Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1080/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2022. Зареєстровано: 26.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2022.
Дата набрання законної сили: 16.05.2023
Результат оскарження 16.05.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/360/1091/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		25 листопада 2022 року Справа № 360/1080/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі  позивач) до Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області (далі  відповідач), в якій просить суд:
		- визнати противоправною бездіяльність відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу; 
		- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача періоди роботи: з 09.03.1992 по 23.10.1993 машиністом підземних установок з повним робочим днем на підземній роботі на Шахті Молодогвардійська ВО Краснодонвугілля та з 16.05.1996 по 31.12.1998 гірником підземним з повним робочим днем на підземній роботі на Шахті Молодогвардійська ВО Краснодонвугілля; 
		- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням до пільгового стажу роботи позивача періодів роботи: з 09.03.1992 по 23.10.1993 машиністом підземних установок з повним робочим днем на підземній роботі на Шахті Молодогвардійська ВО Краснодонвугілля та з 16.05.1996 по 31.12.1998 гірником підземним з повним робочим днем на підземній роботі на Шахті Молодогвардійська ВО Краснодонвугілля.
		В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (сервісному центрі №12) з 23.09.2019.
		При нарахуванні пенсії в пільговий стаж роботи за списком №1 не були зараховані періоди роботи: з 09.03.1992 по 23.10.1993 та з 16.05.1996 по 31.12.1998 на Шахті Молодогвардійська ВО Краснодонвугілля. 
		На звернення позивача до сервісного центру №12 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про перерахунок пільгової пенсії з урахуванням зазначених періодів роботи, листом від 18.01.2022 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю уточнюючих довідок про пільгових характер роботи.
		Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправно та не відповідає чинному законодавству України, а тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. 
		Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
		Позивач знаходиться на обліку в управлінні та отримує пенсію на пільгових умовах за списком №1 з 23.09.2019.
		До пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано періоди роботи по причині відсутності підтвердження пільгового стажу уточнюючими довідками підприємств: з 09.03.1992 по 23.10.1993 на шахті «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»; з 16.05.1996 по 31.12.1998 в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля».
		20.12.2021 позивач звернувся із заявою довільної форми про проведення перерахунку пенсії із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 та 16.05.1996 по 31.12.1998, які не були враховані в пільговий період при призначенні пенсії. 
		Відповідь на звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надіслано заявнику листом Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.01.2022 №229-5932/Ш-02/8-1200/22.
		Рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не приймалось, оскільки із заявою відповідного зразку (додаток 1 до Порядку №22-1) він не звертався.
		З огляду на вищевикладене та відповідно до Закону №1207-VII, провести перерахунок пенсії з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 вищезазначених періодів роботи за нормами статті 114 Закону, немає законних підстав.
		На підставі зазначеного управління у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію на пільгових умовах.
		20.12.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, зареєстрованою за вх. № 5932/14-1200-21, про перерахунок пенсії з урахуванням періодів роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 та з 16.05.1996 по 31.12.1998, які не буди зараховані в пільговий період при призначенні пенсії.
		Листом від 18.01.2022 № 229-5932/Ш-02/8-1200/22 відповідач повідомив, що до пільгового стажу позивача за Списком № 1 не зараховано періоди роботи по причині відсутності підтвердження пільгового стажу уточнюючими довідками підприємств: з 09.03.1992 по 23.10.1993 - на шахті «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»; з 16.05.1996 по 31.12.1998 в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля».
		Також зазначено, що незважаючи на перереєстрацію даного підприємства в м. Маріуполі Донецької області, всі архіви та документація залишилися в м. Сорокине (раніше Краснодон) Луганської області, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопаду 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами та доповненнями) є тимчасово окупованою територією України, відповідно довідки, які створені будь  якими органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території України не є дійсними.
		З огляду на вищевикладене та відповідно до Закону 1207-VII, провести перерахунок пенсії з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 вищезазначених періодів роботи за нормами статті 114 Закону, немає законних підстав.
		Отже, спірними періодами пільгового стажу позивача є періоди роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 на шахті «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» та з 16.05.1996 по 31.12.1998 в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля».
