звільнена з роботи за ст. 36 п. 1 (за згодою сторін) (запис № 16, протокол № 32 від 06.03.2002). 
		Зазначені записи завірені печатками підприємств.
		В записі № 14 відсутній підпис голови КСП «Зоря».
		На підтвердження періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку позивачем надано: 
		свідоцтво серії НОМЕР_5 від 27.08.1985 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та свідоцтво серії НОМЕР_6 про смерть 10.09.1993 ОСОБА_6 ;
		свідоцтво серії НОМЕР_7 від 19.07.2011 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 з відміткою «повторно» та паспорт на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_8 , виданий Міловським РВ УМВС України в Луганській області 12.08.2011.
		Отже, спірним при вирішенні даної справи є обрахунок страхового стажу позивача та право на призначення пенсії за віком.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
		Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
		Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 (далі - Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058).
		Статтею 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
		Згідно частин першої та другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
		Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №1058 до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (до 01 січня 2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
		Не зараховуючи періоди роботи з 30.09.1999 по 10.04.2001 на посаді диспетчера у ДСП "Зоря" та з 10.04.2001 по 06.03.2002 на посаді різноробочого у ТОВ "Стрільцівське", відповідач посилається на відсутність засвідчення запису про звільнення підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи та допис номерів наказів про зарахування та звільнення позивача іншим чорнилом відповідно.
		Однак, слід зазначити, що записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені печатками, проставленими після записів про звільнення.
		У період внесення записів про роботу, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58).
		Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
		Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
		Відповідно до п.4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
		З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
		Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка звертається за призначенням пенсії, у недоліках таких записів.
		Таким чином, записи у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів роботи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
		Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
		Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
		З аналізу наведених норм, випливає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність підпису у трудовій книжці на записі про звільнення чи внесення відомостей різними чорнилами не можуть бути підставами для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу.
		Слід зазначити, що не зарахування спірного стажу суперечить принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, так як на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
		Відсутність підпису на записах в трудовій книжці чи внесення відомостей різними чорнилами не можуть бути підставами для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність, повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
		Крім того, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не проведено позивачу зарахування спірних періодів роботи.
		Щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979, суд зазначає таке.
		Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
		Пунктом 8 Порядку № 637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
		На підтвердження періоду навчання з 01.09.1978 по 05.07.1979 у Ворошиловградському обласному навчальному комбінаті УПК ЦСУ позивачем надано свідоцтво № 720390 від 05.07.1979 з випискою з протоколу засідання кваліфікаційної комісії, затверджені печатками та підписами уповноваженої особи.
		В даному випадку, судом встановлено, що вказані записи у свідоцтві та виписці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим нечіткість відбитку печатки на свідоцтві не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду навчання до стажу.
		Крім того, жодних доказів визнання свідоцтва про навчання недостовірним відповідачем суду не надано.
		Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, суд зазначає таке.
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
		Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто, ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788 та законодавством СРСР.
		За приписами частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
		Частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
		Пунктом 11 Порядку № 637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
		Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
		Таким чином, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів, коли позивач здійснювала догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтвах про народження дітей відміток про одержання паспортів, є протиправною.
		Крім того, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у наданих позивачем для призначення пенсії документах, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.
		Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
		Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
		Натомість, відповідач проігнорував вищезазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу. 
		З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на перерахунок пенсії.
		Однак, до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останнім вживались будь-які заходи з метою перевірки правильності внесених записів у трудову книжку позивача та наданих нею документів.
		Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз`яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (п. 3.3. Порядку № 22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку № 637) для з`ясування спірних обставин справи. 
		Щодо позиції відповідача ІІ стосовно того, що фактично рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу виносилися відповідачем І - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, і такі дії є правомірними, суд зазначає таке.
		Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
		Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
		Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
		Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
		Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
		Таким чином, нормами статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 44 Закону № 1058 прямо визначено, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду.
		Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі також - Положення № 280), передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого,  щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
		Згідно пункту 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
		Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі також - Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
		Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
		Згідно пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення).
		Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
		Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
		Відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» у Луганській області Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
		Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 внаслідок реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в Луганській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області покладені функції з призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
		Згідно відомостей офіційного сайту, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має такі структурні підрозділи:
		1)   Сектор обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр), місце розташування - місто Сєвєродонецьк;
		2)   Відділ обслуговування громадян № 1 (сервісний центр), місце розташування - смт Біловодськ, смт Мілове;
		3)  Відділ обслуговування громадян № 2 (сервісний центр), місце розташування - смт Білокуракине, смт Новопсков;
		4) Відділ обслуговування громадян № 3 (сервісний центр), місце розташування - м Кремінна;
		5) Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр), місце розташування - м Лисичанськ;
		6) Відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр), місце розташування - смт Марківка;
		7) Відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр), місце розташування - смт Новоайдар, м Щастя;
		8) Відділ обслуговування громадян № 7 (сервісний центр), місце розташування - м. Попасна;
		9) Відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр), місце розташування - м. Рубіжне;
		10) Відділ обслуговування громадян № 9 (сервісний центр), місце розташування - м. Сєвєродонецьк;
		11) Відділ обслуговування громадян № 10 (сервісний центр), місце розташування - м Сватово, смт Троїцьке;
		12) Відділ обслуговування громадян № 11 (сервісний центр), місце розташування - смт Станиця Луганська;
		13)  Відділ обслуговування громадян № 12 (сервісний центр), місце розташування - м. Старобільськ.
		Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, що призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
		При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
		Також згідно змісту Положення про Пенсійний фонд України у останнього зовсім відсутні функції щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
		У Пенсійного фонду України наявні повноваження стосовно організації, координації та контролю «роботи» саме «територіальних органів», серед іншого, щодо здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначення (перерахунку) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
		Аналіз зазначених норм законів та нормативно-правових актів свідчить про те, що Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення № 280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
		Пунктом 1.1. розділу I Порядку 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).
		Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає пенсію».
		Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
		Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
		Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає пенсію».
		Виключно «орган, що призначає пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
		ГУПФУ в Луганській області як «орган, що призначає пенсію», правильно виконав положення пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1.
		Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
		Відповідач І та ІІ пояснили, що з урахуванням п.4.2 Порядку 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області винесло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.
		Зазначені дії як відповідача І, так і відповідача ІІ не відповідають положенням пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, оскільки згідно вказаної норми засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію».
		Тобто, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач ІІ зобов`язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію», яким і є відповідач ІІ - ГУПФУ в Луганській області.
		ГУПФУ в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
		Саме серед 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності повинен був визначений один структурний підрозділ, який повинен був сформувати атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
		Натомість, таким структурним підрозділом був визначений відповідач І - ГУПФУ в Одеській області.
		Зазначені дії не регламентовані жодною правовою нормою, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення.  
		ГУПФУ в Одеській області не є структурним підрозділом ГУПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи.  
		Пенсійний фонд України в силу приписів норм законодавства та Положення про Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями призначати пенсії, відповідно серед його територіальних органів (якими є як ГУПФУ в Луганській області, так і ГУПФУ в Одеській області) не може визначатися «структурний підрозділ», який в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу.
		Таким чином, відповідач І не мав правових підстав для розгляду заяв та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про призначення пенсії до відповідача ІІ.
		В силу приписів пункту 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 саме керівник ГУПФУ в Луганській області повинен підписати рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, оскільки ГУПФУ в Луганській області і є тим «органом, що призначає пенсію».
		Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
		Враховуючи вище викладені обставини, відповідач 1 допустив грубе порушення пунктів 4.2., 4.3. та 4.7. розділу ІV Порядку 22-1, неправомірно допустивши після реєстрації заяви позивача визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Одеській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
		У зв`язку з чим оскаржуване рішення відповідача І підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
		Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:
		- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
		- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу ОСОБА_1 за її заявою від 12.11.2021 про призначення пенсії за віком;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 123950002597 від 17.11.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період навчання у Ворошиловградському обласному навчальному комбінаті УПК ЦСУ з 01.09.1978 по 05.07.1979, період роботи у Державному сільськогосподарському підприємстві "Зоря" з 30.09.1999 по 10.04.2001; період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Стрільцівське" з 10.04.2001 по 06.03.2002; періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , та здійснити призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу вищезазначених періодів з дня звернення за призначенням пенсії - 12.11.2021.
		Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.
		Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
		Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Таким чином, зобов`язання відповідача ІІ призначити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії з урахуванням всіх періодів роботи, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачами не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком з урахуванням всіх періодів роботи.
		Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем І під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
		З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
		Позиція відповідача ІІ стосовно вимоги позивача стягнути за рахунок асигнувань ГУПФУ сплаченого позивачем судового збору та відсутність, на його думку, правових підстав для такого стягнення з урахуванням положень частин першої та другої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є хибною з огляду на таке.
		Судовий збір є видом судових витрат, питання розподілу якого врегульовано главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України та нормами Закону України «Про судовий збір». Питання стягнення судового збору не є позовними вимогами, а в обов`язковому порядку вирішується судом при вирішенні справи по суті.
		Як наслідок, посилання відповідача на положення статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при вирішенні питання про розподіл судового збору є безпідставним.
		За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією № 66 від 18.01.2022.
		Як вже зазначено, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
		З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачами конституційного права позивача на призначення пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 496,20 грн з кожного.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 82, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу ОСОБА_1 за її заявою від 12.11.2021 про призначення пенсії.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 123950002597 від 17.11.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період навчання у Ворошиловградському обласному навчальному комбінаті УПК ЦСУ з 01.09.1978 по 05.07.1979, період роботи у Державному сільськогосподарському підприємстві "Зоря" з 30.09.1999 по 10.04.2001; період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Стрільцівське" з 10.04.2001 по 06.03.2002; періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , та здійснити призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу вищезазначених періодів з дня звернення за призначенням пенсії - 12.11.2021.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя                                                             С.В. Борзаниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...