		Трудова книжка позивача, серії НОМЕР_2 , заповнення якої розпочато 13.08.1987, додана до заяви про призначення пенсії, містить такі записи щодо спірних періодів роботи:
		шахта «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»:
		-09.03.1992 прийнято учнем гірника з повним робочим днем на підземних роботах (запис № 9, наказ № 267 від 02.03.1992);
		-11.06.1992 переведено машиністом підземних установок з повним робочим днем на підземних роботах (запис № 10, наказ № 248);
		-23.10.1993 звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України (запис № 11, наказ № 435 від 25.10.1993);
		Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»:
		-16.05.1996 прийнято гірником підземним з повним робочим днем на підземних роботах (запис № 14, наказ № 150 від 05.05.1996);
		-16.10.1996 шахта «Молодогвардійська» п/о «КУ» перейменована в державне відкрите акціонерне товариство «Молодогвардійська ГХК «КУ» (запис № 15, рішення № 892);
		-08.04.2003 ДВАТ «Молодогвардійська ГХК «КУ» реорганізовано в «Молодогвардійський відокремлений підрозділ в складі ДП «КУ» (запис № 16, наказ № 28 від 08.04.03 ДП «КУ»);
		-22.06.2004 Відокремлений підрозділ «Молодогвардійський» державного підприємства «КУ» перейменовано у відокремлений підрозділ «Молодогвардійське» відкритого акціонерного товариства «КУ» (запис № 17, наказ № 58 від 22.06.04 ВАТ «КУ»);
		-01.11.2004 звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 18, наказ № 364 від 01.11.04).
		Зазначені записи завірені підписами посадових осіб та печаткою підприємства.
		Отже, спірним при вирішенні даної справи є не право позивача на призначення пенсії, оскільки таке призначення вже відбулось, а перерахунок пенсії з урахуванням пільгових періодів роботи.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року№ 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (даліЗакон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
		Статтею 114 Закону № 1058 врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
		Згідно зпунктом 2ПрикінцевихположеньЗакону України "Про загальнообов`язковедержавнепенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливоважкимиумовамипрацізаСписком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників,затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (даліПорядок № 383) до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списківза умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
		Відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788 (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення», Закон № 1788), положення якої кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Так, відповідно до приписів пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
		Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
		Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
		Судом встановлено, що записи про спірні періоди роботи позивача засвідчено відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення немає. Записи проведені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
		Крім того, відповідачем взагалі не зазначено в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки.
		Отже, робота позивача у період з 09.03.1992 по 23.10.1993 та з 16.05.1996 по 31.12.1998 на посадах гірника підземного та машиніста підземних установок повністю підтверджується записами його трудової книжки, тому у відповідача були відсутні підстави для неврахування спірних періодів роботи позивача до його пільгового стажу при призначенні пенсії.. 
		Щодо доводів відповідача про ненадання уточнюючих довідок як на підставу відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу, суд зазначає, що нормами Порядку № 637 додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
		Також суд зауважує, що записи у трудовій книжці про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства, і дефектів їх вчинення не мають.
		Більш того, відповідачем взагалі не зазначено, з яких підстав не взято до уваги зазначені записи при призначенні пенсії позивачу.
		Також відповідачем не надано, а судом не виявлено доказів того, що спірні записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури. 
		З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
		Отже, судом встановлено, що пенсійним органом при призначенні пенсії неправильно обраховано пільговий стаж позивача, а тому є всі підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 та з 16.05.1996 по 31.12.1998 та перерахунку пенсії за його заявою від 20.12.2021.
		Крім того, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.
		Однак, до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останнім вживались будь-які заходи з метою перевірки правильності внесених записів у трудову книжку позивача.
		Суд звертає увагу, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
		Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих документів, зокрема, записів у трудовій книжці.
		Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
		Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].
		Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		В рамках адміністративного судочинства:
		дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
		бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
		рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
		Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
		Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
		- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
		- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
		- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);
		- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Зважаючи на обставини справи, судом встановлена наявність факту щодо неправильного розрахунку відповідачем пільгового стажу позивача. 
		Таким чином, настання для позивача негативних наслідків пов`язано саме із діями відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 та з 16.05.1996 по 31.12.1998 та не здійснення перерахунку пенсії за його заявою від 20.12.2021.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 на шахті «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» та з 16.05.1996 по 31.12.1998 в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 20.12.2021, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 на шахті «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» та з 16.05.1996 по 31.12.1998 в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля».
		Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.
		Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
		Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Таким чином, зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи та здійснити перерахунок пенсії є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією № 0.0.2445075555.1 від 04.02.2022.
		Як вже зазначено, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
		З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 на шахті «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» та з 16.05.1996 по 31.12.1998 в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля»;
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 20.12.2021, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 09.03.1992 по 23.10.1993 на шахті «Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» та з 16.05.1996 по 31.12.1998 в Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Молодогвардійська» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля».
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя С.В. Борзаниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...